The history

От знову ніч, і знову

Здається, нічний клуб, хоч він тут поряд,

Це просто бар. І от в кутку,

Компанія жіноча розійшлась,

Але одна із них залишилась, і хоче спати,

Схилила голову на столик. Я зразу не пізнав,

Так, трохи пива випив. Так це ти!

Було колись давно нам. Ми були

Обоє молоді, творили, що хотіли,

І вітер був у голові, не розуміли,

Того, що є здорове й вічне. Я тебе відшив,

А потім ще й любив

Любов’ю нерозділеною. Здуру замість щастя,

Повинно яке бути у обох,

Ще й гроші взяв. Й отримав ще за це,

Що мало не здалося. І от...

Тебе я розбудив. Була ти п’яна, та не дуже,

Але мене пізнала,

Ми кави випили, щоб було легше.

І крізь сльози ти розповіла,

Отримала ти чоловіка, славного, здається,

Вже потім то полізло з нього. Тебе не поважав,

Вважав ні за що, іноді лупив,

І двох любовниць мав. А потім розійшлись,

Ви з ним. Залишилась одна ти

Із двома дітьми. І сказала ти: ”Мій милий, дай-то Бог,

Щоб діти хоч такими не були”. Ось так,

No comments. Так от платим ми

За все. Ти вибач вже мені,

Здається, ось задавнена любов

В мені проснулась. Але хто я є

Для тебе? Я звичайний хімік,

Нічого я не маю, ну а ти...

Хоча це не важливо. Дала ти телефон,

Ну а тепер тебе я відвезу додому. Вибач, мила, вибач,

Мене за все! Тихо, тихо,

Не плач! Позаду все! Нарешті я з тобою,

Не бійся! От і дома ми,

Вже пізно, і мені

Вже їхати далеко. І сказала ти,

Щоб залишився я, бо одній страшно. Ну і все,

Ми світло вимкнули у тебе в домі,

Ну а далі

Повинно бути добре все...