На дорозі життя

Було давно колись це, так і не згадати,

Лиш дату пам’ятаю я,

Зустрілись на дорозі двоє ми,

Була ти на машині, на такій,

Яких уже не роблять, великій і потужній,

З душею. Ти обламалась, чи бензин скінчився,

Не пам’ятаю я, чи колесо спустило. Ти була

Одна там на обочині, з двома

Малими дітьми, й третьою під серцем,

Покинута й стара, як ти вважала. Ну а я – мажор,

На дорогій машині, і кудись мене несло,

Світ за очі. Але отут

Побачив я тебе, і серце защеміло.

Я зупинився, ми позвали аварійку,

А потім ми поїхали до тебе в дім,

А далі ми стикались все

До тих пір, поки я не зрозумів –

Ти моя доля,

І я твоя. З тих пір

Вже й діти виросли, і ми обоє

Уже посивіли. Я лаявся з тобою

Не раз, і ти зі мною. Ми тікали

Одне від одного, але

Завжди додому повертались. А ти,

Практично завжди, ти була права.

Ти ангел мій, хранителька моя,

Як я хранитель твій. І ми обоє –

Для дітей є наших

Такими. Рідна ти моя,

Моя ти рідна, аж до мозку кісток!

Таких би кожному, ніхто б

Тоді із нас не знав би бід!

Ніхто нам вдвох з тобою,

І навіть нечисть вся й прислужники її,

Обом нам не страшні! Я побажаю всім,

Дай вам Бог

Знайти таких людей, й ніколи

Не покидати їх! Любові й щастя вам,

Й всього найкращого..