«Біблійні» рослини у Львові

                              Неопалима купина

Дерево, що палало перед Мойсеєм, можна побачити навіть сьо­годні. Щоправда, в нас це дерево зветься "неопалима купина"  (ясенець) і має своє символічне значення.

На дум­ку науковців, ефект горіння міг бути викликаний ефірними оліями, що виділяє рослина, які на спекотному середземноморському сонці здатні спалахувати в повітрі. Якщо хочете пересвідчитись, то підне­сіть запалений сірник до квітки у спекотний день. Однак, варто бути обережним, адже і в нашому клі­маті можна обпектися неопалимою купиною!

Проте це не єдина версія "дива Господнього". За іншою, горіння як такого й не було, а лише ілюзія: така рослина як сенна чи касія вузько­листа в період масового цвітіння схожа на кущ, що палає. Квіти на­стільки густо вкривають гілки, що здається, ніби вони горять.

                                       Карат і фіга

А от плоди ріжкового дерева, на думку багатьох дослідників, споживав Іван Хреститель, коли перебував в пустелі (хоча, за Біб­лією, то була сарана). У деяких країнах із цих плодів випікають хліб, але зазвичай їх використову­ють як корм для свиней. Плодами саме цього дерева хотів наповни­ти собі шлунок блудний син із відомої притчі.

Наукова назва ріжкового дере­ва – цератонія. Вона пов'язана з каратом, адже його насіння має точну вагу – 0,18 грама, і завдяки цій унікальній властивості слугу­вало колись еталоном ваги.

Також доволі часто на сторін­ках Біблії можна зустріти опо­віді, де згадується про фігове де­рево або смоківницю звичайну. Найвідомішою з них є розповідь із Книги Буття, де йдеться про Адама і Єву, які, побачивши свою наготу, саме з листя смоківниці зробили собі опаски. Плоди цьо­го дерева (фіги або інжир) також споживають.

                                   Оливкове дерево

Всі, мабуть, пам'ятають сад Гетсиманський, в якому Христос молився і де Його зрадив Юда. Так от, сад цей був оливковий (дерево, з якого збирають олив­ки, має назву маслина або олив­кове дерево).

До речі, маслини живуть до 1000 і більше років, тому можна сподіватися, що оливкові дерева, які сьогодні ростуть у саду Гетсиманському, є німими свідками молитви Ісуса Христа.

Шанують цю рослину й араби. Існує гарна арабська легенда, яка розповідає про смерть пророка Мухамеда: на знак жалоби всі де­рева скинули своє листя, а масли­на - ні (адже вона - вічнозелена). Цим їй дорікали, на що рослина відповіла: "Ви, сестри, тільки во­лосся своє втратили, а в мене сер­це розірвалося". У такий спосіб ця легенда пояснює, чому в старих маслин глибоко розсічена кора на стовбурі.

                                         Виноград

Досі ми говорили про екзоти­ку. А зараз про виноград, який має теж свою історію. Перші писемні згадки про нього походять із Ста­родавнього Єгипту. Вік винограду - чотири тисячі років до нашої ери. За міфами, знайшов рослину бог Діоніс і посадив спочатку в пташину кістку, потім - в левову, а згодом - в ослину, що символі­зує мудрість: "Людина, котра вип'є трошки вина, стає схожою на пташку, більше – отримує сміливість лева. А коли вип'є за­багато, то стає дурною, як осел".

В Біблії ж виноград займає осо­бливе місце. Про його важливість свідчить хоча б те, що саме вино­град Ной посадив першим після потопу. Однак у Біблії зазначено, що споживати його треба в міру.

Останні дослідження науковців свідчать, що хрест, на якому роз­пинали Ісуса Христа, був зробле­ний із деревини рослини, яка на­лежала до родини соснових. Мог­ла це бути навіть сосна-пінія. Про це дерево в Святій Книзі згадуєть­ся рідше. Євреї використовують гілки сосни для будівництва наме­тів,  під час святкування кучок – дня виходу з єгипетської неволі.

Ті, хто читав Біблію, мабуть, зустрічали згадку про гірчицю, яку порівнюють із Царством Божим.

В нашому кліматі гірчиця не вирос­тає і до двох метрів,

в "біблійних" краях сягає чотирьох!

Це тільки невелика частина "біблійних" рослини. У Біблії їх згадано понад 200.