Підслухані легенди

В міських балачках поважних літніх львів’ян, що граютьв шахи на лавах в парках чи деінде, нерідко можна почути надзвичайно цікавіоповіді, які збереглися в їх старечій пам’яті ще з тих давніх часів. Інколивони кумедні, інколи страшні, а інколи просто надзвичайно цікаві. Та найбільшцікавими є ті розповіді, які поєднують у собі кілька легенд, так гарно доповнюючи одна одну.

Існує стара як світ, чи точніше як Львів, легенда про те, що місто само обороняє себе від лихих ворожих людей. Які тільки способи місто для цього не застосовує.

Інколи кам’яні леви, навіть не порухавшись, можуть так налякати ворога, що він помчиться геть, думаючи, що за ним женеться ціла лев’яча сім’я.

Іншого разу Львів напускає на людину з нечистою душеютаку втому та сон, що вона просто забуває про свої плани і думає лишень, де бхоч трохи відпочити та подрімати.  Та  улюбленою забавою міста Лева є трохи побавитись знебажаними гостями. Кожна вуличка виводитиме їх на околицю міста, скільки бразів вони ними не блукали, шукаючи вірного шляху.

Це одного разу і використав Львів, врятувавши своїх жителів від лиха, яке могло трапитись. А було се так. Якось під Львовом стояла група найманців, спокусившись історіями, які розповідали про нечувані багатства міста. Та вони не хотіли вступати у бій без завдатку, який пообіцяв їм лихвар, що проживав на площі Ринок і на власні очі пересвідчився у багатстві старого Львова. Тож вони вирішили відправити одного чоловіка, щоб знайти лихваря і принести гроші.

Та сьому чоловіку так і не пощастило попасти на площу Ринок. Після кілканадцяти годин марного пошуку він вирішив повернутись до товаришів, але не казати їм правди, боячись їхнього гніву та насмішок. Коли він прийшов до них, то сказав, що лихвар відмовив йому в грошах, а також відмінив напад на місто. Розгнівані найманці пішли геть,

а Львів і далі залишився стояти в своїй могутній величі, оберігаючи городян від інших лих.