Про Щастя. Підслухана історія...

Один професор під час своїх занять подарував по повітряній кульці кожному студенту, хто був присутній на його лекції. Потім попросив цю кульку надути,  написати на ній своє ім’я та кинути в коридор. Коли всі подаровані та надуті кулі були в коридорі, вони, звичайно, перемішались між собою. Студенти отримали нове завдання - знайти кульку з власним ім'ям. У них було п'ять хвилин на ці пошуки.

Незважаючи на гарячкову метушню і бажання виконати завдання, ніхто не знайшов свою повітряну кульку за п'ять хвилин. 

Тоді професор сказав студентам взяти будь-яку одну повітряну кульку і передати її тій людині, чиє ім’я буде написано на ній. Через п'ять хвилин у кожного в руках була повітряна кулька з власним ім'ям...

*   *   *

Ці кулі – як щастя. Ми ніколи не знайдемо його, якщо кожен шукатиме тільки своє. Але якщо ми будемо дбати про чуже щастя… ми знайдемо і своє також.