Минає ще одне літо...

Кажуть: життя прожити не поле перейти. А тут вже й не памятаєш коли по тому полю ходив, про щось більше годі й мріяти. Мене постійно питають: чого ти хочеш, ну чого тобі треба? Хотілося б хоча б кілька годин походити полем, стежками якими ходив усе життя, якими ходили батьки і діди. Хотілося б не кілька днів, а хоча б кілька годин абсолютної тиші і спокою, а там буде видно...