0000110010 - Метро. Наступна станція - небо
- 05.11.07, 22:40
Поїзд, що виринає з тонелю.
Наростаючий вихор мертвого крижаного повітря та металевий гуркіт. Крижинки наростають на віях, серце завмирає і лише коли волосся підіймається, самотушки розгойдуючись у такт беззвучній симфонії забутого композитора, з"являється Він - шалений паралелепіпед, розганяючи морок, розриваючи завісу між світами - нашим та своїм-потойбічним.
В цю мить перед очима вслід за темними вікнами вагонів пробігає все і всі, і не встигаєш ти народитися наново, як ацьцький потяг знову втягується в нікуди.
"Обережно, двері зачиняються. Наступна станція - небо..."
Наростаючий вихор мертвого крижаного повітря та металевий гуркіт. Крижинки наростають на віях, серце завмирає і лише коли волосся підіймається, самотушки розгойдуючись у такт беззвучній симфонії забутого композитора, з"являється Він - шалений паралелепіпед, розганяючи морок, розриваючи завісу між світами - нашим та своїм-потойбічним.
В цю мить перед очима вслід за темними вікнами вагонів пробігає все і всі, і не встигаєш ти народитися наново, як ацьцький потяг знову втягується в нікуди.
"Обережно, двері зачиняються. Наступна станція - небо..."
5
Коментарі
Гість: Corner
15.11.07, 22:58
небо - це якщо, вже зовсім погано...
анонім
25.11.07, 23:00
чувствуете...а вы принюхивайтесь получше..
пахнет философией!
Kitich
35.11.07, 23:25Відповідь на 2 від анонім
я чувствуете?
анонім
46.11.07, 10:24Відповідь на 3 від Kitich
чувствуешь?
Kitich
56.11.07, 23:18Відповідь на 4 від анонім
философию?
анонім
67.11.07, 10:05Відповідь на 5 від Kitich
ага
Гість: Pechal
720.02.08, 19:02