Цікава подія сталася у турецькому місті Елязиг у 1960-х роках. Через недбалість персоналу майже всі душевнохворі зуміли втекти з лікарні та розчинитися в місті.
Коли співробітники в паніці зателефонували головному лікарю лікарні Мутемет-бею, той здивував усіх своїм повним спокоєм. Він приїхав до закладу, зібрав десяток санітарів і взяв у зуби свисток:
— Хлопці, шикуйтеся в колону за моєю спиною і чіпляйтеся один за одного.
Я свистітиму, а ви дружно робіть "чух-чух-чух" і підемо шукати нашу пропажу.
Живий поїзд на чолі з паровозом-головлікарем виїхав з воріт психіатричної лікарні і зі свистом і чуханням рушив дорогою по звивистих вулицях Елязига.
Задум Мутемет-бея спрацював: поступово до потягу приєднувалися все нові й нові вагони. Психам сподобалася гра і жоден не втратив можливості долучитися до неї.
Оскільки Елязиг - містечко невелике, потяг, що постійно подовжувався, об'їхав всі вулиці і повернувся до лікарні через пару годин.
Але найцікавіше сталося пізніше, під час перепису втікачів: втекло 423 особи, а повернулося у складі потягу 612.