Путінська концепція історії

Стаття Путіна "Про історичну єдність росіян і українців", вочевидь, адресована, в першу чергу, українському населенню. Про це каже той факт, що стаття опублікована на двох мовах - російською та українською. Усім зрозуміло, що цей «опус» - це частина інформаційної кампанії Кремля, запущеної у відповідь на активну і систематичну пропаганду офіційного Києва та одностайну позицію на підтримку інтересів суверенної України, яку демонструють лідери демократичного світу. Крім того, публікація спрямована на додаткову легітимізацію повернення Криму і активної позиції Москви по відстоюванню «інтересів російськомовного населення на Донбасі».

Такі статті-«дороговкази» почали використовуватися Путіним ще під час виборної кампанії 2012 року замість «передвиборної програми». Згодом ті статті стали прототипом різних держпрограм і реформ. Мабуть, і зараз в статті закодований алгоритм політики Кремля щодо України на найближчі роки.

По суті вперше Путін системно виписав і своїм авторством затвердив нову офіційну концепцію історії взаємин Росії і України, російського і українського народів. До сих пір в Росії панувала декілька видозмінена радянська концепція цього питання - «два братні народи». Путін же пропонує зовсім іншу концепцію – «українці і росіяни - це один народ», «частину територій історичної Росії більшовики несправедливо передали Україні», «українців намагаються висмикнути з єдиного народу і перетворити їх в антиросійських» і т.д.

Тепер, мабуть, в рамках цієї концепції в Росії перепишуть підручники в школах і ВНЗ, почнуть знімати фільми, серіали, про неї говоритимуть багато по телевізору і на каналах в ютубі. І через ці канали, в свою чергу, нова концепція буде транслюватися і для українців та представників інших країн світу…

А ще стаття формує нові «червоні лінії», малювати які так полюбляє останнім часом діючий президент Росії. «Все хитрощі, пов'язані з проектом «анти-Росія», нам зрозумілі. І ми ніколи не допустимо, щоб наші історичні території, на яких живуть близькі для нас люди, використовували проти Росії. А тим, хто зробить таку спробу, хочу сказати, що таким чином вони зруйнують свою країну».

Таке висловлювання формулює одну з головних червоних ліній «страху Кремля» про власне майбутнє. Про той час, коли Україна, як рівноправний член, стане частиною колективної безпеки демократичного світу та ввійде до НАТО. Для Путіне цей факт означатиме повне руйнування примарних надій на відродження імперії. І він розуміє, що до цього все йде. Тому Путін заздалегідь готує собі підґрунтя для можливих заходів, в тому числі і військового характеру.

Хоча з іншого боку, вибір Путіним для своєї статті цієї теми свідчить про дефіцит виграшних сюжетів для сучасного Кремля. Останнім часом хмара тегів для виборчої кампанії у РФ виглядає стереотипно - Україна, Лавров, армія, Північний потік, цифровізація Росії. Руйнівна путінська політика останнього десятиріччя призвела до повною відсутності в російському інформаційному просторі позитивних, виграшних для російської громадськості, тем. Путіну знову і знову доводиться оперувати давно застарілими тезами про «хунту», «зовнішнє управління із США» і «фашизм» на Україні, лише посилюючи їх, що не вражає внутрішню аудиторію і не створює ніяких нових установок, які так потрібні Кремлю напередодні виборів. А велика кількість маніпулятивних технік в тексті вказує на те, що Путін та його оточення назавжди залишилися у смислах та сенсах початку століття. Без всякого натяку на прогрес та розвиток.