Профіль

Лелька

Лелька

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Про нього

Ні!
Не хочу плакать
бо колись сміялась.
Хоч було і важко
Людям посміхалась

Ти ж для мене щастя
Той хто зрозумів
Не сказав "Йди лікуватись"
Оцінив, цінив...

Лише ти промовив
"Я тебе кохаю"
Не повірила, дурне
А тепер зникаю
Ти пробач!!!
                Прохаю...

Забывчивость

И мне сегодня все равно
Хоть ты меня забудешь
Хоть пропадешь, умрешь...
Ведь я тебя забыла

Уже зима, и так давно
Я вроде как бы полюбила
Потом забыла и убила
Все то, что прижилось во мне

И нет тех дней, и их не будет
и проживу я так с другим
И не одна, и он любим
И дни все эти повторим

И ведь смешно и где-то бред
А было лето.  много слов
Местами может и любовь
Теперь забыла... Все равно ...

Дитинство ...


Колись давно... Колись в дитинстві.... Усе безтурботно.

Ніхто не скаже "божевільна", лише подумають "дитя. що з нього взяти?"... прогулянки з хлопчиком. за ручку. не зобовязувало колись ні до чього.

Лазити по деревах. маститись. ранитись. і не йти додому, а бути там , де ніхто тебе не знайде, де "твоя територія", де твоє таємниче місце. там спокійно.

Немає страху. взагалі ні перед чим. а зараз? страх бути покинутим, залишитись усе життя самим, і це породжує заздрість з роками. а тоді? була заздрість, але проста, дитяча, навіть висказана в очі.

Я хочу, я роблю себе такою, як тоді, але зараз це важче зробити. легше не розставатись з дитинством...