Подорожнє. Берлін.
- 20.06.25, 22:22
І знову занесло мене.
Цього разу до Берліну. Мега-цікаве місто в якому я вже кілька відмітилася, але було то восени. Цього разу я, як і мріяла, побачила Берлін на переломі весни і літа.
Вирішили ми з колишніми однокласницями там зустрітися. Одну з них я не бачила 19 років, другу 5 чи 6, вже не памятаю. Життя та велика війна розкидали нас Європою. Чи думали ми, гарцюючи під якісь хітяри кінця 90-х, що рівно через 25 років одна буде мешкати в Польщі, друга - в Німеччині, третя у Франції? Звісно ж ні, але життя таке життя. І от коли в Українських школах лунав останній дзвоник, мої подруги шукали мене на центральному вокзалі Берліну, бо в мене чомусь пропав інтернет і взагалі звязок ))
Потім було півтора чудових дня швендяння по місту, певно десятки кілометрів, тисячі кроків, слів та розповідей. Дивні споруди, якісь фастивалі у дворах, калейдоскоп з місць, людей, ресторанчиків, шампанське вночі на набережній... і все це перемішане зі сміхом та сумом, споминами про школу та людей, які тоді були поряд з нами.
Чи ми змінилися? Так. Але ми залишилися все тими ж дівчатами, хоча й дуже гостро відчувся плин часу.
Я відїжджала першою. Дивилася крізь віконо потягу на подруг, згодом попросила, щоб вони пішли. Потім розплакалася.
Люди завжди шукають людей.
7
Коментарі
DimedrolИЧ
120.06.25, 23:16
та вернися вже і приєднуйся, скільки можна )
Syrena27
220.06.25, 23:22Відповідь на 1 від DimedrolИЧ
Куди повертатися?))
DimedrolИЧ
320.06.25, 23:38Відповідь на 2 від Syrena27
ото боісся то не пиши.
Logic_man
420.06.25, 23:42
Микола Казкар
521.06.25, 09:42
Моя донька в перші дні війни поїхала до Чехії. А ось пару місяців назад повернулася в Україну. Правда вона без пари, та й особиста пуста квартира на неї чекала. Але ж і в Празі вона працювала в одному із офісів міжнародної компанії, в якій вона працювала і працює в Києві. Все залежить від людини і обставин, які на її долю випадають.
Syrena27
621.06.25, 11:53Відповідь на 4 від Logic_man
Syrena27
721.06.25, 11:54Відповідь на 3 від DimedrolИЧ
Я виїхала з України 6 років як. І приїжджати не боюся
Syrena27
821.06.25, 11:57Відповідь на 5 від Микола Казкар
Тут трохи інше. Одна з подруг емігрувала 22 роки тому, я - 6 років.
Третя виїхала після початку війни - жити на 14 поверсі в Київі страшно. А зараз немає навіть де повертатися, бо в квартирі живе сестра з чоловіком, а вона їх виганяти не буде. От так і складаються долі.
petit oiseau
922.06.25, 18:01
НеЖриМоэСало5
1023.06.25, 06:19Відповідь на 1 від DimedrolИЧ
до тебе чи шо