Исторический фейк "Куликовской битвы"


Чтобы понять, что на самом деле из себя представляет российская история как комплекс информации, достаточно вполне простых примеров. Один из них - иконопись. Иконы, при помощи которых в старину описывали те или иные исторические события и их главных героев, после своего написания покрывались олифой, которая со временем темнела аж до полной черноты, и иногда спустя уже 3-5 лет ее приходилось переписывать поверху заново. Слой за слоем. Добавляя или убирая какие-либо детали по мере историко-политической целесообразности.

Я к чему это.

В музее Ярославля хранится икона авторства Сергея Радонежского, датируемая серединой 17 века, запечатлевшая ту самую “Куликовскую битву”. Однажды реставраторы, из самых лучших побуждений собравшись “перевскрыть” икону олифой вместо почерневшего слоя, решили добраться до исходного изображения этого артефакта, и принялись смывать один за другим слои картинок, аж пока их взорам не открылась удивительное зрелище: в битве на Куликовом поле сошлись две армии, бойцы которых… что??? Они имели одинаковую характерную монголоидную внешность, одинаковые доспехи, одинаковую сбрую лошадей!

То есть это что же, та самая краеугольная битва в российской истории, результатом которой якобы было свержение под предводительством Дмитрия Донского с “Руси” ордынского “ига”, это на самом деле сражение между самими ордынцами? А “русские” тогда где же?

Реставраторы долго ломали голову, как выйти из конфуза, и не придумали ничего лучше, чем дорисовать одной части ордынцев флаги с изображениями православных святых. На том и успокоились, а икону решили попридержать в Ярославле, никуда особо лишний раз не засвечивая, дабы избежать неудобных вопросов.

И таких примеров множество. Научно-изыскательные экспедиции, отправленные на место предполагаемого сражения, в результате которого якобы погибло множество воинов, и число жертв раздулось с годами в различных опусах до сотен тысяч, не нашли ни одного наконечника стрелы.

Нет, они хорошо и тщательно искали, но нашли лишь несколько ордынских монет.

“Куликовская битва” - один из типичных основополагающих фейков российской имперской истории, который не выдерживает даже самой поверхностной проверки фактами. А ведь подобные “истории” - фундамент знаний россиян о самих себе.

Исторические же факты говорят о том, что данные события были внутриордынскими разборками между законным руководителем Орды Тохтамышем и заговорщиком Мамаем. Битвы как таковой не было. Две армии Орды встретились лицом к лицу, после чего Мамай, к своему ужасу, увидел, что части его войск тут же принялись принимать присягу на верность его сопернику - Тохтамышу, и ему ничего не оставалось, как броситься наутек.

Его догнали и убили.

А где же были “русские” с Дмитрием Донским?

Конкретно Донской со своей бандой пришел в составе армии Тохтамыша, а на стороне Мамая были замечены другие “русские” князья, например рязанские.

“Победа” Донского - тот же самый информационный пузырь, что и “победа” Александра Невского, о которой есть лишь один исторический документ, в котором описано, как Невский напал на торговый караван и убил нескольких охранявших его воевод с вполне славянскими именами. Эти исторические фейки стоят в одном ряду с “подвигом Панфиловцев”, “распятым мальчиком”, “летчиком Волошиным” и “диспетчером Карлосом”, реальных прототипов которых в глубоком советском тылу разыскала военная прокуратура СССР и арестовала всех до одного за дезертирство.

Через два года после той исторической даты Тохтамыш сжег и Москву с “победителями”, которые разбежались по мокшанским лесам и болотам. Скорее всего, сжег и историков, которые могли бы предъявить факты.

Описания “Куликовской битвы” всплыли в летописях аж через 200 лет после предполагаемого события. И от года к году чудесным образом обрастали все более и более подробными деталями, хотя первая научная экспедиция на месте сражения была проведена только в поздние советские годы. И оказалась позорно безрезультатной.

Что и требовалось доказать.

Алексей Нестеренко.

Отримано копії документів співробітників особливого відділу"ДНР"

Отримано копії документів співробітників особливого відділу Республіканської гвардії ДНР
ОРДЛООтримано копії документів співробітників особливого відділу Республіканської гвардії ДНР
17.09.2020
480

Волонтери «Kibоrg» отримали електронні копії документів осіб, які являються членами незаконних збройних формувань, а саме особливого відділу Республіканської гвардії Донецької Народної Республіки (РДСО).

Республіканська гвардія створена на підставі указу вже покійного голови ДНР Захарченка в 2015 році. Безпосередньо підпорядковується главі ДНР і є резервом головнокомандувача ЗС ДНР. Батальйони Республіканської Гвардії призначені для виконання розвідувальних і десантно-штурмових бойових операцій, патрулювання і забезпечення порядку на території ДНР.

Головне завдання РДСО: «віджимання» бізнесу і квартир, а їх спеціалізація – проведення зачисток, затримання громадян і елементарний грабіж, оборутки з віджатими автомобілями та контрабандою. Порізка на метал обладнання шахт і заводів цими людьми фактично поставлена на промислові рейки.

Самопроголошена, ніким не визнана республіка докладає відчайдушних зусиль в доведенні власної легітимності, створюючи красиві посвідчення з орлами і візерунками, але, фактично, це бутафорія для величезного бандитського угруповання.

1. Демченко Максим Вікторович, 15.02.1991 р.н

2. Руденко Роман Миколайович, 23.08.1974 р.н.

3. Громадянин України Синютін Микола Маратович, 21.07.1991 р.н.

4. Громадянин України Меренков Максим Миколайович, 03.10.1981 р.н.

5. Громадянка України Кублицька Лілія Володимирівна, 11.10.1969 р.н.

6. Громадян Російської Федерації Бугай Олексій Анатолійович, 16.01.1987 р.н.

7. Фастов Максим Геннадійович, 10.02.1989 р.н.

8. Альберт Дмитро Анатолійович, 20.02.1982 р.н.


https://lost-kib.org/uk/article/otrimano-kopii-dokumentiv-spivrobitnikiv-osoblivogo-viddilu-respublikanskoi-gvardii-dnr?fbclid=IwAR1mf1LWu05ffH30TnlUK51CxmFv68JGVamGVnsN8BUSIsAeN-OLKFIWx_Q

СБУ провела планові антитерористичні навчання у Рубіжному

Координаційна група Антитерористичного центру Служби безпеки України провела планові антитерористичні тактико-спеціальні навчання у Рубіжному на Луганщині.У дводенних тренуваннях взяли участь співробітники регіональних підрозділів Служби безпеки, Збройних Сил України, Нацгвардії, Держслужби з надзвичайних ситуацій, Нацполіції, Державної прикордонної служби, представники місцевої влади.Головною метою тренувальних зборів було підвищення рівня міжвідомчої взаємодії в умовах імовірної диверсійної та терористичної загроз, перевірка рівня захищеності стратегічно важливих об’єктів регіону.За сценарієм навчань «терористи» намагалися вчинити кілька диверсій та терактів на об’єктах критичної інфраструктури міста. Завдяки злагодженим діям силовиків умовні злочинці були своєчасно виявлені і затримані, наслідки їх підривної діяльності - нейтралізовано.Керівництво Штабу АТЦ СБУ проаналізувало кожну фазу спецоперації, відзначивши високий рівень готовності задіяних підрозділів до протидії диверсіям і терактам. Учасникам навчань також надані рекомендації щодо підвищення ефективності контрдиверсійної роботи.








https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-provela-planovi-antyterorystychni-navchannia-u-rubizhnomu?fbclid=IwAR0is6c-uVwogGl1QrF2YMtBWsCKIVX5nKTxNYU5lA6sEPm3TxtlQtvKtyw

У 2020р.за матеріалами контррозвідки СБУ розпочала судові справи

З початку 2020 року за матеріалами контррозвідки Служба безпеки України розпочала 52 кримінальних провадження за державну зраду. Ще 27 проваджень відкрито стосовно створення терористичної групи чи організації, і по 2 – за диверсії, шпигунство і теракти.

У більшості випадків розслідування стосуються викритих агентів російських спецслужб, які виконували розвідувально-підривну роботу проти України.

Наприклад, державна зрада і теракт інкримінуються затриманому у квітні екскерівнику Центру спеціальних операцій «А» Валерію Шайтанову. Він перебував на агентурному зв’язку з полковником ФСБ РФ і передавав йому розвідувальну інформацію, в тому числі про операції в районі АТО/ООС.

Підозру про скоєння державної зради також повідомлено керівнику агентурної мережі ГУ Генштабу ЗС РФ. Колишнього українського військовослужбовця завербували, коли він перебував на окупованій Луганщині. А потім він та ще троє осіб збирали розвідувальну інформацію про військові об’єкти на Волині.

Крім того, СБУ запобігла передачі секретної технічної документації про вітчизняні військові розробки у ракетобудівній галузі. Мешканця Луганщини, який виявився агентом російської спецслужби, затримали під час спроби передачі даних представникам ФСБ.

Загалом за матеріалами контррозвідки СБУ з початку 2020 року розпочато 221 кримінальне провадження.

Водночас за цей період за результатами розслідувань було винесено судові вироки 73 особам, у тому числі 21 – за державну зраду.

Зокрема, до 12 років позбавлення волі засуджено колишнього правоохоронця Олега Смородінова, який за завданням ФСБ здійснив вбивство начальника відділу Рівненського слідчого ізолятора Івана Мамчура.

За вчинення теракту у Маріуполі, внаслідок якого загинув полковник СБУ Олександр Хараберюш, до 12 років позбавлення волі засуджено двох громадян України. Своє завдання вони отримали від представників контрольованого російськими спецслужбами так званого «ЦСО МДБ ДНР».

До 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна засуджено агента ФСБ РФ, який у липні цього року планував підірвати ємності з аміаком на території ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот».

За шпигунство засуджено до 10 років позбавлення волі громадянина КНР- професора Сіанського науково-дослідного інституту сучасної хімії. Він збирав секретну інформацію з розробок об’єктів ОПК України

СБУ викрила організоване угруповання на викраденні коштів

На Запоріжжі співробітники Служби безпеки України блокували діяльність організованого угруповання, учасники якого викрадали кошти з рахунків клієнтів приватних та державних банківських установ в Україні та за її межами.За даними слідства, злочинну схему організували троє мешканців Мелітополя. У центрі міста вони обладнали підпільний колцентр, де «працювало» 54 оператори. Вони, видаючи себе за працівників банків, телефонували клієнтам фінустанов і шахрайським способом отримували від них інформацію про CVV-код, номери і пін-коди платіжних карток. Після отримання доступу до клієнтських рахунків зловмисники переводили кошти на підконтрольні банківські рахунки.Для «роботи» з банківськими клієнтами з інших країн зловмисники використовували незаконну маршрутизацію міжнародного телефонного трафіку.  За оперативною інформацією, діючи за такою схемою, учасники угруповання викрадали щомісяця понад 3  мільйони у гривневому еквіваленті.Під час обшуку в приміщенні кол-центру правоохоронці вилучили 124 одиниці комп’ютерної техніки, 6 телекомунікаційного обладнання, майже 60 тисяч гривень, мобільні телефони і чорнові записи, які підтверджують незаконну діяльність.Наразі вилучене обладнання передано для проведення відповідних експертиз.У межах кримінального провадження, відкритого за ч. 1 ст. 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислюваних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку) та ч. 3 ст.190 (шахрайство) Кримінального кодексу України, вирішується питання щодо оголошення про підозру організаторам злочину.Викриття зловмисників проводилось спільно з Департаментом кіберполіції Нацполіції під процесуальним керівництвом прокуратури.






https://ssu.gov.ua/novyny/na-zaporizhzhi-sbu-vykryla-orhanizovane-uhrupovannia-na-vykradenni-koshtiv-iz-bankivskykh-rakhunkiv

Теорія брехні та практика маніпуляцій:як РФ закидає фейки

Коли минулого тижня під час рейтингового політичного ток-шоу народний депутат України Андрій Ніколаєнко цілком серйозно посилався на поширений у соцмережах російський фейк (причому неодноразово спростований) про дівчину 25 років, яка нібито обійняла генеральську посаду в апараті СБУ (насправді сайти-смітники поширюють фото тезки співробітниці СБУ), я вкотре замислився над проблемою, про яку багато говорять, але дуже мало роблять для її вирішення.

Хтось із класиків сучасної політичної думки якось влучно зазначив: «В умовах демократії інформація відіграє таку саму роль як насилля в умовах репресивних режимів».

Важко не погодитися, бо маємо чимало прикладів, коли вміло використовуючи інформацію, можна вплинути на людську поведінку нічим не гірше, ніж використовуючи безпосереднє насилля чи погрози його застосування. Більше того, за допомогою інформації можна впливати на поведінку значно більшої кількості людей, ніж за допомогою безпосередньо фізичного насилля і коштує це значно дешевше, бо утримання репресивного апарату – недешеве задоволення. А головне, на відміну від насилля, ніхто не сперечатиметься щодо легітимності використання таких інструментів.

Те саме стосується й ефективності використання інформації для досягнення цілей у зовнішньо-політичній діяльності. Причому, знову ж таки, порівняно з військовими діями, використання інформації як зброї дешевше, безпечніше, а подекуди й значно ефективніше. Погодьтеся, використовуючи військову силу, РФ навряд чи спромоглася б втрутитися у перебіг американських виборів.

Усвідомлення цього факту призвело до розробки та широкого використання методів, сукупність яких отримали назву «інформаційних і психологічних війн».

Після стрімкого розвитку засобів масової комунікації та інформаційних технологій «інформаційно-психологічні війни» набули самодостатнього значення. Причому їх почали застосовувати не лише в міждержавних відносинах, але й у внутрішньо-політичній боротьбі та бізнесі.

Дехто з дослідників, як наприклад, Пітер Померанцев, взагалі схильні вважати, що інформаційно-психологічний вплив вже давно вийшов за межі, які раніше окреслювалися поняттям «пропаганда» і набув тотального характеру. Близькі погляди висловлює й вітчизняна дослідниця Оксана Мороз, яка у свій книзі демонструє та аналізує окремі приклади того, «як інформація змінює мислення і поведінку українців».

Утім, ані усвідомлення важливості «інформаційно-психологічної діяльності», ані майже шестирічна пафосна риторика про «російську гібридну агресію, яка розгортається, зокрема й в інформаційній та гуманітарній сфері», ані гучні міжнародні скандали, які спалахували через «втручання росіян у вибори за допомогою інформаційних технологій», по суті, не потягли за собою фундаментального осмислення цього явища та розроблення й запровадження дієвих способів протидії.

Зважаючи на це, немає нічого дивного в тому, що гібридна агресія РФ проти України, яка включає великий пласт інформаційної війни, лише набирає обертів.

Насамперед це поширення фейків, за допомогою яких відбувається маніпулювання суспільною думкою, свідомістю людей, створення викривленої картини подій. За оцінками кіберфахівців, приблизно 70% деструктивних матеріалів про Україну просуваються саме з інформаційного простору РФ, зокрема, з російських соцмереж.

У РФ до розробки фейків залучають професійних психологів, політтехнологів та спеціалістів з НЛП. Їхня основна мета – побудова паралельної реальності, нав’язування власних цінностей та наративів. Для поширення фейків використовують різні види ЗМІ, соціальні мережі та месенджери, «агентів впливу» (афілійовані з Кремлем політики, журналісти, блогери), чутки.

Значний сплеск активності агітаторів, троле- і ботоферм в інфополі відбувається під час активізації внутрішніх політичних подій в Україні (вибори), напередодні колишніх радянських, сучасних українських чи релігійних свят. Найчастіше такі фейки мають ознаки посягання на територіальну цілісність та недоторканність України, дії, спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу чи захоплення державної влади, і навіть на створення терористичних груп.

Остання тенденція – поширення фейків, пов’язаних з карантинними заходами у період пандемії COVID-19. У такому разі вони спрямовані на дестабілізацію ситуації в країні, поширення панічних настроїв, а опосередковано знову ж таки підводять громадян до висновків про неефективність держави та провокують думки щодо доцільності зміни державної влади чи конституційного ладу.

За великим рахунком, єдиною відповіддю на «інформаційно-психологічну» агресію з боку РФ стало «блокування» російських телеканалів та соцмереж. Утім, і воно є таким, що легко обходиться навіть підлітками, не кажучи вже про більш просунутих користувачів.

Отже, навряд чи можна вважати ці заходи достатніми, оскільки масштаби «інформаційної агресії» незрівнянно більші.

Наприклад, лише протягом першого півріччя 2020 року СБУ:


  • припинила роботу близько 2,3 тис. вебресурсів, які використовувалися злочинцями для неправомірних дій;


  • зупинила діяльність понад 2,6 тис. спільнот та 385 інтернет-агітаторів, які поширювали різноманітні фейки про епідемію COVID–19. Аудиторія цих спільнот сягала близько 1 млн осіб;


  • заблокувала міжрегіональну мережу ботоферм із понад 10 тис. акаунтів, якою керували з Російської Федерації;


  • порушила 35 кримінальних проваджень за статтями 109 і 110 Кримінального кодексу України («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» та «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»). 21 особу притягли до кримінальної відповідальності за поширення антиукраїнської пропаганди;


  • нейтралізувала понад 300 кібератак і кіберінцидентів на об’єкти критичної інфраструктури.


І це лише верхівка айсбергу.

Зважаючи на це, мені особисто цілком очевидно, що Служба безпеки України, яка, реалізуючи весь комплекс заходів для забезпечення інформаційної та кібербезпеки держави, протидіє кібертероризму, кібершпигунству, блокує хакерські атаки, спростовує фейки тощо, все одно самостійно не може повністю вирішити проблему протидії «гібридній агресії», яка й далі активно проводитиметься РФ в інформаційному та кіберпросторі.

Для більш ефективної протидії необхідно не лише реформувати СБУ, з урахуванням нових викликів, але й переосмислити принципи і підходи до регулювання роботи ЗМІ, особливо цифрових. А головне, треба переорієнтувати систему освіти на розвиток критичного мислення та формування навичок безпечного поводження в океані інформації.

Валентин Гладких, спеціально для «Слово і діло»

Валентин Гладкихполітичний експерт
https://www.slovoidilo.ua/2020/09/15/kolonka/valentyn-hladkykh/polityka/teoriya-brexni-ta-praktyka-manipulyaczij-yak-rf-zakydaye-fejky-ukrayinskyj-infoprostir

СБУ підозрює голову правління підприємства з ОРДЛО у зраді

Служба безпеки України повідомила про підозру у державній зраді голові правління підприємства з тимчасово непідконтрольної території Луганської області, який організував нелегальні поставки продукції для потреб військово-промислового комплексу РФ.Незаконні оборудки контррозвідники і слідчі СБУ викрили у жовтні минулого року. За даними досудового слідства, менеджмент одного із луганських машинобудівних заводів налагодив поставки комплектуючих для ремонту та обслуговування військової авіації, що перебуває на озброєнні спецслужб та Міністерства оборони країни-агресора. Аби приховати схему, деталі відвантажували на адресу фірми-прокладки і вивозили до Росії через неконтрольовану ділянку кордону.Слідчі органів безпеки кваліфікували дії голови правління заводу за трьома статтями Кримінального кодексу України: ч. 1 ст. 111 (державна зрада), ч. 1 ст. 333 (порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю) та ч. 3 ст. 110-2 (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України). Його оголошено у розшук.Раніше було повідомлено про підозру заступнику голови правління та керівнику фінансово-економічного відділу підприємства. Їм інкримінують вчинення злочинів, передбачених ст. 111 та ст. 110-2 ККУ.Триває документування протиправних дій інших учасників схеми.Викриття зловмисників здійснювалося Департаментом контррозвідки разом зі співробітниками ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, УСБУ в Харківській області під процесуальним керівництвом прокуратури.






https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-pidozriuie-holovu-pravlinnia-pidpryiemstva-z-ordlo-u-postachanni-viiskovoi-produktsii-do-krainyahresora?fbclid=IwAR05MYc9B-beF_HLls_eLBZohU44AkXRtySthKYaCNnVmP8aRxm8hctTduY

На Харківщині СБУ попередила масштабні державні збитки

На Харківщині Служба безпеки України у взаємодії з регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» попередила нанесення збитків державі на майже 2,6 мільйона гривень.

Оперативники спецслужби встановили, що у серпні цього року регіональна філія держпідприємства розпочала підготовку до відкритих торгів на закупівлю пересувної електротехнічної лабораторії. Загальна вартість оголошеного тендеру становила 2 мільйони 580 тисяч гривень. Під час аналізу документації співробітники СБУ виявили, що обидва учасники торгів не надали обов’язкових документів на підтвердження відповідності замовленої продукції.

Така ситуація могла призвести до постачання неякісної продукції та створювала потенційну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті.

Завдяки своєчасному втручанню Служби безпеки України, керівництво регіональної філії «Південна залізниця» прийняло рішення про відміну відкритих торгів, проведення яких могло завдати шкоди державним інтересам.
https://ssu.gov.ua/novyny/na-kharkivshchyni-sbu-poperedyla-masshtabni-derzhavni-zbytky-pid-chas-tendernykh-zakupivel-ukrzaliznytsi?fbclid=IwAR05MYc9B-beF_HLls_eLBZohU44AkXRtySthKYaCNnVmP8aRxm8hctTduY

Проект“Лахта”-ботофабрика России для вмешательства в выборы США

  • 15.09.20, 23:52

12:20 15 Сентябрь Киев, Украина




В четверг, 10 сентября на официальном сайте Министерства юстиции США появился документ под названием аффидавит (письменные показания под присягой). В нём сотрудница Секретной Службы США Хизер Тернер изложила суть обвинений, которые правительство США выдвигает против одного из трех граждан России, которые, вместе с украинским депутатом Андреем Деркачом, попали под санкции минфина США, как люди, которые вмешиваются в американские выборы.

Кто такой Артем Лифшиц?

Россиянина, которого обвиняет Хизер Тернер и правительство США, зовут Лифшиц Артем Михайлович, ему 27 лет (26 декабря 1992 г.р.). Он родом из Санкт-Петербурга. Точно так же как и его предполагаемый шеф - Евгений Пригожин. Закончил СПбГУ в 2014-м.

Папа у Артема - весьма не простой человек. Михаил Валерьевич Лифшиц с 2009-го года возглавлял направление развития “высокотехнологичных активов” в группе компаний “Ренова”, которая контролируется Виктором Вексельбергом. Вексельберг, к слову, также недавно попал под санкции США, что его очень огорчило.

Фото: Олигарх Михаил Лифшиц

Кроме того, Михаил Лифшиц, папа обвиняемого Артема, является председателем совета директоров компании “Ротек”, которым также частично владеет Вексельберг. Компания “Ротек” делает турбины, которые должны решить проблему с энергообеспечением аннексированного Крыма.

Не исключено, что именно структуры Вексельберга-Лифшица также принимали участие в склонении компании Siemens и ее европейских конкурентов к нарушению законодательства путем поставок оборудования в подсанкционный Крым.

“Ротек” занимается и другими инфраструктурными проектами. Например, в Бурятии компания является  подрядчиком госструктур по реконструкции очистных сооружений. Другими словами, Лифшиц плотно сидит на российском бюджете.

В течение последнего года Лифшиц и его структуры также известны благодаря участию в проекте решения проблемы мусора в России и строительства мусоросжигательных заводов. Для посвященных кремленологов, как ваш покорный слуга, тема мусора была актуальна весь 2019-й год, поскольку вокруг нее шли очень горячие баталии. Ведь в долгосрочной перспективе она обещала баснословные барыши.

Российские медиа утверждают, что от “мусорной темы” очень стремились “прикурить” братья Ротенберги. А в Санкт-Петербурге и сам Пригожин был не против возглавить “мусорный бизнес”, из-за чего и поссорился со своим бывшим клиентом - Александром Бегловым, губернатором Санкт-Петербурга.

Так вот, именно структуры Лифшица занимаются строительством и оснащением мусоросжигательных заводов турбинами, которые имеют возможность производить электричество.

Фото: от “мусорной темы” очень стремились “прикурить” братья Ротенберги

Что сделал Артем Лифшиц?

Наша знакомая, Хизер Тернер утверждает, что с весны 2014-го года структуры Евгения Пригожина вовлечены в комплексную медиа-кампанию, которая получила название “проект Лахта”. В этом проекте засветились ООО “Агентство интернет-исследований”, ООО “Интернет исследования”, ООО “МедиаСинтез”, ООО “Главсеть”, ООО “Миксинфо”, ООО “Азимут”, ООО “Новинфо”, ООО “Невские новости”, ООО “Экономика сегодня”, ООО “Национальные новости”, ООО “Федеральное агентство новостей” (РИА ФАН), ООО “Международное агентство новостей” (РИА МАН).

По утверждению Хизер Тернер, “проект Лахта” за все эти годы трудоустроил на вышеуказанные и другие компании сотни россиян с целью организации и проведения информационных кампаний по вмешательству в выборы и политическую деятельность США и других стран.

Сотрудники этих компаний приезжали в США, чтобы собирать информацию и развивать инфраструктуру распространения контента, чтобы с помощью фейковых аккаунтов (ботов) доносить желаемую информацию до миллионов американцев. Включая многомиллионные вложения в рекламу через социальные сети.

Участники “проекта Лахта” даже получали американские документы (например, водительские удостоверения) на подставные имена для открытия банковских счетов и перевода средств в криптовалюты.

Фото: Проект Лахта

Артем Лифшиц присоединился к “проекту Лахта” устроившись на работу в структуры Пригожина в июле 2015 года (то есть, практически, после выпуска из института) и уже в начале 2017 года возглавил направление переводов. Файлы зарплатных ведомостей “проекта Лахта”, которые были получены Секретной службой во время расследования, свидетельствовали, что Лифшиц в 2017 году занимал должность Task Manager и получал 70-80 тысяч рублей в месяц.

С весны 2014-го это направление в структурах Пригожина ориентировалось на работу в англоязычном сегменте соцсетей. Используя бот-аккаунты сотрудники Пригожина старались максимально поляризовать и эскалировать дискуссии политического и общественного характера.

В процессе своей работы Лифшиц получил фейковые документы на имя реального гражданина США, с помощью которых завел себе счет в криптовалюте, с которого переводил средства на другие онлайн-сервисы и свой счет.

19 октября 2018 года Министерство юстиции США предъявило обвинение во вмешательстве в американские выборы 44-летней россиянке Елене Хусяйновой. Она была главным бухгалтером «проекта «Лахта», управляла финансами и контролировала расходы на работу активистов, рекламу и продвижение новостей в соцсетях, регистрацию доменных имен и покупку прокси-серверов. По информации следствия, бюджет “пригожинской самодеятельности” составил 35 млн долларов в период 2016-2018 годов.

Фото: бухгалтер проекта Лахта Елена Хусяйнова

Хизер Тернер и ее коллеги из Секретной службы выяснили, что Лифшиц и другие участники “проекта Лахта” использовали эти деньги для продвижения своего контента среди американской аудитории в социальных сетях. Однако, чтобы замести следы при расходовании денег на распространение политических нарративов, сначала нужно было создать подставных виртуальных персонажей.

Для этого Лившиц и его друзья создали электронную почту allforusa@yahoo.com, которая уже многократно упоминалась и в других документах минюста США с 2018-го года. С помощью именного этого электронного почтового ящика реализовывались ключевые информационные спецоперации. Американские правоохранительные органы получили разрешение суда на проведение вскрытия и осмотра этого email.

В процессе, Секретная служба выяснила, что, сначала, Лившиц использовал эту почту для приобретения в даркнете “украденных личностей”, то есть копии паспорта и других идентифицирующих документов реальных американцев. Стоимость таких “украденных личностей” (то есть, комплекта документов) варьировалась от 30 до 210 долларов США.

В дальнейшем, с помощью таких вот “украденных личностей” создавались веб-сайты, профили и страницы в социальных сетях, которые использовались для распространения контента и участия в дискуссиях. Основная цель таких действий заключалась в том, чтобы максимально повысить градус дискуссий и радикализировать их участников по вопросам владения оружием, расовым проблемам, вопросам ЛГБТ, а также обсуждения различного рода заговоров.

Фото: Лахта использует базы копий паспортов

Зачем американцам Артем Лифшиц?

Скорее всего, вы, как и я, спрашиваете себя: “Какого черта американская репрессивная машина ополчилась на 27-летнего дурашку? В то же время, когда с Олега Дерипаски, который тратит реальные миллионы на лоббирование политических вопросов в США сняли санкции?

Во-первых, такой “смелый индеец”, как Артем Лифшиц, оставляет после себя намного больше очевидных следов, которые можно использовать в виде доказательств в суде. Ведь только в России можно “закрыть” человека по приказу ФСБ. В США нужно доказывать вину преступника перед судом.

Работу Секретной службы США облегчает то, что представители “проекта Лахта” используют повторно одни и те же email-ы, учётные записи и серверы. Кроме того, якобы анонимные онлайн-действия осуществляются на сервисах, которые могут стать и стали объектом пристального форензик-изучения американских правоохранительных органов. По сути, Лифшиц везде оставил свои “цифровые отпечатки пальцев”.

Во-вторых, конечно, не сам Лифшиц является объектом интереса, а его шеф - Евгений Пригожин. Ведь финансирует всю систему именно он, с помощью разветвленного бизнеса, который помогает ему вести Кремль и его хозяева.

Лифшиц является тем крючком, за который американские правоохранители пытаются вытянуть владельца компаний ООО “Конкорд менеджмент и консалтинг” и ООО “Конкорд кейтеринг” - Евгения Пригожина. Скорее всего, после того, как он стал фигурировать среди подозреваемых в отравлении Навального, к усилиям американских спецслужб присоединятся ресурсы немецкой БНД.
https://myc.news/rassledovaniya_/proekt_lahta_botofabrika_rossii_dlya_vmeshatelstva_v_vybory_ssha?fbclid=IwAR1tKFB2Nv3JWWyQevQJxUJOiXNY56J85mrk8Q0VrBL88n4h2VfKXNh-BLM

Реформа СБУнадасть інструментарій для реагування на нові виклики

Реформа Служби безпеки України надасть їй сучасний інструментарій для реагування на нові виклики. Про це розповів заступник керівника з питань реформування СБУ Сергій Пунь в ефірі одного з телевізійних каналів.

«Ми живемо у 21 сторіччі, у нас є нові виклики і загрози, які потребують ефективного інструментарію реагування. І власне, закон надасть Службі безпеки цей інструментарій», – зазначив Сергій Пунь.

За його словами, найбільш актуальними для України загрозами на сьогодні є гібридна війна та збройна агресія з боку РФ, корупція, кіберзлочинність, спрямована на об’єкти критичної інфраструктури, та тероризм. Відповідно спецслужба повинна бути забезпечена людськими і технічними ресурсами, щоб не реагувати на загрози постфактум, а запобігати їм.

Також він звернув увагу на такий важливий аспект реформи, як кадровий менеджмент.

«Кадри - це наш основний ресурс, ми повинні не лише його зберегти, а й створити необхідні передумови, щоб залучати кваліфікованих фахівців, наприклад, із кібербезпеки», – зазначив Сергій Пунь. Водночас, оптимізація штату в першу чергу торкнеться підрозділів, які не здійснюють оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність.

Сергій Пунь підкреслив, що наразі в Україні наявні всі передумови для реформи, в тому числі політична воля.

Нагадаємо, що проект закону «Про Службу безпеки України» подано Президентом до парламенту 10 березня. Він містить системні нововведення, які дозволять українській спецслужбі перейти на якісно інший рівень у своїй діяльності.

У травні Верховна Рада розглянула законопроект і направила його на повторне перше читання. Наразі робота над текстом проекту закону триває на базі профільного комітету ВР із залученням експертних представників міжнародних партнерів і громадського сектору.
https://ssu.gov.ua/novyny/reforma-sbu-nadast-instrumentarii-dlia-reahuvannia-na-novi-vyklyky-serhii-pun?fbclid=IwAR22LZZoVgCa1wOZ9_sOjppii7_ZsBt-uVXMfgHd6v1jqEnaE-8xCchcQ3g

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
35
предыдущая
следующая