вірші
- 08.04.09, 23:27
І.Р.
В маринадах дощів п’яний жовтень і пряне вікно Золотавого світла. У діл простилається тиша. Сива Парка не нитку пряде – тче важке полотно, На якому маляр чорно-білу парсуну напише. А в саду грушопад. І півзливи, бо пів протекло Крізь мовчання твоє і у трави лягло письменами. Б’ється крилами гілка у золотосяюче скло. Ти відчиниш вікно і вона проросте межи нами…
6
Коментарі
Гість: fuck@all
19.04.09, 07:45
Анатель
29.04.09, 07:48Відповідь на 1 від Гість: fuck@all
Гість: fuck@all
39.04.09, 07:49Відповідь на 2 від Анатель
Violetta-80
49.04.09, 09:10
Анатель
59.04.09, 09:12Відповідь на 4 від Violetta-80
Спасибки
шалений
69.04.09, 12:37
Анатель
79.04.09, 12:43Відповідь на 6 від шалений
Мурррси
Brodyaga
815.04.09, 12:44
Анатель
915.04.09, 12:55Відповідь на 8 від Brodyaga
Brodyaga
1015.04.09, 13:00Відповідь на 9 від Анатель
Вы пишете очень здорово! Стихи насыщены мыслью и чувствами настолько, что их нельзя читать быстро. Нужно медленно брести по их руслу, впитывая смысл и эмоции. Это класс! Спасибо!!!