Відбулося те чого очікуєш найменше всього, даєш собі слово ніколи ніколи. І ось ти отримав мене, невспкоєну нескорену, бєшену і різку. І заспокоїв тихим теплом, вклав в ліжко ніжності. Я вже перестала опиратись Я вже прийняла це відчуття. Я дивлюся на нього осторонь як на скліний шар і не можу зрозуміти що це. Що це вбіса таке, любов це ж інше, це про інше. Просто очі в очі, думки в думки, нічого не може збити тебе з толку. Це по справжньому, це все по справжньому. Та блін!

Смерті не існує. Ми так часто стикаємося зі смертями, вона з нами постійно,частина нашого життя,дихає нам в потилицю, зачіпає різними жорстокими способами. Але всі люди які зникають з нашого життя продовжують бути поруч. Так наче просто перестали спілкуватись. Посварились чи роз'їхались по іншим містам. Але вони є. Вони завжди будуть. Смерті не існує.

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]

Знаю шо вам ці вєщі давно не інтєрєсні, ви вже тут старі пенсіонєри, але це мій блог теж, так шо хер вам.Бо таке в ФБ і інстаграмі ненапишешТак от вчора випадково я шось нажала в Тіндері-тепер мені там висвічуються всі-і чоловіки і жінки[Приєднана картинка] і дєдушки теж.При чому жінки всі як напідбор -тіла як у фітнестренеров, обличчя гарні, робота у всіх-керівники. Написи під фотками-адекватні.В звязку з цим в мене виникло ряд питанняна шо ще знаходять жалуваться чоловіки? реально?&nbsp...

Читати далі...

* * * За хвилину до того, як випаде дощ, ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж твого тіла і враз його стиснуть. Так легкі голуби, на вулицях кинуті, відчувають смак їжі за мить до годівлі, так солдат, що за хвилю повинен загинути, відчува деформації у власному тілі. Сміх, що має до мене назавтра прийти, розпізнаю сьогодні поміж плачу я. За хвилину до того, як з’явишся ти, - я тебе передчую. *** © Сергій Жадан.

[Приєднана картинка]

Шо мовчиш дурачок? Чи ти вже в пскове на кодінцях тамагоче дрюнькаєш?

[Приєднана картинка]

Від вранішнього повітря ставало трошки легше. Зранку тут майже нікого немає. Тільки поодинокі бігуни і сонні собачники зі своїми бадьорими улюбленцями. Я вийшла з церкви і знайшла лавочку під старою липою, і закурила. Скільки ж ми не спілкувались, мабуть років 6 вже…може більше… В першу нашу застріч я стояла зі стаканчиком кави і обирала печеньку на бізнес курсах, які організовував мій директор, Андрій сказав- я одружений. Ні добрий день, ні як звуть. І Шо мені до того...

Читати далі...