Дитинство...

Я за парту сяду знову

Ні тепер вже тільки в мріях,

А всього лише рік тому…

На стільцях сиділа твоїх!

Я ридаю я ..я плачу!

Чую дзвоник! Серце б’ється ,

Кажуть сльози на удачу!

Ні!!! Це вже не повернеться!!!

Поверни мене в минуле,

Поверни мене до дошки,

Вчителів я розцілую!

Поверни хоча б на трошки!

І тепер я розумію,

неправа була в дитинстві,

Як хотіли ми на крилах,

На дорослих бути місці!

Як ми в планах будували

Як закінчимо ми школу,

То не будем як складали,

Й розбирати масу формул!

А тепер я хочу знову,

в мікроскопи подивитись

А лише всього рік тому,

Не знали як від нього дітись

В головах було питання,

Як  уроки прогуляти,

Ми домашнєє завдання,

Думали в когось списати

І тепер в столі знаходжу,

Я записки –«що там вийде»

Я їх в ящичок положу

До дітей моїх це дійде!

Досить слів, уже достатньо

 згадки кличуть із думками

Все минуло, безповоротно…

Відійшло разом з роками