Історично-літературні помилки

В нашій історії існує декілька широковживаних історичних помилок, їх безкінечно повторюють по телебаченню і радіо, в газетних і журнальних статтях, наведу деякі з них:

1.    Київська Русь. Країни з такою назвою ніколи не існувало, якби ви не намагалися знайти в літописах цю назву – не знайдете. Країна носила назву – Русь, стольним градом був Київ, але не завжди. При Данилі Галицькому – (можливо сьогодні, дивлячись на нинішній Галич, це виглядає дивно) Галич, йому й підкорялося Київське князівство, а сам Данило був коронований по європейських правилах і започаткував першу і єдину Руську монархію, яка , на жаль, проіснувала не довго.  

1.    Визвольна війна українського народу проти поляків. Перш ніж від когось визволитися потрібно, що б тебе хтось завоював. В даному випадку поляки повинні були завоювати Русь (Україну). Спробуйте знайти такий факт в історії. Дуже сумніваюся, що знайдете – не має. Натомість там ми знайдемо Люблінську унію 1569 р., Польща, Литва і Русь об’єдналися в одну державу Реч Посполиту, говорячи сучасною мовою, парламентським шляхом. Берестейська унія 1596 р. також приймалася «без бою».

2.    А основний опонент Хмельницького, Ярема Вишневецький, хіба був поляком? Ні, Ярема належав до давнього руського (українського) князівського роду, але сповідував католицизм. Разом з Вишневецьким проти війська Хмельницького виступило багато української шляхти. Так-що визвольну війну доцільніше було б назвати громадянською (так вважав відомий польський письменник Г. Сєнкевич), або ж релігійною (православні проти католиків і іудеїв).

1.    Три братні народи. Якщо литвинів (так в середньовічні часи русичі називали білорусів) з натяжкою можна віднести до братнього слов’янського народу, то нинішніх “русских» аж ніяк. Російську федерацію населяє більше сотні національностей. Слов’яни компактно проживають на Кубані, Далекому Сході, Східній Слобожанщині і значно менш компактно на Уралі в Москві на Дону й представлені вихідцями з України. Всі інші нації та народності не мають і грама слов’янської крові.

Європейська частина РФ – «фино-угорский мир» який повністю перейшов на штучно створену мову греків Кирила і Мефодія. Створили вони її для поширення православ’я серед слов’ян (в основному чехів, сербів, словаків). Масово слов’яни ніколи на територію нинішньої РФ не пересилялися. Не знайдено в аналах історії масового переселення слов’ян на схід, ну не має, як би декому не хотілося. Для масового «превращения» угро-фінів в слов’ян багато зробили вихідці з Києво Могилянської академії. Такі як Симеон Полоцький, Феофан Прокопович та інші. Вони відкривали школи, навчання в яких велося не рідною мовою аборигенів, а тою самою релігійною мовою Кирила і Мефодія, доповненою значною кількістю татарських та угро-фінських слів, яка  нині називається – російською. Навіщо? Мабуть хотілося жити їм в Руській православній імперії та «давити» католиків та ще раз «давити»!!  «давити»!  «давити»!! а з ким і які від цього наслідки для Русі будуть ніхто на той час не замислювався. Любимо ми давити себе своїми ж руками.

Але не слід забувати, що всі люди – БРАТИ.