Це фото із книги за редакцією М.М.Сови "Місто над Сулою", мабуть чи не останнє у житті Ігоря. Він був ЛЮДИНОЮ! І це багато значить! Скупі слова, із тої ж таки книги - не відтворять того багатогранного життя нашого сучасника, ту повноту думки і грані творчості - Ігор Олександрович Кривчун народився в 1961 році в Червонозаводському. Музикою займається з 1972 року. Працював у кількох філармоніях Російської Федерації, в гурті "Фестиваль" Ігоря Саруханова, "Фристайл", а також у звукозаписних аудіостудіях "Мелодія", "Рекордс — 1". Він — учасник культурного обслуговування будівників БАМу, молодіжного фестивалю в м. Москві (1985 р.), міжнародного рок-фестивалю 1990 р. в м. Сопот (Польща). Нагороджений урядовими відзнаками. Нині займається власною творчістю  Нині він уже не займається нею - творчістю. Нині творчість говорить, волає тими звуками музики і рядками поезій. Він був гарним товаришем і Людиною! Сумно......

ПОЖЕЛАНЬЕ

Алине Борзенко

Слова і музика І. Кривчуна

Не надо верить в то, что не сбывается,

И уповать на милости Богов.

Не надо лгать себе, что полагается

За ложь и подлость верная любовь.

Не стоит слепо верить в оправдание,

Что сможет всё былое превозмочь :

Оно, быть может, будет и желанное,

На самом деле будет сердцу жёлчь.

Та жёлчь сладка сначала, но не далее.

Самообман, пока не видит глаз.

Да, трудно знать то самое печальное :

— Кто предал раз, тот предаст много раз !

Сповідь бунтівника комунізму.

       Я народився в Імперії Радянського Союзу. В ті часи всі народжувалися в ім’я комунізму, не виняток і моя особа! Радянська влада покладала на мене певні надії, як на будівника світлого майбутнього. І я свято вірив у те, що колись прийде той час, коли всім буде добре і ми будемо жити за принципом «від кожного за здібностями, - кожному по потребі». Та вірив у це я не довго.

З часом вірити в міражі, а тим більше, піддавшись загальному психозу, будувати суспільство, яке не розуміло і якому не потрібна моя творчість, мені не припадало. Творець, мабуть, відвів мені трошки інше… інше розуміння світу, відносин, іншу долю у цьому строкатому світі.

Я писав вірші і був тим щасливий...

читай на: http://stihi.ru/author.html?drabrezir

Народ! Є в мене товариш, можна сказати любитель української естради. Той зайшовся у мрію знайти пісню Іво Бобула, от лише назви не пам'ятає... Бува таке!!!  Пам'ятає лише приблизно фразу, а саме таку "А ось уже і осінь увійшла в мій сад...", або ж щось подібне.

Гірко дивитися на його страждання... , зовсім звівся нанівець!

Хто пам'ятає творчість цього виконавця і пісню, відгукніться, допоможіть порадою де знайти цю пісню????? Якщо в кого є цей музичний твір, буду вдячний.

Дуже страждає товариш!!! Дійшов до того що почав "просити ухи..."!!!

          Кілька слів від автора.

Ця збірка має назву КАДЗИН. Так у Японії називають людину, що пише танка.

Танка, - це форма японського вірша, який складається з п’яти строчок. Перша і третя містять пять складів. Друга, четверта та пята по сім. В сумі вони складають 31 склад, що нагадує «частушки», проте образність, алегорії, метафоричність та інші складові ніде так яскраво не виражені, як в українській мові.

Саме тому, на мою думку, українська мова так насичено заповнює танка. Здається образ нашаровується на образ, що власне і породжує відчуття виваженості, цілісності, витонченості, поезії.

Вона, поезія, стає зрозумілою, западає в душу, як людині обізнаній з архітектурою поетики так і пересічному читачу!

Тематика танка різна. Тут і лірика, і філософія, і зовсім буденні речі які в цілому відкривають іще одну сторінку, сторінку незвідану на терені моєї творчості.

Саме з цим ви познайомитеся перегорнувши наступну сторінку.

 Отож у добрий шлях дорогі мої друзі.., вороги та заздрісники!

У ДОБРУ ПУТЬ…

                                         Ваш Драбрезір.

_____________________________________________________________________________________________

із Циклу "Розвінчана Цариця"

                        * I *

Я у небо злітав би, до Білого бога,

Усі статки віддам, що зберіг на порі.

Лиш скажіть мені люди, де є та дорога,

Що про неї курличуть тужні журавлі.

Я терпіння позичу на відкуп в Сварога,

Помолюсь, як годиться, Ранковій Зорі.

На далеких шляхах Судениці й тривога,

Мого віку земного сумні вістярі.

У людського єства тільки сльози богів,

Лише їм та їх дітям дозволено плакать.

Я крилом Вирій-раю торкнусь берегів.

І чекатиму вічно, мов віщого знака,-

Ту сльозу, що прилине з далеких світів

І породить поезії знак зодіака!

                С О Н Е Т И

Любити треба світ, щоб мислити натхненно!

                                  Emil Verharen.

                                                        В і д   а в т о р а.

 Завжди прагнув опанувати велику кількість форм поетичної архітектури. І це не самоціль. Чим більше прагнув пізнати форми, тим дужче відчував, що мою душу неможливо загнати в які б то там не було рамки чи то життєві, чи політичні, чи поетичні.

Сонети для мене - це стан душі, коли її торкають руки мого творця в різних життєвих ситуаціях, байдуже, чи в горі, чи в радощах. Коли вона (душа) зневірена або заласкана, стікає росами сльози, - тоді і з’являються сонети. Вони, як бажання душі оновитися, як ще один шанс зробити цей світ, в якому я живу, кращим, добрішим, ще більше наповнити його любов’ю, спраглістю до життя…

Певно, одному творцю відомо, що робиться зі мною і чому я переживаю ту чи іншу скруту, чи прекрасні, щасливі миті, але ж …. в дарунок я маю натхнення, коли із під пера виходять, дійсно, пережиті почуття, відчуття, що ти живеш не дарма і маєш, що сказати людям!

Та все ж я впевнений, - життя моє після смерті!

А на разі – на разі час сонетам, самій витончено-строгій, чарівно-прекрасній формі поетики в моєму доробку.

                                          Ваш Драбрезір!

P.S. Нехай бог береже всіх “Цариць» і «Богинь», що принесли в моє життя, як прикрощі так і радощі. В моєму серці і пам’яті вони завжди присутні, як невід’ємна частина мене самого, хоч і розвінчані з п’ядестала Голгофи мого буття…

Та без них, певно, не існував би і я!

________________________________________________________________________________