Сергій Жадан

Із «Депеш Мод»:

1) Соціум потребує компромісів.

2) Знаєте, такий дивний стан, коли одним оком бачиш світло попереду, а іншим, як би це пояснити – іншим ти бачиш те, що можна, мабуть, назвати іншим боком світла, ну, ви розумієте, одним словом, коли тобі водночас показують дуже багато, але ти в такому стані, що побачити вже нічого не можеш. 3) Тому що ти, врешті-решт, маєш що сказати, якщо тебе хтось запитався про найголовніше. 4) Перемога передбачає гуртування й радісну колективну масу, салюти і злагоджений хоровий спів, і тільки поразка, гірка особиста поразка, не передбачає нічого, крім п’яних санітарів й апарату штучного дихання, котрий до того ж, і не працює, вірніше ні – він працює, але ніхто не знає, як. 5) Водка, ти розумієш, вона жінок глушить, вони як риби стають. 6) І як вони грали! Як боги! Себто майже не лажали. 7) Мої друзі хочуть, аби з ними рахувалися. Вони ревниво ставляться до того, як із ними розмовляють і про  що, як на них при цьому дивляться, намагаються зрозуміти, що про них думають коли говорять, постійно скандалять, з ними важко спілкуватись, вони нервують в компаніях, якщо це не їхня компанія, їх час від часу звідкись викидають, якби хтось із них летів літаком, його б і з літака викинули, це вже точно. 8) Нам усім по 18-19, переважну більшість моїх друзів уже повиганяли  з навчання, вони тепер або безробітні, або займаються нікому не потрібними речами. 9) Гарна, вічно голодна компанія, котру незрозуміло що тримає разом, бо в принципі всі одне одного недолюблюють, ну, але це ще не причина, аби ігнорувати здорове спілкування. Робити нам, за великим рахунком, немає чого, хоча у кожного свої стосунки з дійсністю, в нашому віці вони зводяться до якихось простих примх і побажань – там покурити, випити, я навіть не знаю, що іще. Жінки нас ігнорують, навіть проститутки з кільцевої… і їм, і нам не вистачає бабок і суспільної любові, і вони, і ми переживаємо це мокре дощове літо на порожньому харківському передмісті, зарослому травою і заліпленому рекламою, фантастичне місце, фантастичні проститутки, фантастичне життя. Гомосексуалізмом ми не займаємось, хоча до того все йде. 10) За пару ночей на Південному вокзалі міста Харкова можна продати будь-що, навіть душу, якщо вона в тебе є. 11) Цього прохолодного червневого ранку він з головою дружить не зовсім.
12) Завжди так: хочеш не хочеш –мусиш боротися, інакше з цього нічого не вийде, або сиди вдома і не рипайся, або вже давай – спробуй взяти за яйця прикрі обставини, а там, якщо все вдасться – на тебе обов’язково чекатиме джек-пот, ну, там не знаю, що в таких випадках дають переможцям – дисконтна картка, постійні знижки…, коротше – борсайся, інакше тобі з цього гімна все одно не вибратись. 13) Не люблю косметику, жахлива річ – косметика, агресивна і погано пахне, парфуми терпіти не можу, ще пити ладно, але так – не розумію, різні обручки, кульчики, значки – у всьому цьому є неповага, у всякому разі мені так здається. 14) Загалом – раніше я багато речей просто не помічав, життя така прикольна штука – чим далі запливаєш в її акваторію тим більше гівна плаває навколо тебе, плаває і не тоне, але, з іншого боку, так цікавіше. 15) Коли я стану дорослим і мені буде 64, я обов’язково згадаю всю цю тягамотину, хоча би для того, аби з’ясувати, чи і я перетворився на таку малорухому худобу, яка тільки й може що пережовувати нікелевими щелепами запаси хавки, приготовані на довгу полярну зиму. 16) Що потрібно робити впродовж життя зі своїми мізками, аби вони в кінець не протухли і не перетворились на купу слизьких водоростей, непридатних навіть для вживання у харч? Підозрюю, якщо я про це щось і  довідаюсь, то саме в свої 64, коли щось міняти мені вже не захочеться. 17) Чмошний народ – сержанти, чмошний і суворий, як фіни або лапландці. 18) Але люди сильно псуються, варто їм обмотатись службовими портянками. 19) Суспільство зжирає саме себе, воно важчає і осідає під вагою силікону, яким саме себе накачує. 20) Потім починається старість, ти просто порожній з середини, в тобі просто нічого не лишається, тебе вичавили, видавили  і все тут , і викинули, так що можеш тепер пишатись своїми протезами і медалями. 21) Мені їх не треба бачити, щоб любити.

22) За останні 15 років у мене було більше ніж достатньо підстав, аби не любити це життя, життя від початку, щойно я почав його сприймати, виявилося штукою підлою і невдячною, воно відразу ж взяло за звичку обертатись такими лажовими ситуаціями, згадувати про які не хочеться, але які запам'ятовуються надовго. Хоча зі свого боку я особливих претензій ніколи не висловлював, очевидно, у мене все гаразд у моїх стосунках із життям, навіть пропри його клінічну мудакуватість.

23) Мене влаштовувала та кількість бабок, яка в мене була, себто влаштовувала не кількість як така, бабок в мене, насправді, майже ніколи не було , влаштовував сам принцип обертання їх навколо мене - я з дитинства помітив, що банкноти з'являються саме тоді, коли тобі потрібно, і приблизно в такій кількості, без якої ти не обійдешся, зазвичай це спрацьовувало, точно спрацьовувало, очевидно, якщо ти не до кінця втратив совість і зберігаєш бодай крихти якоїсь пристойності, в сенсі там чистиш зуби або не їси свинину, якщо ти мусульманин, то до тебе із нез'ясованою тобою регулярністю з'являється янгол із чорними бухгалтерськими нарукавниками й лупою на крилах і поповнює твій поточний рахунок певною сумою в грошовому еквіваленті, так, аби ти з одного боку, не зовсім ноги протягнув, а з другого не надто вийобубвався і не перепаскудив своєї реінкарнації купівлею танкерів із нафтою чи цистерн із спиртом.

24) Я розумів, що цілком міг народитися в іншій країні, куди гіршій, наприклад з більш суворим кліматом чи авторитарною формою правління... Так що я вважав, що доволі добре добре ще втрапив, тому не надто переймався цими речами. 25)  Реальність прикольна сама по собі, проте цілковито лажова при підрахунку післяматчової статистики , коли ти аналізуєш свої та її показники і бачиш, що порушень з її боку було в кілька разів більше, а вилучення траплялись лише в твоїй команді. 26) Змінився одяг, але 80-ті, наскільки я розумію, і далі в моді.

27) ...а в Союзі були дві речі, котрими можна було пишатись - футбольний чемпіонат і ядерна зброя, тих, хто позбавив народ таких атракціонів, навряд чи чекає спокійна безтурботна старість, ніщо так не підриває карму як х***ва національна політика.

28) ...та друзі на те вони й друзі, щоби правити в грубий контактний спосіб твій соціальний статус.

Я каструля

 

Я каструля. Справжнісінька каструля. Все моє життя в мені намагалися приготувати людину. Чесну. Порядну. Виховану. Працелюбну. Слухняну. Людину. Спочатку кухарями були мої батьки. Вони додавали різні інгредієнти, але не всі по рецепту. Потім за цю справу взялася школа. Там додавали своїх, все більше і більше, не звертаючи уваги на хибність пропорцій. Я намагався всіма силами втрутитись в цю кулінарію, але що я можу зробити? Я каструля. Пасивна каструля.

 Після школи кухню перейняла інша інстанція. В закутках своєї обгорілої від вогню газової плити душі я мав надію на те, що хоч тут віділлють того варива. Але надії кришилися, як від ножа вправного кухаря. Накладали все більше і більше, стільки, скільки я витримати не в силах.

 Як тільки міг я посипав страву, що готувалася в мені, різноманітними приправами, але вони розчинялися в купі мотлоху непотрібних інгредієнтів.

 З часом я зрозумів, що час накриватися кришкою, але від цього стало ще гірше… Я парував, кипів, гримів кришкою, як скажений…

 Ось побачите, одного дня все з каструлі википить, вибухне гейзером, вистрілить вулканом, обіллє плиту та обпече вас усіх з ніг до голови… Це станеться…Але хто мене чує? Я ж каструля. Для вас я просто каструля…

Кирило Поліщук

Дві любові

Зустрілися в одному серці дві Любові – Колишня і Нинішня.
- Ти божилося, що мене ніколи не забудеш, - мовила Колишня. - Любиш?
- Люблю, - схлипнуло серце.
- А як же я, - змахнувши довгими віями, підійшла Нинішня. – Кохаєш?
- Кохаю, - аж захлинулось Серце.
Любов Колишня глибоко засиніла очима і ступила з Серця. По її слідах зростали яскраві голубі Незабудки.
Любов Нинішня повногубо всміхнулася, розправила світлі кучерики. А
потім зручно вмостилася, згорнулася калачиком і спокійно заснула.
Серце боялось і стукати, аби її не потурбувати...

Тамара Ганенко

А, може, того взагалі не існує…

Господи, а що,коли її взагалі не існує, тої тайни буття,того смислу ?
Оксана Забужко

 

 Хтось, як пише Олесь Гончар, вміє бачити красу навколишнього світу, вміє відчувати всю повноту буття, чи то пак, заповнювати своє буття, вміє відчувати, вміє жити, а значить, не так мучить себе питанням для чого він живе, а хтось, навпаки, постійно шукає отой сенс життя, смисл існування чи таїну буття.

А що, коли отого всього не існує ? А якщо існує, то в чому заключається той сенс життя, та таїна буття ?

Деякі вважають, що сенс життя в любові, але ж людина – то є вже є любов, бо кожна жива істота народжується з любові, і якби ваші батьки не кохали одне одного, то б вас не було б на світі, хоча, в наш час доволі часто дітей використовують, але діти, народжені не з любові, нещасні, їхні батьки ще з самого початку псують їм життя.

Смисл життя в тому, щоб кохати і бути коханим ? Ні, то скоріше не смисл життя, то є Смислом душі, бо ж кохання саме і є злиттям двох душ, розумінням двох умів і відчуття двох тіл, є пошуком такого потрібного всім розуміння і душевного тепла, є тим. що заповнює Нашу внутрішньо-особисто-індивідуальну порожнечу.

Багатохто може зі мною не погодитись, але Любов і Кохання я відношу до Людського смислу, а не до смислу життя.

А, може, смисл життя в доброті й допомозі ближньому ? То є не є смислом, то єпокликанням, бо дається Небесами чи то пак Долею тільки винятковим людям ( МатиТереза), бо як не крути, у всіх нас є свої симпатії й антипатії і любити і бути добрими до всіх ми не в змозі, на це здатні тільки виняткові особистості. (По-моєму, навіть Бог не здатен всіх любити…)

А, може, як писав Горький : «Смысл жизни вижу в творчестве, а творчество – сомодавлеет и безгранично… Иду, чтобы сгореть, и как можно ярче и глубже осветить тьму жизни…» По-моєму, то не є сенсом життя, то скоріше прагнення кожної людини самореалізуватися, залишити після себе на цій землі якусь память, а не піти в небуття і розтанути у забутті, бо ж людина живе доти, поки про неї живе згадка…

Я не знаю, що ще можна віднести то так званих «сенсів», але, все одно, якщо«копнути» глибше, то виходить, що дуже багато речей не мають ніякого відношення до того Сенсу життя, але ті речі важливі для кожної людини –  для людини як особистості –тому, по-моєму, всі пошуки отої Таїни буття врешті-решт зводяться до пошуку Особистісного, Власного Сенсу для кожного окремо…

                                        

Зачем мы любим?..

Правда, странный вопрос. Он кажется нелепым, даже абсурдным. Но почему? Почему мы никогда об этом не думаем? Почему не спросим себя: "Зачем ты любишь? Какой в этом смысл?"

Все в этом мире имеет какой-то смысл. В нем нет ничего бесполезного или случайного. Значит, такая цель должна быть и у любви... а мы не знаем ее.

Прагматик скажет, что любовь это просто физиология. Он скажет, что любовь нужна для продолжения рода. Но разве для продолжения рода недостаточно просто физического влечения? И как тогда быть с любовью к своим родителям, к близким, к Богу, наконец?! Зачем возникает это чувство? Неужели недостаточно привязанности, уважения, восхищения? Почему любовь? .



Любовь приносит человеку страдания, но и в этом тоже должен быть какой-то смысл. Не может же быть, что и душевный труд, и страдания любящего лишены всякого смысла! Но так получается... Каждый знает это по своему опыту.



Мучительный, изматывающий бег по кругу: пустота любовь мука снова пустота и снова любовь. И вот уже нас одолевает единственное желание спрятаться, уйти, забыться, не думать. Человек, познавший боль, испытывает страх. Он боится повторения этой муки. Он не хочет любви, не хочет вновь попасть в ее зловещий, манящий омут.

Страх перед любовью преследует человека. Ведь влюбиться значит потерять себя, лишиться чувства опоры. Любящий отказывается от своего "Я", вверяет себя в руки возлюбленного. Это как прыжок с небоскреба он пугает и завораживает. Завораживающий ужас вот что такое любовь.

Две вещи- любовь и смерть великая тайна, спрятанная под покрывалами страха. Мы не можем проникнуть в суть этих тайн. Они остаются для нас вечной загадкой не проясненными, скрытыми, запретными.

Небеса посылают нам любовь, Небеса обрекают нас на смерть, не спрашивая ни о нашей готовности, ни о нашем желании. Они обе любовь и смерть, как Рок, как перст Судьбы повелевают нашими жизнями. А мы не знаем их, не можем понять, и даже не видим в них смысла...

Анхель де Куатье “Всю жизнь ты ждала”

Встречаемся мы всякий раз навсегда

Когда  мы встречаемся, а встречаемся мы всякий раз навсегда, твой голос опять  до краев наполняет глаза твои, точно эхо, когда до краев оно заливает вечернее  небо. Подплываю я к берегу облика твоего. Что ты мне говоришь? Что ты  никогда  не  считала  себя  одинокой,  что  ты сновидений не знала с той самой  поры,  как
тебя я увидел, что ты - словно камень, который раскалывают пополам, и
получают два камня прекрасных взамен одного, их родившего, что ты-  и вчерашняя и сегодняшняя одновременно и что вовсе не нужно тебя утешать,потому  что  ты  делишь себя пополам, чтобы вот так, как сегодня, непорочной предстать предо мной.     Ты вся обнаженная, вся обнаженная, и груди твои, еще более хрупкие, чем аромат  побитой  морозом  травы,  держат
груз твоих плеч. Вся обнаженная, ты одежду снимаешь с себя удивительно
просто. И закрываешь глаза, и это - будто падение тени на тело, падение
плотного мрака на последнее пламя.     Осени,  лета  снопы, снопы зимы и весны рассыпаются, и ты открываешь до дна  свое  сердце.  Это  свет
жизни вбирает в себя прибитое пламя, это оазис пустыню сосет, и пустыня
его удобряет, и отчаяньем кормится он. Чуть слышная легкая  свежесть  приходит  на смену хороводу костров, что тебя научили меня возжелать.  Над  тобою  скользят  твои волосы в пропасть, и она - оправдание отчужденности нашей. 
Поль Элюар "Разделенные ночи"

Про рамки

Така вже людська природа, що ми звикли заганяти життя вічно в якісь рамки : вікові, культурні, смакові, релігійні, моральні і т.д.

Чого, ми не можемо жити без цього всього «шо скажуть люди» і «шо подумають люди» ?!!!

Невже, ви досі не розумієте, що люди скажуть і подумають про вас те, що ви самі їм дозволите, а тільки ви Самі будете знати хто Ви є НАСПРАВДІ.

Люди завжди намагаються загнати життя в якісь рамки, поставити якісь обмеження, при чому потім самі ж їх і порушують, бо так, бачте, нецікаво жити.

Життя неможливо загнати ні у які рамки, йому неможливо створити якісь обмеження, то, може час спробувати жити без обмежень, не оглядатись на «шо скажуть» і «шо подумають» люди…

Найвища Краса

Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, по-моєму, кінец-кінцем мусят відчувати себе злидарями. А хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому...

Олесь Гончар "Прапороносці"

45 Life Lessons You'll Never Learn in School

  • 08.09.09, 20:30
  • life




 (500x684, 35Kb)

 

 

  1. Life isn’t fair, but it’s still good.
  2. When in doubt, just take the next small step.
  3. Life is too short to waste time hating anyone.
  4. Your job won’t take care of you when you are sick. Your friends and parents will. Stay in touch.
  5. Pay off your credit cards every month.
  6. You don’t have to win every argument. Agree to disagree.
  7. Cry with someone. It’s more healing than crying alone.
  8. It’s OK to get angry with God. He can take it.
  9. Save for retirement starting with your first paycheck.
  10. When it comes to chocolate, resistance is futile.
  11. Make peace with your past so it won’t screw up the present.
  12. It’s OK to let your children see you cry.
  13. Don’t compare your life to others. You have no idea what their journey is all about.
  14. If a relationship has to be a secret, you shouldn’t be in it.
  15. Everything can change in the blink of an eye. But don’t worry; God never blinks.
  16. Take a deep breath. It calms the mind.
  17. Get rid of anything that isn’t useful, beautiful or joyful.
  18. Whatever doesn’t kill you really does make you stronger.
  19. It’s never too late to have a happy childhood. But the second one is up to you and no one else.
  20. When it comes to going after what you love in life, don’t take no for an answer.
  21. Burn the candles, use the nice sheets, wear the fancy lingerie. Don’t save it for a special occasion. Today is special.
  22. Over prepare, then go with the flow.
  23. Be eccentric now. Don’t wait for old age to wear purple.
  24. The most important sex organ is the brain.
  25. No one is in charge of your happiness but you.
  26. Frame every so-called disaster with these words ”In five years, will this matter?”.
  27. Always choose life.
  28. Forgive everyone everything.
  29. What other people think of you is none of your business.
  30. Time heals almost everything. Give time, time.
  31. However good or bad a situation is, it will change.
  32. Don’t take yourself so seriously. No one else does.
  33. Believe in miracles.
  34. God loves you because of who God is, not because of anything you did or didn’t do.
  35. Don’t audit life. Show up and make the most of it now.
  36. Growing old beats the alternative — dying young.
  37. Your children get only one childhood.
  38. All that truly matters in the end is that you loved.
  39. Get outside every day. Miracles are waiting everywhere.
  40. If we all threw our problems in a pile and saw everyone else’s, we’d grab ours back.
  41. Envy is a waste of time. You already have all you need.
  42. The best is yet to come.
  43. No matter how you feel, get up, dress up and show up.
  44. Yield.
  45. Life isn’t tied with a bow, but it’s still a gift.

  From English Blog's Servise

Мода

Печально я гляжу на наше поколенье!

Его грядущее - иль пусто, иль темно,

Меж тем, под бременем познанья и сомненья,

В бездействии состарится оно.

М.Ю.Лермонтов

 

 

1)Какое место мода занимает в социуме ?


Для того, чтобы дать ответ на этот вопрос давайте сначала выясним что такое мода. Я понимаю моду так – кратковременная форма массового поведения, возникающая стихийно, под влияниям доминирующих в данный период и в данном обществе настроений, вкусов, увлечений, манеры поведения и т.п.
В процессе общения люди оказывают друг на друга влияние. Одна из его форм – взаимная передача особенностей своего выразительного облика и поведения(одежда, речь, манера поведения и т.п.).
Внешняя «форма» человека,то, как он себя ведет и представляет в обществе и есть основная форма влияния на окружающих, которая осуществляется на базе психологического механизма подражания и «массового заражения»
Мода возникает как определенный тип поведения и стиля жизни человека, хотя следование ей начинается, как правило, с восприятия и подражания вещам, предметам, манерам, речи, так называемым модным «знакам».
Часто мода выступает в роли регулятора человеческого общения, входит в массовою привычку и охраняется силой общественного мнения.
Таким образом из выше сказанного следует, что мода занимает очень важное, я бы даже сказала, значимое место в социуме. Мода может содействовать укреплению чувства общности между людьми, особенно для тех, для которых соблюдения общественных условностей ( манеры одеваться, разговаривать и т.п.) есть выражение внутренной потребности и страха перед обществом, что оно его не примет, если человек не будет следовать моде.


2)На что есть мода?


Как общественное явление, мода тесно связана с образом жизни.
Оглянитесь вокруг и вы сразу увидите и поймете на что есть мода в современном обществе : алкоголь, наркотики, сигареты, мат и т.п.
Под влиянием модных тенденций мы теряем нашу молодежь, теряем наше будущее.
Под влиянием моды наша молодежь потеряла самые элементарные человеческие ценности, а о моральных я вообще молчу…


3)Каково влияние моды на современных людей?


Восприимчивость к моде и характер следования ей во многом зависят от самого человека , от его самостоятельности, уровня сознания, культуры, нравственного и эстетического развития.
В детстве нас родители учат, чтобы мы не делали как все, чтобы были самостоятельными. Но совершенно другая манера поведения нам свойственна корда мы взрослеем : мы либо находим себе идеал и подражаем ему во всем, либо следуем массовым тенденциям поведения, боясь пойти против общества, боясь быть изгнанными.
«Посредственность и безликость суть наилучший выбор. Будешь придерживаться его – сумеешь прожить жизнь без особых проблем. А попытаешься поступить иначе…» Ты – никто и не смеешь думать, что знаешь больше нас. Ты не представляешь собой ни малейшей ценности, ты ничего толком не умеешь, твой труд не имеет никакого значения, но если ты будешь покорен и тих, мы позволим тебе жить счастливо. Отнесись всерьез к тому, что мы говорим, и никогда не смейся над нашими воззрениями. (Закон Янта)
Вот так и поступают люди : следуя моде они просто становятся бледными копиями, они боятся пойти против всего общества и быть собой.


4)Что из выше сказанного следует?


Таким образом, люди, а особенно подростки, стараются во всем следовать моде, забывая о себе как о личности. Они гробят свое здоровье, убивают себя морально, матерятся и т.п., а все только для того, чтобы не быть изгнанными из общества, чтобы их приняли и с ними дружили.


5)Что нам с этим делать?


Нужно прививать человеку чувство собственного достоинства, чтобы он осознал, что он личность, что должен не следовать тенденциям моды, а самостоятельно искать себя в этом мире и жить собой. Чтобы он не боялся пойти против большинства, чтобы он мыслил и действовал самостоятельно и не боялся остаться один и быть отвергнутым обществом только потому, что не курит, не пьет и не ругается матом.

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
попередня
наступна