Гімн
- 10.03.16, 12:56
22 березня 1989 року, коли "Баффало Сейбрс" приймали "Сен-Луїс Блюз", захисник «Баффало» Уве Крупп, легенда німецького хокею, вів боротьбу з "блюзменом" Стівом Таттлом. Боротьба завершилася падінням обох на лід. Коли Крупп штовхнув Таттла, нога останнього здійнялася вгору й лезо ковзана потрапило точно на горло Маларчука трохи нижче від воротарської маски, перерізавши яремну вену. Відразу після цього під Маларчуком почала з великою швидкістю збільшуватись пляма крові, яка фонтанувала з його шиї. Видовище було настільки жахливим, що дев'ять вболівальників на перших рядах знепритомніли, двох вхопив серцевий напад, а трьох хокеїстів, які перебували на льоду, тут же знудило.
Маларчука врятувала тільки оперативність фізіотерапевта «Баффало» Джима Піццутеллі. Той затиснув вену, допоміг воротареві дістатися до лавки запасних і підтрибунного приміщення.
Маларчук жодного разу не втратив свідомість. Як він потім згадував, на той момент у нього в голові було всього дві думки: «Я вмираю» і «Я повинен померти гідно». «Я знав, що людина якій перерізали горло може прожити хвилини три, не більше. Все що я хотів у той момент — піти з льоду», згадує Маларчук, «Моя мати дивилася гру по телевізору і я не хотів, щоб вона побачила, як я вмираю». Потрапивши в роздягальню, Маларчук просив менеджера по екіпіровці передати його матері, що він любить її й покликати священика.
Незважаючи на страшну травму, воротар вижив. Маларчуку наклали близько 300 швів і вже через два дні виписали з лікарні. А вже за тиждень вболівальники «Баффало» влаштували довготривалу овацію Маларчуку, який повернувся на лід у матчі проти «Квебека».
Як виявилось, рана було дуже небезпечною, і врятуватися Клінту дозволив лише щасливий збіг низки факторів: