Коротко і по суті: приїхали родичі, повела їх у Лаврські печери. Поки знайшли де вони є, на радощах не помітили приписки, що жінкам не можна заходити у брюках. Вже коли спустилися, нас зупинив бравий монах, що змусив (погрожуючи козаками
) повернутися. Хто був у тих печерах знає, які там широченні сходи, і як так весело розминатися з зустрічним потоком людей ще й з запаленими свічками у руках. Що характерно, самі працівники/ці цілком щиро вважають проходження жінки у брюках гріхом.
Звичайно, зі своїм уставом у чужий монастир не лізуть, але! Я вирішила дослідити трохи те питання і виявляється, що Лавру не зовсім законно (аякже) у 88 захопили вєжлівиє чєловєчкі у рясах, і почали наводити у наших монастирях свої порядки. До речі, звичай закутуватись жінці для проходження у храми, як виявилось, запровадили самі прихожанки - церква в принципі вимагає лише виглядати пристойно і покривати голову. І ще такий момент - як вже братися пильнувати за гріхом, чи не логічніше це робити відразу на вході. Ато люди вже у віці щоб бігати туди-сюди, гратися з вогнем у тісному замкненому просторі.
Ну і у родині зявилось мірило гріха - це вам не у Лавру у штанях зайти.