Валерій Запорожан: Людина і мікроорганізми. За ким майбутнє?


Гармонізація суспільного життя не обмежується виключно взаєминами людини з людиною, різних соціальних груп, народів і країн між собою, однак вона також є необхідною передумовою взаємодії людей і природи. COVID-19 нагадав про це. Найбільша з часів іспанки пандемія захопила планету зненацька та поставила під сумнів спроможність концепції громадської охорони здоров'я. Упродовж останніх місяців кожна людина на планеті усвідомила власну уразливість перед невидимим ворогом, який за швидкістю мутації та поширення серйозно випереджає науку.


Так званий іспанський грип, що забрав щонайменше 50 мільйонів життів, прискорив розвиток національних систем охорони здоров'я. COVID-19, без сумніву, призведе до трансформації цих систем, підвищення їх гнучкості або, за словами Талеба, антикрихкості. Оптимісти скажуть: криза – це завжди можливість. Як оптиміст я із цим погоджуюся. Але як людина науки закликаю готуватися до дедалі більшої уразливості людського виду.

Уся історія людства – це історія послідовного руйнування біосфери. Людство активно використовує довкілля як джерело ресурсів для задоволення своїх щоразу більших потреб. Результатом такого способу господарювання стала деградація біосфери. Всупереч колишнім уявленням про кількість біомаси як планетарної константи, останнім часом з'являються дані про зменшення маси біосфери. Проявом цього є припинення в розвинених країнах зростання народонаселення.

У зв'язку зі скороченням природного відбору вже впродовж кількох поколінь погіршується так звана біологічна «якість» популяції. Дуже скоро ми отримаємо покоління настільки слабке, хирляве та хворобливе, що жодна суперсучасна медицина не допоможе. Про це також свідчать наукові дані щодо прискореного темпу старіння сучасної молоді, що, найімовірніше, пов'язане з мітохондріальною дисфункцією або, інакше кажучи, енергетичною недостатністю людської клітини.


Переробляючи довкілля за допомогою інтелектуальної праці, людина змінила умови життя на планеті, створивши ноосферу, що, на відміну від біосфери, не має власних контрольних механізмів. У результаті людство отримало відповідь у вигляді глобальних екологічних катастроф, свідками яких ми є.

Джерелом біологічної небезпеки для людини завжди були мікроби та віруси. Всесвітня організація охорони здоров'я вважає інфекційні захворювання однією з десяти провідних причин смертності у світі. За останню чверть століття з'явилося приблизно 40 нововстановлених інфекцій, серед яких 20 – віруси. Серед них – ВІЛ, вірус атипової пневмонії, пташиного та свинячого грипу, лихоманка Ебола, що забрали багато людських життів. Сьогодні важко гарантувати, що медицина зможе захистити людину від нових або модифікованих інфекцій і надалі.


Колись Луї Пастер сказав: «Панове, останнє слово буде за мікробами!». Поки людині вдається виходити переможцем у боротьбі з мікросвітом. Але методи цієї боротьби розраховані на коротку перспективу. У зв'язку з цим хочу наголосити, що глобальною загрозою людству, більшою, ніж глобальне потепління, і яку можна порівняти з терористичною загрозою, є резистентність до антибіотиків. У результаті антибіотикорезистентності в Європі виникає понад два мільйони захворювань, настає більше ніж 25 тисяч смертей.


Кількість нових антибіотиків, що з'являються на фармацевтичному ринку, драматично знижується: з 16 у 80-х роках минулого століття до 2-х – у 2000-х. Багато фахівців прогнозують, що в недалекому майбутньому людство буде змушене взагалі відмовитися від антибіотиків, оскільки вони зовсім не приноситимуть користі. Ми вступаємо в постантибіотичну епоху, коли багато звичайних інфекцій виявляються смертельно небезпечними.

Одні у вигляді альтернативи роблять ставку на вакцини. Інші вважають ефективними бактеріофаги. Але в майбутнє без антибіотиків ніхто не дивиться впевнено. У зв'язку з цим виникла нагальна потреба в розробленні багатокомпонентних вакцин від кількох потенційно небезпечних збудників. Таких вакцин, які забезпечили б тривалий, бажано довічний, імунітет.


Біологи активно працюють над створенням так званого генетичного щеплення. Уже продемонстрована перспективність створення ДНК-вакцин, які за своїми характеристиками перевершують традиційні вакцинні препарати та здатні утримувати фрагменти ДНК одразу кількох різних штамів збудників. У генетиків з'явилася надія, що використання ДНК-вакцин може стати ефективним засобом забезпечення захисту організму.

Чимраз ближчу системну кризу людська цивілізація буде змушена долати як єдиний організм. Або вона як єдина система її подолає, або її чекає глобальна катастрофа. Людство вже приходить до розуміння того, що міжнародний глобальний тероризм становитиме собою постійну загрозу ХХІ століття. Отже, не тільки керівники держав, а й наукова та медична громадськість повинні усвідомити свою міру відповідальності перед людством.

Уперше в історії нашої планети біологічний вид став небезпечним для самого себе та для багатьох інших видів.


Валерій Запорожан для УКРІНФОРМ

Запорожан: Для вченого найголовніше — передати свої знання

 Для кожного вченого студенти — це свідчення того, що його навички, знання і досвід були здобуті не напрасно, що його діло буде жити та надихати нові і нові покоління послідовників. Про це журналістам сказав голова Вченої ради Одеського національного медичного університету Валерій Запорожан під час урочистого посвячення першокурсників.

Він додав, що вручав білі халати першокурсникам ОНМедУ протягом 25 років, і кожний з цих днів був особливим. «Те, що ми вкладаємо в них, це наша творчість і наше безсмертя. Ми даємо їм те, про що мріяли в юності і що врешті змогли реалізували — знання, вміння, духовні і моральні принципи. Я люблю свою роботу і наших студентів, вони і є сенс», — сказав Валерій Запорожан.

Він додав, що у в сьогоднішніх першокурсниках він бачить майбутніх академіків, видатних лікарів, ректорів і управлінців: «Їхнє покоління займе наше місце, і це дуже надихає».

Супрун намагається знищити два найстаріші виші країни

 Після невдалих спроб рейдерським способом захопити контроль над Одеським національним медичним університетом в.о. голови МОЗ Уляна Супрун спробувала знищити один із найстаріших вишів країни. Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів академік НАМН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, ректор ОНМедУ Валерій Запорожан (1994–2018 рр.).

«Міністерство, всупереч волі багатотисячного колективу, намагається знищити університет (ОНМедУ. – Ред.), якому ось уже 120 років. Більше того, на догоду цьому маніакальному бажанню навіть були готові принести в жертву ще один найстаріший виш – Кримський державний медичний університет, який насилу перевезли з окупованого Криму. Я говорю про «реорганізацію», коли два ці університети хотіли ліквідувати та створити на їх базі нову юрособу», – сказав він.

Звертаємо увагу, що, згідно з чинним законодавством, МОЗ може призначати керівників тільки новостворених університетів. Одеський університет був створений у 1900 році й ніяк не підпадає під цю категорію.

Міністерство охорони здоров'я запропонувало об'єднати Одеський національний медичний університет і Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгіївського. На їх базі пропонували створити Національний Одеський медичний університет.

«Навіщо знищувати два університети? МОЗ жодного економічного обґрунтування привести не спромоглося, і суд цю «реорганізацію» благополучно зупинив. Я – лікар, учений, який віддав науці все своє життя, і я не розумію, чому таке можливе в цивілізованій європейській державі», – сказав Запорожан.

Він нагадав, що колектив ВНЗ і студенти проти того, щоб Супрун призначала своїх людей до керівництва університету.

«Він (колектив. – Ред.) згуртувався, коли побачив, кого нам хочуть поставити згори. Викладачі та студенти, які майже півроку жодної копійки не отримували (в січні Супрун відмовилася підписати кошторис і таким чином заблокувала фінансову діяльність університету. – Ред.). Через це ми не могли нараховувати зарплати та стипендії, розуміли – іншого виходу у нас немає: ми або боремося, або університет перестає існувати», – розповів Запорожан.

За його словами, колектив вирішив боротися до кінця.

«І ми пішли в суд, подали понад 300 позовів, частину справ уже виграли», – наголосив Валерій Запорожан.

 

Супрун уже рік намагається захопити Одеський медуніверситет

  Уже рік триває рейдерське захоплення Одеського національного медичного університету, організоване в.о. голови МОЗ Уляною Супрун. Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів академік НАМН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, ректор ОНМедУ Валерій Запорожан (1994–2018 рр.).

«Супрун завжди діє за одним і тим самим планом: вибирає успішний і прибутковий виш, незаконно звільняє ректора з будь-якої причини, ставить свого штрейкбрехера з приставкою «в.о. ректора», визначає того, хто стежитиме за його роботою. Далі вони готують університет до знищення – реорганізації та розграбування: змінюють проректорів, вищий викладацький склад, щоб не було кому заперечити. Ми через все це проходили», – розповів він.

Саме реалізацію такого сценарію Супрун, за словами Запорожана, намагається не допустити колектив Одеського медуніверситету. Тому в.о. голови МОЗ використовує свої повноваження, щоб усіляко тиснути на непокірний ВНЗ.

«Ви пам'ятаєте, як у січні Супрун відмовилася підписати кошторис університету. Через це ми не могли нараховувати зарплати та стипендії, оплачувати комунальні послуги, робити ремонти. Причому ми витрачаємо на це не бюджетні, а самостійно зароблені гроші. Частка державного фінансування в нашому бюджеті становить близько 20%», – пояснив Запорожан.

Він нагадав, що в червні через суд і казначейство все-таки вдалося розблокувати процес, хоча залишилося питання щодо стипендій.

«МОЗ придумав для нас нове випробування – університету відмовили в місцях на держбюджеті. Це означає, що обдаровані студенти, діти ветеранів АТО і ООС, діти із малозабезпечених сімей та інших пільгових категорій не зможуть навчатися безкоштовно, як це гарантує Конституція», – розповів колишній ректор.

Він також додав, що буквально кілька днів тому, порушуючи Конституцію, МОЗ повернув без розгляду подання про призначення двом студентам стипендій президента і Верховної Ради України. Один із цих студентів – повний сирота.

«Попри це, ми прийняли тисячі заяв від абітурієнтів. Багато з них приносили оригінали документів, тобто вони хочуть навчатися саме в нас», – зазначив Валерій Запорожан.

Майбутні очільники МОЗ можуть використати досвід ОНМедУ

Успішний досвід Одеського національного медичного університету може бути поширений на кожний медичний виш в Україні. Про це заявив голова Вченої ради ОНМеДУ академік Валерій Запорожан у статті для видання «Вести».

Відтак університет першим в Україні повернув університетські клініки, які у радянські часи передали у комунальну власність. Тут здійснюється додипломна та післядипломна підготовка майбутніх лікарів, розробляються і впроваджуються інновації: Крім клінік практичні навички студенти розвивають у симуляційних кабінетах. «В усьому світі студента не допускають до спілкування з пацієнтом, доки він не отримає залік з практичних навичок. Саме це студент має відпрацювати в навчально-інноваційному центрі. Тренажер сам оцінює дії студента, доводить його навички до автоматизму і після цього виставляє залік. Таким чином, нам вдалося усунути суто теоретичну підготовку та викладацьку суб’єктивність», — наголосив Валерій Запорожан.
Одеський національний медичний університет ще в 1996 році першим в країні перейшов на англомовне навчання. Кожний викладач володіє англійською і завдяки цьому інтегрований у світове наукове товариство. Щороку близько 200 викладачів і студентів проходять стажування, відвідують конгреси в провідних клінічних і наукових центрах Європи та США. Завдяки збудованій електронній бібліотеці, студенти мають необмежений доступ до on-line ресурсів бібліотек провідних університетів світу.
Валерій Запорожан підкреслив, що наразі багато вишів йдуть таким шляхом, отже Міністерство охорони здоров’я має готовий кейс для реформування медичної освіти в Україні. «На жаль, минула влада вважала все це непотрібним і навіть шкідливим. Університет і потужні наукові школи ледь не знищили. Вважаю, що нова команда здатна забезпечити якісні зміни і згуртувати навколо цієї мети всю медичну і освітянську спільноти. Об’єднати найкращий досвід, а не ділити на хороших і поганих. Одеський медуніверситет готовий долучатися до цієї роботи, ділитися результатами і знаннями», — додав Валерій Запорожан.

Медреформа Супрун — це експеримент над здоров’ям і життям

 На чолі з Уляною Супрун Міністерство охорони здоров’я пропонує українцям сумнівні «прожекти» замість докорінних змін в організації, управлінні та фінансуванні галузі. Про це йдеться в статті голови Вченої ради Одеського національного медичного університету академіка Валерія Запорожана для видання «Вести».

Він наголосив, що медична реформа, безумовно, потрібна Україні. Проте вона потребує виваженої стратегії, повинна бути системною та враховувати безліч факторів. Проте МОЗ обрав тактику «кавалерійського наскока» та підміни системних змін «спонтанними» та недієвими рішеннями. «За чинного керівництва Міністерство охорони здоров’я перетворилося в структуру непередбачуваних прожектів, зміст яких в суспільстві викликає розгубленість, подив та роздратування, — вважає Валерій Запорожан. — Всі проблеми медичної галузі в державі пов’язані, на мій погляд, з небажанням або невмінням відповідальних за це осіб мислити перспективно, з урахуванням традицій, принципів, умов життя людей в нашій країні».

За його оцінкою, такі методи «реформування» мають зворотній ефект та вже призводять до непоправних наслідків. Зокрема, за останні роки майже на третину скоротилася кількість лікувальних закладів. Знищується сільська медицина та «швидка допомога». Намітилась тенденція замінити фахівців-медиків на осіб не лікарських професій тільки тому, що така практика існує в США.

Крім того, реформа призвела до руйнації системи управління галуззю. Чи не першим рішенням Уляна Супрун ліквідувала стратегічно важливі органи — Вчену раду та Колегію МОЗ. Звільнені спеціалісти за напрямами, які були «містком» між міністерськими чиновниками та практичною охороною здоров’я. Наслідки таких змін можуть боляче вдарити по всій системі, отже і по здоров’ю мільйонів громадян України.

«Так звана медична реформа разом із реформою медичної освіти є скоріше непрофесійними вигадками, ніж реальною стратегією і дороговказом. Здоров’я і життя людини — не майданчик для експериментів. Результату можна досягти при комплексному, послідовному підході, уважному вивченні больових точок системи», — переконаний Валерій Запорожан.

Валерій Запорожан: Супрун йде шляхом радянських «реформаторів» т

 Досвід Міністерства охорони здоров’я під керівництвом Уляни Супрун довів, що медична реформа, яка торкається виключно одну галузь, не зачіпаючи суміжні, приречена. Про це йдеться в статті голови Вченої ради Одеського національного медичного університету академіка Валерія Запорожана.

На його думку, головна проблема реформи полягає в тому, що передбачувані зміни в галузі не скоординовані ні з системою підготовки кадрів, ні з медичною наукою. Хоча саме наука є базою вирішення практичних завдань охорони здоровя. «Здавалося б достатньо запровадити в практику досягнення світової медичної науки, прогресивні технології, сучасне обладнання і медична галузь підніметься з колін, а люди отримають належне медичне обслуговування. Але сучасні технології є наукомісткими і передбачають високопрофесійний персонал, без якого не працює жодне сучасне обладнання і не реалізується жодна медична технологія», — пише Валерій Запорожан.

Відтак підготовка кадрів має бути в центрі уваги будь-якої реформи, тим паче медичної, адже лікар є «головною дієвою особою, від якості роботи якої залежить стан медицини». Тому в країнах Європи та світу впроваджують компетентнісну підготовку студентів, яка передбачає наявність у кожному медичному університеті університетської клініки та симуляційних центрів. В Україні піонером у цьому напрямку є Одеський медуніверситет. Він першим придбав обладнання світового рівня та повернув університетські клініки, які ще за радянських часів передали на баланс міста. «Університетська клініка виконує триєдине завдання: забезпечує додипломну та післядипломну підготовку майбутніх лікарів і медперсоналу, розробку й впровадження нових технологій і надання високоспеціалізованої допомоги населенню. Сьогодні МОЗ, а точніше в.о. міністра Супрун, іде шляхом радянських «реформаторів» і хоче знову знищити університетські клініки, відібравши в них ліцензії», — наголосив Валерій Запорожан, додавши, що саме це вона намагається вчинити з клініками ОНМедУ.

Замість того, щоби масштабувати його позитивний досвід на інші медичні виши, Уляна Супрун більше року саботує роботу провідного закладу: «Класи компетентнісної підготовки майбутніх лікарів, наукові парки, симуляційні кабінети — з обладнанням та викладанням на рівні Стенфордського університету. На жаль, минула влада вважала все це непотрібним і навіть шкідливим. Університет і потужні наукові школи ледь не знищили».

 

Валерий Запорожан: Отток медицинских кадров усиливается

 В последние два года в Украине усиливается отток медицинских кадров в Европу. По некоторым данным, за последние два года страну покинули около 70000 специалистов. Об этом в статье сообщил председатель Ученого совета Одесского национального медицинского университета академик Валерий Запорожан.

Уезжают, прежде всего, молодые, амбициозные и наиболее квалифицированные специалисты. Лечебным учреждениям в среднем уже не хватает до 30% персонала. Много и тех, кто оставляет профессию в пользу более высокооплачиваемых сфер. «Это ожидаемая ситуация и она должна быть прежде всего предусмотрена при реформировании отрасли. Но этого не произошло. Оснащенность наших лечебных учреждений оставляет желать лучшего. Для специалистов большое несчастье знать и уметь лечить, но не иметь, чем это делать. Кроме того, врачу важно знать, что его работу ценят, а его уважают как личность. Это не всегда так», — пишет Валерий Запорожан.

По его мнению, так называемая медицинская реформа не просто не смогла предложить выход из этой ситуации, но и усилила негативные тенденции. Ведь едва ли не самый главный ее постулат — оптимизация расходов. «Ежегодно МОЗ возвращает в бюджет миллионы неиспользованных средств, за что получает премии. Это что, экономия ценой жизни людей? Это не нормально для европейской страны», — убежден Валерий Запорожан.

По его мнению, приоритетом должна быть не экономия, а здоровье нации. Поэтому финансирование медицинской отрасли и здравоохранения должно осуществляться на уровне хотя бы 5% от ВВП. Кроме того, необходимо изменить отношение к врачам со стороны профильного министерства, которое занято «охотой на ведьм». «Многогранную проблему миграции медицинских кадров можно решить только на государственном уровне. И чем скорее, тем лучше. Иначе может наступить точка невозврата. И тогда поздно будет искать виновных», — убежден Валерий Запорожан.

Валерий Запорожан: «Настоящее и будущее эндоскопической хирургии

 

Не так давно в области эндоскопической хирургии произошло важное событие. Больница медицинского университета Асахикава на севере Японии впервые в мире использовала эндоскоп с камерой формата 8К. Разрешение картинки, которую видит хирург, в 16 раз выше, чем у традиционных изображений высокой четкости. Это огромный плюс к точности и, как следствие, благоприятного исхода оперативного вмешательства. И хотя такого оборудования в Украине нет, эндоскопическая хирургия в нашей стране развивается в ногу с общемировыми подходами и современными технологиями.

 Во все времена врачи старались минимизировать вред от полосных операций. Чтобы удалить опухоль сантиметром в диаметре, врачи вынужденно рассекали ткани, сосуды, нервы. Часто ущерб от этого был несопоставимо выше самого удаления опухоли. Раньше была такая поговорка: большой хирург делает большой разрез. Сейчас большой хирург не делает разрезов вовсе. Это стало возможным благодаря эндоскопии.

  Эндоскопическая хирургия как таковая появилась полвека назад и за это время проделала колоссальный путь. Еще 20 лет назад такую технику применяли при операциях на полых органах, например, желудке. В наши дни эндоскопическое оборудование стало настолько деликатным, что позволяет оперировать мозг, сердце, легкие и даже суставы. Совсем недавно считалось, что такую такую технику нельзя использовать при онкологических операциях, но прошло 10 лет, и сегодня этот метод широко используется. Причем 70% любых эндоскопических операций проходят в режиме дневного стационара. Мне приходилось видеть больных, которые через день после замены клапана сердца выписывались домой. Минимальный вред организму и следовательно быстрая реабилитация делают эндоскопическую хирургию рентабельной и экономичной. Никаких двух недель на больничной койке: за это время пациент вообще забудет о прошедшей операции. Еще один плюс: неизменное снижение стоимости такого оборудования. Если раньше за эндоскопическую стойку с инструментами клинике нужно было платить до 120 тысяч долларов, то сегодня она обойдется максимум в 50 тысяч. И, наконец, самое главное — все это не где-то там, а у нас, в Украине.

  У меня часто спрашивают, какое будущее у эндоскопической хирургии в нашей стране? На что я всегда отвечаю: прежде всего, у нее классное европейское настоящее. Дело в том, что Украина начала развивать это направление в ногу со всем миром. Я первую такую операцию провел в 1972 году. И хотя инструментов не было и нам приходилось приспосабливать или изобретать свои, мы стояли у истоков эндохирургии наравне с другими. Сегодня почти во всех НИИ, в медицинских университетах, в Национальной академии медицинских наук есть кафедры и специалисты мирового уровня. Сформированы мощные школы, наши специалисты неизменные участники международных конгрессов, они успешно работают в клиниках по всему миру. Я со всей ответственностью могу сказать украинцам: наши эндоскопические хирурги ничем не хуже тех, кто оперирует в Европе, США и Азии. Больше того, многие из них работают в самых обычных областных больницах.

 Но нет предела совершенству, и сегодня эндоскопическая хирургия делает уверенные шаги к тому, чтобы проводить оперативные вмешательства вообще без разрезов или проколов. Например, с помощью концентрированного пучка ультразвука, который дробит камни. Или современный взгляд на лучевую терапию, когда высокая концентрация облучения точечно убивает опухоль. В ближайшие годы на рынок выйдут приборы, которые сканируют опухоль, обозначают пораженные и здоровые клетки, а затем поклеточно убивают образование, оставляя здоровую часть органа невредимой. Я участвовал в этих экспериментах, через год-два такое оборудование может появиться, в том числе, и в наших клиниках.

 Большой опыт украинских хирургов, развитие эндоскопических технологий и доступность оборудования в Украине — большой шаг к выздоровлению пациентов. Но есть и еще один не менее важный шаг, который каждый может и должен сделать самостоятельно, — это вера. Если пациент сотрудничает с врачом, не хандрит и смотрит на свою последующую жизнь с оптимизмом, он быстрее вернется в строй. Мы изучали влияние эмоционального состояния онкопациентов на возможность рецидива. Оказалось, что у пациентов, настроены оптимистично, 5-летняя выживаемость в 3 раза выше. Поэтому как врач я могу заверить: каким бы грозным ни был диагноз, безнадежных ситуаций не существует. Хотите быть здоровыми — любите жизнь и верьте в успех.

Валерий Запорожан: Определяющая роль ценностей в жизни человека

Люди множат проблемы, потому что не анализируют исторический и личный опыт, не сопоставляют факты, не обращаются к великим, которые давно ответили на все вопросы. Во «Взгляде на всемирную историю» Джавахарлалы Неру есть великолепные слова о том, что поступки и привычки человека формируют его ценности, а ценности в свою очередь определяют его судьбу.

Мне нередко приходилось слышать, в особенности от молодых людей, что жизнь никчемная и бессмысленная. Это по праву вечная тема. Аристотель писал, что смысл жизни в добре и служении другим. Чехов считал, что смысл жизни — это борьба, Оскар Уайльд — самовыражение. Все они едины в одном: главное не продолжительность, а наполнение. И все же образцом для меня является психолог Виктор Франкл, духовный отец XX столетия. Пребывая в концлагере, он 3 года ни на миг не оставлял свою работу: помогал узникам выжить в невыносимых условиях, наблюдал за моделями поведения тех, кто борется и кто сдался. Ученый Франкл подтвердил и обосновал слова Ницше: «Тот, кто знает, „зачем“ жить, преодолеет почти любое „как“».

На вопрос «зачем» и отвечают ценности. Что интересно, сам феномен ценностей существует именно благодаря человеку. Только он может оценить величие гор, благородство человеческого поступка, красоту искусства. Самый роскошный автомобиль представляет ценность только в руках человека, в противном случае это груда металла. Бриллиант без человека — просто камень. Когда человек лишается всего, что считал ценным, и остается с куском черного хлеба, именно этот кусок и становится ценностью. Выходит, ценность — величина относительная?

В 1997 году в Женеве была создана Международная ассоциация человеческих ценностей. Она задекларировала главные из них: достоинство, уважение и признание значимости других людей, забота и охрана Земли, единство и взаимопомощь, недопущение насилия, стремление к миру и счастью. Это то, что мы привыкли называть европейскими ценностями, то, к чему стремимся. Но проснись мы завтра в Евросоюзе, разве сможем сказать, что эти ценности стали нашими автоматически?

Говорить о высоко-нравственных принципах и ценностях, как правило, можно лишь при условии, когда удовлетворены базовые материальные потребности. Материальное не всегда антипод духовного. Я говорю о жизненно необходимых для каждого человека жилье, пище, безопасности. Нельзя назвать аморальным человека, который трудится и борется за материальное благополучие своей семьи. Но где та черта, за которой благосостояние перерастает в манию? Даже самые интеллектуальные и нравственные люди порой теряют голову. Знаете ли вы, как Нобелевской премией, а это 1 миллион 200 тысяч долларов, распорядился Альберт Швейцер? Он построил лепрозорий в Габоне. Биохимик Ричард Робертс построил площадку для гольфа, генетик Шарп — купил замок, а писатель Бунин — спустил на вечеринки.

В наше время материалисты говорят, что все материальное имеет цену. Более того, они оценивают человека по прайсу внутренних органов на черном рынке — примерно 45 миллионов. Экономисты оценивают человека по производительности — чем больше материальных благ за определенный отрезок времени способен произвести, тем ты ценнее. Вопрос о ценности человеческой жизни наиболее актуализируется дважды — в ее начале и в самом конце. Как врач я знаю, что жизнь — результат взаимодействия клеток, но как человек я не перестаю считать это чудом. Каждый отдельный человек — это целый мир. Уникальный генетический набор, который никогда больше не повторится, совершенно уникальный собственный опыт, уникальное предназначение — успеть выполнить все, что предначертано. Не страшно умирать, страшно в самом конце осознать, что выполнить не удалось. Смерть дисциплинирует, ставит нам, если хотите, дедлайны. Она сама становится ценностью.

Одним из самых спорных вопросов в медицине, психологии и философии остается такое явление как самопожертвование. Априори, рефлекторно человек делает все, чтобы сохранить свою жизнь, таков инстинкт. Однако есть общественные ценности, понятия долга и героизма. Именно поэтому люди закрывают собой амбразуру, добровольцами уходят на войну, бросаются в горящие дома на помощь. В эти моменты человек не рассуждает, чего стоит его жизнь или жизнь того, кого он пытается спасти. Это наивысший уровень сознания и нравственности. Поэтому произошла Революция достоинства. Сто жизней, отданных в защиту миллионов от диктатуры. Я горжусь и студентами нашего Одесского медуниверситета, они будут хорошими врачами. В непростых условиях, в поезде, Роман Федько благополучно принял роды. Эмиль Керимов, рискуя жизнью, спас женщину — вынес ее из горящего дома. В такие моменты думает ли человек о том, зачем ему это или что он за это получит? Я готов дискутировать с проповедниками теории стакана воды. Она о том, что нужно терпеть и делать добро, чтобы на склоне лет было кому подать тебе стакан воды. Это торговля, а не нравственные ценности, мы покупаем отношение к себе. Настоящая духовная жизнь — когда человек, не задумываясь о последующих бонусах, реализует себя и свои принципы.

Лекцию о ценностях я читал студентам Одесского национального медицинского университета 14 апреля 2014 года. Для всех украинцев те дни были наполнены тревогой и страхом. Тогда, как и все, я пытался осмыслить, произошедшее в моей стране, переосмыслить исторический опыт, собственную жизнь. В тот самый день, 20 лет назад, я стал ректором Одесского университета. Я провел в нем буквально всю свою жизнь, начиная с поступления на лечебный факультет в середине 1960-х. Во время лекции нынешним студентам я еще раз утвердился во мнении, что смысл моей жизни в служении Альма-матер. Цель моей жизни в том, чтобы ПРОЖИВАТЬ каждый день, а не коротать его. Одна из главных ценностей — моя репутация. Я благодарен Одесскому университету и многотысячному коллективу за это. За возможность состояться как человек, как врач, как ученый. За возможность в радости прожить каждый рабочий день. За возможность гордиться всем, что мы сделали.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая