Сегодня отправился в очередную поездку. По дороге на вокзал встретил давнюю подругу. Православную ведьму. Думал глаза мне выцарапают или проклянет. А нет. Стояла красная как рак. Спросила как дела, порадовалась за меня. Сказала, что бы отдал ей то что взял.
Если учитывать что случайностей не бывает, то как эту ситуацию интерпретировать?

Є на Волині такий собі хлопчина Саша Темчук. Він за спеціальністю політолог і все своє життя цікавився політикою. І була в Саши мрія – познайомитись з Президентом України Петром Порошенко. Особисто! Ну і щоб селфі було – бо в епоху цифрових технологій без селфі, це як в старі добрі часи не потиснути руку при зустрічі.

І ось, на шляху до своєї мети Саша йде працювати в партійний штаб, як волонтер. Розносить газети, листівки, спілкується з людьми та чекає, коли ж в нього буде нагода зустрітися з Президентом.

І тут новина, на яку він так чекав – Порошенко їде на Волинь. Саша в натовпі з телефоном чатує на Президента біля будинку культури в м. Ківерці. Кортеж зупиняється, Петро Олексійович виходить з машини та йде до людей. Саша робить десятки фото на свій телефон (згодом їх позичатимуть навіть місцеві сайти) і тут Президент підходить до нього.

– Петро Олексійович, можна з Вами сфотографуватися? Це моя давня мрія!

– Звичайно, давайте – відповів Президент.

Саша притуляється до плеча Гаранта, витягує руку, як селфі-палку, та тисне на екран великим пальцем і… і на екрані з’являється напис «недостатньо пам’яті».

– Пане Президенте, це якась халепа, цього просто не може бути… - розгублено промовив Сашко…

– Нічого, наступного разу точно вийде – сказав хлопцеві Президент, якого люди за руки вже тягнули геть від Сашка, викликаючи в УДОшників стійке бажання піти на пенсію.

– Ви обіцяєте? Обіцяєте? – прокричав розчарований Саша?

Але його вже не чули.

І ось проходить два тижні. В ЗМІ пишуть про те, що 29 січня в Києві буде форум за участю Президента. Саша приходить в партію та заявляє: «Мені треба до Президента. Ми з ним домовились про фотосесію. Тому впишіть мене в списки делегатів форуму».

Сказано-зроблено, і Сашко на автобусі з партійцями прибуває до столичного МВЦ. Волинську групу посадили дуже далеко від сцени, тому єдиний шанс зустрітися віч-на-віч з Гарантом, це коли він буде йти коридором до зали з купою охорони.

Саша виходить на позицію і чекає. Охорона йде клином і підступитися до Президента неможливо. А він ще й поспішає.

– Петро Олексійович, - з останньої надії закричав Сашко: «Пам’ятаєте, Ви в Ківерцях обіцяли мені фото? В мене тоді пам'ять закінчилася на телефоні?».

Порошенко зупиняється, посміхається та просить охорону пропустити Сашка.

– Волинь? Звичайно пам’ятаю. Я думав такі випадки, коли в самий відповідальний момент закінчується пам'ять, бувають лише в кінокомедіях – з посмішкою сказав Президент.

І на цей раз техніка не підвела.

Ось, як буває, коли дійсно впевнено йдеш до мети! Немає нічого неможливого!




https://kivertsi-rayon-in-ua.cdn.ampproject.org/v/s/kivertsi.rayon.in.ua/amp/news/122794-iunaku-iakomu-ne-vdalosia-zrobiti-selfi-z-prezidentom-u-kivertsiah-zrobiv-tse-u-kievi?amp_js_v=a2&amp_gsa=1&usqp=mq331AQCCAE%3D#referrer=https%3A%2F%2Fwww.google.com&amp_tf=%D0%A1%20%D1%81%D0%B0%D0%B9%D1%82%D0%B0%20%251%24s&ampshare=https%3A%2F%2Fkivertsi.rayon.in.ua%2Fnews%2F122794-iunaku-iakomu-ne-vdalosia-zrobiti-selfi-z-prezidentom-u-kivertsiah-zrobiv-tse-u-kievi

Все наверное знают, как одинокий блогер Шарий, зашугал целого президента страны. Но он на троллинге не остановился. Он объявил на завтра батл службе безопасности.
https://youtu.be/bppdzLXYkBU
Интересно, кто победит? Система? Или тролль?

– Как дела?!
– Ну, есть хорошая новость и плохая. Начну с плохой. Мы заблудились.
– Заблудились?! А что же за хорошая новость?!
– Мы движемся в очень хорошем темпе!
На днях опубликовал заметку: http://blog.i.ua/user/10946368/2269695/ Если кто не понял, там перечень угнетающих нашу душу страстей. И голосовалка. Очень порадовало и одновременно удивило то, что большинство таки понимает, что на самом деле плохо для человека. Так почему же мы понимая умом или сердцем, продолжаем упорствовать в своих делах?

Только что, две девушки позвонили в дверь и предложили поставить подпись на листике, если я за евроинтеграцию Украины. На мои самые разные вопросы отвечали одно и тоже: "мы ни за кого не агитируем". Взял бумагу начал читать. Много написано про евроинтеграцию и то что жить надо лучше. Предложено поставить подпись если я согласен. Я конечно согласен жить лучше, но начали терзать смутные сомнения. Таки дочитал внизу. Сбор подписей за кандидата Петра Порошенко.

Просто плюсуйте, если считаете полезным для себя.

ГОРДОСТЬ - Чувство собственного достоинства, самоуважения. (Ожегов)
Смирение - Отсутствие гордости, готовность подчиняться чужой воле. (Ожегов)
Пример: офис. Один сотрудник ругает другого за халатность. Второй молчит, но про себя думает: "кто бы ещё говорил!!!" Это смирение или гордыня? Или званый ужин. Последний пельмень в общей тарелке. Никто не берёт. Это смирение или гордыня?

Вот что, как вы думаете, делают ваши соседи, когда из-за стенки раздаются звуки, как будто кто-то мебель двигает?
У кого как, а у моих родителей это кота на стуле с колёсиками катают.

Давайте проверсируем. Предположим, Вы имеете Цель. Большую, значимую, важную. Понимаете, что добиться этой цели в одиночку не сможете. Но за помощь, от Вас потребуется следующее: ограниченное место пребывания и место препровождения. Полная унификация с помогающими: одежда, распорядок дня и т.д. безоговорочное подчинение. Отказ от личного в пользу общего. Основная помощь будет оказана после Вашей смерти. Отказаться от этой помощи можно в любой момент. Ваше мнение о такой помощи?

12-00 - давай зайдём в кафе?
- давай, только название какое-то странное. Антикафе.
18-00. - ты что-нибудь запомнила? - Ага! Каркассон.


Наверное я совсем древний?