віршик...

ніч...кохання...
грішні бажання...
думок сплітання...
приходить незнання,
та лиш тіл єдння...
приносить розраду...
й насолоду незнану...
поцілунки шалені
звіра будять в мені...
так хочу кричати -
але треба мовчати...
мовчати...кохати..мовчати...
що буде - не знати...
мочати??? - кричати..кричати...
від насолоди забути
як тебе й мене звати
мовчати....
на віки забуваю
де знаходжусь з тобою
що ті робиш зі мною??
що твориться з душою???
але відкрию я очі -
немає тебе...
але снишся щоночі,
душу ятриш мені..
наче каменем в серці
ти застряг на віки...
і гаряча сльоза
хоч солона вода
але вона як отрута
лишає опік в душі...
і думки в голові...
сумні...пресумні...
бо без тебе не жити
в білім світі мені..
але вірю я в те,
що настане весна...
і з собою внесе
нову віру в життя
і що ночі одної...
не прийдеш ти вві сні
і лишишся як спогад.
наче мара в вікні...