примарилось...колись..якось...а може реальність???

чи повірите ви, що можлово придумати собі кохання??? можливо ми самі собі придумуємо це почуття...самі придумуємо страждання за ним...????

взагалі це досить логічні речі, проякі я зараз говорю...а точніше пишу...

я просто так задумалась..ну ось я зустрічалась 3 роки з одним довбодятлом (якщо ті зараз це читаеш, то знаей що це я може сказати тобі в обличча))) ну так ось...я думала що у нас все так серйозно...але побачила кращого...і послала його на...!!! говорив що кохає..бігав за мною...погрожував самогубством....велика річ кохання хочу сказати...

але пройшло 2 дні і він зустрічається з іншою..а мене навіть забув як звуть....

так може між нами не було нічого такого про що пишуть в нижках...про що знімають фільми...те, про що ми мріємо з самих пелюшок...не знаю як хлопчики..але дівчатка дуже мріють про своє кохання з першого погляду...

я не розумію навіщо ми забіваємо собі голову таким дріб*язком як кохання???а скільки страждать нам навіюе оце самонавіювання...навіть до самогубства у деяких доходить....ну хіба так можна???