уривок з життя....

...Вона дивилася на себе в дзеркало вже більш, ніж півгодини....Там віддзеркалювалася гарна, проте зовсім чужа дівчина. Холодний льодяний погляд, наче змія прокрадався у глибини душі і залишав морозяний слід на усьому, до чого торкався. Сьогодні в неї було достатньо часу для того, щоб поміркувати, щоб знайти відповіді на ті запитання, яких за останній час стало занадто багато....

Коли вона встигла стати "дівчиною з льодяним серцем"? Чи може вона завжди такою була? Куди подівся "той блиск її очей", у який раніше так закохувались десятки хлопців? Чому їй стало байдуже, що відбувається навколо? Чому вона стала досягати своїх цілей, не зважаючи на інших? Чому друзі не такі, які раніше? Куди поділася їх віра і підтримка? Чому ВІН не дзвонить більш, ніж півроку? І чому б самій не зателефонувати? Чи має вона сили щось змінити? Якщо так, то навіщо це їй? Чому апатія тепер для неї найкраща подруга? І чому її серце назавжди закрите для УСІХ на замок, ключ від якого викинули у прірву?

Як багато запитань... І як складно шукати на них відповіді....  Хоча ні... відповіді знайти не складно..... складно згадувати те минуле, яке лишило на серці глибокі рани.... час виявився дуже хорошим хірургом, і досить швидко загоїв ці рани чарівними нитками з безлічі хвилин... Але прибрати шрами, що залишилися, не зможе навіть він....