Помогите...
- 28.03.09, 13:46
В одному селі жила Червона шапочка.Дівчина гарненька,ставненька.Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси.Верхню-розписаний незрозумілий гаслами балахон.На голові хвацько сиділа червона шапочка.Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя.За те її і називали Червоною Шапочкою.Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
-Ось тобі пиріг,пляшка вина.Однеси бабусі.Нехай підкріпиться трохи.Старенька вона стала.Нездужає.
Як у справжній казці,бабуся жила за лісом.
-Тільки спіши,-каже мати,-поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль,що не побачиш її неозброєним оком.Сіла під кущ.Випила вино.З*їла пиріг.Дістала з потайної кишені джинсів цигарку.Запалила,смалить і наспівує:
Ах,эта красная рябина
Срели осенней желтизны.
Я на тебя смотрю, любимый,
Теперь уже со стороны...
Як тут з кущів виходить Вовк!Страшенний,Величезний.Очі голодним вогнем світяться.
-А-а-а!-гаркнув,-Червона Шапочка!Попалась!Зараз тебе з*їм!
Червона Шапочка озирнулась.Цвиркнула через густо напомаджену губу.
-Пішов геть!Шкет нещасний!Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну.Вовк очманів.Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха,сіла на нього верхи і гукнула:
-Поїхали!
-Куди?-перелякався Вовк.
-Куди-небудь!-пришпорила боки Вовка дерев*яними підошвами своїх стукалок.І той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку.Вранці під*їхала до бабусиної хати.Зайшла у світлицю:
-Чао предкам!
-Дитино рідна!-сплеснула в долоні бабуся,-А ти де в таку рань тут узялася?
-Ша!-приклала пальця до вуст Червона Шапочка.-Якщо маман питатиме,де я була,скажеш,у тебе ночувала.
-Гостодь с тобою,дитино!А ти хіба не з дому?...
-Дай щось пошамати(поїсти)!-сказала Червона Шапочка,викаблучуючись перед дзаркалом.
-Нема,дитино,-каже бабуся,-Бо я хворілаю
-Давай бабки.Пошлю Вовка ,принесе зараз.
Бабуся витріщалася на внучку.
-Гроші давай!-хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика.Розв*язала.Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
-На.Нема більше.
-Тоді я тебе з*їм!-налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець.Дивиться,біля хати лежить загнаний Вовк,язика висолопивши і хвоста відкинувши.А з хати доносяться схлипування бабусі:
-Не маю,внученько!Їй-Богу,більше не маю!...
Мисливеці вскочив у хату.На поготові рушницю тримає.
-Хто тут бабусю ображає?
Червона Шапочка криво осміхнулася:
-А ти в родинні справи не вмішуйся!Браконьєр нещасний!Ось напишу на тебе скаргу,що ти вбив Вовка,обікрав бабушенцію і приставав до мене.Тоді закукурікаєш...
Мисливець був сміливий.Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром.А тут жилки в нього затрусилися.Він згадав свою жінку молоду.Діточок білозубих.І,знітившись,почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті,ніхто не знає.Бо свідків не було.Тільки десь під полудень вийшла Червона Шапочка.З набитим вузликом на спині.І зникла в лісі.
Де вона блукає,досі ніхто не знає.
Може,стрінеться вам принагідно.То сповістіть хоча б її маму.Бо побивається,руки ламає,де її чадо неповнолітнє,не знає...