Червона шапочка(стара казка на новий лад)

В одному селі жила Червона шапочка.Дівчина гарненька,ставненька.Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси.Верхню-розписаний незрозумілий гаслами балахон.На голові хвацько сиділа червона шапочка.Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя.За те її і називали Червоною Шапочкою.Одного разу мама каже Червоній Шапочці:

-Ось тобі пиріг,пляшка вина.Однеси бабусі.Нехай підкріпиться трохи.Старенька вона стала.Нездужає.

Як у справжній казці,бабуся жила за лісом.

-Тільки спіши,-каже мати,-поки сонечко високо.

Червона Шапочка пішла.

Відійшла на таку віддаль,що не побачиш її неозброєним оком.Сіла під кущ.Випила вино.З*їла пиріг.Дістала з потайної кишені джинсів цигарку.Запалила,смалить і наспівує:

Ах,эта красная рябина

Срели осенней желтизны.

Я на тебя смотрю, любимый,

Теперь уже со стороны...

Як тут з кущів виходить Вовк!Страшенний,Величезний.Очі голодним вогнем світяться.

-А-а-а!-гаркнув,-Червона Шапочка!Попалась!Зараз тебе з*їм!

Червона Шапочка озирнулась.Цвиркнула через густо напомаджену губу.

-Пішов геть!Шкет нещасний!Ще не таких бачила.

Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну.Вовк очманів.Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха,сіла на нього верхи і гукнула:

-Поїхали!

-Куди?-перелякався Вовк.

-Куди-небудь!-пришпорила боки Вовка дерев*яними підошвами своїх стукалок.І той рвонув.

Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку.Вранці під*їхала до бабусиної хати.Зайшла у світлицю:

-Чао предкам!

-Дитино рідна!-сплеснула в долоні бабуся,-А ти де в таку рань тут узялася?

-Ша!-приклала пальця до вуст Червона Шапочка.-Якщо маман питатиме,де я була,скажеш,у тебе ночувала.

-Гостодь с тобою,дитино!А ти хіба не з дому?...

-Дай щось пошамати(поїсти)!-сказала Червона Шапочка,викаблучуючись перед дзаркалом.

-Нема,дитино,-каже бабуся,-Бо я хворілаю

-Давай бабки.Пошлю Вовка ,принесе зараз.

Бабуся витріщалася на внучку.

-Гроші давай!-хрипко пояснила Червона Шапочка.

Бабуся тремтячими руками дістала вузлика.Розв*язала.Подала Червоній Шапочці свою пенсію.

-На.Нема більше.

-Тоді я тебе з*їм!-налякала Червона Шапочка.

Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець.Дивиться,біля хати лежить загнаний Вовк,язика висолопивши і хвоста відкинувши.А з хати доносяться схлипування бабусі:

-Не маю,внученько!Їй-Богу,більше не маю!...

Мисливеці вскочив у хату.На поготові рушницю тримає.

-Хто тут бабусю ображає?

Червона Шапочка криво осміхнулася:

-А ти в родинні справи не вмішуйся!Браконьєр нещасний!Ось напишу на тебе скаргу,що ти вбив Вовка,обікрав бабушенцію і приставав до мене.Тоді закукурікаєш...

Мисливець був сміливий.Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром.А тут жилки в нього затрусилися.Він згадав свою жінку молоду.Діточок білозубих.І,знітившись,почав задкувати до виходу.

Що далі діялося у бабусиній хаті,ніхто не знає.Бо свідків не було.Тільки десь під полудень вийшла Червона Шапочка.З набитим вузликом на спині.І зникла в лісі.

Де вона блукає,досі ніхто не знає.

Може,стрінеться вам принагідно.То сповістіть хоча б її маму.Бо побивається,руки ламає,де її чадо неповнолітнє,не знає...