хДд навіть не думайте це читати !

Будильник як завжди невчасно продзвенів. Налаштувався з самого ранку, що
нічого особливого не трапиться. Вийшов з дому і раптом…

Ні, не трапилось нічого особливого. Не хочу писати зараз банальщину про
те, що він не очікував, а тут тааааааааааааке сталось…

Нічого особливого не сталось. Ця історія не про любов, самогубство,
здійснену мрію тощо. Тому любителям мелодрами, останнім романтикам,
оптимістам, щасливчикам і шукачам цікавих історій нема чого далі читати
цю розповідь з життя Джима Клайтона – лондонського джентельмана нашого
часу. Побачили слово «Лондон»? Розчарую знов –двоповерхових автобусів й
дощу тут не буде.

Дивні стереотипи про британців. Клайтон ніколи не пив Earl Grey зранку,
не носив клітчасті штани, не курив люльку й не звіряв час з Біг Беном.
Він взагалі був радше схожим на француза, але то вже інша історія.

Працював Клайтон…Ні, не детективом. Впевнена, що саме так ви
подумали. Працював він викладачем музики, а вечорами підробляв у
закинутому кафе, виконуючи свої балади про нещасне кохання і пожежі в
Австралії.

У Клайтона на диво не було кота. І не тому, що мав алергію на них, а
тому, що просто не було кота. Він любив сидіти вечором на даху, жувати
круасанчики і спостерігати за містом.
Деколи він читав книжку перед сном. В основному це були книги-методички
колишніх одногрупників-економістів: «Як побороти кризу?», «Створи
власний бюджет» або «Скарбничка твого капіталу». Раз на місяць Джим
читав щось вище: Байрона, Шекспіра або Екзюпері.

Так, я щось відволіклась. Описую все життя Джима, а історія ж не
резинова – тільки про один день…

Ну от, сьогодні був саме той день, коли Клайтон зі всіма почестями
приходив у місцеву бібліотеку й довго шукав потрібну класику. Та,
зрозумів, що перечитувати вкотре «Маленького принца» або «Гамлета» не
варто. Він так зденервувався, що вийшовши з бібліотеки попрямував до
Темзи, і, навіть, надумав втопитися з того горя. Та один постер на
стовпі його зупинив…
Його фото,табличка «Розшукується» і номер, за яким потрібно звернутись
всім, хто його бачив… Набрав номер… Довгі гудки. Ніхто не підняв
слухавки.

Знову якусь дурню пишу. Не було ніякого фото. Взагалі він не пішов до
моста. Джим пішов на каву з молоком, яку сам же і пересолодив.

Потім ще трохи погуляв і пішов додому. Подивився випуск вечірніх новин,
матч за участю аргентинської збірної. Випив снодійного й ліг спати.

От і вся історія.Я ж одразу попереджала, що нічого такого не сталось.
Але, якщо вам вистачило сили духу дочитати це до кінця, я вами пишаюсь.
Джим Клайтон передає привіт. А я, мабуть, схожу з розуму.

by Уляна Прихід=) моя хороша рибка)