хочу сюда!
 

Алинка

28 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-37 лет

Ця неймовірна жінка обіймає душею — Олег Володарський (відео)

 

Обійми. Вони такі важливі у житті кожної людини і так мало зусиль від нас вимагають. Вони такі різні, а протягом нашого життя дарують нам ніжність, підтримку, віру, спокій, впевненість, захищеність, ласку та здоров’я. Усе це нам дарують з першого подиху мамині обійми. І де б ми не були, скільки б років нам не виповнилося, сила їхнього впливу на людину не змінилася. Важливо відзначити, що просто будь-які обійми не мають такого великого впливу на організм. Щоб обійми зміцнили серце, зняли рівень стресу, допомогли уникнути депресії та покращити взаємини з рідними, обійматися потрібно з почуттям любові, пристрасті, ніжності, віддаючись цьому тілесному виду контакту усім серцем. Тож, давайте обійматися щиро, допоки є кого обійняти!

Джерело: https://thegard.city/.../na-dopomogu-prihodit-psiholog...

 

Любов Кукурузяк, член ГО «Волонтерський рух Буковини»

«Ти мене у всьому розумієш,

Зустрічаєш із усіх доріг.

Ти лише одна ось так умієш

Обійняти, ставши на поріг.

Сивина вже заховалась в коси,

І злодійка — зморшка у очей.

Скільки ж ти напрацювалась, мамцю!

Скільки не доспала ти ночей…»

 

Про це мало говорять. Цього намагаються не знати. Не тому, що це погано чи не правильно, а тому, що це дуже важко розуміти, про це вкрай складно говорити вголос чи писати. Наші неймовірні дівчата, наші кохані та рідні жінки, наші справжні та сердечні українки ламають крила і хворіють душею від нашої неусвідомленості та байдужості.

 

Вони линуть душею і думками туди, на фронт. Хрести над могилами наших воїнів шрамами віддзеркалюються на їхніх серцях. Вони стояли поруч на Майдані під пронизливим вітром і грілися біля багаття незалежності. Вони не вміють себе берегти. Не вміють любити себе більше, ніж Батьківщину, котрій зараз так тяжко.

 

Одна з таких, справжніх, сиділа навпроти мене. Розгублена, невпевнена, трохи зніяковіла, але відкрита і чесна. Вона раптом мені сказала після програми, коли ми говорили з нею і з Катериною Пономарьовою: «Я дуже люблю обійматися!». І посміхнулася так по-дитячому, відкрито і невимушено. Її обійми неодноразово підтримували нас, українців, і під час Майдану, і в тилу і на фронті.

 

Які ж вони мої! Які вони рідні! Вони най-най! Мої неймовірні, надзвичайні українці. І водночас із захопленням душу сповнює біль. Нестерпний, пекучий, нестихаючий. Я раптом уявив собі неймовірну кількість душ, яких торкнулися пекельні крила війни й назавжди залишили свій слід. Їх тисячі, тих, хто забув про себе, про звичне життя, попрощався, про всяк випадок, назавжди з рідними та друзями та пішов на війну.

 

Завдяки їм у нас є Україна. Завдяки тим, для кого Україна понад усе. Я бачу їх щоденно. Вони ходять по вулицях, майоріють думками, фотографіями та світлинами в соціальних мережах. Вони боряться. Посміхаються. Сумують. Вони є. Наші священні птахи. Наші любі дівчатка. Наші матері, наші кохані, доньки, сестри… Наші рідні УКРАЇНКИ. Я вклоняюся вам. Я щодня молюся за вас.

 

Ваші працьовиті руки та люблячі серця допомогли нашій з вами країні вижити. Дали нам майбутнє. Вибороли право на життя. Ваша звитяга тут, в тилу, не менша за доблесть наших захисників там, на фронті. Ви — наша підтримка і натхнення. Якщо є ви, є і Україна. Вас неможливо перехвалити. Ви зайняті такою силою-силенною справ, що не встигаєте чути ані слів вдячності, ані похвал, що лунають на вашу честь. Але варто навіть пошепки, майже не чутно, попросити про допомогу, як ви миттю з’являєтеся там, де зараз болить.

 

Як же я благоговію перед жінками, котрі присвятили себе Україні! «Я люблю обіймати!». Вона сказала це просто, по-дитячому, щиро посміхнувшись. В мене просто не вистачає слів. Для мене вони приклад. І нехай вони… ламають крила… плачуть… радіють… кохають… Вони — серце нашої Нації. Я вдячний Господу за те, що серед них є матері наших дітей. Те, чому вони навчають власним прикладом і про що говорять душею неможливо переоцінити.

 

Ми обійнялися на прощання. Ця неймовірна жінка обіймає душею. Господи, я вклоняюся Твоїм дарам. Я безмежно вдячний тобі за ту любов, що ти дарував нашій жовто-синій Нації. Господи, дякую, що я українець!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Любов Кукурузяк, член ГО «Волонтерський рух Буковини»

https://youtu.be/72HUH_dYRYg

1

Комментарии