Профіль

Титіла

Титіла

Німеччина, Готтінген

Рейтинг в розділі:

той перший день останньої любові.....

  • 15.05.09, 17:16


я не сумую, я просто втомилась, і вірш гарний, і життя чудове, і погода ясна, і друзі найкращі, і рідні найдорожчі, і дні не сірі, і є мрії, і чогось хочеться, і багато що маю, і є те що досягла - але ж чому так паскудно? і навіть брехня вже солодка....

Такий в житті буває день,
повніший за століття день.
Не загнуздать його календарями -
єдина мить із ним прийде
і вуст пелюстки накладе
на всі, що є і ще спіткають, рани.

Натомість невигойний щем
засяє виквітлим дощем.
Молитимеш, аби був неупинним...
Не порівнять його з плачем,
а - з ніжним чи міцним плечем
на все життя жаданої людини.

Разом не згинути ніде,
хай шлях нерівний поведе -
провалля щастя і пороги болю -
хай доля мало днів спряде,
лише б між ними був той день!
Той перший день останньої любові...c

чи може замалий для них став світ....

  • 11.05.09, 17:42

мені подобається пісенька....навіть дуже...

Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали. 

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.

Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.

Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов

про душу (найгарніші і влучніші слова) ви посміхнетесь)

  • 09.05.09, 22:44

душа це як величезний будинок. і у кожній його кімнаті хтось живе. і ти заходиш у гості до радості, п"єш чай у образи, сидиш на диванчику суму, бігаєш по зал щастя... але найголовніше, що ти усюди тягаєш за собою кохання. його місце - завжди коло тебе. ви часто сваритесь, до кого зараз іти в гості. частіше всього перемагаєш ти. але буває так, що ти раптом випадково випускаєш його руку, побачивши щось цікаве. буває так, що ти заскочуєш у комірчину, в якій нікого немає, здивовано озираєшся і раптом помічаєш, що двері за тобою закрилися.. і ти гупаєш ногами, щоб почули образа і злість, стукаєш руками в стіни, щоб тебе помітили розгубленість та маленька капость, ти кричиш, намагаючись докричатися до дружби і радості... у цій кімніті так холодно та порожньо... ти сідаєш на підлогу і обіймаєш коліна руками. ти думаєш про тебе всі забули? ти думаєш, тебе забули тут і лишили в порожнечі?.. дурненька. кохання уже бігає по всьому будинку, розшукуючи потрібні ключі і бурмочучи собі під ніс "от то вже..." (с)

про те що скоро сесія, ура товаріщі!

  • 09.05.09, 12:53


ви знаєте що бух.облік то повна х***ня....це єдинй предмет яки мене доводить до нервових тіків (ну ще статистика тож не очєнь)

так ось...уявіть, сидите три ночі підряд, робите ті журнали, оборотки, літачки і інша фігня, і тут, баланс! те заради чого і живе бух облік, і ...(барабани стукають) баланс не зійшовся..... на  5 тис (приблизно) і де ті 5  тис шукати...хоч бери зі своєї кишені докладай..ГРРРР я зла....

привіт. як діла? шо робиш?

  • 05.05.09, 14:37

так прикольно коли не нада тикати в електронну клавіатуру на екрані, коли жива. і її можна помацати....в мене дома поламалась, а я всьо не годна купити. вже біля двох неділь :) вот на роботі відриваюсь і облапую....

а ви як? коли дощі? вже замучило сонечко....

в мене є всі книги Стефані Майерс! я просто в захваті :)

вдох-выдох,и снова играем в любимых

  • 01.05.09, 14:48


гра в кохання...що краще?unsmile

якби зрада взагалі зникла?

  • 01.05.09, 12:28
ось мені цікаво як би ви тоді поводились,якби зради не було,тобто ми могли б бути лише з тими хто дійсно нам близький по душі. Ніяких шурів мурів на одну ніч...ви бз могли жити у такому світі?

38%, 5 голосів

38%, 5 голосів

15%, 2 голоси

8%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

жах а не замітка

  • 27.04.09, 21:52

крок...крок і ще один...назустріч темноті все далі від світла...найсміливіші твої кроки у житті, зараз впевненість у майбутньому найсильніша, бо байдуже, що далі, крок за кроком у прірву,в місце де спокій не продається,адже  там більше і нічого немає,а головне нікого. 

навіть серце крокує. пошвидше  туди де темно і легко сховатись. кро.крок.крокує душа співаючи в останнє пісню перемоги. дивно вона також не стомилась крокувати.

лише очі бояться втратити світло,бо там не побачиш те що хочеш,лише вони ще вірять в світло... не довго ще

адже туди куди очі дивсяться все темніше і темніше , а до темряви звикаєш швидко,і серце з душою попіклуються про очі,щоб вони більше не бачили яскравого світла, щоб після темряви не осліпли.

вітер квітку забував...

  • 25.04.09, 17:39
хочу на волю! туди делегко дихати!

життя солодке коли ти так думаєш!

  • 23.04.09, 19:17

Ви коли небуть думали як то жити без сенсу засунувши найпотаємнішу мрію в одне місце і боротись з собою доказуючи що це не варте ваших сил? я так...постійно ось уже біля 3 місяців воюю з собою,доказуючи що спокій то краще ніж будь які емоції,та при цьому повно негативу. а негатив це ж також емоції! я готова відмовитись від позитиву при цьому хтось би забрав негатив. коли ворог мені - це я, башку рве(

а ніхто кометувати не буде,вам не поняти тай пояснюати немає що....