хочу впасти у дипресію! підкажіть як....

за своїх двадцять з маленьким гачечком років ніразу не впадала у дипресію. Добре- ви скажете, ну це ж не означає що не було причин....є вислів "З жиру бісяться" ніби все є, але завжди чогось найголовнішого не вистачає....завжди коли у мене дуже жахливий настрій, паралельно у моєї найкращої подруги також... і що ж я за подруга яка не підтримає? починаються фрази їй  " Життя прекрасне", " Все буде добре" і т.д. а мій внутрішній стан чомусь відходить на задній план. навіть пожалітись немає кому....хоча, цей блог був створений для описання усіх переживань , але після декількох "Знову соплі розводиш", або " скільки можна страждати?" чомусь і тут перехотілось щось подібне писати....

а зараз якраз підходящий момент впасти дипресію, робота  - просто суцільна відпустка за свій рахунок, особисте життя ні к щорту, погода жах..... але проблема у тому, що не умію я впадати у дипресію, чомусь завжди в останню хвилину все таки піднімаю слухавку, фарбуюсь коли виходжу на вулицю, одягаюсь нормально, відповідаю на листи, заходжу годувати свої тваринок і так далі, все так як було до того, як виникла думка впасти у дипресію...навіть мій колишній хлопець, що перебував у вічній дипресії, не навчив мене туди заходити, адже я завжди мала його рятувати, і повторювати що все буде добре.

я розумію що дехто не вміє з відти виходити, що це проблема, але ж маю я право на свій смуток? на свої переживання та емоції? щоб хтось сказав мені - що все буде добре, позвонив спитав мене як я?...або просто побув поруч і вирішив мене витягти з дипресії....