відчуття неосяжне. воно є незрозумілим і диким для тебе.(part№1)

...ти у місті. ти квапишся скоріше владнати свої справи по роботі. звонить мобільний. ти злишся бо як завжди не можеш найти його у своїй "сумочці-косметичці". а як находиш то втомлено зітхаєш бо розмова по телефону буде довгою. але водночас думаєш шо вбєш той клятий дорогий час поки будеш йти до місця зустрічі. ти рушаєш сміливою впевненою трохи незграбною ходою. ти нікого не помічаєш. ти вся в собі. і тільки голос в мобільному. але раптом твій погляд зупинився на парочці шо радісно йшли неподалік. вони щасливі. вони посміхаються. вони дарують один одному всілякі банальні романтичні ніжності. ти стоїш як статуя і тупо спостерігаєш за ними. очі бігають. ноги затерпли. дрож по тілу. серце калатає. мобільник давно вже в кишені... не виключений... але тобі все одно... ти забуваєш про всі справи. ти просто тупо захворіла. ти б нізащо в світі не повірила б якби тобі про це хтось розповів. ти йдеш... просто крокуєш... куди саме неважливо... ти поринула у роздуми... тебе охоплюють сумніви. ну як так? чому? защо? навіщо? сльозка капнула. бо ти згадала як ви з ним так само щасливо ходите "в обнімочку" по вечорам. а оказується то всьо фальш. і одразу згадуєш шо останнім часом тих вечорів стало все менше і менше бо... (далі буде...(С))