Серед сотень порожніх розмов - помирає твоя любов...

Її стиль життя не викликає загального схвалення -
Кажуть: В сіданці - шило, в голові - запалення!
Коли мислить - обов’язково знайомиться з основою,
Коли говорить - то не язиком, а мовою.
Одна на сотню, одна на тисячу,
За годину знищує свою стипендію місячну.
Має безліч знайомих, а друга - жодного,
Пиво - ліпший товариш, цигарка - найкраща подруга.
Від родичів тікає чи ховається в туалеті,
Однодумців знаходить, переважно, в інтернеті.
На всій планеті шукатимеш з детальним планом -
Не знайдеш того, кого вона кличе своїм коханим.
Собі створила принципи, обмежила себе рамками,
Колись мала кохання, яке загинуло під уламками.
Ночами - плаче та мріє, вдень - не вірить нікому.
І завжди ставить крапку там, де можна поставити кому...

Серед дивних рожевих снів,
Серед тисяч фальшивих слів,
Серед сотень порожніх розмов
Помирає твоя любов...

Йдучи на побачення, тримає серце зав’язаним.
Найважливіше слово завжди лишається несказаним.
Зустрічати - не треба, проводжати - не можна!
Сердечка, квіточки, пупсики - це так на неї не схоже!
Вона не преться за масами, не женеться за модою,
Живить себе образами, тішить себе свободою.
З тусовок пафосних вона відверто сміється,
Зате годинами сидітиме в бібліотеці.
Хто хоче стати їй другом повинен бути готовим
Латати рани душі відвертим лагідним словом.
Та кожного, хто до неї, впритул наближається,
Вона панічно боїться, вона відверто лякається.
Її життя - наче вічно незарахована сесія,
Її нормальний життєвий стан - глибока депресія.
І кожному претенденту вона готова кричати:
Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!...

А може все таки вона має рацію,
Що любов - це брехня, це злісна симуляція?
Містифікація, якою задурманюють голову,
Щоб завжди мати тебе доступною та готовою?
А може - навпаки? Любов - є, до того ж, зовсім близько?
Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько?
Любов - є! Не така вже й підступна та безталанна!

Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна...