...

нє ну я вже не можу себе обманювати...я зробила те що мала, я це сьогодні зрозуміла, хоч і великою ціною. занадто великою....мені боляче, мені сумно, я боюсь але все таки зробила те що мала, я допомогла, я втолкувала ...я не здалась, я зробила так як мала...по-іншому не могло бути...не могло...

інколи я просто виходжу з себе від безвиході....невже моє призначення лікувати душі при цьому ранити свою...я так не граю...так не чесно...я вимагаю справедливсоті до свої почуттів...я втомилась бути сильною але по іншому я втрачу життя, віру в нього....

Встретились любовь и дружба. Любовь спросила у дружбы : «Зачем нужна ты, когда есть я?».Дружба ответила : «Для того, чтобы оставлять улыбки там, где ты оставляешь слёзы»...

не вірю в дружбу після стосунків, її не може бути, потрібно одразу це зрозуміти і не робити собі боляче...