Источник: https://press.unian.net

Киев. 9 июля. УНИАН. Независимые эксперты предлагают ввести в Украине персональные мандаты для голосования на выборах, что повысит ответственность избирателей. Об этом говорилось  в ходе пресс-конференции в УНІАН, которая была организована представителями УМТК «Столица».

Журналист, независимый исследователь в публичной социологии, репрезентант группы Совместный Проект  на тему «Позитивное развитие сценария в Украине: задачи, которые нужно выполнить» Александр Тертычный заявил: «Персональный мандат — это персонифицированный голос избирателя, который был подан за кандидата с правом в любой момент беспрепятственно его аннулировать. Мы предлагаем, чтобы каждый человек имел свой персональный мандат перед тем, как он вручит его доверенному лицу. Если доверенное лицо окажется нехорошим человеком, то право избирателя — немедленно отозвать свой голос, аннулировать его с соответствующими последствиями в Центральной избирательной комиссии. Если избранный депутат или партия теряет, например, 20% своих голосов, то автоматически теряется мандат. Назначаются досрочные выборы и начинается с начала». Но эту технологию, акцентировал эксперт, можно использовать только при условии цифрового голосования, как это происходит в ряде стран, в частности, в Эстонии. «Надо создать соответствующую IТ-систему для голосования, отзыва, отслеживания и прочее. И почти мгновенно эту систему включить, если воспользоваться информационными ресурсами государственных банков, поскольку большинство украинцев уже имеют счета — зарплатные, пенсионные, стипендиальные в банках. Там проводится точная идентификация. То есть технологически просто, чтобы каждый избиратель получил по одному голосу на каждый вид голосования», — заявил Александр Тертычный.

По его словам, нововведение вполне соответствует правам человека и нормам международного права, может органично быть имплементировано в законодательство, а положительными последствиями введения персонального мандата должны стать такие изменения, как то, что обман и подкуп избирателей станет нерентабельным, то есть общество заставит своих избранников стать честными. «Конечно, это не сразу, не мгновенно произойдет. Но главное в том, что депутат знает, что его могут наказать за ложь. Других механизмов у нас столь же действенных я пока не знаю. Только с внедрением такой системы — персонификации мандата — начнется действительно массовое политическое просвещение, люди начнут понимать, что они делают и что из этого получается», — отметил эксперт.

Дипломат, победитель Всеукраинского конкурса «Народный президент» Василий Марушинец, информируя относительно изучения темы «Ретроспектива и перспектива. Украина и глобальный мир — точка отсчета сегодня», отметил, что внешняя политика является продолжением внутренней, и это должны помнить лица при власти и дипломаты. «Когда наши руководители ездят за границу, ведут переговоры о предоставлении финансовой или иной помощи, то наши зарубежные партнеры смотрят, какова наша внутренняя политика, куда мы деваем деньги. Нам, чтобы обустроить и внешнюю, и внутреннюю политическую жизнь, надо принять срочные меры», — подчеркнул он. В частности, по словам Марушинца, речь идет о снятии с регистрации в Министерстве юстиции всех антиукраинских, антигосударственных, промосковских политических партий и общественных организаций и прекращении их «подрывной деятельности».

Представитель «Международного Фонда экономических реформ в Украине» Владимир Мартынюк отметил, что сегодня Украине, чтобы выйти из политико-экономической стагнации, прежде всего нужно, в частности, восстановить фондовый рынок и провести земельную реформу. Также, по его словам, необходимо привести суд присяжных к мировым стандартам и создать двухпалатный парламент. На пресс-конференции также была представлена тема «Украина, услышь Донбасс!».

Представительница Гражданского движения народного сопротивления «Украина, которая борется», Народной группы «30 ноября», заслуженный работник социальной сферы и журналист Валентина Виноградоваотметила важность понять причину конфликта на Донбассе. «Пока в Украине не понимают причину конфликта на Донбассе, до тех пор красная кровь людей будет красить черный уголь в кровавый цвет. 5 лет продолжается кризисный период конфликта. За эти годы никто из руководства государства не назвал конкретно, что там происходит. Говорят о войне, но ее не объявляют», — заявила  Виноградова. Кроме того, Валентина Виноградова  акцентировала: «Народ Украины должен иметь право самостоятельно  решать каким будет его будущее, иметь  право избирать и своих священников, и свою власть. Если взять вопрос по земельной реформе, то она должна действовать исключительно в интересах граждан Украины, а не латифундистов. Сначала землю нужно национализировать, а потом реализовать так, чтобы право иметь земельный участок имел каждый украинец независимо от его материального достатка. Украина сегодня должна быть независимым  унитарным  государством, которое  должно строить отношения со всеми странами мира, исходя из своих экономических и политических интересов. Украина должна сама решать свою государственную политику. Исходя из этого, переговоры по Донбассу должны происходить в Украине, а не за ее пределами. Все преступники которые сдали нашу землю должны понести наказание. Нужно приглашать к переговорам ООН, международное сообщество, пострадавших с  Донбасса, матерей погибших и раненых на войне солдат, чтобы всем вместе решить проблемные и болезненные вопросы. Но делать это нужно именно в Украине. Все вопросы должны решаться исключительно с позиции интересов Украины».

Журналист USA Media Corporation, профессор психологии, председатель Ассоциации христианских организаций Африки Валентин Элиас отметил, что задача журналистов — это максимально доносить правду людям. Он предлагает всем независимым журналистам присоединиться к Международной ассоциации независимых журналистов, чтобы совместно доносить правду до общества и информировать, что происходит в мире.

Музей Української революції 1917-1921 років

Київ

21 серпня о 16:00

Як співала Українська Революція, як оспівувала Волю, як оспівувала боротьбу… почуємо і побачимо.
То буде Тарас Компаніченко і гурт «Хорея козацька», а з ними Симон Петлюра, Гайдамаки, Запорожці і Махно.

15 серпня об 11.30 в інформаційному агентстві УНІАН відбулась прес-конференція за результатами опитування громадської думки, проведеного 17-27 липня 2018 року спільно Центром «Соціальний моніторинг» і Українським інститутом соціальних досліджень імені О.Яременка. Опитування охопило всю територію країни (за виключенням тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей, АР Крим). Вибіркова сукупність репрезентативна за віком (населення від 18 років і старші), статтю, типом населеного пункту та регіоном. Всього опитано 2186 респондентів. Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках не перевищують 2,13%. Рівень досягнення респондентів становить 61%. Метод отримання інформації: індивідуальне інтерв’ю за місцем проживання респондента „віч-на-віч”. 

Ольга Балакірєва, голова правління ГО «Український інститут соціальних досліджень ім.О.Яременка»: 

— Думаю, всім відомо, що ми, тобто Центр «Соціальний моніторинг» та Український інститут соціальних досліджень імені О.Яременка постійно проводим моніторинг громадської думки і Україні. Ті питання, що стосуються економічних аспектів ми досліджуємо спільно з відділом моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій Державної установи «Інституту економіки та прогнозування НАН України». Сьогодні ми будемо презентувати результати опитування, яке відбулося в липні 2018р. 

Дмитро Дмитрук, директор Центру 

«Соціальний моніторинг»:

— Традиційно ми проводим наші дослідження по всій території України, за виключенням АРК» Крим та окупований територій Донецької та Луганської областей. Розмір нашої вибірки сягає більше 2000 респондентів, що дозволяє нам давати репрезентативні результати з похибкою, яка не перевищує 2,1%. Наша вибірка репрезентативна як для України в цілому, так і в регіональному розрізі за віковими групами, статтю та типом населеного пункту за містом проживання респондента. Ми проводили це дослідження з 17 по 27 липня. 

— Наше традиційне запитання, чи в правильному напрямку рухається Україна? І ми бачимо, що доволі довгий час частка негативних відповідей переважає  відповіді позитивні.

Зараз у нас дуже негативно оцінюється рух країни по всіх регіонах. Ми виділили 8 основних регіонів і бачимо, що кількість негативних оцінок найбільша у північно-західному  регіоні, традиційно в місті Києві і на півдні країни. Якщо ми подивимось на віковий розподіл, то побачимо, що більш негативно ніж все населення оцінює рух України респонденти старшого віку, тобто ті, кому за шістдесят. Переважно це пенсіонери. Ми довго досліджуємо це питання і, нажаль, не можемо виділити жодної значної соціально-демографічної групи населення, яка би оцінювала зміни та загальний хід подій в Україні у позитивному ключі. Таке негативне ставлення демонструє сьогодні практично все населення. І якщо ми робимо аналіз в розрізі політичних симпатій електорату, то так само бачимо, що в електоральній базі кожного з кандидатів на посаду президента, більшість становлять ті, хто негативно оцінює зміни, які відбуваються в країні.

Цього разу напередодні Дня незалежності, ми намагалися дізнатися яким чином оцінюється система влади в країні. Ми побачили, що більшість опитуваних доволі консервативно ставиться до можливості зміни державної влади, стосовно перерозподілу владних повноважень від президента до прем'єр міністра, від прем'єр міністра до Кабінету міністрів і т. д. Коли ми запитували, чи слід зменшити обсяг повноважень президента, чи залишити без змін, чи слід розширити повноваження Кабміну, чи прем'єр міністра більшість населення схилялася до думки, що слід залишати все без змін. 

Коли ми говоримо про повноваження президента України, то більшість опитуваних кажуть що їх не треба а ні розширювати, а ні звужувати. За розширення повноважень виступає лише 8% респондентів, тобто більшість населення вважає, що президент сьогодні досить впливовий і збільшувати його повноваження немає сенсу. За збільшення повноважень президента ратує 33% опитаних, а залишити без змін бажають 47%. Ми бачимо, що повнота влади президента, що у силі на сьогодні влаштовує більшість населення країни, або вважать що вона зашкалює. 50% респондентів вважають повноваження, які зараз є в Кабміна достатніми для нормального керування країною. В свою чергу 24% кажуть, що у Кабміна влади забагато, і лише 12%, що повноваження можна б було б збільшити. Якщо говорити про скасування посади президента і посилення повноважень прем'єр міністра, то бачимо, що і в цьому питанні люди доволі консервативні. Цю ідею підтримують 19% респондентів, в той час як 61% кажуть, що посаду президента не треба скасовувати, а його повноваження не треба зменшувати і переносити на прем'єр міністра. Ми не наводимо даних по вікових групах та регіонах, але бачимо що думка, яка становить більшість у відповідях на три вищезгаданих запитання привалює і по вікових когортах, і по регіонах, і в розрізі певних населених пунктів. Що до цього питання думка українців доволі спільна і не відрізняється значною диференціацією.  

Традиційно ми запитуємо людей, чи збираються вони брати участь у голосуванні. Цього разу ми питали про вже визначену дату наступних президентських виборів 19 березня 2019 року. Сьогодні 71% населення країни готовий до голосування. Це доволі високий показник, особливо влітку. Це теж традиційно, щодо виборів президента. Подібний відсоток зазвичай менший, коли мова йде про парламентські вибори та ще менший на місцевих виборах. Готовність до голосування доволі висока у всіх вікових групах. Так вийшло що регіони розташувалися за зростанням. Вже традиційно активними  виявилися західні регіони, а у центральних та східних регіонах та Донбасі активність поступово зменшується. Дещо виділяється південний регіон, але на загальну картину та тенденції він істотно не випливає.  

Ольга Балакірєва, голова правління ГО «Український інститут соціальних досліджень ім.О.Яременка:

—  Якщо, ви подивитесь на ті регіони, що ми побудували, вони трошки відрізняються від стандартних схем – схід, захід, південь, центр. На сьогодні ми спостерігаємо істотну фрагментацію в територіальному розподілі та значну різницю у показниках.  Але щоб робити аналіз на рівні окремих областей потрібен більший розмір вибіркової сукупності. Ми почали відокремлювати Донбас від сходу ще на початку конфлікту в цьому регіоні. А сьогодні вважаємо за потрібне розподіляти більш дрібно західний регіон. 

Зараз ми поговоримо про умовні рейтинги в залежності від регіонального розподілу. Повернемось до останнього слайду де зображений рівень електоральної активності. Дуже важливо мати на увазі більш низький рівень готовності голосувати. Це створює певні проблеми для тих кандидатів, які мають більш високий рівень підтримки в цих регіонах. На сході, півдні і, зокрема, на Донбасі менше половини людей сказали, що вони готові безпосередньо брати участь у виборах президента. На наступному слайді ми бачимо умовний рейтинг президентських виборів. Умовний він тому, що тут стоять прізвища імовірних кандидатів на посаду президента. Ми не ставили багато прізвищ, тому, що чим більше прізвищ, тим більше розпорошуються варіанти реальної готовності голосувати. Тому ви бачите досить обмежений перелік кандидатів. І на сьогоднішній день, якби вибори відбувалися б у найближчу неділю, лідером була б Юлія Тимошенко. Але її показник не такий же і високий  —  12, 5% серед загалу населення, або 29% серед тих, хто збирається прийти на вибори і визначився з кандидатурою за яку він буде голосувати. Але враховуючи нашу статистичну похибку Тимошенко є лідером за наведеними даними. 

На другому місці знаходиться Анатолій Гриценко з рейтингом 9,1% серед всіх опитаних і серед тих хто прийде на вибори 14,8%.  Далі ми бачимо двох кандидатів Юрія Бойко і Олега Ляшка. Їх показники відрізняються на 1, 3%, крім того трошки менше тих хто визначився реально прийде на вибори, але довірчі інтервали їх перетинаються, тому у нас є всі підстави говорити про те, що вони поділяють у рейтингу 3 місце. Далі йдуть два кандидати, які поділяють між собою 4 місце. Це Петро Порошенко рейтинг популярності і підтримки якого стрімко падає та Вадим Рабінович, котрий навпаки знаходиться на піку своєї інформаційної присутності. Його рейтинг сьогодні піднявся на рівень діючого президента. Ці кандидати займають умовне 4 місце, бо у них майже співпадають довірчі інтервали і рейтинги.

 Ще одна двійка кандидатів, що замикають наш умовний рейтинг це Андрій Садовий та Олег Тягнибок. Вони мають невисокий рівень підтримки електорату і фактично не мають шансів потрапити до другого туру. Незважаючи на невеличку різницю в відсотках вони фактично знаходяться на одному рівні. Ми додали цього разу Віталія Кличко, як кандидата який мав дуже велику підтримку на попередніх президентських виборах і зняв свою кандидатуру. На сьогоднішній день він втратив свій рівень підтримки як потенційний майбутній президент. Є ще 10% відсотків респондентів які називають інших політиків, що присутні сьогодні в інформаційному просторі, таких як Зеленський, Вакарчук та інші фігури. Але вони не набирають навіть 1% для того, щоб ми могли їх поставити в цей перелік.  

Кожний п’ятий респондент сьогодні ще не визначився, а кожний шостий категорично каже, що він не пішов би сьогодні на вибори. Можна вважати, що рівень тих, що сьогодні взагалі не бажає прийняти участь у виборах 18% від загалу. 

На наступному слайді демонтуємо особливості підтримки кандидатів у регіональному розподілі. Всі з цього списку за виключенням Олега Ляшка мають переваги в тому чи іншому регіоні. Тимошенко, Гриценко, Бойко, Порошенко, Рабінович мають яскравий рейтинг регіональної підтримки. Якщо брати Тимошенко, то в неї високий рівень підтримки в 3 регіонах і більш низький в 2-х, зокрема на півдні він низький за середній. Гриценка переважно підтримують на заході і у центрі, а на сході і Донбасі його рейтинг нижче. У Бойко найвищий рівень на сході і Донбасі і низький на заході. Тобто ці уподобання певною мірою розколюють сьогодні українське суспільство. Рейтинг Порошенко сьогодні будується за рахунок 2 регіонів – це місто Київ та південно-західний регіон. В решті регіонів рейтинг нижче за середній та найнижчий в нього рівень підтримки на Донбасі. Цікава картина по Олегу Ляшку. Це політик, поділяючи трете місце певною мірою об'єднує регіони. В нього нема провалів в окремих регіонах. На сході у нього досить високий рейтинг, на півночі він другий, в центрі та на півдні третій. Стабільний показник по всіх регіонах створює певний феномен Ляшка, при тому, що в цілому його рейтинг нижчий ніж в минулому році. Це пов’язано з літом, але в окремих регіонах його рейтинг зростає. 

Щодо картини по Тимошенко та Ляшку, то по результатам нашого аналізу по типах поселення, їх рейтинги більш високі в містах з невеликою кількістю населення, в сільській місцевості. У Юрія Бойко це навпаки міста на сході з населенням більше 100 тисяч, завдяки яким він формує свій високий рейтинг.     

 Всім респондентам ми задали питання, якщо б ви не пішли на вибори, що б стало головною для цього причиною? Ці питання до політиків, до того як підняти сьогодні електоральну активність людей та як зробити так, щоб вибори відбувалися за волею переважної більшості населення. Серед тих, хто вагається, або говорить, що не голосуватиме майже половина кажуть, що я не вірю нікому з політиків. Я говорю про певну ознаку українського суспільства, яка визначає дуже низький рівень довіри в цілому до соціальних інститутів у суспільстві, зокрема до політиків. Це є ключовим моментом пасивності, яку можна спостерігати серед окремих груп населення. Відповідь «я не бачу кандидатів, які б відстоювали інтереси таких людей як я» середньому обрав кожний четвертий, а серед тих, хто вагається або не піде це більше ніж третина. Мова йде про певний запит на появу нових облич і на те, що політики сьогодні мають дбати не про себе, не про свої політичні сили і інтереси, а про кожного громадянина України. 

21% людей не вірять, що вибори можуть пройти чесно 21%, а в те, що вибори можуть щось змінити не вірять 18%. Про своє повне розчарування та зневіру у перспективи України заявив кожний одинадцятий респондент. Є люди які кажуть, що їх не цікавить політика. Мені здається, що цим людям треба поясняти, що вибори це не політика, а громадянський обов’язок. Право люди кожної людини впливати на ситуацію, що розвивається. Є люди, що не розбираються в відмінностях між кандидатами і це питання до самих кандидатів. Є громадяни, які вважають, що їх життя не залежить від виборів. Вважаю, що вони помиляються, бо від виборів і того, хто приходить до влади залежить доля нашої країни. 

На наступному слайді можна побачити умовний рейтинг політичних партій, якщо б у найближчому тижні проходили вибори до Верховної Ради України. Традиційно для України наші партії є партіями лідерського типу і цей рейтинг прив’язаний до рейтингу окремих кандидатів. Розуміючи феномен Гриценка, який отримав другий рівень підтримки, ми бачимо, що політична сила, яка з ним асоціюється «Громадянська позиція» з другого місця уходить на трете, тому що не для всіх вона є відомою. За цією таблицею шанс мають 9 політичних сил які мають більше 3% підтримки серед тих хто визначився і прийде на вибори. Якщо подивитись на стандартну похибку, вказані у таблиці партії можуть протягом передвиборчої кампанії змінювати свої позиції досить  радикально. 

На наступному слайді актуалізуються 2 питання, які сьогодні турбують суспільство та активно обговорюються. Перше: «Чи треба створити умов, щоб на виборах президента голосували ті виборці, які проживають на окупованих територіях Донецької та Луганської області». Позитивну відповідь надали 52% людей, відповідь «ні» 36% та 12% вагаються. Ви можете побачити регіональні особливості. Зокрема ми виділяємо північно-західний та південно-західний регіони, тому, що думки мешканців тут суттєво відрізняються. Показники по південно-західному регіону більш радикальний ніж в середньому по Україні: 55% так та 41% проти. У північно-західному регіоні ситуація протилежна —  51% проти і 35% підтримують таку точку зору. Дещо здивувала кияни, бо 19% відповіли, що вони вагаються з відповіддю. Ще в Києві сказали «так» 46%, але це менше половини.  А ось в східному регіоні тобто саме там, де перебуває більшість внутрішньо переміщених осіб, які виїхали з окупованих територій цю точку зору підтримали 62% респондентів. 24% сказали «ні». На Донбасі «так» відповіли 51%, а 25% вагаються з відповіддю, або її приховують. Південь між сходом і середнім показником 58% вважають, що так, 34% на рівні середнього вважають, що ні, і 7%, які вагаються. 

Стосовно права внутрішньо переміщених осіб голосувати на місцевих виборах майже три чверті (72, 7%) опитаних вважають, що так - право мають. Цей важливий показник говорить про те, що внутрішньо переміщені особи інтегруються в місцеві громади. 17% опитаних сказали «ні» і 10% вагаються.    

 ДОДАТОК:

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ НАСЕЛЕННЯ 

• Більшість населення України вважає, що не потрібно запроваджувати торгівлю землею (62,3%). 

• Сьогодні ми вже впевнено можемо казати про закінчення періоду низького рівня суб’єктивних оцінок власного матеріального становища, яке відбувалося з червня 2013 р. по грудень 2017 р., коли все помітнішою ставала тенденція погіршення самооцінок матеріального становища. 

• Про неофіційні платежі за основним місцем роботи повідомляють 17% економічно активного населення. Ще 11% ухилилися від відповіді. Отже оціночна частка економічно активного населення, яке не заперечило наявність неофіційного компоненту в оплаті праці сягає майже 28%. В середньому такі виплати становлять 67% особистого доходу. Частка тих у кого неофіційні доходи становлять всі 100% отриманого доходу сягає 41% від тих, хто відповів, що їх отримує. Про неофіційні платежі повідомили 17,4% найманих працівників; 39% тих, хто працює на себе (самозайнятих); 19,4% тих, хто працює у власному/сімейному бізнесі. 

• Обрахований за відповідями респондентів прожитковий мінімум становить 6136 грн. на одну особу, що в 1,4 рази більше, ніж у червні минулого року (в червні минулого року він склав 4321 грн.). Таким чином, середнє значення уявного прожиткового мінімуму на одну особу перевищує встановлене значення прожиткового мінімуму в 3,6 рази (6136 грн та 1700 грн, відповідно).

• Оцінка населенням достатнього рівня доходів на одну особу, уявного та мінімального прожиткового мінімуму (який характеризує родину як бідну) має тенденцію до зростання. 

Вже вдруге у будинку творчості письменників у Ірпені відбудеться поетично-бардівський фестиваль. Протягом трьох днів з 27 по 29 липня учасники зможуть пожити в будиночках, де відпочивали від київського гамору і писали свої безсмертні твори найвидатніші українські письменники ХХ століття: Андрій Малишко, Павло Тичина, Максим Рильський, Остап Вишня, Павло Загребельний, Юрій Яновський, Євген Гуцало, Дмитро Павличко…
Для участі в конкурсній програмі фестивалю надсилайте свої заявки на пошту parnas2017@meta.ua із зазначенням таких даних:

• ПІБ (паспортні)
• Псевдонім (якщо є)
• Контактний телефон
• Номінація, до якої будете подавати твори (не більше двох номінацій від одного автора)
• Поселення — у будиночку (платне), у наметовому містечку зі своїм наметом, або ви не лишаєтеся на ніч і вертаєтеся додому (для місцевих).

Ви також можете заповнити реєстраційну форму
https://docs.google.com/…/1BxuhY9v1riB6zSHuLwFQAXqZSx4…/edit

Твори висилати не потрібно.

Заявки на участь приймаються до 25 липня включно.

Свої запитання ви можете поставити, написавши на вказану пошту або за телефонами:
066-709-30-90, 063-040-90-31 Злата Біневич, прес-секретар;
098-112-64-17 Богдана Гайворонська, організатор.

А тепер про місце, яке можна сміливо назвати серцем Житомира й при одному спомині про яке солодко стогне моє власне серце. Це славетний парк ім. Юрія Гагаріна й чудовий вид на річку Тетерів, й на скали, й місцевий водограй.
Підвісний пішохідний міст через Тетерів — мальовниче місце парку. Ця унікальна конструкція на металевих тросах була споруджена в 1982 році як частина великого комплексу Бойової слави. Міст простягнувся на 350 метрів в довжину над стрімкими схилами Тетерева. З нього відкривається прекрасний вид на місто, на греблю і скелі біля парку і навіть у найспекотнійший день тут дує такий вітрюган, що дух перехоплює не тільки від висоти, а й від шаленого повітряного потоку. На крутому березі височить біла альтанка, побудована в 1953 році, яка стала одним із символів Житомира.

А кав’ярня порадувала нас своїми ексклюзивними ласощами з романтичними назвами й витонченими смаками, своїм шикарними видами Шодуарівського парка на розписаних фарбами осені стінах та іншими антуражем. Тут аромат кави та прянощів органічно поєднується з витонченим дизайном, який переносить відвідувачів до Житомира XIX ст.

Навідалися ми ще й у вельми стильну арт-галерею Gnatyuk Art Center. Багато артефактів мистецтва, цікавих виставок, й свого суто місцевого колориту тут побачили.

І це, панове, тільки вершина айбергу. Житомир треба відкривати й відкривати для себе й для всьго всесвіту, та мешканців різних стран та континентів! А по-перше для себе самого. До нових зустрічей на Житомирских горах скелястих!

І це, панове, тільки вершина айбергу. Житомир треба відкривати й відкривати для себе й для всьго всесвіту, та мешканців різних стран та континентів! А по-перше для себе самого. До нових зустрічей на Житомирских горах скелястих!

Джерело: http://stolica-ua.com/2018/06/magiya-krilatogo-zhitomira-chastina-druga/