Живе мерзота у людині,
Тихенько милість вигризає,
З’їда душевність зсередини,
А від сумління вислизає.
Вона лице своє ховає,
Бо виглядає як чума,
Насіння злості висіває
І марнославством полива.
Заполонила розуміння,
Із серця випила всю кров,
А потім думку підкорила,
І запросила нелюбов.
Як розпізнати цю гидоту,
Як зрозуміти де вона?
Щоб зберегти свою чесноту,
Адже душа у нас одна….
Олександр Чалий
І.UA, сніданок, ранок.
Черевики, куртка, ґанок.
Двері, сходи, ліфт, дорога.
План, начальник, стрес, тривога.
Норми, графік, виконання.
Керівництво, звітування.
Обід, цукерка, бутерброд.
Перерва, кава, анекдот.
Робота, служба, колектив.
Дзвінок, начальник, негатив.
Стандарти, акти, монітор.
Додому, транспорт, світлофор.
Магазин, кефір, батони.
Хліб, сметана, макарони.
Сходи, ліфт, ключі, родина.
Іграшка, буквар, дитина.
Телевізор, пульт, програма.
Плед, диван, кіно, реклама.
Ліжко, ковдра, ніч, пітьма.
Знову день пройшов дарма.
27.04.2021 Олександр Чалий
Вже другий рік лютує пандемія,
У кожного свої думки і почуття,
У кожного своя неврастенія,
Прийдешнього фіналу відчуття.
Емоції все більше імпульсивні,
Занепокоєність, тривога, сум'яття.
Навколо всі пасивно-агресивні,
Реальності проблем несприйняття.
Роздратування, втома, потрясіння,
пригніченість, апатія, нудьга...
Коли вже до нас прийде розуміння,
Щоб розірвати цього ланцюга?
20.04.2021 Олександр Чалий
– Що там у нас на Донбасі?
– Там мирний процес.
– Мирний процес, Ви вважаєте?
– Ні, не вважаю…
Та з задоволенням ще раз в газетах читаю,
начебто в Мінськім процесі є знову прогрес.
– Що нам чекати від цього?
– Новий договір.
Знов черговий папірець, ти пробач, для сортиру…
– І, Ви вважаєте, треба звикати до миру?
– Ні, я вважаю, добудувати забор!
– Чим же це все закінчиться?
– А буде війна…
– Знову війна? Я вважаю, це надто жорстоко…
– Але, ви згадайте прислів’я, де око за око…
– Я вважаю, за нашу свободу – висока ціна.
– Що випливає із цього?
– Довічний конфлікт…
Двобій різних правд, різних суджень, оцінок і вражень...
З обидвох сторін розмаїття образ нагромаджень,
Добавиться правда могильних хрестів і калік.
А отже, війна в головах ще триватиме вік,
Не залежно від того, яким буде слід від двобою…
І кожна з сторін має право вважатись правою,
Свою ідентичність вони не докажуть одвік.
26.11.2016 Олександр Чалий
Я дуже люблю вихідні дні, коли наша сім’я збирається разом. По суботах ми ходимо в магазини, робимо покупки на тиждень вперед. Повернувшись, ми прибираємо в квартирі, перемо білизну, готуємо обід…
Незважаючи на те, що дружина дуже зайнята, вона завжди знаходить час приготувати для нас щось смачненьке. Вона майстер на всі руки. Що тільки захочеш – усе приготує. А які смачні і запашні торти і пиріжки вона пече! Смачнішого я ніколи не куштував.
Минулого тижня, коли вона пекла пиріжки, 11-річна донька довго дивилася на матусину роботу і я помітив, як у неї загорілися очі.
– Матусю, а давай я тобі допоможу. – Сказала вона й заходилася вимішувати тісто.
– Дякую, донечко, – відповіла дружина, і повернувшись до мене з посмішкою додала, – дивись яка в мене помічниця росте.
Але через декілька хвилин донечка опустила очі та й каже:
– Матусю, я більше не можу, у мене ручки болять…
Я б не писав про цю історію, якби вона не мала продовження. Сьогодні дружина вирішила спекти тертий пиріг, і почала поратись на кухні. Донька сама взяла велику миску, розбила яйця, насипала цукор і почала вимішувати тісто.
– Донечка, це ж важко, – не стримався я, – у тебе ж болітимуть ручки.
– А якщо я сидітиму і чекатиму, то в мене болітиме дупка, – усміхнувшись відповіла мала.
На степових просторах Дону
Стугонить неоголошена війна,
Покрились кров’ю сиві терикони,
Солдатські зберігають імена.
Проти нас направив батальйони,
Чи то ворог, чи то старший брат,
Попри всі світові Закони,
Націлив на міста системи «Град».
Підкрався брат із тилу, наче ворог,
Вбиває українських вояків,
І українці вдарили на сполох,
Як почали ховати земляків.
Над країною миру - нависла біда,
Розірвати на Захід і Схід,
Намагається ворог, проклята орда,
Наш недавно ще близький сусід.
Пішли до бою наші патріоти,
Зібралися в єдиний моноліт,
Щоб ворога того перебороти,
Очистити від зброду білий світ.
Воюють хлопці – уявити страшно,
Проходячи крізь шквал вогню і сталі,
На вістрії в атаку йдуть безстрашно,
І співають український гімн в запалі.
До миру вже звикає наш Слав`янськ,
Готується до бою Маріуполь,
Стоїть в осаді зморений Луганськ,
Його ще можна бачити в бінокль…
Над Іловайськом дика смерть панує,
Ворожі танки лізуть на пролом,
Хоч батальйону більше не існує,
Та ще триває бій добра зі злом…
Ми знаємо що зараз хоче ворог,
За ради чого ненависть посіяв,
Та ми зітремо ворога на порох,
Зітремо все, що він собі наміряв.
10.09.14 Олександр Чалий
