Профиль

red_jimm

red_jimm

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Клініка Маковського

У Києві на Маловолодимирській вулиці (нині Олеся Гончара, будинок 33б), недалеко від Ярославового Валу стоїть невеликий особняк, що запам'ятовується своїм декором й скульптурами, побудований на початку 20 століття в стилі модерн. Оригінальним архітектурним рішенням, яке зробило будинок витонченим, кияни зобов'язані своєму співвітчизнику архітектору Ігнаці Казимировичу Ледуховському, за проектом якого й було побудовано особняк, для доцента Університету Св. Володимира, доктора медичних наук П.Е. Качковського, який відкрив у ньому приватну хірургічну клініку. Але нажаль, через два роки Качковський помер, а клініку він передав своєму товаришеві по службі І.С. Маковському, яка під його ім'ям почала працювати в 1910 році. Клініку було оснащено новітнім обладнанням й призначалася вона для багатих клієнтів. На фронтоні фасаду було зроблено напис "Хірургічна Лікарня доктора медицини Маковського", по обидва боки якої встановлено скульптурні зображення напівжінок-напівптиць, відповідно давньої міфології вони відводять біду. Дуже багато в декорі фасаду використовувалося зображень змій, які є емблемою медицини й до наших днів, а також змія - це символ зцілення ран. Окрасою й загадкою фасаду є розташовані в трьох віконних нішах композиції з букетів тюльпанів, по краях яких стебла у квітів зігнуті, таким чином букет нагадує чаши, а біля основи стебла оповиті маленькою змійкою, а змія, обвиваюча чашу, є емблемою медицини, (чи мав на увазі архітектор створюючи таку композицію?) Надає красу будівлі й використання різних за фактурою будівельних матеріалів, орнаментів, ліпнини.


Оригінально виконана художнє кування в огорожі балкона й тераси, на розі яких встановлено скульптуру лева, зі страхітливо відкритою пащею, що охороняє арку, яка веде у невеликий внутрішній дворик. У нижній частині скульптури залишив свій автограф автор "Федір Соколов 1907", один із найталановитіших київських скульпторів. Особливим є й художнє оформлення воріт, аналогів яким немає в Києві, але ідентичні ворота були зроблені раніше в Парижі в 1898 році, автором яких був французький архітектор Г. Гімар. По обох боках головного входу встановлено маскарони, з лівого боку чоловічої голови в шоломі, а з правого - жіночої.

На початку вересня 1911 року в Київ приїхав прем'єр-міністр Росії Петро Аркадійович Столипін, на відкриття пам'ятника Олександру II, заключна церемонія з відкриття пам'ятника, на якій знаходилася царська сім'я, проходила в будівлі Київського міського театру (нині Національна опера України). Під час другого антракту Столипін був важко поранений. Його доставили в клініку Маковського, у зв'язку з важким пораненням прем'єр-міністра, до Києва з'їхалися найкращі медичні світила, але врятувати його не вдалося й через кілька днів він помер. Пару місяців потому вулицю було перейменовано в столипінську, а Клініку Ковалевського кияни стали називати "Столипинський дім".


У лікарні Маковського знаходився військовий госпіталь для офіцерського складу в роки Першої світової війни. Як й багато архітектурних творінь Києва, "Клініка Маковського" постраждала від пожеж під час Великої вітчизняної війни. Будинок було відновлено під час реконструкції в 1948 році, були замінені вікна й малюнок їх оформлення, ліпнина балкону, який підтримують кронштейни, із пітонами, які розташувалися на їх боках та чіпляються хвостами за водостічні труби. За радянських часів тут розташовувалася офтальмологічна клініка та інші медичні установи. З 1998 року будинок займав штаб "Народного Руху України", в даний час у ньому знаходиться "Секретаріат Народного Руху України".

Станція метро "Дніпро", 1963 р

Зверніть увагу, всі надписи українською мовою.

Аврора

Аврора, кто помнит)))?

Теперь вот это творение архитектуры


Троещина 1970 год

Вид с бульвара Перова 

Поле, коровы и бескрайнее небо...

Троещина 1970 год

Вид с бульвара Перова 

Поле, коровы и бескрайнее небо...

Храм Николая Чудотворца на Печерске

Ориентировочно построен в 1917 году. В взязи с первой мировой войной в нём так и не произвели внутренние отделки, а после прихода большевиков к власти об этом не могло быть и речи. Со временем в нём сделали склад, и до наших дней храм так и остался храмом-призраком, без надежды на новую жизнь.


Печаль однако unsmile

Первая схема метро в Киеве

Как я понял сначало было 4 станции от Вокзальной до Днепра

Легенда про Оболонь

Річ у тому, що сотні билин і літописів оповідають про те, що Київ страждав від терориста Змія Горинича, який налітав на місто, бешкетував, а головне – крав стольних дівчат. 

Його печерна резиденція розташовувалася в якихось Сорочинськіх горах. А окуповані території, тобто вотчина, тягнулася по рівнинах до самої Пучай-річки.Що таке Сорочинськіє гори, ніхто до цього дня зрозуміти не може. Зате неспростовний факт – що Пучай-річкою билини іменують Почайну. Вона текла з Оболоні на Поділ. 

У спадок від стародавньої річки сучасна Оболонь отримала ланцюжок озер, які називаються сьогодні озерами Опечені. 

В одних билинах стверджується, що Добриня Никітіч одного разу набрався хоробрості і відправився на Пучай-річку шукати Змія. Інші джерела говорять, що нікого він не шукав, а просто випив зайвого на княжому бенкету, осідлав коня і поїхав сп’яну до Почайни – купатися. А діставшись річки, багатир упірнає, довго пливе і виходить вже на іншому березі, тобто на Оболоні. 

Враховуючи силу багатирську і тривалість запливу, вийти він міг хоч біля сьогоднішньої райадміністрації, хоч біля метро, а швидше за все – випірнув Добриня там, де тепер перетинаються сучасні вулиці Добрининська і Багатирська. Ну не дарма ж їх так і назвали? 

Виходить, значить, багатир на берег і раптом з громом і блискавкою налітає на нього Змій Горинич. Добриня б’ється, як лев, Дракон гарчить, полум’я вивергається… А потім, якщо говорити билинною мовою, «Добринюшка… шибоне в Змію та в прокляту – і відбив у Змії дванадцять та всіх хоботів». 

У результаті цієї битви Змій, що характерно, вижив. І ослаблений, покалічений, «без хоботів» уклав з багатирем джентльменський договір, присягнувши більше київських дів не красти. Але слово він порушив. Причому по-хамському: схопив не яку-небудь селянку, а княжу дочку, яка прогулювалася мирно по київських вулицях. 

Добриня розсердився й убив Горинича, а заразом витоптав усіх його дитинчат на березі Пучай-річки. Тим самим звільнивши назавжди й Оболонь, і весь Київ від зміїної присутності. Така ось історія. 

Нічого не скажеш: вже пощастило Оболоні, так пощастило. Багато районів і навіть міста змушені придумувати, висмоктувати з пальця легенди, щоб якось виділитися на загальному фоні, а тут на тобі – власний Дракон.

Вокзал 1880 год


Это что по краям река? omg

Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая