Искать


Поиск заметок «україна» в архиве пользователя «Бес Понятия»

Владімір по імені Саддам

Лонгрід від Ярослав Божко

Путіну вдалося уникнути долі Мілошевіча шляхом переходу до ролі Хуссейна. Уникнути цього шляху теж є шанс. Але тоді доведеться прийняти долю Каддафі.

Переконаний: те, що зараз відбувається у РФ, набагато важливіше для нашої безпеки, ніж дипломатія. Внутрішньополітичні процеси напіврозпаду ворога, параліч у його владних коридорах... Але гаразд, перемовини так перемовини.

Гарантії безпеки? Сумбур. Особливо на фоні бажання Банкової зробити більшість впливових держав його одночасними гарантами. Яким би не був наступний конфлікт, він буде між представниками пулу великих держав, яких ми записуємо в одночасні гаранти.

Ще проблема: змінити конструкцію, коли ми помітимо її недієвість, буде ох як важко. Але не варто посипати голови попелом – поки це лише ідеї, які висловлюють з нашого боку. Та аж ніяк не глобальні контури правил світопорядку щодо України.

Реалії досі вирішує війна. А причина, за якою РФ пішла взагалі з нами про таке говорити – бажання послабити тиск санкцій на одне місце. Тому Москва, бажаючи нас знищити, досі вдає, ніби з чимось погоджується.

Туди ж віднесіть заяви Мединського про те, що Росія відступає з Київської і Чернігівської
областей. В широкому сенсі слова відходу немає: на Київщині це поодинокі спроби вириватися із місцевості на півночі області. І не заради гуманізму, просто ЗСУ вже наступають на плечі. Десь іде ротація і перебазування сил.

Наприклад, під Курськом збирається чергове угруповання сил РФ. Ситуація навіть на найменш важливій ділянці фронту більше впливає на контури української перемоги, ніж перемовини. Це об'єктивні реалії. Як і те, що РФ могла б давно припинити агресію і відійти, якби цього хотіла так щиро, як намагається вдавати на публіку.

Вчора США та Велика Британія зробили показові заяви: ані «відведення військ РФ», ані укладення мирної угоди між Росією та Україною не будуть підставами для скасування санкційного тиску.

Наші західні партнери розраховують «виховувати» агресора вдовгу, поки самі росіяни намагаються хоч якось зістрибнути з санкцій. Офіційний Київ, на жаль, бере у цьому побічну участь. Хоча це можна зрозуміти: щодня війна несе економічні втрати, вбитих людей та зруйновані міста.

Згадується текст Ніла Фергюсона, британського історика. Він такий собі прояв британської softpower у впливі на американський простір. Ось це і є позиція Лондона – і вона відмінна від США зараз. Британія хоче більш глибоко втягнути і США у цю недвозначну ситуацію, вустами Фергюсона натякаючи: воювати лише самій Україні проти Росії, як мінімум, не комільфо.

І я більш ніж певний – ці слова проговорюються Фергюсоном у рамках певної стратегії, а не як особисті побажання. Британія бажає глибшого занурення США у конфлікт, навіть якщо це не означатиме висадки американських морпіхів у наших містах.
Схоже, США вирішили зіграти з росіянами на українській дошці без дитячого мату. Якби Вашингтон з самого початку хотів просто припинити агресію чи її попередити – пригнав б в Чорне море кілька кораблів Шостого флоту США з Європи. Ще й підняв б в повітря ланку винищувачів – і все, РФ одразу ж припинила б агресивні дії.

Не вірите, що це можливо? Пригадайте Грузію 2008 року: тоді поява лише однієї ланки винищувачів і корабля США примусили росіян відмовитися від штурму Тбілісі, припинивши ескалацію. У випадку із значно більшою і значно стратегічнішою Україною цього не відбулося. Американці, може, вже й не ті, що в 2008 році. Але джерелом таких рішень завжди виступають не партійні бонзи із GOP та Демпартії, а значно більш стабільний у своїх підходах Пентагон.  

Не кажіть, що США чогось там «хочуть» або чогось «не хочуть», це все оцінки по першому етапу війни. Інерція американської бюрократії шалена, а от інформація про успіхи України йшла врозріз із публічною лінією. Тож потребувала перевірок і переперевірок.

Ситуація така. Більш активно включитися у війну, яку Україна все ж виграє, для Байдена більш розумно, ніж ризикувати будь-чим у перші дні війни. Тоді єдиним незаперечним фактором була невизначеність.

Але я певен, ця історія уже давно не російсько-українська. Санкції, введені зараз проти РФ, не мають ефекту припинення війни «негайно і вже зараз». Зате містять довгострокові структурні наслідки для Росії.

Якою б не була політика цієї країни, сильного ВПК у неї вже ніколи не буде. Ця війна дає можливість додатково прибрати спадок СРСР у вигляді величезних воєнних ресурсів РФ, неспівмірних з економічними чи політичними можливостями країни.

Це – горизонт, який вочевидь накреслив Захід для Росії на найближчі десятки років. Якою б вона сама не була. Настільки сильної армії, як у СРСР, вже точно не буде. Можливості бряцати зброєю задля отримання економічних і політичних вигод – можливо, теж. Чому?

Бо війна може припинитися. А відчуття небезпеки від самого існування РФ на Заході вже сформоване – зламано опір неформальних ферштеєрів із ЄС, вщент розмазано усі спроби хоч якось зістрибнути для нерішучих. Це я про Шольца та інших.

Консолідація Заходу тепер більш реальна, ніж до війни. Рішення, що приймаються зараз західними політиками, точно не розраховані лише на сам час конфлікту. Їм, а не нам із вами, належить будувати глобальну архітектуру безпеки. Тому і рішення мають бути вдовгу.

«Демілітаризація Росії» вже запущена. Ситуація змінюється на ваших очах. Нічого прогнозувати не берусь, та й не треба. Те, що вже встигло відбутися і проговоритися – значно цікавіше за будь-які сценарії, які ми могли уявляти.

Нам є місце у світовій політиці. У Росії – вже ні.

Дике Поле

Антон Колумбет

На Київщині повноцінне Дике Поле. В одному лише невеличкому лісі під селом, за яке йдуть бої, нарахував - ЗСУ, НГУ, тероборона, поліція, декілька славетних добробатів, ГУР, СБУ, якісь загадкові спєци з дивними калашматами та просто мутні тіпи зі зброєю.
Вся ця двіжуха невпинно переміщується, вступає в бій та виходить з нього, когось привозять, когось увозять, і всі періодично намагаються намутитись зброєю у ворогів або союзників.

Зв'язку немає ні в кого і ні з ким, єдине командування мішпухи якщо десь і існує, то все одно нічим особливо не командує, координація слабонереалізуєма - варто домовитись з кимось про спільні дії, як через декілька годин знаходиш на його місці іншого.

Ліс систематично піддається істеричним обстрілам противника різного ступеню інтенсивності і успішності, від чого всі розбігаються а потім збігаються заново в нових конфігураціях.

При спробах супротивника зайти в село його знищують, а потім мутні тіпи біжуть під вогнем і збирають трофеї вимазучись в крові. Хтось пре російські каски, хтось фоткає трупи, хтось пише бойові донесення.

На три російські бехи виїхав танк, роздовбав їх і поїхав кудись. Охуївшу піхоту накромсали з трьох боків невстановлені особи. Чий це був танк, де він взявся і куди дівся не зміг відповісти ніхто.

Єдина ідея, яка мов наріжний камінь об'єднує всіх - вбивати.

Це Козаччина. Це той самий вітер з Холодного Яру, в якого відсутній центр координації та постачання - звідки всі ці люди беруться, де вони озброюються і куди діваються не знають навіть вони самі.

В жодній військовій академії світу не вчили як протистояти подібному.

Добро пожаловать в ад.

П'ять українських королев

Взагалі, київських князівен, які зайняли трони від Польщі до Данії, від Візантії до Норвегії налічується дванадцять. Кожна з королівен, безумовно, мала цікаву долю. Але особливо виділяється серед цієї дванадцятки «п’ятірка Ярослава» – жіноча родина київського князя.

Королева Польщі Добронега (Доброніга) Володимирівна (1011-1087 рр.), донька Володимира Великого, сестра Ярослава Мудрого



У багатьох іноземних джерелах вона більше відома як Марія Київська – Марія її ім’я у хрещенні. Народилася близько 1011 року у князя Володимира і… про її матір досі точаться суперечки. За одними джерелами, нею була законна дружина Анна, за іншими – матір’ю Доброгніви була наложниця князя. У будь-якому разі, дівчина виховувалася в рівних правах з іншими дітьми Володимира, зокрема, зі старшим братом Ярославом Мудрим. Саме він видав її заміж за польського князя Казимира І Відновителя.Цей шлюб врятував Польщу від розвалу і підпорядкування Священній Римській імперії

Добронега народила королю четверо синів і доньку. Старший син Болеслав II Сміливий після смерті батька зайняв трон і, подейкують, у всьому слухався матір. Решта синів князювали у регіонах Польщі, а донька Святослава стала першою королевою Чехії – дружиною короля Вратислава II.

Добронега прожила 76 років, що у ті часи вважалося довгожительством, і до останніх днів користувалася авторитетом у своїх вже ясновельможних дітей.

Королева Франції Анна Ярославна (1032-1075 рр.), донька Ярослава Мудрого



Її друге ім’я – Агнес, дане дівчинці її матір’ю, другою дружиною Ярослава, шведською принцесою Інгігердою. Анна стала двічі дружиною – спершу французького короля Генріха I, по його смерті – дружиною графа Валуа, лідера опозиції, який завжди протистояв Генріху. І якщо перший шлюб був суто з розрахунку, то другий – через шалене кохання. Граф Валуа навіть покинув заради Анни свою дружину. Через осуд вищого світу вони змушені були покинути Париж, а Анні заради коханого довелося залишити на регента сина Філіпа, який, зрештою, став французьким королем, і сина Гуго, який став вермандуанським графом і одним з керівників Першого Хрестового походу.

Коли пристрасті навколо шлюбу з Валуа стихли, і Філіп у 14 років був коронований на престол, Анна повернулася до Парижа і активно допомагала юнаку правити. Збереглися навіть документи з її підписом «Анна Королева»

Вона знала п’ять мов, привезла до Франції своє придане – Реймське Євангеліє, на якому потім присягали всі королі Франції. Листувалася зі Святим Престолом і мала велику повагу серед знаті. Заснувала монастир святого Вікентія в Санлісі, який зробила своєю резиденцією.

Після смерті графа Валуа, за одними джерелами, повернулася до Києва, за іншими – відійшла від королівських справ, передавши статус першої дами своїй невістці Берті Фрайзінгенській. Довгий час ніхто не знав навіть, де вона похована. Аж поки у XVII сторіччі в церкві Вільєрського абатства поблизу міста Етамп у Франції один з аббатів випадково прочитав на гробниці надпис: «Тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха». І дата – 1075 рік.

Королева Норвегії і Данії Олісава (Єлизавета) Ярославівна (1025-1066 рр.),донька Ярослава Мудрого



За переказами, київська князівна (яка вже з народження мала скандинавське коріння – її мати і дружина Ярослава Мудрого Інгігерда була шведською принцесою) познайомилася з майбутнім чоловіком Харальдом III у п’ять років. Йому було 15, і він після братовбивчих війн за норвезько-данський престол втік до Києва шукати притулок у двоюрідної тітки Інгігерди. З роками Харальд очолив військовий «спецназ» русинів і поступово відвойовував скандинавські землі під своє підпорядкування, а Ярославу за підтримку віддячував неймовірною кількістю золота і данини.

Переписи свідчать, що цей сміливий норвежець був закоханий в Олісаву і не раз просився до Ярослава в зяті. Але князь поставив умову: лише, якщо Харальд стане королем.

Харальд таки став королем, перебивши всіх конкурентів на норвезьку корону. Заснував місто Осло – нинішню столицю країни і врешті одружився з донькою Ярослава. Вони «народили» трьох дітей, але кохання тривало не довго.

Харальд був захоплений військовими походами і якось привіз наложницю. Олісава, як християнка, не змирилася з таким варварством і переїхала у монастир, де займалася переписом літописів і вихованням дітей. У 40 років овдовіла – Харальд загинув в бою. І через рік вийшла заміж за його затятого ворога – короля Данії Свена ІІ. Тобто стала королевою країни, про яку двадцять років мріяв її перший чоловік.

Королева Угорщини Анастасія Ярославна (1028-1074 рр.),
наймолодша донька Ярослава Мудрого



Шлюб Анастасії з угорським королем Андрашем I був ще одним дипломатичним союзом її батька Ярослава. Він допоміг Андрашу відвоювати трон і тут же закріпив політичний зв’язок матримоніальним – видавши заміж свою наймолодшу доньку. Її життю літописці не приділяли особливої уваги, відомо лише, що вона народила двох синів і двох доньок.Один із синів Анастасії Соломон І став згодом королем Угорщини

Батьківство однієї з них приписують ворогу Андраша королю Белі І. Він після загибелі законного короля захопив трон і начебто на правах нового господаря зґвалтував Анастасію. Відомо, що вона разом з дітьми втікала від Бели до Німеччини, доки сину Соломону не допомогли повернути угорський трон.

Також відомо, що Анастасія заснувала православні монастирі в Угорщині, сприяла будівництву монастиря на Чернечій горі в Закарпатті. Місце її поховання загубилося у вирі історії, на жаль.

Королева Шотландії Маргарита Шотландська (1045-1093 рр.), онука Ярослава Мудрого



Вона потрапила до цієї країни завдяки батькам: матері, колишній київській князівні Агаті, ще одній донці Ярослава Мудрого, та батькові – англійському королю Едварду Вигнанцю, якого норвезький король витіснив з трону. Вінценосне подружжя попросило притулку у Шотландії, там і зростала Маргарита, яку побачив король-вдівець і зробив пропозицію.

Вони мали вісьмох дітей – шість синів і дві дочки. Молодша Матильда вийшла заміж за короля Англії Генріха I і стала прабабусею славетного Річарда Левове Серце. За описами місцевих джерел, Маргарита була дуже вродливою і розумною.Піклувалася церквою, ченцями, розвивала освіту, підтримувала митців і дбала про бідних – постійно влаштовувала для них безкоштовні обіди. За своє добре серце Папа Інокентій IV додав її до лику святих, її названо покровителькою Шотландії, а її ім”я присвоєно окремій пообідній молитві. Іменем Маргарити названа найдавніша будівля Единбурга, каплиця королівського замку і університетський коледж. Похована поруч із чоловіком у Данфермлинському абатстві.

А взагалі - київські князі мали більше сотні міждинастичних зв’язків із європейськими монархами... Так що - шануймося, бо ми того варті.

Страшна книжка, або Таня і Ваня

- Вань, а ты знаешь как по-биндеровски будет "вилка"?
- Как?
- "Виделка".
- Вот звери...

***

- Вань, а ты знаешь как по-украински будет "заживление"?
- Тань, я уже и боюсь знать. Давай выбросим эту книжку... Ладно. Ну и как, допустим?
- Загоивание
- Данунахуй!
- Ну вот, сам смотри в словаре. "Загоивать", "загоенный". "Гоить".
-А ну дай сюда!.. Ага, ага... Загоювающее мастыло? "Мастыло", блять??? Тань, нам пиздец...Мастыло! Пропала Россиюшка... Загоят нас с мастылом. А может и без, чтобы дольше загоивать. Ну вот почему мы не захотели стать одним народом с кем-нибудь другим?

***

- Тань!
- Ну че опять?
- А ти знаешь, что такое по-украински "пестить"?
- Блядь, да ты вообще охуел, долбоеб, тут же дети в комнате! Совесть сука имей, такое при детях...
- Ну вот на этот раз вообще мимо, Тань. Вот честно. Это хорошее слово. Вот как он ее пестит на свитанке в обоймах...
- На танке! В обоймах! Пестит! Фашисты! И как же он ее пестит, интересно?
- Палко.
- Палкой???? Слушай, Ваня, выкинь нахуй эту книжку. Я реально к маме уеду и детей заберу Жили же раньше как люди! И нормально же сукаблятьнахуй общались, пока ты вот это нахуйблятьсука в дом не притащил…

***

- Тань! Вот послушай...
- Ты опять эту книжку взял? Санька, Ирка, а ну быстро съебались погулять отсюда нахуй. Сейчас нельзя вам такое слушать, вы еще дети, блять... Ну что опять, Вань?
- "Як помру то похавайте".
- Ну?.. Ну похавайте, и чо? Помянулил, похавали, выпили, разошлись...
- Меня на могиле.
- Чоооо???
- Похавайте меня на могиле.
- Вань. Это все. Я ухожу жить к маме.

***

- Тань...
- Вань, не начинай. Не хочу я знать что такое морозиво. И потельня. Это ж надо так сковородку назвать! Это нормально? Гориллка! Это вообще что значит - вживать гориллку? Она что, мертвая? Мертвая маленькая обезьянка? Это даже не извращение, это Путину звонить надо или в милицию!
- А то что наша Ирка попросила у Деда Мороза "лосины какуины" это нормально? Это лось насрал?
- Не какуины, а "как у Инны". Ребенок только писать учится, девятый класс.
- Ну не злись. Иди, я тебе цьом зроблю.
- Цьом... цьом он зрабит. Цьом можно. А зрабить меня нельзя. Я в комсомоле была. Комсоргом
- Ах ти ж моя комсьоцьомочка... А но, де твий комсорган?
- Вань... Ну хватит... Ну убери руки... Ну ладно, раби уже. Раби всю. Бандера клятый... Пропала Россия…

***

- Івасику...
- Нооо?
- Шо то вапще було?
- Я сам ваще не розумію, Тетяночко. .
- А ну давай ще раз ту книжку. Яка там сторінка? Ага, шістдесят дев'ять. Кохав тендітно полум'яну ружу... Вань, а "ружа" це в мене где? Ай! Руки забери... вже поняла шо снаружи. І шо там далі... Ласкав як диво перси наливні... Вань, шо за хуйня? При чем тут наливные персы? Мы че, нефтью с Ираком торгуем?
- Та нє. Перси - то цицьки. Нямням.
- Вань, сейчас дети придут.
- Не придуть. Я іх в табір віддав.
- Ты продал в табор цыганам наших детей???
- Та нє. В табір бойового вишколу. На два тижні. Не лякайся, ласочко моя перлинна. Зоре моя цицькосяйна. Ти книжку читай, Тетяночко. Там ще багато є шо читать...

(с) догадайтесь кто