Радянська Росія – фашистська держава.
Дана теза звучить дивно… На перший погляд. Термін "фашизм" сучасна наука (наприклад, Російська юридична енциклопедія) визначає так: "политическое движение и социальная практика, которые характеризуются следующими признаками и чертами: обоснование по расовому признаку превосходства и исключительности одной, провозглашаемой в силу этого господствующей нации; нетерпимость и дискриминация по отношению к других "чужеродным", "враждебным" нациям и национальным меньшинством; отрицание демократии и прав человека; насаждение режима, основанного на принципах тоталитарно-корпоративной государственности, однопартийности и вождизма; утверждение насилия и террора в целях подавления политического противника и любых форм инакомыслия; милитаризация общества, создание военизированных формирований и оправдание войны как средства решения межгосударственных проблем". Як бачимо, значна частина складових фашизму повність відноситься до СРСР: заперечення демократії та прав людини, тоталітарний режим, насилля і терор з метою ліквідації інакомислення, однопартійність і культ особи, тотальна мілітаризація суспільства (лише танків у 1941 р. СРСР мав більше, ніж всі інші країни Землі разом взяті, промисловість являла собою єдину структуру ВПК,. Окремо, з 1917 р. суспільству нав'язувалась ідея Світової революції, у результаті якої СРСР отримає владу над світом). Дані характеристики більш підходять навіть не до Італії як батьківщини фашизму, а до СРСР. Дійсно, в ідеології марксизму-ленінізму відсутня расова доктрина, але замість нижчих рас комунізм пропонував нищити нижчі класи – буржуазію (середній клас), священників, вчителів, загалом майже всіх, окрім робітників і селян (чи є великою різниця: знищувати ворожий етнос, чи ворожі класи? Однаково, все це дикунство). Однак, й тут є виняток: у 1929-1933 рр. винищувалось саме українське селянство, оскільки українці вважались ледь не поголовними націоналістами. Нищення не лише за соціальною, але і політичною ознакою основа ленінізму. Близькість комунізму і фашизму вражає: і нацизм Гітлера, і комунізм Леніна-Сталіна офіційно спирався на робітничий клас; і в СРСР, і в Німеччині будували соціалістичне майбутнє; як нацизм Німеччини, так і комунізм СРСР на словах проповідували мир, однак на ділі захоплювали чужі території (Гітлер – Європу під час війни, і Сталін під час війни, але Гітлер на декілька років, а Сталін – на декілька десятиліть і лише половину, отримавши надбання у Азії як Китай та половину Кореї). Я зазначає Віктор Суворов: "У Гитлера – гестапо. У Сталина – НКВД. У Гитлера – Освенцим, Бухенвальд, Дахау. У Сталина – ГУЛАГ. У Гитлера – Бабий Яр. У Сталина – Катынь. Гитлер истреблял людей миллионами. И Сталин миллионами". Агресивні війни й загарбання чужих територій – головний інструмент СРСР. Якщо Німеччина та Італія чесно і не приховуючи агресивних намірів окупували Албанію, Ефіопію, Данію, Югославію та ін. країни – це злочин… Але якщо СРСР нападає на Фінляндію, Польщу, окупує Афганістан, Угорщину, Чехословаччину – це "інтернаціональний" обов'язок! Фашизм, на відміну від комунізму, більш чесний, він не має брехливої марксівської фразеології. Однак, не забуваймо найважливіший аспект: де-факто пануючою ідеологією в СРСР був російський фашизм.
Джерело
