Искать


Поиск заметок «любов» в архиве пользователя «БАІ»

Ми разом все зможемо.

                                 

Ми разом зможем, ми все зможемо і more,
і набагато більше, більше все збільшимо, і more.
Ми море, море, море всього зможемо і more,
і все поборемо, поборем море, море,
море, море всього поборемо, і more,
разом все зможемо, і переможемо!

            

Ми поцілунками ніжними шлях доброті звільнимо,
і бажаннями нестримними свої здібності розвинемо.
Ми талантами неймовірними всі кайдани скинемо,
і над безмежними просторами птахами полинемо-мо.

            

Ми танцями крилатими силу пристрасті зтанцюємо,
і почуттями незбагненими силу єдності відчуємо.
Ми візерунками яскравими буденність розмалюємо
і піснями мелодійними вічність зачаруємо-мо.

            

Ми ділами добродійними майбутнє ощасливимо
і словами благовісними душі обнадіємо.
Ми думками благородними свідомість огорнем
і чином отаким все на краще обернем-мо!

                  

Закономірність.


Забирай Рай,
а залиш лиш
ЛЮБОВ.
Ну а любов  знов
скличе  віче
і скаже, як зв’яже:
- "Вертай рай!
Знай і пам’ятай –
там  Рай,
де любові розмай!"


Любов’ю плачу.


Я дякую Боже,
що за все я любов’ю плачу,
любов’ю  плачу  і  плачу,
від любові плачу і любов’ю плачу.

Я дякую Боже,
що так всі гріхи оплачу,
всі  гріхи  оплачу,
любові плачем – оплачу.

Я дякую Боже,
що для Тебе я щось значу,
долю свою любов’ю значу,
чим значу, те і значу.

Я дякую Боже,
що ще чекаєш – я виплачу,
за  Твою  любов,
все до краплі  –  виплачу!


Щастя у почутті любові.


Знаю я, знаю, що є
кохання, таке палке,
що і сон ніяк от не бере,
і їжа зайва, зайва і не йде.
І взагалі, все що не пов’язане з коханням,
все відкидається ще до світання,
а те що відкинуть не вдається
любов’ю наповняється
і легко все здійсняється.
Злість, страх, гордість – усе минається
і лиш любов у серці залишається.
Оце і щастям називається,
бо цього ніхто не відбере повік
ні міль, ні іржа, ні злодіїв юрба,
ні всіх нещасть фатальний збіг,
бо не від землі воно, воно від неба.
І нікому, не дістать душі моєї плоду,
як із океану, не вичерпать всю воду.
Любов захист всім дає – бо це Бог,
Він там,завжди є, де зібрались в двох
Його ім’я прославлять,
любов’ю душу наповнять.
Душа, то іскра Божа,
в закоханих вона на пожежу схожа.
Палка любов, як буря йде,
багато змін вона несе
усі затори на шляху знесе,
який до спасіння нас веде.
А шлях цей, у кожного свій
непередбачений, мінливий,
коли тяжкий, коли легкий,
то як стріла прямий,
то як спіраль закручений.
Моя любов блукає у витках,
видно, прямота їй не по зубах.
Тому приходить і відходить,
і лише душу мою тривожить,
що не виток, то сильніші відчуття,
що не виток, то палкіші почуття.
Так поступово любов досвід надає,
щоб мужньо в гору йти,
і щоб усе, що доля нам дає
навчитись по справжньому любити,
і солодке, і гірке, і добре, й зле,
бо на Землі не вічно все існує
життя наше мінливе є таке,
як день і ніч, і воно нас тим гартує.
Тому палка любов мені
дається на короткий час
її промені ясні
зігрівають серце і зникають враз.
Загартовують вони його
відбирають звичку до одного.
Любити треба все,
тоді любов – щастя принесе.
Коли ти що втрачаєш
на його місце інше отримать маєш.
Немає в світі пустоти,
все повинен спробувати ти.
Із радістю мусиш ти віддати,
так само, із радістю прийняти.
Коли ти любиш геть усіх:
близьких і рідних – далеких і чужих,
добрих й милих –  злих й жорстоких,
гарних й чарівних – потворних і огидних,
високих і струнких –  низьких і огрядних,
худорлявих і тендітних – товстих і дебелих,
сильних і здорових – слабких і хворих,
розумних і дотепних – дурних і тупих,
багатих і щедрих – бідних і скупих,
спритних і жвавих – повільних і млявих,
веселих і жартівливих – сумних і тужливих,
умілих й працелюбних – незграбних і лінивих,
завзятих й терпеливих – мінливих й дратівливих,
правдивих і чесних – брехливих і підступних,
поступливих і чуйних – впертих і байдужих,
старих і молодих, живих і мертвих,
тоді ти щастям – сповнений на вік!
З любов’ю, переможеш ти завжди
і вади виправиш всі згодом,
бо нас любов веде туди,
звідки щастя й радість родом.
Це спокій, впевненість душі дає,
адже любов своє діло,
завжди робить вміло,
дає і відбирає, поступово нас навчає
любити всіх, любити все
життя своє усе.
Коли батько сина покарає,
якщо потреба в цьому є,
то в нім любов живе,
яка як треба жити научає
і на вірний шлях так наставляє,
щоб в люди вийшов він,
добро і мир приніс усім,
за це батькам низький уклін,
за міцний фундамент для наступних поколінь.
Так значить – любов завжди права
і коли нас доля сильно б’є,
і коли багатство й славу нам дає.
Кожен заслуговує із нас
належне отримати в свій час! 


Сила любові.


Любов найсильніше почуття
сильніше за біль і за життя.
Душі пекучий біль вона гамує,
він зникає, лиш любов його торкає.
У кого любов в душі панує,
той силу має, нею все перермагає.
І страх, і голод все кудись відходить,
коли любов до нас приходить,
що захоче те і робить,
чудеса нам творить.
То натхнення вона дає, то смутком обгорне,
то джерелом життя стає, то назад його бере.
Ніхто не знає, що від неї нам чекати,
хто на що заслуговує, те і буде мати.
Вона лиш подих затамує,
перед кроком неймовірним
і далі нас гартує
почуттям безмірним.


Літо і зима, осінь і весна, а любовлюбов одна.


Я люблю, люблю літо і зиму,
я люблю, люблю осінь і весну,
а найбільш за все люблю
свою дівчину чарівну.



Бо вона дуже схожа на весну
на цю красуню ніжну, чепурну,
на цю панну милу і привітну,
на цю кралю теплу й осяйну.




Коли в  очі, лагідно  погляне,
від любові лід душі розтане,
а як ніжно, ще й обніме,
моя душа, як квітка розцвіте.



На літо вона також схожа,
зеленоока панночка до всього пригожа.
Вона у домі, полі і в саду
в мить приведе все до ладу.




Вона і в серце привнесе, у саму душу
почуттів палких – спекотний жар,
променів любові – словесний дар,
жагучих поцілунків – п’янкий нектар. 


Кохану і жадану, найтеплішую пору
таку тендітну і незламну я Катарсинкою зову,
бо очищаючи, дарує, любові живодайні зливи
і ніжності, нестримної, пориви.



Схожа вона і на осіннюю пору,
оксамитну, зелено-жовто-багряну,
таку близьку й далеку, прозоро-неозору,
таємничу і просту, яку ніяк я не збагну.



Як осінь вона щедра і багата
на плоди своєї доброти
і головне, що зовсім не пихата
її любов крилата не боїться висоти.



Бо не земна вона, небесна
щира, чуйна серцем і душою,
і по-дитячому відверта
вона завжди зі мною.



Вона схожа і на зиму,
на матусю,  акуратну  і  дбайливу,
що землю, як малесеньку дитину,
поволі, окутує в м’яку перину.




Вона чарує блиском незрівняним
і свіжим подихом морозним.
Її білосніжна усмішка  інієм  іскрить
і незбагнена мудрість в очах блистить.

,

Дівчина — Весна.


А ти  так  схожа  на  весну
на дуже ніжну та тендітну,
на дуже сильну та привітну,
на кралю цю гарну, чепурну,
на панну  цю теплу і  ясну,
на красуню цю всесвітню,
тобі  я  правду  говорю,
що ти так схожа на весну.


Коли весна до нас приходить
тепло завжди усім приносить,
коли танок любові свій заводить
на  нього  всіх  вона  запросить.



Усіх, усіх і ти зможеш підкорить,
сумних – щебетом своїм розвеселить,
замерзлих – теплом своїм зігріть,
тобі раз плюнуть це зробить,
бо ти так схожа  на  весну.


Навколо тебе все оживає,
навколо тебе все росте,
навколо тебе все співає,
навколо тебе все  цвіте,
тому так схожа ти на весну.



Усі, усі завжди до тебе чуйні,
добрі,  щирі  і  привітні,
бо розмаї  несеш  ти  буйні,
які усім серцям так необхідні.
І  я, коли з тобою рядом  йду,
стаю так само схожий на весну.



І все, що цінне є в моїй  душі
дарую  я  лише   тобі,
і все що маю, те тобі несу,
бо ти так схожа  на  весну.
Вночі я вибиваюся  зі сну,
коли у ньому голосно кричу:
"Люблю, люблю я цю дівчину,
яка  так  схожа  на  весну!"



І вдень я теж, спокою не маю,
ні я не кричу, я в собі це все тримаю
із цим,  як у раю, себе я  відчуваю,
напевно, тому що  палко я  кохаю,
цю Катерину, що так схожа на весну,
на  зеленооку  фею,  чарівну.


І  лиш  одного, я до тями,
ніяк  чомусь  не  доберу,
чому, закоханий я до безтями
в таку  дівчину,  в таку весну?

Душа росте і розвивається в любові.


1. Любов очищує душу від зла, душа очищує тіло від хвороб,
    тому що через тіло проявляється любов.

2. Вище закону – любов; вище правди – милість; вище справедливості –            прощення.

3. Хто навчився любити – той і буде щасливий.

4. Найкращий подарунок для душі – це молитва за неї.

5. Церква – школа духовної науки.

6. Якщо господар в домі Бог – дім стає раєм.

7. Щоб пожинати добро і любов, їх треба сіяти.

8. Чим більше в людини любові, тим менше поганого вона помічає  в                   інших.

9. Людина не стає кращою від багатства, а стає багатшою від того,  що               вона краща.

10. Сильний не той, що може собі багато дозволити, а той хто може  від                багато чого відмовитись.

11. Помиляється – кожний; визнає помилки мудрий; просить    пробачення        –  сильний; поновлює стосунки – той хто любить.

12. Опромінені яскравою любов’ю, згодом самі її випромінюють.

13. Кожен хоче грітися в теплих променях любові, але не кожен хоче їх                  випромінювати для інших.

14. Чим сильніше почуття любові – тим гіркіший біль втрати.

15. Гіркий біль втрати завжди слідує за нами, лиш в одному випадку він              відступає – коли ми проявляємо любов до Бога.

16. Все що зроблено з любов’ю – любов’ю  заряджає,
      воно і цінується найбільше, бо серцю наймиліше.

17. Основа гріху полягає в тому, що людина свою волю ставить вище                    Божої, а любов до себе – вище любові до ближнього.

18. В житті завжди є люди, через яких Бог любить тебе!

19. Щастя – це коли тебе розуміють, велике щастя – це коли тебе    люблять,        справжнє щастя – це коли любиш ти.

20. Чим більше любимо ми, тим більше любитимуть нас.

21. Єдиний спосіб робити великі справи – любити те що ви робите.

22. Чим бідніша душа любов’ю, тим скупіша на вічливість.

23. Справжня любов не підкупна, вона не вимагає жертв,  а сама  жертвує.

24. Життя має цінність тоді, коли в ньому проявляється любов.

25. Любов – вічний творець добра.

26. Жити без любові це: завжди злитися, кусатися, на всіх ображатися і на          гірше сподіватися; працювати без результату і їсти без апетиту;                        молитися  без віри і коритися без міри; вчити і не розуміти, знати і не              застосувати;   коротше кажучи, дарма жити.

27. Щастя – це відчуття любові в душі.

28. Головне в житті любов і доброта, а все інше суєта і марнота.

29. Любов  –  єдиний скарб,  який  після  поділу збільшується!

30. Любов природній стан душі, який важко збагнути розумом.

31. Любов – це школа, в якій вчаться бути людиною.

32. Любов – це повага до волевиявлення інших.

33. Любов – це прийняття того, що є.

34. Любов триває довше за життя, бо вона сильніша за смерть і це єдиний            скарб, який можна взяти з цього світу.

35. Любов – найчистіша і найпозитивніша форма енергії.

36. Любов – це потреба людини робити добро, не очікуючи нічого в замін.

37. За любов немає плати, окрім, любити ще більше.

38. Важлива не та любов, що ви отримуєте, а та, що ви віддаєте!

39. Любов – це не кількість, це якість, і якість особливої категорії, яка                  росте через віддачу і вмирає, якщо ви її стримуєте. Якщо ви будете                  скупими на любов, вона помре.

40. Любов повинна бути такої якості,щоб вона приносила свободу, а не нові        ланцюги; любов дає тобі крила і підтримує в тому, щоб ти літав як                  найвище.

41. Любов для душі – це те саме, що їжа для тіла. Без їжі тіло слабке, без               любові слабка душа.

42. Любов – найпотужніша цілюща сила в світі. Ніщо не може проникнути           так глибоко, як Любов – вона виліковує не тільки тіло, не тільки розум,         але і душу. Якщо людина здатна любити, всі її рани зціляться.

43. Проблеми життя можна вирішити тільки любов’ю, їх неможливо                     вирішити ненавистю.

44. Любов – це єдине, що робить людину сильнішою, жінку – гарнішою,                чоловіка – добрішим, душу – легкою, а життя – справжнім.

45. Дивись вперед з надією; назад – з вдячністю; вгору – з молитвою;                    вниз – з покаянням; всередину – з увагою; а навкруги – з любов’ю.

46. Хто любить – той знаходить Бога, бо Бог є любов.

47. Любов звільняє нас від егоїзму, чим і ощасливлює.

48. Любов, це коли любиш і нічого не хочеш в замін. Просто любиш.

49. Любов — полум’я, а іскрою, що запалює його, є різність потенціалів                 суб’єктивності особистостей, які всеціло приймають цю інакшість. 


50. Любов – це енергія радості, подяки, прийняття, достатку, успіху...

51. Бог є джерелом святої любові, яке ніколи не пересихає, тому є щасливою        та людина, яка п’є з цього джерела, освячуючи цим свою душу.

52. Любов – вимагає жертовності, якщо в житті людини немає страждань,             то вона безплідна і стає, як космічне сміття.


53. За любов до інших Бог прощає гріхи того, хто любить! 

54. Моє минуле віддаю Божому милосердю, майбутнє – Божому провидінню,        а теперішнє – Божій любові.


Дорогу в Рай – в любові ти шукай.

Все можливе є для Бога
знаю я і знаєш ти,
а без Нього, навіть до порога,

до порога Раю не дійти.


Ні то, щоб у прозорі його ворота
була б змога, самому, якось увійти.
Через Раю, непідкупну митницю,
злу не зайти у Божу обітницю.



Якщо до Бога пролягла твоя дорога
на ній духовні сили в собі знайдеш
і згине, зла лютого облога,
бо ти по ньому, з любов’ю світлою пройдеш.


Сила волі й духу нанівець зведе розлуку,
сила волі й духу в собі несе спокуту,
сила волі й духу порятунку подасть руку,
коли через спокуту попадеш у скруту.


Чим  більше,  тобі  дано –
тим більше, від тебе вимагають,
чим більше, тобою віддано –
тим більше, тебе і наділяють.


У цьому ще житті, я знаю, зазнаю щастя миті,
бо у цьому вже житті, долаю і здолаю шляхи лихі.
По яких я мушу, смиренно, тепер пройти,
щоб надалі в душу не пускать гріхи бридкі.


Коли відразу відчуєш до гріхів сповна,
тоді, відразу, відчуєш, що таке душа свята.
У ній любові, джерельний водограй, в серці бурлить,
у ній любові, небесний дивокрай, в очах блистить.


Тому царство Боже знаходиться у нас,
у душі, наділеній тілесним храмом,
а слово Боже — це дороговказ,
для душі — маяк з священим сяйвом.

Любов’ю перемагаймо зло.

Я працюю над собою
дивлюсь на неба далечінь
і відчуваю, що зі мною
розпрощалась маячінь.

В моїх думках поволі
виникають образи просторові
в яких людські долі
не можуть жити без любові.

Вони злітають вверх до сяйва цього
і набирають сили вони від нього,
від творіння небесного, святого
для подолання шляху тернистого, земного.

Я любов’ю дорожу до дна
кожною краплею сповна.
Коли навколо стільки зла
мені сміливість придає вона.

Будь-яку небезпеку чи біду
я з готовністю прийму
і з любов’ю через все пройду
в палких обіймах її вогню.

Любов’ю я вже сповнений у щерть
зло від мене відлітає геть,
бо згорає в ньому навіть смерть
і страждань безкінечних круговерть.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая