хочу сюда!
 

Оксана

22 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 18-50 лет

Искать

Поиск заметок «іван франко»

нічого не маю проти вилучення з обіходу слів з літерами ю,я,

  • 05.12.14, 21:11
прошу якнайдалі замість СЕБТО читати ТОБТО так як себто в українській мові нема
 Іван Франко

Позакласний захід

  • 18.11.14, 12:57

Тема заходу: Літературна конференція на тему  „Тарас

                         Шевченко… Такий  великий, що бути більшим не

                         можна.  Як  Україна. Як світ.” 

 

                                                                                           Борис Харчук

Мета:         поглибити знання учнів про життєвий та творчий шлях  

                    Тараса  Шевченка;

                    виховувати повагу до історичного минулого, любов до України,

   до її кращих представників;

   формувати в учнів уміння виділяти головне у розповіді вчителя

   та у виступах однокласників;

   розвивати уміння учнів  сприймати розвиток  літератури в

   історичному контексті;

   виховувати  почуття   співпереживання, шанобливе ставлення до

   надбань культури,  любов і повагу до творчості Кобзаря.

 

Обладнання: портрет поета, ілюстрації-світлини до його біографії,

                     технічні засоби: комп'ютер, проектор, тематичний планшет 

                      „Думи мої, думи мої…”

 

 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ЗАХОДУ

 

І. Вступне слово менеджера літературознавчої компанії „Літерклас”

        

         Дорогі друзі! Вас вітає літературознавча компанія „Літерклас”. Її презедент – Л.І. Кравчук, менеджер – Марина Дубовенко ( це –я), секретар-референт – Тетяна Ільницька, асистенти творчої лабораторії – Марина Колеснікова, Аліна Трегубова, Олена Курганська.

        Хочу прозвітуватися про роботу компанії. Нами досліджено сторінки життєвого і творчого шляху Євгена Гребінки, проведено Круглий стіл по вивченню творчості Гулака Артемовського – відомого українського байкаря. Всі матеріали укомплектовані у тематичні папки. До слова запрошується презедент нашої компанії  - вчитель української мови і літератури Кравчук Людмила Іванівна.

ІІ. Вступне слово вчителя

      Учні! Ціню Вашу роботу творчо-пошукового характеру. Дякую, друзі, що надали мені слово першій. З Вашого дозволу оголошую тему літературної

конференції: „ Тарас Шевченко… Такий великий, що бути більшим не можна. Як Україна. Як світ ” ( Борис Харчук). Вона буде проведена з використанням інтерактивних технологій: презентація навчальних проектів з елементами ІКТ.

Прошу секретаря –референта і офіс –менеджера роздати програму конференції.

 

Учитель озвучує текст даної програми ( додається).

 

                Учні! Багато слів  на наших уроках сказано  про мудрих діячів української літературної духовності. Зокрема, і про Євгена Гребінку, Гулака – Артемовського, наших славних поетів Попільнянщини – Бориса Остапенка, Пилипа Баратинського, Миколи Шпака, Максима Рильського та багато інших, а ще більше буде сказано про видатного українського письменника, поета, художника, революціонера –демократа  - Тараса Григоровича Шевченка. Досліджувалась і буде досліджуватися його творчість , відшукуватимуться нові характеристики його персонажів науковцями, літературознавцями.. Але ми, особисто, також маємо свою думку і не стоїмо осторонь „ нашого Шевченка”. І тільки тоді прийде до нас усвідомлення його величі як у долі України, так і в особистому житті кожного українця, зокрема, нас особисто, коли ми відкинемо пута чужомовності і заговоримо рідною материнською мовою. А допоки ми соромитимемось рідної мови, доти і сприйматимемо Шевченка тільки як видатного поета.

                Отже,  мета нашої конференції: поглибити знання про життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка, виховувати повагу до історичного минулого, любов до України, до її кращих представників, формувати уміння виділяти головне у розповіді вчителя, у виступах однокласників, вчитися робити висновки, певні узагальнення.

ІІІ.  Виступи представників творчих груп

1.        Виступ менеджера на тему : „ Він був сином мужика і став володарем у царстві світової культури…” (І.Я.Франко).

2.        Виступи представників творчих  груп. Учасників  презентації навчальних проектів оголошує вчитель.

 

-          14 жовтня – День Українського козацтва. Учні, вами було

     досліджено  історичні сторінки періоду козаччини і ви виступили 

     перед учнями школи на загальношкільній лінійці. Як же цю тему

     розкриває наш Шевченко, ми почуємо із вуст Тетяни  Ільницької.

 

         -   Тему героїчного минулого українського народу в творчості  

              Тараса Шевченка презентує Катерина Івасютіна.

 

-          Мультимедійна презентація на тему "Т.Г.Шевченко як

     художник". Захищає свою роботу Коровченко Сергій.

 

         -   „Учітесь, читайте і чужому научайтесь і свого не цурайтесь .” Так

               заповідав великий Кобзар, цього просить і Юлія Василинюк.

 

          -    Тему „Герої Тараса Шевченка на екрані” досліджувала Марина

                Дубовенко.

 

          -   Літературознавці про значення творчості Т.Г.Шевченка. (Виступ

                готував Кащук Сергій).

 

-          Слово Тарасу Шевченку  на тему „В сім”ї вольній, новій…”    

      присвячує Бойко Юлія.

 

У.  Підсумки роботи конференції

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

"Чого це наші хлопці мають воювати за "ваш" схід?"

  • 08.11.14, 11:20
"Мій співрозмовник, боєць з позивним Лев, був щиро здивований, коли я запитав його: «А ви знаєте, що ваш загиблий друг Марк Паславський був мільйонером?» Чоловік витримав невелику паузу і тільки потім відповів: «Нічого собі! Буде що розповісти родичам і друзям! Я ж два місяці жив з Марком в одній кімнаті гуртожитку в Артемівську. Ми разом звільняли від терористів Лисичанськ і Попасную ... Мільйонер, говорите? Хіба мільйонери воюють? »

Досьє «ФАКТІВ»

Марк Грегорі Паславський був інвестиційним банкіром в Нью-Йорку. Закінчив військову академію у Вест-Пойнті. Дослужився до капітана 75-го полку рейнджерів. У 1991 році приїхав в СРСР. Наприкінці 90-х років фактично оселився в Україні. Допомагав продавати металопродукцію Маріупольського заводу за кордон. Крім того, працював у банківській сфері. Мільйонер. В квітня 2014 року прийняв українське громадянство, щоб відправитися воювати за Україну простим рядовим.

* Марк Паславський говорив, що, коли настане мир, він купить собі будиночок далеко-далеко в Карпатах (фото з особистого архіву друга Марка Паславського, бійця з позивним Лев)

- С Марком я якось відразу здружився, - згадує Лев. - Він щойно приїхав з учебки в Артемівськ, де розташовувався наш взвод батальйону «Донбас», разом з іншими бійцями. Дивлюся, такий чоловік у віці, сухорлявий, з пронизливим поглядом, якось нерішуче стоїть в сторонці. А нас повинні були заселяти в гуртожиток. Підходжу до нього і кажу: «Пішли швидше, а то кімнат не залишиться». Але чоловік тільки хитро посміхнувся мені і відповів по-українськи, але з якимось дивним акцентом: «Я знаю кількість кімнат і вже підрахував, скільки бійців туди повинні заселити. Не квапся, підемо поселятися останніми ». Я недовірливо глянув на нового знайомого і тільки півгодини по тому зрозумів, яку хитрість він задумав. Виявляється, всі хлопці поселилися в кімнатах по чотири людини, а нам з ним дісталися найостанніші апартаменти, в яких ми опинилися удвох. Більше нових бійців не було. «Бачиш, головне - все точно розрахувати!» - Посміхнувся мій новий знайомий, коли ми почали заселятися в кімнату.

Мені не давав спокою його дивний акцент, і я запитав: «Ти найманець, чи що?" "Чому це найманець? Я українець! Причому справжній українець », - і показує мені свій паспорт громадянина України. «Насправді я народився в Америці, - розповідав Марк. - Мама у мене звідси. Живу тут давно, ще в 90-ті роки приїхав, коли Радянський Союз був. Трохи бізнесом займався. У 2004 році, коли почалася Помаранчева революція, стояв з усіма на Майдані. Під час останньої Революції Переваги був під обстрілами на Інститутській. А потім почалася війна. Знаєш, я ні секунди не замислювався про те, чи варто мені йти добровольцем. Вирішив записатись в батальйон "Донбас". Правда, на той момент у мене ще було американське громадянство. Мені не хотілося, щоб мене сприймали як американського найманця, і тоді я вирішив юридично оформити своє українство. Ось цей паспорт отримав в квітні нинішнього року. Мені недавно брат з Америки дзвонив, лаявся небагато. Розумієш, я не сказав своїм близьким, що йду на війну. Вони про це дізналися з випуску новин ».

У нас прийнято, що у кожного бійця є свій позивний. Кажу Марку, що і йому не завадило б собі щось придумати. «А я вже придумав! - Посміхнувся Марк. - Буду Тарасом. На честь Тараса Шевченка! Я багато його віршів напам'ять знаю. Вважаю Шевченко справжнісіньким українським революціонером. А адже і зараз у нас, по суті, проходить революція ». Але позивний американцеві все ж довелося змінити. У нас вже був один Тарас - людина з керівництва батальйону. «Ну ладно, тоді я буду Франко - в честь Івана Франка, - погодився Марк. - Ти перевір по нашому підрозділу, не зайняте чи це ім'я? »Так і став Марк Паславський Франко.

- Незважаючи на те що Марк багато років прожив в Україні, він так і не зміг звикнути до деяких особливостей нашої країни? Я бачив його сторінку у «Твіттері», де він вів своєрідний щоденник. Ось одне з висловлювань Марка: «Щось не так відбувається в цій країні. Бойцов відправляють на війну без зброї. Кажуть, щоб добували собі самі. Деякі і зараз його шукають! »

- Так, ви праві, Марк багато чого не міг зрозуміти з того, що у нас відбувається. Він мені якось казав: «Дивись, Лев, ми пересуваємося до бойових позиціях на шкільних автобусах. Та це ж труну на колесах! Потрапимо в засідку - і ніхто не виживе! »Дуже довго Марк не міг зрозуміти, чому у деяких з наших артилеристів влітку на голові зимові шапочки. Ну ось, яке обмундирування привезли, в тому і ходимо. Марку це складно було зрозуміти. Адже він закінчив військову академію у Вест-Пойнті в США і дослужився до звання капітана. Знає толк у військовій справі. В Америці в армії все організовано. А те, що відбувається у нас, Марку нагадувало партизанщину.

- Незважаючи на своє офіцерське звання, в батальйон «Донбас» Марк прийшов у званні рядового ...

- Так, це правда. Він сам так захотів. Не хотів виділятися. Але не виділятися таким людям, як Франко, складно. Він був дуже колоритною фігурою в нашому батальйоні. По-перше, йому було 55 років. По-друге, іноземець за своєю суттю, хоч і з українським паспортом. Ви знаєте, як він смачно міг матюкатися українською мовою! Ну так от, Марк говорив мені не раз, що він хоче бути звичайним солдатом. Якщо він хотів когось похвалити, завжди говорив: «Ти справжній солдат!»

Звичайно, звикати до нашої дійсності йому було складно. «Тут у вас годують жахливо, - скаржився він мені. - Чому воїн повинен так багато витрачати часу на те, щоб добути собі нормальну їжу? »Ми жартували іноді над ним. Беззлобно. Якось відправили Марка в каптьорку, щоб приніс зі складу обмундирування. А в Америці не прийнято нічого давати безкоштовно. Він і подумав, що обмундирування на складі треба купити. А тут каптерщика з байдужим виглядом говорить йому: «Бери все, що тобі потрібно!» Марк суне йому гроші, а той не бере. Прийшов, цілий оберемок обмундирування несе і посміхається: «Це що, виходить, що я вкрав? Чому комірник грошей не взяв? »Ми йому почали пояснювати, що у нас тут все по-іншому. «Так я вже зрозумів, - сміється. - Тільки для мене це все незвично. Ви мене частіше на склад посилайте. Це так цікаво, брати щось без грошей. Ніколи не крав, а тут - наче щось таке протизаконне роблю ».

Якось я забігаю в кімнату і кричу: «Марк! Бігом на шикування! »Насправді ніякого побудови не було. Ми просто вирішили пожартувати над американцем. Франко прибігає на місце, дивиться, всі ходять спокійно, курять, на нього - нуль уваги. «Хлопці, ви чого? - Дивується американець. - Ви чому не виконуєте наказ? »« Не хочемо підкорятися », - відповів я байдужим тоном. Тоді Марк ... «побудувався» один. Встав по стійці «струнко» і чекає начальство. Всі ходять, сміються, а він стоїть. Потім я пошкодував одного, а ми тоді вже досить сильно здружилися, в декількох боях разом брали участь, і говорю, що ми над ним пожартували. Мовляв, ніякого побудови не було. «А я що, не знаю? - Посміхнувся Марк. - Ви пожартували з мене, я пожартував над вами! Зробив вигляд, що повірив вам ».

Після кожного бою Марк збирав так званий брифінг. Каже, що у них в Америці так прийнято. Бійці завжди уважно прислухалися до порад Марка. Він не просто розбирав бій до найдрібніших подробиць - він його аналізував. Чому в такій-то ситуації боєць загинув? Чому не вдалося з першого разу звільнити будь-якої населений пункт? Все знав, аж до того, скільки треба брати з собою в бій ріжків автомата, щоб і вистачило, і було чи не важко пересуватися. А потім, після брифінгу, він усіх пригощав ірисками. Знаєте, Марк дуже любив солодке і любив пригощати всіх цукерками.

- Ви говорите, що не знали, що Марк був дуже багатою людиною. Але він купував щось для потреб батальйону?

- Звичайно. Грошей він не шкодував. Або бронежилет бійцю купить, або що ще з обмундирування тому, у кого чогось немає. Багато хто з бійців нашого батальйону йому вдячні.

- А яким Марк був воїном?

- Пам'ятаю, в бою за Лисичанськ він біг на ворога найпершим. І знаєте, жодна куля його не зачепила. Я потім після бою говорив з ним. Питаю: «Марк, не страшно було?» «А чого боятися? Інші ж не бояться, а я що, не такий же солдат, як вони? »Правда, після того, як ми звільнили Лисичанськ від терористів, Марк дивувався, що слідом за армією в місто не увійшли співробітники цивільних служб. «Як так? - Обурювався він. - Електрики немає, водопровід зруйнований, телефонного зв'язку немає. Хто це має лагодити? В американській армії слідом за військовими у звільнений місто заходять люди, які тут же всі починають ремонтувати ».

- Як вас зустріли мирні жителі в визволеному Лисичанську?

- Був цікавий момент. Заходимо ми до міста. Перепочинок після бою. Навколо тиша. І раптом нам назустріч йде якась старенька і несе персики. «Хлопці, - запитує, - а ви хто будете? Наші або не наші? »« А хто ваші, бабуся? »- Питає стареньку Марк. Старенька зам'ялася, не знала, мабуть, що відповісти, а потім каже: «Так от, ви персиками угощайтесь!» Марк взяв один персик і відповів: «Дякую, бабусю!» Ви б бачили, як старенька зраділа, почувши українську мову! «Значить, наші! - Каже. - Ну, тоді, слава Україні! »

У себе в «Твіттері» Марк написав про наш взвод: «Наша бойова одиниця складається з шістьох невдах. Але патріотизм і дух робить їх найкращою групою! »Марк дуже любив свій взвод. Так вийшло, що в Іловайськ його відправили раніше, ніж мене. Напередодні, перед відправкою, ми з ним проговорили всю ніч. Марк говорив, що, коли настане мир, він продасть свій будиночок у Львові і купить собі щось далеко-далеко в Карпатах. Ще він дуже хотів відвідати Миланскую оперу. Марк взагалі був великий меломан. Знаю, що любив рок-співака Брюса Спрінгстіна. По всій Європі їздив на його концерти.

А ще він збирався у відпустку. Казав: «Звільнимо Іловайськ по-швидкому і - додому, в Штати, на місяць! Так давно маму не бачив ». Коли мене відправляли в Іловайськ, я вже знав, що Марка більше немає. Вони ховалися в школі, потрапили в оточення. Стріляли по ним з усіх боків. Марк отримав три кулі в спину. Кажуть, перед смертю він сказав: «Я мріяв стати справжнім українцем. Сподіваюся, я ним став. Так боляче і так не хочеться помирати! »Упевнений, був би вертоліт, щоб його відразу ж переправити в лікарню, Марка можна було врятувати.

Лев теж отримав поранення в бою за Іловайськ і зараз знаходиться в госпіталі. «Ось ще трохи підлікуюся - і знову в бій! - Каже він. - Буду воювати і за себе, і за одного! »

Буквально за два тижні до своєї загибелі Марк Паславський дав інтерв'ю американському журналісту Саймону Островському.

- Я вважаю, що корінь всіх бід в Києві, - говорив Марк. - Багато хто, в тому числі і політики, вважають, що все буде продовжуватися, як в останні 20 років. Але будь-який солдат, який воює зараз зі мною на Донбасі, вам відповість: так не буде! Армія тут тільки ще будується. За моїми підрахунками, лише 25 відсотків хлопців, які воюють разом зі мною, мають бойовий досвід. Якщо мене запитають, чи можу я померти за Україну, відповім, що так, я хочу це зробити! "

Марк Паславський був убитий в бою за Іловайськ 19 серпня. Його поховали на Аскольдовій могилі поруч з невідомим активістом Майдану. Відспівував Франко предстоятель української греко-католицької церкви архієпископ Святослав. Один з друзів Маркіяна (як його ще називали в батальйоні) поклав у домовину своєму бойовому товаришеві жетон на метро. «Він так мріяв, щоб у Києві метро було безкоштовне», - сказав боєць з позивним Брат."


Ось така цікава розмова... (не моя).

  • 08.11.14, 00:37


"Мій співрозмовник, боєць з позивним Лев, був щиро здивований, коли я запитав його: «А ви знаєте, що ваш загиблий друг Марк Паславський був мільйонером?» Чоловік витримав невелику паузу і тільки потім відповів: «Нічого собі! Буде що розповісти родичам і друзям! Я ж два місяці жив з Марком в одній кімнаті гуртожитку в Артемівську. Ми разом звільняли від терористів Лисичанськ і Попасную ... Мільйонер, говорите? Хіба мільйонери воюють? »

Досьє «ФАКТІВ»

Марк Грегорі Паславський був інвестиційним банкіром в Нью-Йорку. Закінчив військову академію у Вест-Пойнті. Дослужився до капітана 75-го полку рейнджерів. У 1991 році приїхав в СРСР. Наприкінці 90-х років фактично оселився в Україні. Допомагав продавати металопродукцію Маріупольського заводу за кордон. Крім того, працював у банківській сфері. Мільйонер. В квітня 2014 року прийняв українське громадянство, щоб відправитися воювати за Україну простим рядовим.

* Марк Паславський говорив, що, коли настане мир, він купить собі будиночок далеко-далеко в Карпатах (фото з особистого архіву друга Марка Паславського, бійця з позивним Лев)

- С Марком я якось відразу здружився, - згадує Лев. - Він щойно приїхав з учебки в Артемівськ, де розташовувався наш взвод батальйону «Донбас», разом з іншими бійцями. Дивлюся, такий чоловік у віці, сухорлявий, з пронизливим поглядом, якось нерішуче стоїть в сторонці. А нас повинні були заселяти в гуртожиток. Підходжу до нього і кажу: «Пішли швидше, а то кімнат не залишиться». Але чоловік тільки хитро посміхнувся мені і відповів по-українськи, але з якимось дивним акцентом: «Я знаю кількість кімнат і вже підрахував, скільки бійців туди повинні заселити. Не квапся, підемо поселятися останніми ». Я недовірливо глянув на нового знайомого і тільки півгодини по тому зрозумів, яку хитрість він задумав. Виявляється, всі хлопці поселилися в кімнатах по чотири людини, а нам з ним дісталися найостанніші апартаменти, в яких ми опинилися удвох. Більше нових бійців не було. «Бачиш, головне - все точно розрахувати!» - Посміхнувся мій новий знайомий, коли ми почали заселятися в кімнату.

Мені не давав спокою його дивний акцент, і я запитав: «Ти найманець, чи що?" "Чому це найманець? Я українець! Причому справжній українець », - і показує мені свій паспорт громадянина України. «Насправді я народився в Америці, - розповідав Марк. - Мама у мене звідси. Живу тут давно, ще в 90-ті роки приїхав, коли Радянський Союз був. Трохи бізнесом займався. У 2004 році, коли почалася Помаранчева революція, стояв з усіма на Майдані. Під час останньої Революції Переваги був під обстрілами на Інститутській. А потім почалася війна. Знаєш, я ні секунди не замислювався про те, чи варто мені йти добровольцем. Вирішив записатись в батальйон "Донбас". Правда, на той момент у мене ще було американське громадянство. Мені не хотілося, щоб мене сприймали як американського найманця, і тоді я вирішив юридично оформити своє українство. Ось цей паспорт отримав в квітні нинішнього року. Мені недавно брат з Америки дзвонив, лаявся небагато. Розумієш, я не сказав своїм близьким, що йду на війну. Вони про це дізналися з випуску новин ».

У нас прийнято, що у кожного бійця є свій позивний. Кажу Марку, що і йому не завадило б собі щось придумати. «А я вже придумав! - Посміхнувся Марк. - Буду Тарасом. На честь Тараса Шевченка! Я багато його віршів напам'ять знаю. Вважаю Шевченко справжнісіньким українським революціонером. А адже і зараз у нас, по суті, проходить революція ». Але позивний американцеві все ж довелося змінити. У нас вже був один Тарас - людина з керівництва батальйону. «Ну ладно, тоді я буду Франко - в честь Івана Франка, - погодився Марк. - Ти перевір по нашому підрозділу, не зайняте чи це ім'я? »Так і став Марк Паславський Франко.

- Незважаючи на те що Марк багато років прожив в Україні, він так і не зміг звикнути до деяких особливостей нашої країни? Я бачив його сторінку у «Твіттері», де він вів своєрідний щоденник. Ось одне з висловлювань Марка: «Щось не так відбувається в цій країні. Бойцов відправляють на війну без зброї. Кажуть, щоб добували собі самі. Деякі і зараз його шукають! »

- Так, ви праві, Марк багато чого не міг зрозуміти з того, що у нас відбувається. Він мені якось казав: «Дивись, Лев, ми пересуваємося до бойових позиціях на шкільних автобусах. Та це ж труну на колесах! Потрапимо в засідку - і ніхто не виживе! »Дуже довго Марк не міг зрозуміти, чому у деяких з наших артилеристів влітку на голові зимові шапочки. Ну ось, яке обмундирування привезли, в тому і ходимо. Марку це складно було зрозуміти. Адже він закінчив військову академію у Вест-Пойнті в США і дослужився до звання капітана. Знає толк у військовій справі. В Америці в армії все організовано. А те, що відбувається у нас, Марку нагадувало партизанщину.

- Незважаючи на своє офіцерське звання, в батальйон «Донбас» Марк прийшов у званні рядового ...

- Так, це правда. Він сам так захотів. Не хотів виділятися. Але не виділятися таким людям, як Франко, складно. Він був дуже колоритною фігурою в нашому батальйоні. По-перше, йому було 55 років. По-друге, іноземець за своєю суттю, хоч і з українським паспортом. Ви знаєте, як він смачно міг матюкатися українською мовою! Ну так от, Марк говорив мені не раз, що він хоче бути звичайним солдатом. Якщо він хотів когось похвалити, завжди говорив: «Ти справжній солдат!»

Звичайно, звикати до нашої дійсності йому було складно. «Тут у вас годують жахливо, - скаржився він мені. - Чому воїн повинен так багато витрачати часу на те, щоб добути собі нормальну їжу? »Ми жартували іноді над ним. Беззлобно. Якось відправили Марка в каптьорку, щоб приніс зі складу обмундирування. А в Америці не прийнято нічого давати безкоштовно. Він і подумав, що обмундирування на складі треба купити. А тут каптерщика з байдужим виглядом говорить йому: «Бери все, що тобі потрібно!» Марк суне йому гроші, а той не бере. Прийшов, цілий оберемок обмундирування несе і посміхається: «Це що, виходить, що я вкрав? Чому комірник грошей не взяв? »Ми йому почали пояснювати, що у нас тут все по-іншому. «Так я вже зрозумів, - сміється. - Тільки для мене це все незвично. Ви мене частіше на склад посилайте. Це так цікаво, брати щось без грошей. Ніколи не крав, а тут - наче щось таке протизаконне роблю ».

Якось я забігаю в кімнату і кричу: «Марк! Бігом на шикування! »Насправді ніякого побудови не було. Ми просто вирішили пожартувати над американцем. Франко прибігає на місце, дивиться, всі ходять спокійно, курять, на нього - нуль уваги. «Хлопці, ви чого? - Дивується американець. - Ви чому не виконуєте наказ? »« Не хочемо підкорятися », - відповів я байдужим тоном. Тоді Марк ... «побудувався» один. Встав по стійці «струнко» і чекає начальство. Всі ходять, сміються, а він стоїть. Потім я пошкодував одного, а ми тоді вже досить сильно здружилися, в декількох боях разом брали участь, і говорю, що ми над ним пожартували. Мовляв, ніякого побудови не було. «А я що, не знаю? - Посміхнувся Марк. - Ви пожартували з мене, я пожартував над вами! Зробив вигляд, що повірив вам ».

Після кожного бою Марк збирав так званий брифінг. Каже, що у них в Америці так прийнято. Бійці завжди уважно прислухалися до порад Марка. Він не просто розбирав бій до найдрібніших подробиць - він його аналізував. Чому в такій-то ситуації боєць загинув? Чому не вдалося з першого разу звільнити будь-якої населений пункт? Все знав, аж до того, скільки треба брати з собою в бій ріжків автомата, щоб і вистачило, і було чи не важко пересуватися. А потім, після брифінгу, він усіх пригощав ірисками. Знаєте, Марк дуже любив солодке і любив пригощати всіх цукерками.

- Ви говорите, що не знали, що Марк був дуже багатою людиною. Але він купував щось для потреб батальйону?

- Звичайно. Грошей він не шкодував. Або бронежилет бійцю купить, або що ще з обмундирування тому, у кого чогось немає. Багато хто з бійців нашого батальйону йому вдячні.

- А яким Марк був воїном?

- Пам'ятаю, в бою за Лисичанськ він біг на ворога найпершим. І знаєте, жодна куля його не зачепила. Я потім після бою говорив з ним. Питаю: «Марк, не страшно було?» «А чого боятися? Інші ж не бояться, а я що, не такий же солдат, як вони? »Правда, після того, як ми звільнили Лисичанськ від терористів, Марк дивувався, що слідом за армією в місто не увійшли співробітники цивільних служб. «Як так? - Обурювався він. - Електрики немає, водопровід зруйнований, телефонного зв'язку немає. Хто це має лагодити? В американській армії слідом за військовими у звільнений місто заходять люди, які тут же всі починають ремонтувати ».

- Як вас зустріли мирні жителі в визволеному Лисичанську?

- Був цікавий момент. Заходимо ми до міста. Перепочинок після бою. Навколо тиша. І раптом нам назустріч йде якась старенька і несе персики. «Хлопці, - запитує, - а ви хто будете? Наші або не наші? »« А хто ваші, бабуся? »- Питає стареньку Марк. Старенька зам'ялася, не знала, мабуть, що відповісти, а потім каже: «Так от, ви персиками угощайтесь!» Марк взяв один персик і відповів: «Дякую, бабусю!» Ви б бачили, як старенька зраділа, почувши українську мову! «Значить, наші! - Каже. - Ну, тоді, слава Україні! »

У себе в «Твіттері» Марк написав про наш взвод: «Наша бойова одиниця складається з шістьох невдах. Але патріотизм і дух робить їх найкращою групою! »Марк дуже любив свій взвод. Так вийшло, що в Іловайськ його відправили раніше, ніж мене. Напередодні, перед відправкою, ми з ним проговорили всю ніч. Марк говорив, що, коли настане мир, він продасть свій будиночок у Львові і купить собі щось далеко-далеко в Карпатах. Ще він дуже хотів відвідати Миланскую оперу. Марк взагалі був великий меломан. Знаю, що любив рок-співака Брюса Спрінгстіна. По всій Європі їздив на його концерти.

А ще він збирався у відпустку. Казав: «Звільнимо Іловайськ по-швидкому і - додому, в Штати, на місяць! Так давно маму не бачив ». Коли мене відправляли в Іловайськ, я вже знав, що Марка більше немає. Вони ховалися в школі, потрапили в оточення. Стріляли по ним з усіх боків. Марк отримав три кулі в спину. Кажуть, перед смертю він сказав: «Я мріяв стати справжнім українцем. Сподіваюся, я ним став. Так боляче і так не хочеться помирати! »Упевнений, був би вертоліт, щоб його відразу ж переправити в лікарню, Марка можна було врятувати.

Лев теж отримав поранення в бою за Іловайськ і зараз знаходиться в госпіталі. «Ось ще трохи підлікуюся - і знову в бій! - Каже він. - Буду воювати і за себе, і за одного! »

Буквально за два тижні до своєї загибелі Марк Паславський дав інтерв'ю американському журналісту Саймону Островському.

- Я вважаю, що корінь всіх бід в Києві, - говорив Марк. - Багато хто, в тому числі і політики, вважають, що все буде продовжуватися, як в останні 20 років. Але будь-який солдат, який воює зараз зі мною на Донбасі, вам відповість: так не буде! Армія тут тільки ще будується. За моїми підрахунками, лише 25 відсотків хлопців, які воюють разом зі мною, мають бойовий досвід. Якщо мене запитають, чи можу я померти за Україну, відповім, що так, я хочу це зробити! "

Марк Паславський був убитий в бою за Іловайськ 19 серпня. Його поховали на Аскольдовій могилі поруч з невідомим активістом Майдану. Відспівував Франко предстоятель української греко-католицької церкви архієпископ Святослав. Один з друзів Маркіяна (як його ще називали в батальйоні) поклав у домовину своєму бойовому товаришеві жетон на метро. «Він так мріяв, щоб у Києві метро було безкоштовне», - сказав боєць з позивним Брат."

Оце відкопав чернетку...

  • 04.09.14, 16:24
Написав десь на початку квітня, але не вивісив у блог. Випадково надибав, почитав... Ех, наскільки далеко все зайшло з тих пір... 


Оце дивлюся --  багато хто в Інтернеті (та і в житті) настільки радикалізувався, що аж стає страшно.

У мережі -- переважно одні репости різних 5-хвилинок ненависті. Одні пишуть про диких кривавих угро-фінських монголо-татарських касапів та імперію зла, інші -- про майданутих проплачених фашистів-бендерівців і несостоявшихся хохлів. Реально дістало це все бачити, особливо якщо різні фейсбуки та ай-юей продукують у великій кількості імейли типу "такий-то рекомендує почитати дуже цікаву фігню".

Частина першоджерел цих опусів узагалі, мабуть, пишеться в різних вошинтонських, коломойських, македонських та московитських генштабах і генштабиках. Частина ж матеріалу пишеться щиро й безкоштовно, з відчуттям праведної й лютої ненависті до ворога. "Никогда мы не станем братьями" і т. д. Потім ідуть репости-перепости, посилання-перепосилання -- бо половина людей вирішила стати добровільними безплатними солдатиками мережевої війни.

Люди! Чи ви подуріли, га?!


З одного боку -- партія Майдану, що стає все більше схожою на секту зі своїми придибахами. Хоча починалося все зовні більш-менш адекватно. Але місяці стояння на морозі або перегляду онлайн усіх тих жахів трохи зсувають людям дах. І мені в тому числі, мабуть, але по-своєму.

"Герої не вмирають!" -- усі вмирають, і герої теж. Лише пам’ять про них живе. Потім, можливо, хтось із усіх нас таки потрапить до Раю, якщо того вартий, і буде жити вічно і щасливо. Але то вже буде потім. "Не зрадьте Небесну Сотню!" -- та чхати їм на всіх нас. Ви ж бачили, хто там рулить на сцені й за нею. "Аби жертви Небесної Сотні були не даремними!" -- та чи варте навіть одне людське життя того, аби ситуація у країні покращилася -- умовно кажучи -- на 12,5 %? А більше нам поки й не світить. Скоріше буде навіть гірше, на жаль. Крим ми вже проспали. І дуже швидкий Третій Майдан нам нічого кардинально хорошого не дасть, бо немає ПОКИ ЩО інших -- дуже хороших -- кандидатів і організацій, якоїсь третьої сили. Не виросли або ще не сильно засвітилися. "Смерть ворогам!" -- смертна кара заборонена згідно з європейськими цінностями. А просто опонентам із іншого боку -- теж смерть?

УПЦ МП вам не така, недостатньо патріотична, їхні попи не кричать на Майдані "героям слава". Або кричать -- але недостатньо часто. Кричати на майданах --- це взагалі-то не робота попів. Їм треба молитися з нами й за нас, за мир і злагоду, а не гнати людей на війну.

Регіональні мови -- відмінити! У нас же ж має бути ОДНА МОВА, і всьо. Мова титульної нації. А всі інші можуть вільно розмовляти в себе на кухні навіть російською. А десь у інституті -- не можна? А заяву в ЖЕК написати? Теж не можна? А вам не все одно?! Ви взагалі скільки разів у житті бували у Краматорську чи Єнакієвому? Регіональна російська мова на Донбасі сИльно вплине особисто на вас? Забуваєте, що таких російськомовних в Україні -- майже половина, а мо й більше. Треба ж і з ними рахуватися. Було б їх відсотків 10 -- була би трохи інша картина. Але так уже склалося, й нічого не поробиш. Можна тільки сподіватися на поступові зміни в майбутньому. "Колись москалі гнобили нас -- тепер ми їх" -- а чим тоді ми кращі за них? Великі міста-мільйонники майже на 100 % російськомовні. Там ви будете мовною меншістю й відчуєте всі радості такого становища. У них там за 50 км -- величезна Росія, причому за парканом живуть більше схожі на них люди, ніж ви. І живуть у Росії порівняно з Донбасом загалом не гірше. Дороги трохи кращі й пенсії вищі. І тут десь із далекого Києва чи Львова хтось наїжджає на них. Яка має бути їхня реакція?

Тоді слухати Схід не хотіли. "Даунбас" вам не подобався, бачте. Але відпускати східняків у Росію теж не бажаєте (хоч вони ПОКИ ЩО не сильно туди і рвуться, на наше щастя). Це ж тіпа наша ісконно українська земля. Там іще 400 років назад татари бігали по пустому степу, а Харків чи Луганськ адміністративно до Гетьманщини чи Січі не належав нікОли. Слобожанщину московські царі дозволяли українцям заселяти, аби наші предки прикривали собою їхню імперію від татар. І українці туди йшли, бо поляки на заході тоді гнобили більше.

Тепер хором затягли "Схід і Захід разом". Дехто на камеру навіть російською забалакав. А що думали раніше? Аби лише скинути їхнього Яника ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ? Яника не виправдовую, але стріляти вранці 20 лютого по не озброєних ментах мОжна було? А в січні кидатися чим попало по строковиках із ВВ у першому ряду теж можна? Там дехто теж калікою став. 18 лютого тітушки жорстоко вбили принаймні декількох майданівців. Але хто перший тоді почав лізти на кордони ментів під час "мирної ходи"? Як бачите, йа -- за більш мирні методи. Маю право так думати.

Тепер "агенти Кремля" мають для себе повне "моральне право" демонстративно юзати ці самі насильницькі прийоми на Донбасі. Залишається лише сподіватися й молитися, аби там не було ніяких аналогів 20 лютого.

У Києві взагалі всі такі російськомовні, при цьому чи не третина люто ненавидить російськомовних же москалів і Росію як таку. Але не забувайте, що вся ця фігня рано чи пізно закінчиться. "Но осадок остался" -- як у відомому анекдоті.


Із іншого боку в нас -- любителі ОРТ, РТР та інші фанати Кісєльова. Цей чувак тупо заробляє бабло й періодично гуляє по Гейропі з дєтками. Прямо в Амстердамі -- розсаднику борделів, содомії та маріхуани. А ви ведетеся на все це. Треба фільтрувати базар -- навіть якщо він московський зі знаком ГОСТу та двоголовим орлом. По російських каналах зараз РЕАЛЬНО більшість інформації про Україну перекручена. Можливо, якісь корисні моменти у них були -- це інформація про 20 лютого та про можливі негативні наслідки від асоціації з ЄС. Як версії, а не як цілковита істина. А так -- усе якесь гоніво. Іде не прихована інформаційна війна.

Почалася брехня ще з самого початку, коли Кісєльов показав спочатку бєспрєдєл на Банковій 1 грудня, а потім (типу як наслідок) -- розгін студентів 30 листопада. Тобто переставив місцями ці дві події, чим спотворив реальний хід історії.

Також уміляє сюжет про СОТНІ ТИСЯЧ (!!!) біженців із України в Росію. І показують черги на прикордонному переході. Тільки перехід цей -- на західному кордоні з Польщею, і там завжди так.

Про одну відому білявку, яка була в усіх містах як місцева жителька, вже й мовчу.

"Усі українські канали брешуть, тільки російські -- лучик света в тёмном царстве"... Про російські канали вже сказано вище. Наші ж не стільки брешуть, як дещо замовчують або називають іншими словами. Відвертої брехні в рази менше. Найбільша помічена -- про те, що замість Криму ми в 1954 віддали Таганрог (насправді його в нас відтяпали набагато раніше). Хуліганів називають активістами -- теж є таке діло.

Із самого початку більшість наших журналістів була проти влади, бо по-перше -- Яник таки вредний дядько, по-друге -- багатьох репортерів 30 листопада та 1 грудня тупо побив ваш доблесний беркут. Журіки тикали їм посвідчення -- не допомагало. Били всіх. І Майдан підтримували не всі канали -- багато що залежало від позиції власника. А пізніше на Грушевського беркутівці навмисно вистрілювали журналістів (у жилетах із написами "ПРЕСА") гумовими кулями. І як після цього вони мали ставитись до влади? Є ж поняття професійної солідарності і т. д.

Так що раджу дивитися різні канали -- не тільки з Москви.

"У Києві бігають проплачені бендерівці-фашисти" -- взагалі-то зараз у столиці відносно тихо. На відміну від Донбасу, де все йде за сценарієм київського Майдану. Такі самі хулігани чи радикальні націоналісти -- тільки проросійські. Причому в більш концентрованому вигляді, бо в Києві з самого початку в більшості своїй були просто відносно нормальні мирні люди (десятки й сотні тисяч), а на Донбасі таких бачимо набагато менше. Щодо проплаченості -- за Правий сектор не буду розписуватися, але більшість народу там була за ідею. Знаю багатьох, хто там тусувався. Люди навіть самі гроші кидали у скриню. Як бачимо, всі заворушення в обласних центрах зараз відбуваються переважно в кількох кварталах. За 300 метрів звідти все тихо-мирно. Як і в Києві було взимку.

"Бендерівці прийдуть і всєх зарЕжут" -- ну й де вони? Поки що немає (сподіваюся, й не буде). У Харкові трохи засвітилися, щоправда, але там більше "зажигають" туристи з Росії. Якщо ж реально прийдуть фашисти й питимуть вашу кров -- Росія поряд, прийде і врятує. Просто зараз не той випадок, імхо.

"Українська ідея якась неповноцінна, де наш Достоєвський?" -- Тю, а шо, всі народи зобов’язані мати якогось всесвітньо визнаного генія? Ви знаєте відомого словацького чи норвезького поета чи композитора? Йа -- ні (хоча, можливо, такі існують). Але це ж не привід приєднуватися до сусідньої держави й забувати все своє рідне. На крайняк у нас є Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Їх теж можна почитати. А ні -- то Достоєвського вам ніхто не забороняє. Ми зі своїм національно-визвольно-будівничим рухом трохи пізніше стартували, ніж росіяни, наприклад. Бо ми фактично не мали своєї держави. Можливо, всі наші успіхи ще попереду. І буде прикро, якщо мова та інша самобутня культура наших предків (у вас теж, напевно, є україномовна бабуся) пропаде й розчиниться серед інших народів. Росія (СРСР) має гарний досвід такого розчинення (див. Кубань і ваш Південний Схід, до речі). Російську мову є кому захистити -- цілі армії вже стоять біля нашого кордону. А українську захищати нема кому, окрім нас.

"Україна вже кончєна держава, в Росії є хоча би шанс на зміни та незалежність" -- ой не знаю. Ракети з головками в них є точно. Але Китай дихає у спину й нижче. Суто матеріально і у плані порядку там краще не набагато, особливо за Уралом. Теж гаїшники беруть налом. Можливо, все-таки ми маємо ще 1-2 шанси на те, що виліземо з цієї самої?.. Путін за нас усе одно в хаті порядок не наведе.

"Усі ці западенці (львів’яни, кияни, полтавчани) хочуть у Європу й НАТО з Америкою, а ми -- ні, ми за дружбу з Росією" -- теж не зовсім так. Просто ми хочемо, щоб у нас були гарні дороги й високі зарплати, а корупції щоб не було. Прямо як у Європі (борделі й травку, щоправда, не обов’язково легалізувати, але в католицьких країнах такого немає). А ще до ЄС можна поїхати заробити грошей на будинок (якщо не буде віз, це зробити буде легше). Із Росією більшість із нас не проти дружити (ми ж брати), хоча після Криму робити це буде важче.

"Ця влада -- злочинна, вони -- агенти Америки, в Росії всього цього нема, тому нам треба в Росію". Влада дійсно якась хрінова, але попередня теж була не супер. Мо, й агенти (хто їх знає?). Але зараз є відчуття того, що з часом можна буде поміняти владу на іншу -- можливо, кращу. Можливо, навіть мирним шляхом через вибори (як у 2010 прийшла ПР). У НАТО нас усе одно ніхто не візьме й бази не понаставить, бо Крим -- спірна територія, а такі країни до НАТО не беруть. Так що різких незворотних геополітичних рухів не очікується. Асоціація з ЄС -- дехто каже, що буде погано. Але її можна потім денонсувати (як крайній варіант). Так чи інакше, якщо Україна зараз розвалиться й потрапить до Росії, то вже нічого потім так просто не поміняєш. І всі ці зміни будуть болючі і не безкровні. Щось на зразок розвалу СРСР за своїм ефектом. Не буде незалежності, влада буде одна безальтернативна. А якщо захочеться попротестувати або вийти зі складу імперії -- ми знаємо, як із цим у Росії. Тому давайте якось домовлятися й жити разом.

З Днем народження Великого Каменяра+З святом УСПІННЯ Богородиці!

27 СЕРПНЯ 1856р є День народження ВЕЛИКОГО Каменяра !ЗА ВСЕ ДЯКУЄМ БОГУ ! ПАМЯТАЙМО Заповіт 22 річного ІВАНА ФРАНКА написаний в польській тюрмі КОЛОМИЇ="Лупаймо зла скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить." І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють. Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі.! І всі ми вірили, що своїми руками розіб'ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров'ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ. І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть. Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав. Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо  скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших аж кістках. [1878] "  НА фото памятник КАМЕНЯРА в Франківську  встановлений у 1995р з  переплавленого металу памятника сатаниста ЛЕНІНА  що був НЕДИВЛЯЧИСЬ НА ПРОТЕСТИ ТИСЯЧ КОМУНЯК І КГБІсів знятий  у свято Апостола  ІВАНА   9 жовтня 1990р ще в час агоніі 666Р !СТАЛОСЬ це завдяки  героічним діям депутатів і десятків тисяч  друзів ІФРУху  УПА під керівництвом  нашого сучасного  51річного ГЕНЕРАЛА капелана  УГВР а тоді лідера депутатськоі фракціі РУХУ Бориса Голодюка  який як відомо вже 4 роки совісно керує нашою  єдиною в світі ОФІЦІЙНОЮ   ІНТЕРНЕТГРУПОЮ 4 офіцерів УГВР священиків УПА " СОКІЛДНІСТЕР " та 4роки тому через нас ДЛЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ Й ВСІХ засобів масовоі інформації    ПРЕСВЯТА Богородиця повідомила що  саме в ФРАНКІВСЬКУ  близько 100метрів позаду  цього памятника є встановлений  патріотами ЧУДОХрест біля якого має з небес зійти ХРАМ з воскреслим молодим на вид ІВАНОМ Франком  та ще 999 божими обранцями ГЕРОЯМИ І друзями УПА- серед яких будуть священники УГКЦ ЧАНЕЦЬКИЙ І СІМКАЙЛО  та генерали УГВР Шухевич й ВИСОЦЬКИЙ а також співаки ЦОЙ -ТАЛЬКОВ=МОЗГОВИЙ ! ВОСКРЕСНЕ  молодим в новім вічнім тілі   з ФРАНКОВОГО  ХРАМУ Й ВСЕСВІТНЬОСЛАВНИЙ КОМПОЗИТОР й музикант  Денис  СІЧИНСЬКИЙ могила якого  є в тім  священнім місці а  пісня на його мелодію та слова КАМЕНЯРА "НЕ ПОРА " стала від літа 1989року славнем створеного  25років тому тайними учасниками УПА й ОУН ІФРуху !!!  Звісно  що такі сенсаційні і неймовірні божі вісті більшістю людей не сприймаються за правду  та й багато з наших вірних  й справжніх патріотів  почувши це від відомого своєю чесністю і порядністю  нашого ПРОВІДНИКА ІФРуху думали і думають що  зним щось сталося нібито від психотропних уколів чи травм побиття  і звісно мало є тих хто вірить в це БОЖЕ СЛОВО Але так буде бо БОГ приготував  таке що і в голову людську не приходило і мало хто збагне  і через невірство людей БОг допустив  смерті багатьох укранців  в час відомих подій в Киіві та третьоі світовоі війни що все більше розпалюється  масонами в УКРАІНІ  так як і 2 попередні  всесвітні війни  ! АЛЕ Бог поверне багатьох загиблих  та не з гробів а з небемсних храмів  яких  357мають зійти по світу а з них  200 в УКРАІНІ  що обрана головною БОЖОЮ СТОЛИЧНОЮ КРАІНОЮ і знаєм  що саме через  ФРАНКІВСЬКИЙ  Храм мають вернутися деякі воіни АТО  а також  в ФРАНКІВСЬКУ є місце де має звйти ще один ЧУДОХрам з якого воскресне  тисяча святих а серед них славний наш майбутній ГЕТЬМАН ТАРАС ШЕВЧЕНКО  та його адютант -джура  ПРАПОРОНОСЕЦЬ  http://blog.i.ua/user/4400999/1365024/  РОМАН  ГУРИК який  як  франківець 19майданець загинув 18лютого 2014р в КИІВІ та як ГЕРОЙ НЕБЕСНОЇ СОТНІ ПОХОВАНИЙ  саме в ФРАНКОВІМ ПАРКУ на місці якого було зруйноване  комуняками багатовікове  велике кладовище християн патріотів і тоді в 70роки були московськими безбожниками та їх місцевими запроданцями святотатськи  знищені тисячі хрестів і могил! ЗА вимогами  патріотів  від 2014р по  рішенням депутатів поновлено поховання в цім  святім мсці героів антипутінськоі останньоі украінськоі вітчизняної війни й там вже є 7 могил  !  ЗА БОЖИМ наказом  тут від СТРАСНОІ ВЕСНИ 2008року   встановлена  небувала в світі 777метрова унікальна Хресна дорога - ХРЕСТИ СТАЦІЇ якоі  намалювати помаранчовою фарбою  на визначених нею 15 деревах  визначила сама ПРЕСВЯТА  БОЖА МАТИ котра явилась там  нашим найбільшпобожним патріотам а серед них ГЕНЕРАЛУ капелану  УГВР Голодюку "ДНІСТРУ "  http://blog.i.ua/user/2689697/688768/  Отож МОЛИМОСЬ  Й боремось та   ВІРИМО ЩО ПОВЕРНУТЬСЯ  НАШІ НЕБЕСНІ СОТНІ й тисячі  героів АТО й УПА й    ТОЖ  про це ще в 2000р попереджав з небес  на годину явлений  в КАРПАТАХ  опівдні 19березня 2000р народний герой ОЛЕКСА ДОВБУШ і  в 2006році  ПРЕСВЯТА БОЖА МАТИ яка тоді з жовтня  почала все більше являтися саме у Франківськім МЕМОРІАЛЬНІМ ПАРКУ ТА на основі іі вістей був прийнятий ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ УГВР де є описані пророцтва багато з  з яких  вже здійснилися в УКРАІНІ тому http://blog.i.ua/user/4400999/1280307/%C2%A0   пропонуєм вам глянути цю статтю  й відео    27 СЕРПНЯ Є День 12річчя СОНЯЧНИХ чудояв ПРЕСВЯТОІ БОГОРОДИЦІ до ДЖУБЛИКА що в ЗАКАРПАТТІ УКРАІНИ а 28серпня СВЯТО ПЕРШОЇ ПРЕЧИСТОІ  якому МАЙЖЕ ТИСЯЧУ ЛІТ НАЗАД  Богом через наших  украінців монахів посвячено КИІВОПЕЧЕРСЬКУ СВЯТОУСПІНСЬКУ  ЛАВРУ  ! СВЯТО  відоме як ДЕНЬ УСПІННЯ та входження в НЕБЕСНЕ Царство  Пресвятої нашоі й  БОЖОЇ МАТІНКИ Марііі- хай скоріше здійснить вони наші  священні героічні державницькі козацькі мрії   ! Гляньте це відео  й повірте  й совісно множте нашне слово  й   робіть те що зараз  найбільш є потрібне  для Божого плану спасіння УКРАІНИ! Всього кращого ВАМ ! РАЗОМ переможем ! БОГ йБОжа МАТИ поможе !   СЛАВА УКРАІНІ !

Україна чекає на воїна

     Наш Президент виправдовує мовчанку України на обстріли з території Росії. І це велика його помилка як головнокомандувача: по-перше, така неадекватна поведінка марно збільшує втрати наших військ; по-друге, безкарність спонукає ворога до розширення своїх дій; по-третє, негативно впливає на наших бійців і на всіх українців з морального боку, бо змушує всіх нас миритися з долею жертви, пригнічує волю до повноцінного спротиву. Хто-хто, а ВО "Свобода" мусить негайно повстати супроти такої згубної для України практики. Чи вона знову промовчить, як у випадку з Кримом?
      Ми вже наочно переконалися, що стратегічною, а відтак і тактичною помилкою було орієнтуватися переважно на Захід, лише показувати йому, як нас Росія кривдить, замість того, щоб з деякими втратами самим звільнити приміщення Кабміну і ВР АРК. Взяття «без жодного пострілу» Криму настільки окрилило Путіна, що він захотів більшого успіху. Цієї безславної капітуляції ми сьогодні ще сповна не усвідомили, тільки розплачуємся значно більшими втратами на Сході. Надто добре це усвідомлять наші нащадки, бо то якраз такі події та вчинки, про які Іван Франко у поемі «Мойсей» писав: «Від сорому, який нащадків пізніх палитиме, заснути я не можу».Для світу вже доволі знайома ситуація, коли ворогуючі сторони обмінюються на кордоні пострілами, але щоб стріляла тільки одна сторона, а друга покірно облизувалася – такого нема ніде, Україна – сумний виняток. Якраз така поведінка і дає підставу говорити про неповноцінність нашої держави. Он уже цілі підрозділи відводимо з власної прикордонної території, щоб уникнути вогню з боку РФ.Певна річ, громадяни України дивуються: як так, що бойовики вже збили майже два десятки наших пілотованих літаків і гелікоптерів, а ми не здатні приземлити жодного пілотованого. Ось чому країна не приймає таких нелогічних пояснень. І  в наріканнях людей ідеться не лише про літальні апарати, а й про зухвалий артилерійський вогонь з території РФ. Тут уже відповісти ворогові негайно й адекватно що заважає? …На ворожу гармату є наша не гірша гармата, на ворожий «Град» є наш не гірший «Град». 
    Пояснення такої  бездіяльності непереконливі. Льотчики кажуть: це означає розписатися у власній безпорадності. Наші керівники знову бояться спровокувати Росію на щось більше. Як у Криму, де боялися вистрілити у нападника. А "більше" завжди виростає з того "меншого", яке ми дозволяємо. Показовий приклад: уже газової атаки діждалися наші прикордонники в Червонопартизанську.  Тим часом наша влада з самого початку мала зробити цілком зрозумілий та елементарно необхідний крок: після перших же пострілів з території РФ офіційно звернутися до її керівництва з нотою, в якій попередити, що у разі повторення провокації прикордонні війська України дадуть адекватну відповідь.
     Можна тільки уявити собі, які підстави ми даємо для розваг впевненим у своїй безкарності російським військовим, як вони насміхаються над нашим страхом. Навіть розігрують імітації масштабного вторгнення. З приводу цього я відсилаю нашого головнокомандувача в науку до Ізраїлю. Там із самого початку, незважаючи на дуже нерівні умови, у воєнну практику було закладено суворий принцип: не залишати без відповіді жодного удару з боку противника. Це запорука і нашої гідності, за неї пролили кров на Майдані кращі сини України. І ніхто не має права виставляти українця в принизливому для нього становищі та вигляді. Україна чекає на воїна!

     Олекса Палійчук.



 


Перемога Небесної Сотні !!!

УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, ПРИСВЯЧЕНЕ СКЛАДАННЮ ПРИСЯГИ НОВООБРАНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ ПЕТРОМ ПОРОШЕНКОМ
 


У СУБОТУ, 7 ЧЕРВНЯ 2014 РОКУ, ВІДБУЛОСЯ УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, ПРИСВЯЧЕНЕ СКЛАДАННЮ ПРИСЯГИ НОВООБРАНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ ПЕТРОМ ПОРОШЕНКОМ
Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов зазначив: відповідно до статті 104 Конституції України новообраний Президент України вступає на пост з моменту складання присяги Українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.
О.Турчинов повідомив, що в урочистому засіданні беруть участь: народні депутати України, Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк та члени Уряду, Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, колишні голови Верховної Ради України та Уряду України, Голова та члени Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України та голови вищих спеціалізованих судів України, виконуючий обов'язки Генерального прокурора України, Голова Національного банку України, Голова та члени Центральної виборчої комісії, Президент Національної академії наук України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, Київський міський голова, голови обласних рад та адміністрацій, предстоятелі церков і релігійних об'єднань України.
В урочистому засіданні також беруть участь високоповажні іноземні гості: Федеральний Президент Австрійської Республіки Гайнц Фішер, Президент Республіки Албанія Буяр Фаїк Нішані, Президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко, Президент Республіки Грузія Георгій Маргвелашвілі, Президент Литовської Республіки Даля Грібаускайтє, Президент Республіки Польща Броніслав Коморовський, Федеральний Президент Швейцарської конфедерації, діючий голова ОБСЄ Дідьє Буркхальтер, Президент Федеративної республіки Німеччина Йоахим Гаук, Президент Республіки Македонія Георге Іванов, Президент Республіки Молдова Ніколае Тімофті, Президент Румунії Траян Бесеску, Президент Республіки Словенія Борут Пахор, Президент Словацької республіки Іван Гашпарович, Віце-президент США Джозеф Байден, Прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер, Прем'єр-міністр Казахстану Карім Масімов, Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд, Президент Ради Європи Герман Ван Ромпей, Генеральний секретар ОБСЄ Ламберто Дзанньєр, Прем'єр-міністр Латвії Лаймдота Страуюма, Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, екс-Президент Республіки Польща Александер Квасьнєвський, екс-Президент ЄП Пет Кокс, Голова парламенту Азербайджану Октай Асадов, представники іноземних делегацій, дипломатичного корпусу, духовенства та громадськості.
Учасники урочистого засідання оплесками зустріли Петра Порошенка.
Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов відкрив урочисте засідання.
У виконанні хору прозвучав Державний Гімн України.
Слово для оголошення результатів виборів Президента України було надано Голові Центральної виборчої комісії Михайлу Охендовському. Він оголосив, що за результатами позачергових виборів Президента України, які відбулися 25 травня 2014 року, Президентом України обрано Порошенка Петра Олексійовича.
Голова Конституційного Суду України Юрій Баулін повідомив про виконання новообраним Президентом України усіх конституційних вимог щодо несумісності з посадою Президента України та відсутності інших обставин, що унеможливлювали б складення ним присяги.
Голова Конституційного Суду Ю.Баулін вручив новообраному Президенту України Петру Порошенку текст присяги Українському народові, визначений Конституцією України.
Новообраний Президент України, поклавши руку на Конституцію України і на Пересопницьке Євангеліє, проголосив присягу Українському народові.
У сесійний зал було внесено штандарт Президента України.
Голова Конституційного Суду Ю.Баулін оголосив, що Петро Порошенко вступив на пост Президента України.
Президент України Петро Порошенко зайняв спеціально визначене місце у сесійному залі Верховної Ради України, поруч з яким розташовано Прапор (штандарт) Президента України, підписав текст присяги і передав його Голові Конституційного Суду України.
Голова Конституційного Суду України Ю.Баулін оголосив: новообраний Президент України склав присягу відповідно до статті 104 Конституції України і вступив на пост Президента України.
Президент України підписав Указ про призначення П.Порошенка Верховним Головномандувачем Збройних Сил України.
Голова Центральної виборчої комісії М.Охендовський вручив посвідчення Президента України.
Голова Конституційного Суду України вручив Главі держави офіційні символи влади - Знак Президента України, Гербову печатку і Булаву.
О.Турчинов запросив Президента України на трибуну для виголошення Звернення до Українського народу.
У сесійному залі прозвучав духовний Гімн України "Боже великий, єдиний, нам Україну храни".
Президент України Петро Порошенко з трибуни Верховної Ради України звернувся до присутніх з інавгураційною промовою.
Він зазначив: "Від Львова до Донецька, від Чернігова до Севастополя, ми, українці, живий вогник у сім'ї європейських народів, діяльні співробітники європейської цивілізаційної праці". Так казав Іван Франко.
"Стояти ногами й серцем на Україні, свої голови держати в Європі", - заповідав Михайло Драгоманов", - процитував він.
П.Порошенко відзначив, що повернення України до свого природного, європейського, стану було омріяне багатьма поколіннями.
"Диктатура, що панувала останніми роками в Україні, прагнула позбавити нас цієї перспективи - народ повстав.
Переможна Революція гідності змінила не лише владу.
Країна зробилася інакшою. Іншими стали люди.
Настав час невідворотних позитивних змін.
Щоб запровадити їх, нам необхідні в першу чергу мир, безпека та єдність.
На заваді колосальних можливостей, які з падінням тиранії відкрилися для європейської модернізації України, стала справжня війна, спланована і розв'язана на українському Донбасі.
Досі багато хто думав, начебто Незалежність дісталася нам без жодних зусиль.
Це - неправда! За нашу незалежність, самостійність боролися цілі  покоління українських патріотів.
За неї полягли герої Небесної сотні", - зазначив П.Порошенко і звернувся з проханням до учасників урочистого засідання вшанувати хвилиною мовчання пам'ять всіх, хто поліг за волю й незалежність України.
Учасники урочистого засідання хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх, хто загинув за волю і свободу України.
П.Порошенко далі зазначив, що йде на посаду Президента, щоб зберегти і зміцнити єдність України, забезпечити тривалий мир і гарантувати надійну безпеку.
"Знаю: мир - найголовніше, чого прагне сьогодні український народ.
У глави держави - широкий вибір різноманітних інструментів для забезпечення територіальної цілісності України і мирного життя громадян.
Повноважень і рішучості не забракне. Я не хочу війни. Я не прагну помсти. Хоча перед очима - великі жертви, принесені українським народом.
Я прагну миру і доб'юся єдності України. Тому розпочинаю свою роботу з пропозиції мирного плану", - наголосив Президент України.
П.Порошенко закликав всіх, хто незаконно взяв до рук зброю, скласти її, гарантуючи у відповідь "звільнення від кримінальної відповідальності тих, на чиїх руках не має крові українських воїнів та мирних людей і тих, хто не причетний до фінансування тероризму".
Глава держави також гарантував контрольований коридор для російських найманців, які захочуть повернутися додому і мирний діалог. "Зрозуміло, що не зі "стрєлкамі", "абвєрамі", "бєсамі" чи іншою нечистю. Йдеться про діалог з мирними громадянами України", - уточнив він.
П.Порошенко окремо звернутися до співвітчизників з Донеччини та Луганщини російською мовою:
"Дорогие наши братья и сестры, сограждане!
Многие из вас уже успели ощутить на себе "прелести" правления террористов.
Они, помимо мародерства и издевательства над мирными гражданами, привели и без того кризисную экономику региона на грань полной катастрофы.
Но мы ни при каких обстоятельствах не оставим вас в беде.
Всенародные выборы Президента поставили жирный крест на мифе о якобы нелегитимной киевской власти.
Этот миф посеян и взращен российской пропагандой и кланом Януковича, который предал Донбасс и ограбил его еще в большей степени, чем всю страну.
Донецкой областью он безраздельно правил 17 лет. А теперьь финансирует террористов.
Именно он несет полную ответственность за политическую и социально-экономическую ситуацию, в которой оказался регион.
И за безработицу, и за бедность, и за беженцев.
И за убитых граждан, и за слезы матерей".
П.Порошенко зазначив, що найближчим часом приїде в Донбас "з миром, з проектом децентралізації влади, з гарантією вільного використання в регіоні російської мови, з твердим наміром не ділити українців на правильних і неправильних, з повагою до специфіки регіонів, до права місцевих громад на свої нюанси у питаннях історичної пам'яті, пантеону героїв, релігійних традицій, з опрацьованим ще до виборів спільним проектом з нашими партнерами з Євросоюзу по створенню робочих місць на Сході України, з перспективою інвестицій, з проектом програми економічної реконструкції Донбасу".
"Сьогодні нам потрібен легітимний партнер по діалогу. Говорити з бандитами ми не будемо. А діючі місцеві депутати вже нікого не представляють. І ми готові оголосити дострокові місцеві виборі в Донбасі. Такий мій мирний план для Донбасу та всієї країни!", - заявив П.Порошенко.
Президент України наголосив на тому, що "дискусії не підлягає питання про територіальну цілісність України". "Щойно я присягнув "усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України", і завжди буду вірний цій святій обітниці", - зазначив він.
П.Порошенко також відзначив, що "Україна - різноманітна, але вона сильна духом і духом єдина!", і він був глибоко вражений "патріотизмом мешканців південних та східних українськими областей від Одещини до Харківщини". "Мир ще не настав, але вже сьогодні ми твердо можемо сказати, що важкі випробування об'єднали українську родину. Вони зміцнили нас як українську політичну націю, впевнену у своєму європейському виборі", - наголосив він.
Президент України у виступі неодноразово говорив про мир: "Мир, якого ми сподіваємося досягти найближчим часом, не буде тривалим, якщо ми належним чином не зміцнимо нашу безпеку. Щоб мир став довготривалим, нам слід призвичаїтися до життя в умовах постійної бойової готовності. Ми повинні тримати порох сухим".
П.Порошенко назвав найголовнішим пріоритетом армію та її переозброєння зусиллями вітчизняного військово-промислового комплексу. За його словами, завантаження державними замовленнями підприємств ВПК дасть поштовх реіндустріалізації економіки. "Хто шкодує коштів годувати свої збройні сили, той годує чужу армію. А наша армія повинна стати справжньою елітою українства", - наголосив Глава держави і зазначив, що "все, від чого залежить забезпечення стійкого миру та безпеки України, ми повинні зробити своїми силами".
"Найнадійніші наші союзники і найкращі гаранти миру - армія, флот, Нацгвардія та професійні спецслужби!
Ніхто нас не захищатиме, доки ми не навчимось оборонятися самі", - наголосив він.
Президент України зазначив, що використає свій дипломатичний досвід, щоб забезпечити підписання міжнародного договору, який прийшов би на заміну Будапештському меморандуму. Такий договір має надати прямі та надійні гарантії миру та безпеки - аж до військової підтримки в разі загрози територіальній цілісності.
П.Порошенко торкнувся питання повернення Криму. "Росія окупувала Крим, який був, є і буде українським.
Вчора під час зустрічі в Нормандії я саме так і сказав Президенту Путіну - Крим є українським. І крапка.
Ні з ким не може бути компромісу в питаннях Криму, європейського вибору і державного устрою.
А все інше повинно обговорюватися і вирішуватися за столом переговорів. Будь-які спроби зовнішнього і внутрішнього поневолення українців - зустрічають і зустрінуть найрішучішу відсіч.
Ми хочемо бути вільними.
А жити по-новому - це і означає жити вільно в умовах такої політичної системи, яка гарантує права та свободи людини і нації", - наголосив він.
П.Порошенко заявив про свою відданість ідеї парламентсько-президентської республіки. "Ніякої узурпації влади! Європейська демократія для мене - найкращий спосіб державного правління, винайдений людством.
Саме європейський досвід підказує нам, що значну частину повноважень вже зараз треба делегувати з центру місцевим органам влади.
Реформа щодо децентралізації розпочнеться вже цього року змінами до Конституції.
Нові повноваження отримають новообрані місцеві Ради.
Але Україна була, є й буде унітарною державою", - зазначив він.
П.Порошенко вважає важливою частиною суспільного запиту на повне перезавантаження влади дострокові вибори парламенту. За його словами, чинний склад Верховної Ради не відповідає настроям суспільства.
Президент України частину виступу присвятив майбутньому України і змінам, які чекають українців, наголосивши, що "для цього треба знищити корупцію" і запропонував загальнонаціональний антикорупційний пакт між владою та народом.
П.Порошенко наголосив на "європейському виборі України", назвавши його "серцем нашого національного ідеалу". Він нагадав про Угоду про політичну асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом. "Ми разом докладали зусиль до цього документу. Тепер мрію втілити його в життя, а для цього нам треба якнайшвидше підписати економічну частину угоди.
Моя ручка - вже в руках, і як тільки ЄС ухвалить відповідне рішення, підпис українського Президента миттєво з'явиться під цим доленосним документом", - наголосив він і зазначив, що "ми не маємо права зволікати із підписанням економічної частини угоди".
За його словами, "те ж саме стосується і якнайшвидшого запровадження безвізового режиму для України з ЄС". "Ми завершили перший етап і дуже швидко зможемо завершити другий, щоб вже з січня 2015 року українці мали можливість подорожувати без віз. Угоду ж про асоціацію ми розглядаємо лише як перший крок до повноправного членства України в ЄС.
Ніхто не має права вето на європейський вибір України.
Визнати це значить проводити політику миру та спокою в Україні", - наголосив він.
Президент України, завершуючи виступ, наголосив: "Немає сумніву в тому, що ми здолаємо всі труднощі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій.
Нас уже ніхто не оберне в рабів криміналу та бюрократії, в прислужників колоніальної влади.
Нас підтримує цілий світ. За останні три дні я мав можливість пересвідчитись в цьому.
Навколо ідеї незалежності, свободи, гідності, правової держави, європейської інтеграції об'єдналася вся Україна і все світове українство.
Народ своє вагоме слова сказав. Під час революційних подій. Під час спротиву агресії. Під час виборів. Тепер черга - за нами, за владою.
Простягаю руку миру всім, хто подав голос за мене, і тим, хто не голосував.
Всім, хто допоможе встановити мир, порядок і спокій в Україні.
І всім, хто вірить у європейську майбутність України.
Ми - народ, що був одірваний від своєї великої Батьківщини Європи - повертаємося до неї.
Остаточно і безповоротно.
Мир нам!
Нехай нас благословить Господь!
Слава Україні!"
Промова Президента України неодноразово переривалася оплесками.
Голова Верховної Ради України О.Турчинов закрив урочисте засідання.
Прозвучав Державний Гімн України.
http://www.rada.gov.ua/news/Top-novyna/94013.html

6%, 2 голоса

68%, 23 голоса

26%, 9 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Мова

  • 28.04.14, 13:14
Мова - це лад мислення..,
це цілюще народне джерело.
Василь Сухомлинський


Мова - це історія народу.
Це шлях розвитку, культури.
Олександр Купрін


Мова - коштовний скарб народу.
Іван Франко


Мова - душа кожної національності,
її святощі, її найцінніший скарб.
Іван Огієнко


Наша мова - як чарівна пісня,
що вміщує в себе  і палку любов до України..., 
і ніжні запахи рідної землі.
Павло Тичина


Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива, Як їх почує!
Тарас Шевченко

Мої та не мої поезії на LeoLine.blog.i.ua (оновлено)

Мої, во істину мої :)

й дощем не випросиш прощення в коханні зраджених небеc  http://blog.i.ua/community/662/1407194/ 25.04.14, 14:47
ХТО наш Герой http://blog.i.ua/community/662/1362743/ 24.02.14, 09:50
Своїй Отчизні КРАЩЕ ВСЕ віддай !! http://blog.i.ua/community/662/1341111/ 20.01.14, 18:17
Чому ти мусиш бути на Майдані http://blog.i.ua/community/662/1315937/ 30.11.13, 23:59
Когда (передчуття війни) http://blog.i.ua/community/662/1299133/ 27.10.13, 23:03
Коли пусте http://blog.i.ua/community/662/1298265/ 26.10.13, 23:37
Насправді http://blog.i.ua/community/662/1297489/ 25.10.13, 11:03
Зростай http://blog.i.ua/community/662/1297250/ 24.10.13, 18:47
Quando tu da... http://blog.i.ua/community/662/1292764/ 15.10.13, 12:03
Ознака ЖИТТЯ http://blog.i.ua/community/662/1268117/ 24.08.13, 17:32
Коли війна... http://blog.i.ua/community/662/1253947/ 20.07.13, 15:46
Хви-ли-на http://blog.i.ua/community/662/1203134/ 16.04.13, 23:33
Батьку мій http://blog.i.ua/community/662/1060475/ 29.08.12, 16:42
Допоки все не знаєм http://blog.i.ua/community/662/977656/ 01.05.12, 15:22
Кажи http://blog.i.ua/community/662/936200/ 08.03.12, 18:16
Коханий, милий, любий друже http://blog.i.ua/community/662/904146/ 05.02.12, 02:43
Не бери мене в друзі http://blog.i.ua/community/662/902985/ 03.02.12, 12:53
Минувшина не в тім http://blog.i.ua/community/662/900486/ 31.01.12, 12:38
Къ мечте http://blog.i.ua/user/280116/828282/ 03.11.11, 22:52
Віддай! http://blog.i.ua/community/662/823141/ 28.10.11, 12:44
Зачіпай, заперечуй, проти ставай http://blog.i.ua/user/280116/812819/ 16.10.11, 09:55
Сохраняйте для счастья себя http://blog.i.ua/user/280116/811101/ 13.10.11, 18:41
Кохання є http://blog.i.ua/user/280116/781975/ 04.09.11, 06:23
Комплімент другові http://blog.i.ua/user/280116/750505/ 18.07.11, 02:57
Солдати не плачуть http://blog.i.ua/community/662/702927/ 07.05.11, 21:19
Полезно ль слов переплетенье http://blog.i.ua/user/280116/635462/ 08.02.11, 04:12
Уроці цім http://blog.i.ua/user/280116/609276/ 01.01.11, 13:37
Я расскажу Тебе о счастье http://blog.i.ua/user/280116/560849/ 23.10.10, 01:45
Сер-Дій http://blog.i.ua/community/2152/559483/ 23.10.10, 01:45
Он всему есть Начало http://blog.i.ua/user/280116/550776/ 07.10.10, 16:56
Що в нас живе? http://blog.i.ua/community/662/550454/ 07.10.10, 03:28
Где я - там и очаг http://blog.i.ua/user/280116/532195/ 07.09.10, 02:47
К воплощению близких Тебе http://blog.i.ua/user/280116/532194/ 07.09.10, 02:38
У душі Негода http://blog.i.ua/user/280116/532187/ 07.09.10, 02:06
За Видноколо http://blog.i.ua/user/280116/530272/ 03.09.10, 16:59
До прихованої суті http://blog.i.ua/user/280116/530187/ 03.09.10, 15:24
Счастье Ангела http://blog.i.ua/user/280116/521053/ 18.08.10, 14:44
Не лишаймо Україну без Богдана! http://blog.i.ua/community/662/500530/ 11.07.10, 22:17
ІНАГО НЕЄСТЬ БГА http://blog.i.ua/community/662/482976/ 11.06.10, 05:59
Тому, хто дружби справді вартий http://blog.i.ua/user/280116/482974/ 11.06.10, 05:14 
Свобода слова - це коли http://blog.i.ua/community/662/482973/ 11.06.10, 04:59
Мосты жгу http://blog.i.ua/user/280116/480028/ 06.06.10, 02:13
Потеря сердца http://blog.i.ua/community/2024/476572/ 31.05.10, 00:50
І впевнено світи http://blog.i.ua/user/280116/471568/ 23.05.10, 12:03
Кто выбирает лишь пути http://blog.i.ua/community/662/463572/ 11.05.10, 05:03
Ты светом до окраин долетишь http://blog.i.ua/user/280116/460704/ 06.05.10, 09:56
Цветком между времён - свети! http://blog.i.ua/user/280116/460669/ 06.05.10, 07:06
И чтобы свет всегда с Тобою был http://blog.i.ua/community/2335/457383/ 29.04.10, 23:11
Чтоб выбор был всегда http://blog.i.ua/community/2335/455324/ 26.04.10, 19:40
Кохайте, поки цвіт горить! http://blog.i.ua/user/280116/455264/ 26.04.10, 17:41
Всегда http://blog.i.ua/user/280116/452948/ 22.04.10, 18:45
Точки...  http://blog.i.ua/user/280116/451714/ 20.04.10, 20:34
Аз воздам http://blog.i.ua/community/662/441233/ 02.04.10, 22:09
Самим решать http://blog.i.ua/user/280116/418700/ 27.02.10, 16:49
Чему же я, Тебя отвергнув, научу Тебя http://blog.i.ua/user/280116/416883/ 24.02.10, 22:05
Женихов не выбирают http://blog.i.ua/user/280116/415566/ 22.02.10, 22:34
И путь открыт для вдоха http://blog.i.ua/user/280116/414491/ 20.02.10, 15:23
Прості слова http://blog.i.ua/user/280116/413860/ 20.02.10, 02:56
От смерти убегая http://blog.i.ua/user/280116/413588/ 19.02.10, 19:00
Хіба ж ми слухались Його? http://blog.i.ua/user/280116/413025/ 19.02.10, 00:12 
Тех, кто отрёкся - не жалей http://blog.i.ua/user/280116/408096/ 12.02.10, 20:15
Не розривай себе поміж Добром і Злом http://blog.i.ua/user/280116/406730/ 10.02.10, 22:11
Мої слова - то голос України http://blog.i.ua/community/662/406401/ 10.02.10, 14:24
И слов своих не отпускай http://blog.i.ua/user/280116/402756/ 05.02.10, 09:52
Но глупой птицей улетаю не во тьму http://blog.i.ua/user/280116/401936/ 03.02.10, 21:46
Как молекула об молекулу трётся http://blog.i.ua/user/280116/383138/ 04.01.10, 00:04
Укотре рік http://blog.i.ua/user/280116/380812/ 30.12.09, 07:41
Люблю, целую, обнимаю http://blog.i.ua/user/280116/380790/ 30.12.09, 02:21
Юлині грати... http://blog.i.ua/user/280116/380593/ 29.12.09, 23:08
Я склонен к перемене мест http://blog.i.ua/user/280116/380524/ 28.12.09, 05:37
В предчувствии потери http://blog.i.ua/user/280116/378416/ 26.12.09, 05:53
Гімн українця http://blog.i.ua/user/280116/378409/ 26.12.09, 03:51
Не шукай такого, я Ти http://blog.i.ua/user/280116/377768/ 11.12.09, 07:10
Навчитись б зі смеренністю приймати http://blog.i.ua/user/280116/369194/ 11.12.09, 07:00
Тебя по ка-пель-ках тераю http://blog.i.ua/user/280116/369190/ 11.12.09, 06:41
Допоки я http://blog.i.ua/user/280116/369189/ 11.12.09, 06:26
Киці всі невдячні http://blog.i.ua/user/280116/369095/ 11.12.09, 00:02
неВдячний Зверхно-с-Ти Тво-Їй… http://blog.i.ua/user/280116/369075/ 10.12.09, 23:26
Про ВІРУ, повір http://blog.i.ua/user/280116/361984/ 30.11.09, 01:58
У чім трагедія людей?... http://blog.i.ua/user/280116/361973/ 30.11.09, 01:27
Кохання завжди неземне http://blog.i.ua/user/280116/361447/ 29.11.09, 11:23
Любовь - огонь http://blog.i.ua/user/280116/361372/ 29.11.09, 01:34
Слова дождя http://blog.i.ua/user/280116/357048/ 21.11.09, 23:01
Хтось стука в двері http://blog.i.ua/user/280116/356999/ 21.11.09, 21:53
Щастя поруч http://blog.i.ua/user/280116/356725/ 21.11.09, 13:06
Що подаровано тобі поправу http://blog.i.ua/user/280116/355941/ 20.11.09, 06:20
З читанки для дорослих http://blog.i.ua/user/280116/355877/ 20.11.09, 00:07
Зосталось що од щирих мрій http://blog.i.ua/user/280116/355292/ 19.11.09, 09:53
Да, Бог с Тобой http://blog.i.ua/user/280116/354585/ 18.11.09, 06:19
Отвечая Тигру http://blog.i.ua/user/280116/353580/ 16.11.09, 17:05
Не ищи в словах на всё ответа http://blog.i.ua/user/280116/353536/ 16.11.09, 15:45
Пишите без повода http://blog.i.ua/user/280116/353512/ 16.11.09, 15:28
Кохання мить http://blog.i.ua/user/280116/353413/ 16.11.09, 13:07
Лише на мить покаюсь http://blog.i.ua/user/280116/353270/ 16.11.09, 07:28
Поэт не тот http://blog.i.ua/user/280116/353265/ 16.11.09, 07:02
Это только 8сего лишь повод http://blog.i.ua/user/280116/93316/ 07.03.08, 13:40

Не мої (це точно не мої):

Никогда мы не будем братьями http://blog.i.ua/community/3062/1396023/ 05.04.14, 23:06
Я піду в далекі гори. Володимир Івасюкhttp://blog.i.ua/community/662/1392008/ 29.03.14, 19:10
А судьи кто? http://blog.i.ua/community/3062/1386505/ 26.03.14, 00:04
Коли я вмер...... http://blog.i.ua/community/3062/1383028/ 24.03.14, 02:04
Стих про Беркут http://blog.i.ua/community/662/1355081/ 13.8/02.14, 04:14
"Сніги, сніги..." у першім варіанті текст пісні. Олександр Смик. http://blog.i.ua/community/3062/1343988/ 24.01.14, 22:27
Про БЕРКУТ від Франка. БеркУт. 22-24 мая 1883 Франко Іванhttp://blog.i.ua/community/662/1341299/ 20.01.14, 23:44
На майдані коло церкви революція іде http://blog.i.ua/community/662/1315901/ 30.11.13, 22:25
Любовь - начало http://blog.i.ua/user/280116/855581/ 07.12.11, 10:47
Это я расстрелял Че Гевару http://blog.i.ua/community/662/790970/ 15.09.11, 22:50
Ночное привиденьице (Переклад поезії І.Франка А.Ахматовою-Горенко) http://blog.i.ua/community/662/634648/ 07.02.11, 07:15
Алхімія душі http://blog.i.ua/user/280116/600685/ 19.12.10, 08:30
Двін пам'яті. Богдан Шипілов http://blog.i.ua/community/662/477778/ 01.06.10, 22:53
Бачу, Земле. Ярослав Павуляк http://blog.i.ua/community/662/414090/ 20.02.10, 15:13
Тайна. Пётр Проскурин http://blog.i.ua/user/280116/383735/ 05.01.10, 03:28
Кольцо. Пётр Проскурин http://blog.i.ua/user/280116/383697/ 05.01.10, 00:11
У края. Пётр Проскурин http://blog.i.ua/user/280116/383119/ 03.01.10, 23:29
DESIDERATE http://blog.i.ua/user/280116/378372/ 26.12.09, 01:27
Літо, літечко, лі... Іван Прокоф'єв http://blog.i.ua/user/280116/378358/ 26.12.09, 01:07

Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности