хочу сюда!
 

Оксана

34 года, козерог, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Искать

Поиск заметок

Найвливовіші люди в Україні з точки зору москалів-експертів

На чолі списку найвпливовіших в Україні бізнесменів традиційно превалюють олігархи. Однак цього разу винятком став Джодж Сорос, якого газета "Вести" поставила в рейтингу "Топ-100 найвпливовіших в Україні людей і явищ" на 2-е місце.



Серед потрапили в рейтинг підприємців, що мають в нашій країні велику вагу, чимало і людей, які пересічним українцям відомі не настільки широко.

У світі нарахували понад 2,1 тис. Мільярдерів, 7 з них - українці

Нижче представлені ввійшли в топ-100 бізнесмени:

Джордж Сорос (2 місце у всьому рейтингу). Американський підприємець і філантроп має настільки великий вплив на українську політику, що опитані виданням експерти віддали йому одне з ключових місць у рейтингу. Експертне журі відзначило надзвичайний вплив за допомогою десятків спонсорованих їм організацій на процеси, що відбуваються в країні.
Віктор Пінчук (3 місце). Званий "святою людиною" за меценатську та філантропічної діяльність один з "великої четвірки" українських олігархів Віктор Пінчук по праву займає таку високу сходинку рейтингу.
Ігор Коломойський (5 місце). Званий позаочі enfant terrible ( "нестерпний дитина" - фр.) Української політики отримав хороші дивіденди від вкладення в кампанію Володимира Зеленського. До парламенту пройшли більше 30 лояльних до нього депутатів. Він також має контакт з рядом членів уряду.

Ринат Ахметов (7 місце). "Олігарх номер один" за кількістю активів дещо здав позиції. По-перше, з програшем на виборах підтримуваних їм "Опозиційного блоку" і "Радикальної партії". По-друге, втратив свій "золотий" актив - тарифну формулу "Роттердам +", яка дозволяла генерувати прибуток для ТЕС, що мають відношення до олігарха.
Петро Порошенко (9 місце). Колишній президент зберігає досить високий рівень впливовості: він має повноцінну парламентську фракцію (депутатом від якої сам і є), користується знайомством з високопоставленими американськими функціонерами як від Демократичної партії, так і від правлячої - Республіканської.
Вадим Новинський (20 місце). Один з найближчих соратників Рината Ахметова. Його компанія "Смарт-Холдинг", що володіє 25% металургійної групи "Метінвест" (все інше належить Ахметову), прямо залежить від роботи цієї групи. А вона останнім часом знизила прибуток через падіння світових цін на металопродукцію. Що, втім, компенсується активами Новинського в сільському господарстві.
Дмитро Фірташ (38 місце). Поки в Україні кон'юнктура складається негативно для хімічної промисловості (т. Е. Основного бізнесу олігарха), йому вдалося уникнути екстрадиції з Австрії в США - його адвокати почали перегляд процедури. ФБР розслідувало "справа Фірташа" дев'ять років.
В'ячеслав Клімов (49 місце). Співвласник найбільшої української служби доставки "Нова Пошта". За два роки кількість відправлених з її допомогою посилок зросла на 50%, досягнувши цифри в 47 млн тільки за перший квартал цього року.
Юрій Косюк (52 місце). Екс-заступник голови АП Порошенко, засновник холдингу "Миронівський хлібопродукт", що займається виробництвом курятини. Один з найбільших землевласників в Україні.
Олександр Ярославський (53 місце). Раніше - співвласник Укрсиббанку і президент харківського ФК "Металіст", а нині - власник групи DCH. У числі її активів: Дніпровський металургійний завод, страхова компанія "ІНГО Україна", Міжнародний аеропорт "Харків", готель Kharkiv Palace Hotel 5 та ін.
Василь Хмельницький (56 місце). Бізнесмен, засновник UFuture Investment Group. Сюди входять аеропорт "Київ" ім. І. Сікорського ( "Жуляни"), девелопер UDP, частина бізнесу фармкомпанії "Біофарма" і ряд IT-компаній.
Євген Черняк (64 місце). Глава наглядової ради холдингу Global Spirits, який займається виробництвом алкоголю. Але останнім часом Черняк став також відомим влогером - на його YouTube-каналі Big Money, де він обговорює бізнес-стратегії з відомими бізнесменами, підписані вже 418 тисяч осіб.
Леонід Юрушев (67 місце). Бізнесмен, власник ПАТ "Дніпровагонрембуд", готелів InterContinental Kiev і Fairmont Grand Hotel Kyiv, а також девелоперської компанії "Ярославів Вал". Раніше Юрушев був співвласником банку "Форум" і бізнес-центру "Леонардо".
Владислав Чечоткін (71 місце). Засновник і власник інтернет-магазину "Розетка". Його частка ринку, за оцінками аналітиків, в цьому році склала 40%. Магазин, який спочатку торгував лише побутовою технікою і гаджетами, розширив асортимент: тут є взуття, одяг, книги, канцелярія і деякі послуги.
Олег Бахматюк (73 місце). Засновник агрохолдингу Ukrlandfarming, який управляє земельним банком в Україні в 570 тис. Га. У минулому Бахматюк - власник збанкрутілого VAB банку. Зараз НАБУ відкрило на нього справу про нібито нецільове використання стабілізаційного кредиту від НБУ.
Вадим Столар (77 місце). Народний депутат від ОТЗЖ, співвласник CityCommerce Bank і київського бізнес-центру 101 Tower. Його прізвище найчастіше останнім часом звучала в зв'язці з мером Києва Віталієм Кличком.
Сергій Тарута (78 місце). Співвласник металургійної компанії "Індустріальний союз Донбасу", колишній губернатор Донецької області, а нині народний депутат від фракції "Батьківщина". В цьому році Тарута висувався кандидатом в президенти, але зняв свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко.
Сергій Тігіпко (84 місце). Давно пішовши з політики (Сергій Тігіпко був главою НБУ, віце-прем'єром, лідером партії), він занурився в бізнес. Засновник і основний акціонер фінансово-промислової групи ТАС, куди входять, зокрема, однойменна страхова група, Універсал Банк, "Дніпровагонмаш", Кременчуцький сталеливарний завод.
Володимир Костельман (91 місце). Співзасновник і президент компанії Fozzy Group, в яку входять мережі супермаркетів "Сільпо" і "Фора", а крім того, Ніжинський консервний завод, птахофабрика «Варто», «Богуславський завод продтоварів" та ресторани "У Хромого Пола", "Старомак", Positano, мережа хлібних майстерень "Буланжери».

https://ubr.ua/ukraine-and-world/society/nazvany-samye-vlijatelnye-v-ukraine-biznesmeny-3889121.html

У кого нерви слабі-не дивіться...




Череп Эдварда Мордрейка, человека, родившегося со вторым лицом на задней части головы в 1890 году.
Второе лицо было в состоянии смеяться, плакать и делать странные звуки без контроля Эдварда.
Он умолял врачей, чтобы его "лицо демона" было удалено ....
Эдвард покончил с собой в возрасте 23 лет.
Фото / Эверт Шиндлер

Майбутнє Світу. Трансгендери. Був мужик - стала баба.

  • 12.12.19, 19:23
Та знаєте, звичайно, і тема не нова. мабуть, вже пару статей і вами написано...
.
Підкреслити хочу, що це не просто фактаж буття ваш, синьомозких рибок та ваші пости про це, - А Наше Загальне - Майбуття. 
Підкреслюю, що це ваше-наше - Майбутнє.
.
Це - Наше Майбутнє.
.

- В конкурсі "Міс Всесвіт - 2018" була учасницєю Анхела Понсе. Анжела, Анжелка, Ангела типу Меркель.  Був Чоловік при народженні, та і до 16-ти років пишуть - був. 
.
( можливо і Меркель - була?? - явний мужик). але не відволікаємось на меркелиху - тут розмова про -  Пончік.
.
Анхела Понсе.
.
А потім став - жінкою.





.
.
Через років 15-ть їх будуть вже - сотні. А через років 75-ть - це значний строк - все буде - те саме - але багато що - зміниться так - що і не снилось. 
згадайте технічну революцію 1900-1930.
а перед цим теж були - такі самі зміни - не технічні, але моральні - що старики були в шоці.
.
Так що ЦЕ - Наше Майбутнє. Гарантовано. Їх буде - дуже небагато, як зараз - любителів коней, чи любителів картингу, чи розпису на писанках. 
Але - Будуть. Гарантовано. Пару тисяч близько десяти тисяч.

демократия

Смешно наблюдать как меньшинство не может смириться с решением большинства вплоть до майдана.
Малыши, вы хотели демократии, так демократия, это диктатура большинства, а не так что бы было именно как вы хотите.
Книжки надо читать прежде чем бузу поднимать."Стадо баранов"(с) 

Зимы не будет! или Потепление головного мозга

  • 12.12.19, 13:51
Именно к таким выводам можно прийти, глядя на то, какую буйную деятельность по посадке деревьев развил Зеленхоз в нашем городке. Нет, вы поймите меня правильно - я за деревья! Чем больше,тем лучше. Но посадка деревьев в середине Декабря ? Как по мне, это уж - слишком...
Или не?


СБУ блокувала продаж інформації з обмеженим доступом

Служба безпеки України блокувала діяльність організованого угрупування, учасники якого незаконно продавали інформацію із закритих державних інформаційних ресурсів, зокрема військового характеру.

Оперативники спецслужби встановили, що організували нелегальний бізнес четверо мешканців Івано-Франківської і Львівської областей. Зловмисники створили сайт, розміщений на закордонному сервері, через який пропонували «клієнтам» придбати інформацію із обмеженим доступом. Вартість послуг залежала від обсягу даних, які незаконно реалізовували. Серед масивів протиправно отриманих даних були, зокрема, відомості військового характеру про закупівлю та переміщення техніки.

Задокументовано, що тільки до одного із «сервісів» зловмисників було підключено майже 50 замовників. За попередньою інформацією, серед покупців були також представники РФ.

Фігурантів справи затримали під час продажу однієї з баз даних в Івано-Франківську.

Під час слідчих дій оперативники управління СБУ у Львівській області виявили в офісі та за місцями проживання фігурантів провадження комп’ютерну техніку з базами даних, що є власністю держави та мають обмежений доступ, а також кредитні картки, на які зловмисники отримували кошти за продану інформацію.

У межах розпочатого кримінального провадження за ч. 2 ст. 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації), та ч. 2 ст. 361-2 (несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства) Кримінального кодексу України тривають слідчі дії.

Заходи з викриття зловмисників проводились спільно з Регіональним підрозділом департаменту Кіберполіції НП України під процесуальним керівництвом Івано-Франківської місцевої прокуратури. —

Джерело: https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/2/view/6840?fbclid=IwAR2alzb48-G6RWoifjUZsw6wu8_6fptu6jcD_6ZRj0VXZgtNEcjeBodL6iE#.k4QoyyLG.dpbs

Ключ и замок. Маленькие притчи

Поругались ключ и дверной замок, и никто из них первым мириться не хочет.
 «Как это так? – думает ключ. – Без меня этот замок – простая железка!»
 А у замка свое мнение на этот счет.
 «Сломается этот ключ, и без него мне быстро другой подберут!»
 Люди ждали-ждали, да и вставили в дверь новый замок.
 А старый с ключом осмотрели и ничего не поняли: целый, должен работать. Но –
не работает!
 И выбросили обоих – ржаветь на помойку…

*
 Монах Варнава(Санин)

Як та у чому Зеленський переміг Путіна на на саміті в Парижі

  • 10.12.19, 17:49


Президент Володимир Зеленський зустрівся у Парижі зі своїм російським колегою та тезкою Владіміром Путіним. Проведення такого "нормандського саміту" Зеленський добивався ледь не від дня свого обрання на посаду президента.
Очікування не було марним.
За збігом обставин, "нормандський саміт" відбувся у найменш сприятливий для Росії момент. Її авторитет та довіра до неї на Заході останніми днями знову впали. Натомість Зеленський, всупереч очікуванням Кремля, так і не став "легкою здобиччю". Він веде переговори зовсім не схожим для Москви чином – і "зламати цей код" Путін наразі не спромігся.
При цьому Зеленський не тільки уникнув провалів, які багато хто пророкував. Україна поїхала з Парижа також із перемогами. Так, не карколомними, але тактичними (язик не повертається називати їх "дрібними").

Путін проти світу
Останніми тижнями розмови про "нормандський саміт", дата якого кілька разів переносилася, а зрештою була призначена та підтверджена усіма сторонами, незмінно зводилися до того, що існування міцної проукраїнської коаліції на Заході уперше поставлене під сумнів.
Україна може опинитися у Парижі в ситуації "одна проти трьох", попереджали скептики, і, здавалося, вони мали рацію.
Франція та Німеччина останнім часом все більше говорять про діалог із РФ. Дипломатична ізоляція Путіна де-факто лишилася в минулому. А заяви французького президента Еммануеля Макрона про те, що Росія не має стати офіційним ворогом НАТО, додавали підґрунтя для негативних очікувань.
А пояснення експертів про те, що ці зміни значною мірою викликані конкуренцією Макрона з лідерами США та Німеччини, аж ніяк не знімали проблему – адже не важливо, проти кого ведеться війна, якщо постраждалою у ній виявиться Україна.
Та за останні дні перед самітом ми стали свідками новин, немов навмисно зібраних докупи, щоби довести: міжнародну підтримку України точно зарано ховати.
Нове керівництво ЄС, що запрацювало 1 грудня, у ці дні не скупилося на заяви про підтримку України.
Між Німеччиною та Росією розгорівся дипломатичний скандал. Берлін звинуватив Москву у причетності до політичних вбивств на німецькій території.
Вихідними у Франції повідомили про нові докази атаки на Макрона хакерів з РФ під час його виборів 2017 року – тоді Кремль намагався втрутитися у французьку політику.
А "контрольним пострілом" підтримки стало повідомлення МВФ, оприлюднене в ніч на неділю, про наближення нової програми фінансування України Фондом. І хоча остання новина ще не означає, що гроші вже виділені, це все одно був украй важливий крок підтримки нової української влади. Ця заява вибивала у Путіна частину важелів економічного тиску на Київ, тож не випадково, що Фонд поспішав видати її перед "нормандським самітом".
Словом, Владіміра Путіна у Парижі чекало повернення до старих реалій: його противниками знову були три країни, які діяли спільно. І перебіг саміту це підтвердив.
І, нарешті, атмосфери додало рішення WADA про дискваліфікацію російської національної збірної на Олімпійських іграх через допінг. До Донбасу воно не дотичне – але стало ще одним доказом того, що світ не готовий закривати очі на нахабні порушення правил з боку РФ. В усіх сферах життя.

Гнучкий "Мінськ" та "червоні лінії"
Чи можливо змінити Мінські домовленості? Чи реально зробити це так, щоби зміни зіграли на користь української сторони? Це питання Київ ставить вже кілька років поспіль. Без успіху, бо Росія такі зміни блокує.
Але те, що канцлерка Німеччини Ангела Меркель підтримала Зеленського щодо таких змін, є дуже доброю новиною. "Є питання, чи цей документ (Мінські домовленості) закам’янілий, чи його можливо змінювати. Адже є певні пропозиції президента Зеленського щодо його зміни... Ми сподіваємося, що цей документ (Мінські домовленості) знову буде гнучким, і що він буде оживлений", – наголосила вона.
Насправді йдеться про одну, але критичну зміну.
Дослівне прочитання "Мінська" каже, що вибори у ОРДЛО відбуваються без контролю за кордоном. Але це не має сенсу, заперечують в Києві, бо це означатиме, що кордон прозорий для російських ДРГ, найманців та боєприпасів. Чесні вибори за таких умов неможливі, вважає Україна.
Берлін цю позицію повністю підтримав. Париж – принаймні не став проти цього.
Цей епізод важливий не лише як ілюстрація міжнародної підтримки України Заходом, у якій не всі були впевнені. Ще важливішим стало те, що ця "червона лінія" непорушна і для президента Зеленського.
Підхід "безпека передусім" був у основі переговорної позиції Петра Порошенка з Росією. Можливість того, що Україна перетне цю лінію, була чи не найбільшим подразником для громадян, які виходили на "попереджувальні мітинги" проти Зеленського.
Відсутність її "здачі", а також публічні та однозначні заяви Зеленського, що цим Україна не поступиться, дозволили багатьом спокійно зітхнути після паризького саміту.
Так само лишилися непорушними й інші "червоні лінії". Три ключові з них Зеленський окремо назвав на пресконференції після завершення саміту.
"Перше – це неможливість федералізації. Україна – унітарна держава, це незмінна стаття її Конституції та непорушний принцип існування держави.
Друге – неможливість будь-кого вчиняти будь-який вплив на вектор руху та розвитку України, яка є незалежною, самостійною, демократичною державою, вектор розвитку якої обиратиме виключно її народ.
Третє – неможливість компромісів з врегулювання ситуації на сході України через поступки територіями в межах міжнародно визначених кордонів. Для кожного українця і Донбас, і Крим – це Україна."
Це – пряма цитата з виступу президента України на спільній пресконференції лідерів "нормандської четвірки". У міжнародній політиці важливо не лише те, що було сказане, але також де та як пролунала заява. Обіцянка, виголошена у присутності Путіна та лідерів ключових європейських держав, а також сформульована однозначно, без жодних "але", має найбільше шансів бути дотриманою.
Можливо, тому цих слів виявилося достатньо, щоби "рух опору капітуляції", який стояв наметовим табором на Банковій, погодився із тим, що "червоні лінії" Зеленським не перейдені, та призупинив протест.
Та й більшість критиків президента були змушені визнати: на саміті у Парижі "зради" точно не сталося.

Паризькі перемоги
Чи не єдиною претензією до Зеленського, яка має під собою підґрунтя, є те, що обіцянки чинного президента досягти повної перемоги на саміті у Парижі не справдилися.
Поразкою це також не є – було б дивно сподіватися, що вже перша зустріч із Путіним дозволить зрушити кригу у принципових питаннях.
Однак президент та його команда перед "Нормандією" поширювали невиправданий оптимізм та впевненість у тому, що Путін невідкладно поступиться щодо кордону, "здасть" маріонеткові "республіки" чи виведе російську армію з окупованого Донбасу. А тому вина за створення зависоких очікувань у частини суспільства лежить саме на президентській команді.
Поза тим, паризька зустріч справді принесла перемоги або наблизила до них.
Язик не повертається назвати їх "дрібними" (бо є люди, для яких вони є питанням життя та смерті!). Але вони і справді є "тактичними", тобто не змінюють ситуацію на Донбасі кардинально.
Передусім це – питання обміну ув’язненими.
Тут, щоправда, також можна дорікнути Зеленському, що всіх в’язнів повернути не вийшло.
Як пояснив президент у спілкуванні із журналістами пізно вночі, перед вильотом до України, наразі домовленість обмежена в’язнями "підвалів Донбасу". В’язнів сумління та незаконно переслідуваних українців у тюрмах на території Росії, а також в’язнів у окупованому Криму обмін не зачепить. Про це домовитися з Путіним не вдалося.
"Домовились про початок – всіх узгоджених на всіх узгоджених. Зараз покажуть нам списки. Зараз ідеться про Донбас. Давайте зробимо перший крок. Це великий крок, бо 72 людини можуть приїхати додому", – розповів він.
Важливий позитив цієї домовленості – неофіційно узгоджено, що обмін відбудеться вже до кінця цього року. Важливий негатив – на жаль, ця домовленість не закріплена документально. У рішенні "четвірки" її немає, є лише усна обіцянка Путіна. Причина цього загалом зрозуміла – президент РФ веде гру і вдає, ніби не він контролює маріонеткову "владу" в Донецьку та Луганську. Але це дає Росії можливість відмовитися від виконання своєї обіцянки.

Ще одне рішення саміту може мати стратегічний вплив на Донбасі.
"Нормандська четвірка", включно із Росією, домовилася розширити мандат спостережної місії ОБСЄ.
Як відомо, зараз ОБСЄшники спостерігають за обстрілам лише у світлий час доби. Це робить їхні звіти мало пов’язаними із реальністю, адже бойовики, як правило, ведуть обстріли українських позицій уночі. Однак досі у ОБСЄ не вдавалося домовитися про те, щоби надати моніторам дозвіл на нічне патрулювання.
І якщо Путін виконає цю домовленість і Росія перестане блокувати зміну правил роботи місії – ситуація на Донбасі може принципово змінитися. Приміром, оголошені перемир’я (принаймні, в той період, коли вони потрібні Росії) стануть повноцінними, а не лише "денними".
І, до слова, про перемир’я (повне, абсолютне та непорушне) саміт "Нормандії" також домовився. Але таких домовленостей, не реалізованих на практиці, за п'ять років було так багато, що їх поки що зарано записувати у перелік перемог.

Запах газу
Газові переговори, проведені у Парижі,  принесли небагато новин, але їх важливість є такою високою, що на цій темі варто зупинитися окремо.
Відверто кажучи, більшість побоювань про можливу здачу інтересів України у Парижі стосувалися саме газового питання. Аж надто дивно Банкова ухилялася від відповідей про те, чи планується обговорення газових питань у Парижі – навіть тоді, коли всі джерела вже підтверджували, що до Франції летять міністри енергетики Росії та України, а на переговорах запланована окрема "газова панель".
Та схоже, що цього разу інформацію приховували не через сплановану "зраду". Принаймні, домовленостей, очевидно шкідливих для України, у Парижі досягнуто не було.
Ба більше, украй важливо, що подальші переговори повернуться до тристороннього формату, за участі ЄС. Принаймні, у цьому запевняє виконавчий директор "Нафтогазу".
Зеленський стверджує, що "перемога" є і у газовому питанні – мовляв, Україна та Росія наблизилися до газової угоди, при цьому річний чи дворічний контракт вже не розглядається, а також є згода про те, що Росія виконає рішення Стокгольмського арбітражу – щоправда, сплативши $3 млрд не грошима, а газом.
Чи виправданий цей оптимізм Зеленського, стане відомо ближчим часом.  

Чому Росія – "не агресор"?
Але є одна сфера, в якій Україна в Парижі показала себе геть погано. Ця сфера – інформаційна.
Маючи унікальні стартові позиції щодо підтримки західних партнерів, дату проведення саміту, яка співпала з іміджевими проблемами Росії, маючи потужну групу журналістів у Парижі – наша офіційна делегація примудрилася вчисту програвати росіянам у інформаційній війні.
Ця проблема для чинної влади не нова. Та попри її повторення, офіс Зеленського – чи то помилково, чи то свідомо – взагалі не намагається вести свою інформаційну політику, а лише реагує на картину дня, задану росіянами. У той час як російські журналісти отримували інформацію про деталі переговорів, коментарі та "зливи" з закритих зустрічей у Єлисейському палаці – українським журналістам виявилося простіше дізнаватися деталі у французької сторони.  
І чомусь Банкову не турбує, що це – ідеальне тло для запуску фейків в український інформаційний простір.
Чи є така політика свідомим вибором Банкової у рамках політики "краще промовчати, аби не образити росіян"? Сказати складно. Та варто відзначити, що цього разу Зеленський був відвертіший у висловлюваннях, ніж зазвичай.
Донбас – окупований. Це президент повторив кілька разів за присутності Путіна.
Крим – український, і буде таким, хай як ці заяви обурюють Росію.
Жодних перемовин із маріонетковими "республіками" не буде, хай як на цьому не наполягає Путін. "Україна і я, як президент, не ведемо прямі перемовини з представниками незаконної влади тимчасово окупованих територій", - запевнив Зеленський.
Але є одна лінія у критиці РФ, яку президент не перетнув і не збирається цього робити. Вже вночі, після завершення саміту, в розмові з "Європейською правдою" він визнав, що свідомо не вживає щодо Росії та особисто щодо Путіна слово "агресор". Ось повне пояснення президента з цього приводу.
"Що стосується як, кого і що називати. Це немов питання "а ви будете говорити "добрий вечір" президенту Росії?", "а ви будете сідати з ним за стіл?", "чи будете тиснути руку, стояти поруч на фотографуванні?".
Нам з вами потрібен результат. Якщо наша задача – приїхати і в когось плюнути, – то навіщо їхати і домовлятися? А якщо є задача домовитися, то нам потрібно знаходити такий формат діалогу, який буде більш-менш коректним".
Чи є таке пояснення переконливим, а тактика – ефективною? Цю оцінку лишаємо за читачем.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10000
предыдущая
следующая