хочу сюда!
 

ЛюдМила

42 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 42-53 лет

Искать

Поиск заметок

Пухнастик Зузу..

  


Пухнастик Зузу... 



Прекрасне явище, яке більше ніде не зустрінеш...

Фотограф Джозеф Майкл (Joseph Michael) провів незліченну кількість годин в холодному підземному світі печер Уаітомо, щоб відобразити сіяння підземелля, яке за оцінками експертів налічує близько 30 мільйонів років.

  

Machine Gun Sonata (Пулемётная соната).

Оказывается, зрелище стрельбы из пулемёта может обладать умиротворяющим действием, стоит лишь правильно её подать — как это сделали авторы данного ролика. «Лунная соната» Бетховена, сопровождающая кадры крупным планом в замедленном действии вряд ли позволит пропустить хотя бы один фрагмент настоящей пулемётной сонаты, сыгранной двумя десятками образцов первой половины ХХ века — от самых распространенных до довольно редких.


Антуан де Сент-Экзюпери

"Себя судить куда труднее, чем других. Если ты сумеешь правильно судить себя, значит, ты поистине мудр".

"Маленький принц"


Освіта світить та не гріє 2. Місія бути вчителем

Освіта світить та не гріє

2. Місія бути вчителем



Погодьтесь, що про багато яку роботу можна сказати, що то є – місія! Військові, медики, рятувальники і ще чимало хто підпадає під таку характеристику. Значення слова «місія» є як «видатне і особливе призначення», «надмірна відповідальність, вага та увага», «дуже важливий для всіх процес» і тому подібне у тонах перфектності. Стосовно вчителів їх робота стає місією просто автоматично за фактом їх об'єкта опрацювання – дітей. Просто більш святого у Світі не існує! Бог на Небі, а діти на Землі святая святих! Амінь.
Таким чином хочеш чи не хочеш, а якщо вчитель – це місія, що, і це найголовніше, має бути обов'язково виконуватись до свого завершення, тобто: випускного. «Перший дзвоник» має бути завершено «Останнім дзвоником» і не інакше! З цим все ясно: проблем «місія неможлива до виконання» – то для кіно, а в реальному житті нашої школи «в одну трубу втікає, а з другої через 12 років усе витікає» і іншого не дано. Якщо хтось не помітив, то вказую на іронію в слові «втікає», бо то справді важлива річ, оскільки увага дітей втікає миттєво, а  вчителя все життя за нею ганяються. Тому що без уваги немає поваги! І навпаки: без поваги немає уваги! І це основа-основ для вчителя: мати повагу і увагу у своїх учнів, бо без того він нічого не навчить, просто не передасть їм знання. А ось теза, що вчитель обов'язково повинен любити дітей, як на мене, є дуже і дуже сумнівна. То є лукавство, оскільки у кожного вчителя є значна маса дітей, всі вони різні і багато з них доволі прикрі в поведінці, а ти тут маєш усіх любити і люляти. Не є так насправді і ніколи не буде! Моя думка, що вчитель має мати одну головну якість, на яку найбільше зважають всі діти-учні, про що піде мова в кінці цього допису. Можете, заради інтересу, самі визначити вже найголовнішу рису для вчителя і потім порівняти з моїм висновком.
Зараз про інше, що дуже гарно було подано в одній карикатурі на тему 1-го вересня: тато з мамою за обидві руки тягнуть до школи в перший клас дитину, а вона впирається, плаче і репетує: - Я ж нічого такого не зробив! За що 12 років?! Погодьтеся, що аж 12 років у одній школі – це занадто. Цілком розумно 4 роки в початковій школі, далі ще 4 роки у старшій школі, а тоді кожен ще на 4 роки десь в іншому місці шукає спеціалізації, тому що більшого школа дати не спроможна – тут потрібен інший рівень всього: викладачів, методики, знань тощо. Не даремно шкільна освіта офіційно дотепер називається «середня», а неофіційно – «посередня». Цілком вистачає на це посереднє і 8-ми років. Воно справді далеко не смішно, коли в одні двері школи заходить мале 6-річне дитя і 18-річний такий самий учень! То є серйозна проблема. Мені один директор школи пожалівся, кажучи, що ніхто навіть не розуміє, якою, умовно кажучи, бомбою є насправді школа, причому навіть гадки не маєш, коли вона вибухне. І це справді так є, бо в школі безліч різних тектонічних процесів від суто інфраструктури та її нормальної роботи, технічного персоналу і окремо надважливого – педагогічного, а щодо учнів та їх батьків взагалі суцільне «мінне поле», бо один учень сам біг, впав і щось ушкодив, а той іншого штовхнув і сталася біда, або ще і ще якась пригода неприємна вийшла... Тільки встигай залагоджувати проблеми і при тому винуватими завжди є адміністрація школи і вчителі – а хто ще може бути? У батьків одна пісня: ми вам своїх дітей довірили – ви і відповідайте. На то мало хто вважає, допоки все добре для них, а коли стається недобре – тоді все і вся йде в  хід. Саме через це школа є дуже консервативна у своїй діяльності, тому що коли за основу стоїть стабільність порядку – не до експериментів з невідомими наслідками. Наголошую на цьому: школа є консервативна за своїм устроєм і то нормально! Стабільність основа-основ суто буття школи, побуту і навчання в ній.
Тепер особистий спогад про навчання в школі, який можна і не читати, але який я маю додати як приклад важливий принципово. У 1971 р. ми з мамою переселились до тоді чарівного мікрорайону Заперевальна м. Донецька, де одразу виникла проблема школи, бо нові будинки заселили, а нову СШ №147 не добудували. І весь удар новоприбулих дітей узяла на себе старенька славна СШ №136, де навчання відбувалось у 4-ри зміни через надмір дітей: 7.30 – початкові, а далі не пригадую. Коли в наших шести 4-х класах кількість дітей сягнула до 36-38 було вирішено створити ще один 4-й «Ж» клас. Зрозуміло, що вчителі зі своїх класів віддавали не найкращих учнів, а навпаки, тому мій 4-й «Ж» мав особливу славу і для вчителів викладати там було дійсно малоприємний процес, що цілком співпадав зі загальновживаним поняттям з початковою на ж… Зрозуміло і те, що всі новоприбулі вчителя ставали нашими, бо де заслужені на то підуть. Власне тому наш клас знаходився десь окремо, в кімнаті бувшої «піонерської», а навпроти знаходилася «Учительська» і кабінет завуча, що часто заходила до нашого класу наводити порядки, особливо коли звучання класу досягало в децебелах рівня реактивного двигуна. І ось відпочатку навчання в 4-му «Ж» стався конфлікт поміж мною і вчителькою російської мови та літератури, яка буквально мала щось на кшталт психічної алергії стосовно суто мене. Повторюсь, що наш клас був в більшій частині з малолітніх так званих «важких дітей», де я був далеко не посеред лідерів, але саме я став персона «non grata», що дивує і дотепер: чому саме я? Тут це не головне, а головне інше: коли в клас заходила ця вчителька на свій урок, то я без зайвих слів виходив у коридор і весь урок стояв за дверима, а коли хтось з вчителів заходив чи виходив з «Учительської», то майже автоматично запитував: - Гордасевич, а ти чого не на уроці? Я урочисто відповідав: -А в нас російська мова/література… Вчителя зрозуміло кивали головою і йшли по-справах.
Цей приклад наводжу, як показник, що всі в школі все знали і розуміли, тобто це не був якийсь маленький таємний «договорняк» - це було порушення головного принципу тогочасної школи, який діє і дотепер, а саме: навчання за класною системою. Зазначу, що цю систему придумав і детально опрацював відомий чеський педагог Ян Коменський (1592-1670) починаючи від одної спільної дати початку навчання для всіх учнів, поділом їх за віком на окремі групи-класи, уроки за предметами, поділ на чверті і все інше. За більше як 400 років в самій класній системі навчання змінилося небагато. Основне тут, що вчитель вчить не окремих учнів, а одночасно увесь клас, як один єдиний організм чи щось таке. Ще і ще наголошую, що за класною системою вчитель навчає увесь клас одночасно! Він зобов'язаний за конкретну кількість часу передати всьому класу обумовлену кількість знань, яку має засвоїти кожен з учнів класу. То є аксіома! Специфіка передачі знань у кожного вчителя може бути своя, але він не має права когось з учнів вчити, а когось  – не вчити, бо вони нездалі. Мусиш вчити всіх!
Безперечно, що вчителю потрібно мати підхід до учнів поокремо, особливо не дуже чемних та успішних, від чого страждають діти з доброю поведінкою та успішним навчанням, яким вчитель не надає належної уваги, бо ж її забирають різні лейби, а через то якщо погані учні стають дещо кращими, то кращі стають однозначно гіршими, бо обділені увагою вчителя. Це одна з найбільших вад класної системи навчання, яка розрахована на умовно порядного добросовісного учня. В школах цю проблему вирішували через добір більш розумних і вихованих учнів до класу «А», дещо гірших – до класу «Б» і так далі. Вчителів також більш досвідчених давали до класів «А» і «Б» , а інших – до інших. Не зовсім порядно, але що поробиш, як інакше всіх загробиш. Один якийсь Гордасевич залишить без знань усіх інших дітей класу – це хіба краще?
Признаюся чесно, що я жодної згадки не маю про саме ту вчительку, про що то був за конфлікт тощо, а запам'ятав просто епізод, що так було. І що то було не правильно з точки зору педагогіки, але правильно з точки зору логіки: один не має бути проблемою для багатьох. Що в наших школах по класах часто трапляється, коли один шибеник злісно «зриває» урок за уроком і на то важко дати раду вчителеві, бо все робиться підступно і складно довести провину когось конкретно. То окрема тема для багатотомного дослідження. Суть класної освіти зрозуміла і що вона домінує в українській школі дотепер – це визнаний факт. З того походить проста дефініція, що коли мене запитують про улюбленого шкільного вчителя, я відповідаю однозначно, що «мого улюбленого вчителя не було і не могло бути, тому що він був завжди наш! І ніколи – мій!» Тому і саме тому головним для кожного вчителя всі діти будь-якого класу вважали одну-єдину якість: справедливість. Якщо вчитель до всіх учнів (до всіх! – і хороших! і поганих!) ставився однаково справедливо, то його поважили і пам'ятали, оскільки не багато таких вчителів бувало в наших школах. Переважно в кожному класі у більшості учителів були свої «любимчики» і  навпаки були такі, що зараз обзивають терміном «булінг». Водночас я можу абсолютно чітко стверджувати, що поганих вчителів в школах не буває. Винятки дуже рідкісні! Це стосується і щодо хороших, і щодо поганих вчителів, а причина проста: сама система середньої освіти вилучає з свого середовища конфліктуючі з нею одиниці. Такий парадокс, що поганий вчитель стає безкінечним творцем конфліктів з учнями та їх батьками, отже і автоматично стає недоречним для адміністрації і педколективу школи. А занадто успішний хороший вчитель вадить іміджу та авторитету іншим не таким добрим вчителям і це також причина конфлікту в педколективі з відповідними наслідками.
На завершення хочу навести ще один приклад зі свого особистого життя: підходить до мене якось моя донька вже старшокласниця і запитує, чому вчителі в школі якісь не дуже, щоб ними можна було захоплюватися? Чому так? Я був дещо заскочений з того, але врешті знайшов достойну, як я вважаю, відповідь: - Дорога моя, розумієш, що в своєму житті ти мало зустрінеш людей, особливо серед начальства, якими можна буде захоплюватися. Скоріше, повір моєму досвіду, вони будуть навпаки прикрими для тебе, отож наша школа принаймні в цьому моменті вчить тебе до реалій нашого життя: вчителі привчають тебе до подібних ситуацій в подальшому житті, де так само ти будеш змушена знаходити порозуміння з не надто приємними для тебе людьми.
Вчителя є частиною суспільства і це потрібно визнати як даність, а не творити міфи про «вселюблячого і безмежно розумного вчителя», а тоді з подивом його такого шукати і не знаходити. Маємо своє!
Дякую за увагу і слава вчителям за їх місію!

Богдан Гордасевич
20.10. 2020 р.
Львів-Рясне

Ступай легко, мои ты топчешь грёзы...

Свои при этом, делая сильней...

(Уильям Батлер Йейтс)



море вечером

  • 18.10.20, 20:49
Облака низко, насуплено и строго бредут стадом взлохмаченных давно не стриженых баранов.В их тяжести ощущаются массы нетерпеливой воды, при первом же подвернувшемся случае готовых обрушить свою осеннюю слякоть на уже уставшую от череды дождей землю. Вечерний горизонт в море слившись воедино с небесной тяжестью, почти не просвечивается осенним прихворнувшим солнышком. Оно и светить то не сильно хочет, не то что бы греть... Вечер ...На ресницах сырость, полутуман-полудождь...осенне...

Высококачественное техобслуживание и ремонт станков от фирмы «TR


обслуживание и ремонт станков с ЧПУ трансинт.рф

С каждым годом станки лазерной резки, координатно-пробивные прессы, листогибы, токарные, фрезерные и прочие станки с ЧПУ все прочнее укрепляются на современном производстве. Как и все в нашей жизни, они не могут существовать постоянно, а это говорит о том, что, когда-нибудь, вам будет нужно обслуживание или ремонт станков с ЧПУ.

Преимущественные особенности данных станков можно заметить сразу, поскольку на них можно производить самые разнообразные детали практически любой трудности с высочайшим качеством. Это позволяет наладить серийное изготовление даже самых трудных товаров и добиться экономии на повышении квалификации специалистов, которая сможет понадобиться для сложных проектов.

У меня есть несколько станков на личном производстве, и, естественно, мне нужно периодически производить техническое обслуживание или их ремонт. Совсем недавно они начали ломаться намного чаще, чем обычно. Это было странно, так как срок службы был указан значительно больший, чем прошел на самом деле. В итоге я понял, что предыдущая фирма осуществляла ремонт станков с ЧПУ не достаточно качественно. И после весьма длительных поисков в интернете я принял решение обратиться в фирму «TRANSINT».

Преимущества компании

обслуживание и ремонт станков с ЧПУ трансинт.рф

Прежде всего, что меня удивило, когда я позвонил оператору, – это проведение обязательной диагностики. Как мне рассказали, независимо от того, ясна причина поломки или нет, следует провести полную диагностику чтобы отыскать и устранить самые возможные проблемы в дальнейшем. Я дал согласие и пригласил работников к себе для выполнения технического обслуживания.

Через пару дней мне позвонили и уточнили, что надо отремонтировать и сколько за это нужно заплатить. Нужно было отремонтировать несколько печатных плат, а также выполнить полноценный ремонт лазера «Trumpf» – нашего самого загруженного станка. Согласившись на ремонт, я принялся ждать его окончания. После завершения ремонта мне дали время проверить качество проделанной работы в течение пяти дней. По окончании данного периода я отослал акт сдачи-приемки работ в фирму.

Меня очень порадовал такой опытный подход специалистов, так как компания борется не только с самой поломкой, но еще удаляет причины и предупреждает будущие поломки. Оплатить произведенные работы возможно уже после их окончания, что является большим плюсом и увеличивает доверие к компании. Ежели вас интересует ремонт Fanuc - то здесь вы непременно найдете то, что искали!

Услуги, оказываемые компанией «TRANSINT»

обслуживание и ремонт станков с ЧПУ трансинт.рф

Кроме ремонта Trumpf, Amada, Prima Power и DMG фирма «TRANSINT» выполняет еще:
  • ремонт лазерных станков;
  • ремонт пробивных прессов и листогибов с ЧПУ;
  • ремонт сервоприводов и промышленной электроники;
  • модернизацию станков с ЧПУ и прочее.
В итоге следует уточнить, что я остался очень доволен работой и условиями данной компании. В связи с этим, если вам необходимо провести техническое обслуживание или ремонт станков ЧПУ, то обязательно обращайтесь в эту компанию, и вы будете довольны!

Бабочка

Нежность мгновений
крыльями бабочки сердца коснется. 
Боль откровений.
Жизнь словно всадница в гонке несётся.
Как укротить
бешеной страсти коня вороного? 
Как уцелеть 
в горном потоке влюбленности снова?
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10000
предыдущая
следующая