хочу сюда!
 

Светлана

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Искать

Поиск заметок «вірші»

«Тим, хто не шкодував свого серця, таланту та доброти

  • 07.05.12, 08:40

З кожним роком їх стає все менше і менше. З кожним роком все коротший список запрошених на урочистості, і все більше порожніх місць у залі… Ветерани другої світової. Люди, які своїм здоров’ям та силою волі зуміли перемогти, зуміли вижити, зуміли повернутись додому і підняти з руїн свої села та міста. Зараз більшості з них вже далеко за вісімдесят, і свято 9-го травня вони чекають не тільки вже для того, щоб згадати загиблих побратимів і зустрітися з молоддю. Для більшості з них це чи не єдина можливість до спілкування, адже роки і хвороби зменшують світ до розмірів квартир.

  - Цього року ми запросили на святкування 169 ветеранів війни, - розповіла  голова Івано-Франківської міської профспілки працівників освіти Анна Гривнак. – Це, звичайно, менше, ніж у минулому році, а із запрошених прийшло не більше сотні. Інші просто прикуті до ліжка важкими хворобами.

  Двадцять два роки поспіль Івано-Франківське міське управління освіти урочисто вшановує тих ветеранів, хто з полів війни повернувся вчителювати. В знищених війною школах проблемою були не лише підручники та зошити. Часто-густо дефіцитом була елементарна крейда, а про червоні чорнила і не мріяли. Та вчорашні військовослужбовці зробили неможливе: вони не тільки зуміли надолужити пропущені дітьми чотири роки навчання, але й дати їм належну і якісну освіту.

    Звичайно, важко було всім: і тим, хто будував цехи заводів, хто відновлював зруйновані мости і дороги. Та чи можна чимось виміряти ту працю, яку зробили педагоги в у післявоєнні роки? Пройшовши крізь горнило війни, вони зуміли зберегти своє чисте бачення світу. І для них це не високі слова. Бо є ще один аспект, про який не так часто згадується і істориками, і самими вчителями. Мова про виховання. Саме післявоєнні педагоги стали тими турботливими і уважними лікарями для обпечених війною дитячих душ. Їхня робота виходила далеко за рамки шкільних програм, де вивчались правила, теореми та вірші. Залишившись без батька чи матері, діти йшли за порадою та допомогою до вчителів. А що може бути важчим за те, щоб навчити дитину, яка пережила роки окупації, відкритому ставленню до світу, доброті та взаєморозумінню?

 - Ми вдячні міській владі за те, що ніколи не залишається осторонь наших заходів, - продовжила розповідь Анна Гривнак. – Завжди виділяються кошти та необхідні засоби. Також хочу подякувати військовослужбовцям Івано-Франківського гарнізону, які не забувають про ветеранів і завжди активно відгукуються на наші запрошення.

   От і цього разу привітати ветеранів прийшли заступник начальника Івано-Франківського військового гарнізону з виховної роботи майор Любомир Демчук та військовий комісар Івано-Франківського військового комісаріату підполковник Ігор Сорокопуд.  У подяках, які вони вручили освітянам, так і було написано: «Тим, хто не шкодував свого серця, таланту та доброти, заради нашого сьогодні…».

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

Малечі України – російський трикольор???????????

Лідер партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко звернувся з депутатським запитом до Міністра освіти Табачника щодо ситуації із «Великою хрестоматією для читання в дитячому садку «Мої улюблені вірші», на обкладинці якої зображені діти, що йдуть у садочок з російським «трикольором» у руках. Кириленко просить роз’яснити, за чий кошт були надруковані книжки для дошкільнят і чи будуть вони закуповуватися Міністерством Табачника для обов’язкового розповсюдження та використання у дошкільних навчальних закладах України.

«Ситуація просто абсурдна: дітям в українських дитячих садках пропонують читанки, де на першій сторінці – російський трикольор. Малечі, яка лише починає формуватися як особистість, відразу пропонують прапор сусідньої держави, замість того, аби формувати почуття любові та патріотизму до України. Годі й дивуватися, що після таких підручників діти, народжені вже в незалежній Україні, можуть мати проблеми з ідентифікацією себе як українців. Хочеться вірити, що це відверта некомпетентність видавців, а не свідомо задумана провокація. І взагалі дивно, що для українських книжок не знайшлося українських художників», - зауважує депутат. Кириленко вимагає повідомити, чи не за державний кошт відбувається русифікація свідомості дошкільнят та вимагає не допустити розповсюдження книжки з такою обкладинкою по українських закладах дошкільної освіти.

Від себе! Якщо скласти список, кого будемо вішати на стовпах, як ВОРОГІВ УКРАЇНИ, то № 1 --- Табачник Діма!

Українським дитсадкам роздадуть книжки з російськими прапорами.

  • 04.05.12, 20:49
Одного з авторів української дитячої книжки обурило, що в ній використані малюнки з прапорами іншої держави.


Facebook/ Іван Лучук
У дитячій книжці використані російські прапори
У видавництві "Махаон" вийшла дитяча книжка "Мої улюблені вірші" з намальованими російськими прапорами на обкладинці.


Про це повідомив Іван Лучук, один з авторів, чиї вірші увійшли до книжки.

"Отримав як "авторські" від видавництва "Махаон-Україна" два примірники "Великої хрестоматії для читання в дитячому садку", вже хотів було занести один примірник у садок, куди ходять мої діти, але... погляньте на перший шмуц. Як це пояснити?", - написав Іван Лучук у Facebook.

За словами автора, його обурило те, "що ілюстрації художників живцем перенесені з російського видання зовсім некритично, тому й ідуть українські діти в садочок (чи з садочка) з російськими триколорами, - це або задумана провокація, або відверта некомпетентність".

У видавництві "Махаон-Україна" повідомили, що це видання – перекладне, малюнки для нього зробили російські художники.

"Це перекладне видання, яке відмальоване російськими художниками. Ми готуємо тільки текстові плівки", - сказав Володимир Герман, заступник головного редактора видавництва "Махаон".

Він не зміг пояснити, чому книжка є перекладною, якщо у ній є вірші українських авторів і наскільки важко технологічно замінити прапор на палітурці і порадив звернутись безпосередньо до керівництва видавництва.

Катехізис української дитини

                                                Хто ти такий? 

    Хто ти такий? 
       -Українець малий. 
    Який герб твій? 
       -Тризуб золотий. 
    Де живеш ти? 
      -Між своїми. 
    В якім краю? 
      -В Україні! 
   Чим вона є? 
     -Вітчизною мені. 
   Як здобута? 
     -У кривавій борні. 
   Чи її любиш? 
     -Люблю щиро. 
   У що віриш? 
     -В нашу віру. 
   Хто ти для неї? 
     -Вдячне дитя. 
   Що ти їй винен? 
     -Віддати життя. 

   Кожна успішна країна постала не сама собою. Це відбулось завдяки важкій боротьбі та праці її народу. Народу, що має мрію та мету – жити у заможній, щасливій, шанованій у світі країні. Досягнення такої національної мрії можливе лише за наявності у народу такої риси характеру, як патріотизм. 
   У 1900 році польський поет та видавець, львів'янин Владислав Белза написав свій знаменитий вірш, дотепер знаний, як Katechizm polskiego dziecka. Те, що поляки вважаються однією з найбільш патріотичних націй, немала заслуга цього простого віршика - змалку кожна польська дитина вчилася давати відповіді на прості запитання, які зрештою формували її світогляд та моделі поведінки на все життя. 
   Владислав Белза здається винайшов дуже простий та універсальний засіб патріотичного виховання, що можуть перейняти і інші народи. Якщо перекласти вірш українською мовою та адаптувати під українські реалії з великим здивуванням з’ясуємо, що він насичений потужною українською патріотичною енергетикою. 
   Ці питання та відповіді це діалог дорослої людини та маленької дитини. Але цей діалог корисний не тільки тим, що закладає світогляд маленького патріота – доброго громадянина, справедливої, порядної та відповідальної людини. Він корисний і дорослому, який отримує нагоду ще раз замислитись над цими нехитрими відповідями та співставити їх із своїм світоглядом та повсякденною поведінкою. Таким чином, виховуючи, дорослий виховується і сам. 
   Дорослий повинен допомогти дитині зрозуміти зміст тих відповідей, що саме стоїть за ними. Дитина повинна зрозуміти та усвідомити на все життя, що тільки справжні патріоти України зможуть здобути своїй Вітчизні славу, а собі щастя жити у великій, красивій та славній країні. Спробувати пояснити ці відповіді можна так:
 
     Хто ти такий? 
          -Українець малий. 

   - Так, не дивлячись на твій малий вік, ти вже українець! Ти маєш пишатися цим! Така твоя горда відповідь завжди викликатиме повагу, як до тебе, так і цілої країни і серед твоїх співгромадян, і серед чужоземців. Але назватися українцем не тільки почесно, але і дуже відповідально. За твоїми вчинками судитимуть не тільки про тебе, але і про весь наш народ, про нашу країну. І це справедливо - бо які громадяни, така і держава. А ми хочемо, щоби наша держава завжди була найкраща! 

     Який герб твій? 
        -Тризуб золотий.
 

   - Наш герб – Золотий Тризуб. Тризуб поряд з синьо-жовтим Прапором та Гімном, є нашим державним символом. Він засвідчує давнє походження української держави, яка бере свій початок ще від княжих часів. Наш герб нагадує, що Україні не кілька десятків років – у неї тисячолітня історія! 

    Де живеш ти? 
        -Між своїми. 

    - Так, ти живеш між своїми. Тато, мама, братики, сестрички, усі твої рідні то для тебе свої люди, які тебе люблять і хочуть тобі тільки добра. Але довкола живуть люди, які теж про себе говорять: «Ми українці». Вони разом з тобою теж хочуть жити у великій та красивій країні, населеній щасливими людьми. Отже вони бажають і тобі добра та щастя. Вони також свої для тебе, а ти свій для них. Свої люди завжди допоможуть тобі, тож і ти за будь-якої нагоди не вагайся допомагати кожному з них. Чим більше добрих справ робитимуть українці, тим ще більш своїми вони ставатимуть один одному. 

   В якім краю? 
      -В Україні! 

  - Наша країна має найкрасивішу назву. Вслухайся ще раз, як гарно звучить це слово – Україна! Наша Україна дуже різноманітна. Природа, культурні надбання та особливості кожної частини України - це її скарб, її багатство. Ці особливості не роз’єднують, а гармонійно доповнюють одна одну. Українці – єдиний народ, тому, де б ти не жив - на півночі чи півдні, заході чи сході нашої держави, відповідай з гордістю, що живеш «в Україні!». 

   Чим вона є? 
     -Вітчизною мені.
 

  - Україна це не просто місце де ти живеш. Це земля твоїх батьків, бабусь та дідусів, інших рідних тобі людей. Багато поколінь твоїх пращурів боролись та працювали, живучі не тільки для себе, але і дбаючи про щасливу долю своїх нащадків. Ти один з тих нащадків. Тому ця земля і є тобі Вітчизною. І де б тобі не довелось колись бути чи жити, тільки з Україною – твоєю Вітчизною в тебе буде справжній духовний зв'язок, тільки тут буде твій справжній дім. 

   Як здобута? 
     -У кривавій борні. 

  - Свого часу Київська Русь була однією з наймогутніших середньовічних держав. Внутрішні чвари та ворожнеча призвели до того, що вона ослабла і зрештою втратила свою незалежність. Але волелюбний дух українців, які протягом століть змагалися за свою державу, права та волю, створив із них націю найкращих воїнів - козаків. Іноземці так і звали Україну - козацькою державою. За незалежність цієї держави козаки піднімали численні повстання, вели визвольні війни проти загарбників. 
  Ця боротьба не припинялася ніколи. Княжі воїни, козаки, січові стрільці, повстанці - різні часи породжували все нових борців за волю. Під час першої та другої світових воєн українцям вдавалось відновлювати незалежність своєї держави, але у нерівній боротьбі вони знову її втрачали. 
  Ти маєш пишатися тим, що українці були єдиним народом, що тривалий час збройно протистояв жахливому ворогу - кривавому сталінському режиму, страх перед яким паралізував цілі народи. 
  Боротьба багатьох поколінь українців за волю не була марною. Вона стала тим зерном, що зійшло у 1991 році, коли було проголошено незалежність Української держави. 

   Чи її любиш? 
      - Люблю щиро. 

 - Україна - твоя Батьківщина - то насправді найкраща країна, яка варта твоєї щирої любові. Україна має теплі моря та високі, прекрасні гори, широкі і величні степові ріки та нестримні і швидкі гірські річки, безкрайні степи та зелені ліси, родючу благодатну землю, багатющі надра, потужну промисловість, працьовитий та волелюбний народ з героїчною історією, милозвучною прекрасною мовою та неповторною культурою, має визначних науковців, письменників, композиторів, військовиків, спортсменів. «Раєм на землі» сентиментально звали свою землю суворі запорожці, яку вони безупинно боронили від заздрісних чужинців. 
  Але справжня щира любов до України це не тільки високі почуття, насамперед це дії, спрямовані на здобуття честі та слави для неї. 

   У що віриш? 
     - В нашу віру. 

  - Здобути свою державу українцям допомагала наша віра. Саме вона надихала та надавала сил у найважчі часи. Що ж то таке – українська віра? Перш за все це віра в Бога. Християнська мораль завжди була основою свідомості українців. По друге, це віра в саму Україну. Недарма гаслом українських патріотів завжди було «Бог і Україна». Українці весь час вірили, що з божою допомогою, вони здобудуть свою власну державу. Але здобуття власної незалежної держави, що було кінцевою метою для багатьох поколінь, для нас стало тільки початком нового Великого шляху. Ми хочемо бачити нашу Україну серед найкращих та найуспішніших країн, що населена розумними, працьовитими, щасливими, доброзичливими людьми, справжніми патріотами та господарями своєї держави. Держави, яка турбується про кожного свого громадянина та надає йому всі умови для його успішного розвитку. Наша віра в побудову саме такої країни допоможе нам у наших зусиллях на шляху до досягнення цієї мети.

   Хто ти для неї? 
      - Вдячне дитя. 

  - Наша Україна красива та багата. Здавна українці звали Україну матір'ю, ненькою, а себе, відповідно, її дітьми. Добрі діти люблять свою матір, піклуються про неї, завжди готові прийти їй на допомогу. А чим більш розумними, працьовитими та відданими будуть її діти - громадяни України, тим більш турботливою та щедрою зможе бути і вона для них.
 

    Що ти їй винен? 
      - Віддати життя. 

 - Життя то найбільший у світі дар, який подарували тобі твої батьки. Твої батьки хочуть, щоби твоє життя було щасливим. Щастя в особистому житті завжди бажають один одному рідні та друзі. І Україна, як мати також хоче, щоби життя її дітей було щасливим. Але, як мудро сказав ще дві з половиною тисячі роки тому один грецький мудрець: «Для повного щастя людині необхідно мати славну Вітчизну!». Славною же свою Вітчизну роблять тільки її громадяни. У найважчі для Вітчизни часи вони нерідко справді віддають своє життя, гинучи за її честь та волю і таким чином здобуваючи їй славу. Але славу Вітчизні здобувають не тільки воїни на полях битв. Люди здобувають ту славу своїми вчинками, всім своїм життям. Точно також ганебні дії, як можновладців, так і простих громадян знеславлюють не тільки їх самих, але і державу в цілому. Та навіть маленька дитина своїми гарними вчинками, старанним навчанням, будь-якими, на перший погляд, особистими і незначними досягненнями також вносить свій внесок у здобуття слави Вітчизні. Саме таким чином віддаючи життя Вітчизні, люди здобувають їй славу, а собі справжнє щасливе життя.


з форуму сайту  http://format.ua/

Поезії про котячі мрії (і не тільки) ...

Багато хто знає Ганну Осадко як автора елітних поетичних збірок, та поміж-тим  вона є відомою для багатьох маленьких читачів поетесою дитячих видань. З-під її пера в Україні вийшло майже 20 книг для найменшої аудиторії. Це і вірші, і загадки, і розмальовки.

Сьогодні Тернопільське видавництво «Богдан» презентує широкому загалу збірку вишуканих поезій для дітей «Котячі мрії». Це чарівлива книжечка, що почасти присвячена темі котів.

Поезії про котячі мрії (і не тільки) ...

Художниця Світлана Бялас (Радчук)

Повністю мою статтю читайте  на сайті "Буквоїд"

http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2012/05/31/074148.html

Юрій Федечко. Серця...

Відкриваєм серця) 

Часом досить промінчика з добрих очей
Щоб зробити щасливою поруч людину…
Свічка в змозі розсіяти мряку ночей
Й простелити до доброї справи стежину…
Слово лагідне може розмити в душі
Ту фортецю, що гнів будував в ній роками
Вчасно вилиті іншій людині вірші
Виліковують тугу й журбу нашу з Вами…
Посміхнеться назустріч Ваш погляд мені..
І забуду про те що дощить і без сонця…
Довго жив в непроглядній холодній пітьмі
Досить в серці закриті тримати віконця…
Відкриваєм серця… визволяючи іншим..
Те що час накопичив, неначе скарби…
Пропадає чомусь те собі що залишив…
Що віддав повертається знову мені…
Так приємно себе відчувати потрібним…
Так приємно – що поруч лицем до лиця…
Сотні, тисячі променів сонцеподібних…
Що шепочуть…: « Вже час … ВІДКРИВАЄМ СЕРЦЯ!!!».

 

Травневий заклик від Жоржа Дикого

ЖОРЖ ДИКИЙ

ЗАКЛИК 

Боротись хочу зі злобою

й мажорів наглості,

щоб жити в мирі з добротою

без війн і гадості.

Хотіти мало - щось роби!

Саме не зробиться!

Випрямлюй вікові горби -

душа де злобиться.

Не ний, не нудь і не кажи:

- А що я можу?

І не грози, а покажи,

як дати в рожу.

Та не сусіду чи менту -

вони не варті...

Набий ту гниду золоту

в державній варті.

І стань керманичем життя!

І стань людиною!

Щоби пишалася сім’я,

а ти - країною!

Час не повернеться назад -

чого чекати?!

Щоб було в світі все гаразд -

час повставати!

30.04.2012 р.

Коментар Жоржа Дикого: Хочу уточнити значення слова "повставати", яке багато хто розуміє як безлад-бунт і бійку з силовими структурами влади, а реальний зміст слова є: "повно ставати", тобто ставати повноправним розпорядником власного життя. У вірші йдеться про повстання як духовну категорію кожного - повстати проти власного самоприниження.

Подивився на ту червону чуму серпасто-молоткасту, що вирувала 1 травня по Україні, особливо на Хрещатику і згадав давній вірш Жоржа Дикого, написаний ще десь у 1989 р., а потім ще вражаюче для публіки його було зачитано у достопам*ятному Северодонецьку десь 1996 р.

Жорж Дикий

ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ Веселитись будемо i усе забудемо. Все, чого не знаємо, – ми не пригадаємо. Нащо нам iсторiя?! Поперед – вiкторiя! Слава комунiзму! Та дивись крiзь призму: кольори красивi, а батьки вже сивi – їх життя минає, щастя чи хто має? Парость молодая – бур'яну безкрая... Мрiяти не будемо – все чуже огудимо! Лиш своє вiтаємо – тiльки ним ригаємо! Мерзосна теорiя: кожен, як калорiя. Витисли, мов клiзму – слава комунiзму! Скрiзь слова лестивi, скрiзь дiла злостивi. Тiльки Бог те знає, як всiх покарає: винищить до краю недолюдкiв зграю!

І ще пригадався випадок, коли десь ще на початку всіх подій у 1987 р. в Донецьку на площі Леніна виникла якась дискусія між членами тільки но створеним товариством "Меморіал" і ще там іншою публікою, ну і я там був - дискусії розводив. І вже тоді я отримав відповідь на всі часи, яка до цього часу мені пояснює оту черону гниль, що тримається вперто дотепер. Отже один чоловік доводив, що радянська влада чудова і зробила багато доброго, на що я наводи безліч доводів репресій і несправедливості совєтів, масові вбивства і безліч прихованих злочинів. Врешті-решт я дістав того чоловіка і він чесно вигукунув: "А мне нет дела до всего этого - мне было хорошо и я хочу, чтобы и дальше так было!" Огидно, але реальність така, що надто багато подібних червоних трупоїдів ще живе в нашій славній Україні, а це біда для держави і для людей честі, бо з такими яке майбутнє можна збудувати?

Метеликів мертвих крильця

  • 29.04.12, 14:57
Я так рідко пишу віршами,
що забула як шукати риму.
Я так часто пишу те саме,
що самій уже противно

Всі ми люди із замкнутим колом -
вибираєм з минулого подих.
Метеликів мертвих крильця
не дають спокійно заснути.

29 квітня 2012 р.буде відкрито пам’ятник хліборобам які загинули


29 квітня 2012 р., в неділю, в селі Соснівка Олександрівського району Кіровоградської
області
буде відкрито пам’ятник хліборобам Соснівки, Дев’ятки,
Скаржинки і Тирнавки, які загинули післяжнивної пори 1920 року від
шабель червоного ескадрону (на трасі Київ – Знам’янка поворот на
Соснівку між селами Вищі та Нижчі Верещаки). Автор пам’ятника – Дмитро
Бур’ян (Черкаси). Його побудову і встановлення здійснено коштом
Холодноярської ініціативи за участю Історичного клубу “Холодний Яр”.



http://volya.ck.ua/forum/viewtopic.php?p=77493#77493




60:06

  • 25.04.12, 17:40
Метеликом, диханням, білим шовком,
На мене обертається весна,
Дарована, квіткова, волоока,
Із кожним новим кроком я - вона.

Радію серцем, поступом квітчаю,
І ледве-ледве непомітно я
Зимову тугу щастям обертаю
І тішиться заквітчана земля.

Коли до Біблії нової вибірково
Потраплять нових авторів вірші,
Весна нехай прекрасна і чудова
Прибуде там у якості душі.
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности