хочу сюда!
 

Анна

33 года, овен, познакомится с парнем в возрасте 29-40 лет

Искать

Поиск заметок «вірші»

***

  • 28.06.12, 06:12
Я не вмію читати виразно,
А тим більше свої вірші,
Я не вмію з'являтися вчасно,
Тільки маючи поклик душі.

Я не знаю чому і навіщо
Розмовляється тихо в ночі,
І як зрада упевненість нищить,
Я не знаю, і ти промовчи.

Крок вперед, крок назад, я не знаю, 
Як до тебе я мала прийти,
Але все-таки я пам'ятаю,
Що тебе не могла не знайти.

Паровані пародії Івана Гентоша

Іван Гентош - пародист, але не звичайний, як це прийнято, коли з вірша вибирають-виривають пару рядків сумнівного змісту та якості, а тоді на цьому ляпі будують пародію-знущання, зачасту досить образливі для автора поезій. Така літературна метода виховання типу електро-шокера.
У шанованого пародиста Івана Гентоша метода зовсім інакше, тому що він є ДОБРИЙ пародист! І ще він добрий шанувальник поетичного слова. А разом то є ну дуже добре, коли пародист такий добрий, тому що він не паплюжить поезію і поетів, а навпаки підносить вищу ступінь розуміння поезій, він розкриває в своїх пародіях нові відтінки змісту поезій як пересічним читачам, так і самим авторам! З того часто-густо автори полюбляють пародії Івана Гентоша на свої вірші і як відгук їх допитливого читача, і як своєрідну рекламну промоцію. Увага ніколи зайвою для митця не буває.
Сприяє популяризації творчості "жертв" пародій Івана Гентоша сама творча концепція, тому що він подає об’єкт своєї пародії не уривком, а весь вірш вцілому, тобто в повному об’ємі. Власне ж у своїх пародіях Іван Гентош не так чіпляється до різних ляпів чи неуважностей в поезіях, як іронічно обігрує пікантну ситуацію, яку створює ота дрібна недоречність в самому вірші-першоджерелі.
Як на мою думку, то Іван Гентош віднайшов свою авторську новацію у літературному обширі, що не має навіть терміну для визначення типу "іроніродія", тому поки що я визначаю цей феномен як "паровані пародії"
Можна навіть провести конкурс на кращий термін на найкраще означення літературної новаці пародиста Івана Гентоша - я свою заявку вже зробив: "іроніродія". Прошу долучатися до конкурсу. Як запрошую читати паровані пародії Івана Гентоша, бо то справді приємна справа: автори гарні і пародії веселі.

Богдан Гордасевич, літкрит

Читати пародії тут: http://artshodu.io.ua/s204853/gentosh_ivan_-_poet_i_parodist

Вірші другої половини xvii ст.

Ах, Українонько, бідна годинонька тепер твоя: Згинули козаки, добрії юнаки, ах, кров моя. Где ж ви, Дорошенки, где ж ви, Хмельниченки, і ви, Івани, Смілії сотники, битні десятники, і ви, гетьмани? Гдесь в поля дикії, гдесь в нелюдськії смерть загнала, А вісті нашого нещастя горкого вам не дала. Колись татарському народу дикому страх був козак. Ах, тепер страх новий нашому людові — кримський сайдак. Так опанували, так нас опасали зо всіх сторон, Що только нашої крві запорозької сам ждет ворон. Браття хорошії, молойці гожії во крві лежать, Без голови тії, без плеча другії пісок зоблять. Кров ллється ріками, заслані трупами побитих поля, На гетьманов голови вложила окови тяжкая неволя. За провод, за дзвони сороки, ворони смутно крачуть, За дяка гласного, за попа власного вовки виють; Ні трумни, ні ями, погреб меж пташками проклят маєм. Бідна головейко, кревная долейко, чим ся стаєм? Як много поганцьов з наших же бранцьов — діток малих? З них неприятельов, з них тепер татаров маєм смілих. Не один внук діда, не один сусіда сусід забив, Власний брат на брата, батько на дитята меч наострив. Немаш вже ради, немаш і поради, що маєм ділать — Ах, только горенько і вельми тяженько в куті думать. Нехай хто познає а горко думає, що татар зробив: В тяжку годиноньку всю Україноньку із людей злупив. Ах, Українонько, бідна годинонька тепер твоя,

Згинули козаки, добрії юнаки, ох, кров моя.

Украинский поэт сплагиатил известные стихи "Вот какой рассеянный

Директор издательства "АБАБАГАЛАМАГА" Иван Малкович перевел известные детские стихи Самуила Маршака "Вот какой рассеянный", внеся в них значительные изменения, и опубликовал их под своей фамилией. Об этом в своем блоге написал политолог Владимир Корнилов. "Моему ребенку в школьном курсе украинского языка для первоклассников задали на лето внеклассное чтение, снабдив книжечкой «Веселі вірші». Я как-то не придал этому особого значения, пока не услышал, ЧТО он читает!

А читал он виршик, являющийся вольным (я бы сказал, слишком вольным!) украинским переводом бессмертного маршаковского «Вот какой рассеянный»! Причем автором, согласно данной книжечке, значился не Маршак, а хозяин издательства «Абабыгаламага» Иван Малкович.

Вот вы только вчитайтесь:

«Жив собі роззява – ліві двері справа. Зранку він хутенько встав, піджака вдягати став: шусть руками в рукави – з’ясувалось, то штани».

Почему вполне логичное "рассеянный с улицы Бассейной" заменяется на эту полную ахинею? Может, в доме Малковичей, в самом деле, принято было помечать каким-то особым образом двери левые и двери правые. Но как моему ребенку объяснить, что традиция выделения левых дверей в отдельную категорию интерьера существует в некоторых галицких семьях и это каким-то образом перекликается с расположением питерского «рассеянного» на улице Бассейной?

Кстати, о Питере. Знаете, как обыграл славный выходец из Галичины, присвоивший себе лавры Маршака, бессмертную фразу «Это город Ленинград»? А вот как:

«- Що за місто? Це Болехів, Коломия чи Радехів? Чемний голос відповів: - То є славне місто Львів!»

Ну, а кто б сомневался?..

Я вот подумал в этой связи: а давайте пойдем дальше и региональные версии этого украинского плагиата шедевра выпустим. К примеру:

«- Де це ми? То Вугледар, Краматорськ чи Соледар? А йому за це – в «торець»: - Йолопе, так то ж Донецьк!»

И так по списку всех областных центров…

Или можно даже специальную версию для продвинутых школьников и гламурных школьниц славного Кловского лицея по итогам их летних поездок выпустить:

«- Хай, май френд! Із іт Нью-Йорк, Амстердам чи місто Корк? Каже френд той (чи тая?) Іт’с, май дарлінг, Паттайя!»

Корнилов также предложил "перепеть украинскую классику, перенести ее на русскую почву и детишкам впарить", и привел пример: Как умру, похороните Вы меня в России, Где-нибудь, где хоронятся Всякие Мессии. Чтобы Волга грохотала, На краю обрыва! Чтобы слышать, чтобы видеть… …Праві двірі зліва".

.

Хочу поділитися

Привіт, Друзі! Скучила за всіма! 

Всю відпустку морально "била" москалів на наших Українських курортах..... і отримувала маленькі перемоги!

Приємно, але мало! ..... 

Всім моїм Друзям вірш від Ореста Лютого podarok

Байок і Спека (дружній шарж)

     
 Другу Байку  -    http://blog.i.ua/community/53?p=1

 - Дощику, дощику хочеться! -
Волала нагріта на сонці земля.
Листя у спеці полощеться,
У млості схилилось гілля.

Злякано вітер метнувсь у кущі,
Тихо, як мишка,  заліг  і німує.
Пишуть поети у спеку вірші,
Для них перешкод не існує!

Чи сонце, чи дощ, чи мороз -
Складаються в строфи рядочки.
Кипить, ніби чайник, Байок,
Прилипла до спини сорочка.

Ні пиво холодне, ні дим цигарок
Його не спасуть від утоми.
І в холодильник шугає Байок,
Де  все дороге і знайоме.

Лишався тут хліба і сиру шматок.
"І де узялось?" - не допетрав:
Хтось зопалу сунув носок,
Що зветься красиво "шкарпетка"..

Порожня від "Кільки" бляшанка,
"Плейбой" дев'яностого року.
І шапка із зайця,  "обманка",
Сто грамів вишневого соку...

"О Господи, й тут не сховаюсь
Від милих житейських проблем.
Піду вже я краще  скупаюсь
Під душ, щоб із пекла - в Едем!"

Купався Байок, в стелю бризки летіли
(На різний, скажу вам, манер!),
І думка хороша в  поета  засіла:
Придбати  кондиціонер!
                   

погляд польських інтелектуалів на український націоналізм

  • 22.06.12, 08:06
 

З інтернету: огляд польських медіа [погляд польських інтелектуалів на український націоналізм]

wachmistrz_Soroka Dotychczas opublikowa: Artykuy: 1194 , Filmy: 1, Galeria: 25 Dodane przez wachmistrz_Soroka Opublikowano: Wtorek, 06 marca 2012 o godz. 19:07:10 Ukraiski nacjonalizm i woski faszyzm (1922-1939) Аніяка ідеологія та жодний політичний рух, які будь-коли народились в Італії, не мали такого сильного впливу на українську політичну думку, й до певної степені ж й на політичну практику, як фашизм в 1920-х та 30-х роках.   look  

Це не є заскоченням: рух і режим Бенита Муссоліні збудив величезну зацікавленість усього світу, розпалив багато епігонів та інтелектуальну моду на фашизм, - не безпричинно міжвоєнний період називається «епохою фашизму”. Українці мали свій власний повід аби зацікавитись фашизмом. Після поразки у війні за незалежність 1917-1921 років український визвольний рух переживав глибоку кризу й шукав нові шляхи. Фашистка

Підставити другу щоку?

До написання уієї замітки мене підштовхнув цілий ланцюжок подій, що відбулися останнім часом:
«Доктор Хаус» сипле сіль на рану: вас принизили на рідному полі
не на набагато раніше:
"Двоє польских журналістів постануть перед судом за дурні жарти про українок"
 http://www.unian.ua/news/510761-dvoe-polskih-jurnalistiv-postanut-pered-sudom-za-durni-jarti-pro-ukrajinok.html
 Ми можемо насміхатися над своєю владою скільки завгодно, робити на них шаржі, складати лайливі вірші, ми можемо підтрунювати один над одним, ображатися і пробачати, та хіба ми можемо дозволити, щоб іноземці дозволяли собі таке на нашу адресу, на адресу наших жінок, на адресу України?
З чого все почалося, хто пригадає?
 
 Хто ж розпочав принижувати Україну?
Колись цей "хтось" був впевнений у своїй перемозі, 
відвернувся від здорового глузду, і колишніх соратників, 
 знайшов "нового друга-старшого брата", тепер користується "плодами".
  
А вороги радіють, що між українцями злагоди немає! 
Взаємопоборювання вже зіграло проти України, наслідки очевидні. 
Будемо продовжувати.......? 
 
 Але Ви повинні чітко розуміти про можливі негативні наслідки і взяти на себе відповідальність.
 Я не намагаюсь переконати прихильників жодної політсили. 
Я закликаю тих, в кого є почуття гідності, почуття відповідальності, 
небайдужості до долі України трохи замислитись над тим, що пропонують нам наші політики, до чого закликають, за для чого вони знов висуваються у владу.
Що вони зробили раніше  і як? 
"Андрій Кожем'якін: Нас зрадив хтось зі штабу"
 О диво! Знову цей таємничий "хтось"!
Для "гарячих" голів:
я ні за кого не агітую, 
я ні проти кого не агітую.
Мій заклик - читайте, думайте, 
аналізуйте, робіть висновки.

Повертайся, ТравушкО!



Моїй віртуальній подрузі



Ти ввійшла до блогу непомітно,
Подруго з Інету віртуальна.
Але ти несеш добро і світло,
І любов, а значить - ти реальна!

В дечому з тобою дуже схожі:
Хочемо зігрітись, але грієм інших...
Ти - Травичка. а я Сонце в блозі,
Й плачемо, й сміємося у віршах.

Скоро тиждень, коли ти пропала:
Чи депресія, чи біль, а чи хандра..
Та в моєму серці сумно стало:
Щезла ти й забрала часточку тепла.

Я за тебе,  дівчинко, молилась,
Так невміло... Але як могла...
Хай тобі Господь вертає Крила -
Так не вистачає Сонечку тепла...

Про критиків, критику і поетів

Поетам, критикам, читачам і собі

Я знаю: критики були, і є, і будуть,
Бо є поети, що від Бога й так собі...
Й допоки Слово підміняє словоблуддя,
Вони знаходяться в одвічній боротьбі.

Хтось з критиків вважає, що він лікар -
Рятує читача від ракових пухлин.
А інші думають, що санітари лісу -
Вовки, шакали - й  живляться слабким.

Хтось у собі вбачає  пастора-месію,
Що вказує овечкам шлях до водопою.
 А той,  хто  лише крав , але не сіяв,
Потрапив до когорти зовсім випадково.

Такий несе розбрат й жадобу властИ
І мстить поетові за біль і самоту.
Хтось так і жде: ось ближній має впасти
Й кричить: "Ату його, ату його, ату!.."

Ні , критики нам, як вода, потрібні,
Це для поета -  стимул творчості і росту.
Та опускатися до пасквілів негідних?
Інтелігентом бути так непросто...

Шляхетною була завжди в нас Мова,
А ми її женемо з дому на вокзал...
Почнімо з себе! І "фільтруймо" Слово!
У нас же блог "Вірші", а не базар!

10%, 3 голоса

7%, 2 голоса

47%, 14 голосов

13%, 4 голоса

23%, 7 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности