хочу сюда!
 

Светлана

30 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Искать

Поиск заметок «вірші»

Від Шевченка до Гнатюка...

  • 09.03.12, 18:27
До дня народження Тараса Григоровича вирішив знову запропонувати шановному товариству цей вірш Валерія Гнатюка. Хтось, думаю, навіть багато хто вже читав його, комусь, з нових друзів, надіюсь , стане приємною несподіванкою...


Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
  Т. Шевченко

Поховали та й забули
Тарасове слово.
Нема волі, нема долі,
Ярмо-іго знову.
Поховали та й заснули,
У сні потонули,
Кайданв не розірвали,
Оков не струснули.
Знову панщина новітня,
Знов кріпацтво всюди,
Всім керують-заправляють
Злодюги-приблуди.
Знову шляхта в спину дише,
Жидок гендель травить,
Московщна ненаситна,
Хижо балом править.
І розбійники заморські,
Й свої посіпаки
Роздирають-рвуть на шмаття,
Неньку, як собаки.
А ви дивитеся тупо,
Як дурні на воду,
Геть забулися якого
Та племені-роду.
Помоскалились, зляшвились,
З’європейзувались, 
Як були сміттям і бидлом
Так же і зостались.
Та пожеж не запалили,
Хмар не розігнали,
Тих, хто встать хотів, самі же 
Ворогам здавали. 
Закопали в чорну яму,
Кобзарву мрію,
А з Тарасом поховали
І віру-надію.
Може час уже згадати
Чиї квіти-діти?!
Чи вовік наймитувати,
Тліти, скніти, гнити? 
Тож пора, нарешті, встати
Від краю до краю,
Бо пощезнете, як роси,
Ніхто й не згадає.
Прокидайтесь та вставайте,
Хоч раз щось зробіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте. 
Та створіть сім’ю велику,
Сім’ю вольну нову.
І Пророка пом’яніте
Незлим тихим словом.

Краще не скажеш!

  • 09.03.12, 07:48

Коментар Світанка

Не втрималась, оскільки Світанок цей вірш виставив у коментарі, розсилаю його через свою замітку:

ДОСТОЙНИКИ



Нами правлять значки на лацканах

Імпортячих, блатних піджаків.

Сіль насипана товсто на ранах

І правопис скувйоджених слів.



Кричимо все: «Свобода! Свобода!»,

А яка? – Нас ніхто не спитав.

Чи насправді вона для народу,

Чи подачка, що хтось нам подав?



Всі «великі» в достойники ціляться,

А мораль на хресті розп’яли.

Навіть церкву і ту уже ділять

Ці диявола чорні посли.



Уже й совість в навал продається,

Рвуть державу навпіл. На куски,

Та все смокчуть поки не ввірвуться

Землі-матері чисті соски.



Мовний суржик в десерт подається,

Чужоземне сують нам лайно,

А над нами Європа сміється.

Вона знає. Ми задні. Давно.

Того великого вогню і смерть не погасила!

Шевченкове слово було і є таким же свіжим, діючим та закличним.

Усе знесла й перемогла його любові сила. Того великого вогню і смерть не погасила.  

Леся Українка

Творчість Тараса Григоровича, та вірші Шевченка влилися в нашу променисту повсякденну дійсність, як могутня ріка вливається в океан. Зараз, як ніколи, розкривається величезна цінність тих високих вимог до людини, які проголосив Шевченко. «Алмазом добрим, дорогим сіяють очі молодії» мільйонів Шевченкових нащадків — славних своїми ділами .

Великий укранський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з свiтовою славою поета-правдолюбця - це Тарас Шевченко. Його думки зрозумiлi усiм пригнобленим, усiм тим, хто хоче вiльного, радiсного i щасливого життя. Чому ж поезiя Шевченка має не тiльки нацiональне, але i свiтове значення? Творчiсть поета-демократа у великiй мiрi вирiшила подальший розвиток укрансько лiтератури, бо не було жодного вiдомого письменника друго половини XIX - початку XX ст., який би не вiдчув впливу Т. Шевченка. Максим Рильський зазначав, що "як пушкiнський реалiзм освiчував шлях росiйськiй лiтературi, так реалiзм Шевченка освiчував шлях укранськiй лiтературi".

Своєю славетною збiркою "Кобзар" вiн започаткував нову епоху не тiльки в iсторi укрансько лiтератури, а й у духовностi. Думки Шевченка-поета, борця-революцiонера завжди зверненi до майбутнього, вони надихають новi поколiння. Ця людина завжди служила правдi i боролася за щасливе майбутнє свого народу. I зброєю у цiй боротьбi поет зробив слово:

Возвеличу Малих отих рабiв нiмих!  Я на сторожi коло їх  Поставлю слово.

I дiйсно, на той час процес становлення ново укрансько лiтератури вiдбувався одночасно iз процесом розвитку науки i культури. А твори Т. Шевченка є зразками глибоко народностi, критичного реалiзму. У лiтературi з'являються новi геро: селяни-протестанти - бунтарi, повстанцi, борцi проти феодального гнiту. Лiтература збагатилася новими жанрами: лiро-епiчна поема, полiтична поезiя, оповiдання i повiсть... Вiн був основоположником критичного реалiзму i в укранському образотворчому мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi. I в свох безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв простому люду конкретний шлях цiє боротьби, цим самим впливаючи на розвиток i лiтератури, i мистецтва, i духовно культури.

Прилучення до світу прекрасного, вірші Шевченка, є важливим чинником морального удосконалення особистості, а значить, і суспільства. Чистою і чесною, гуманною і правдивою, працьовитою і товариською, сповненою власної гідності і пошани до всіх, хто працює, повинна бути людина.

В цій щедрій на любов, добро, приязнь і взаємопідтримку людині, те, про що мріяв, до чого прагнув досягти всією своєю творчістю Тарас Григорович Шевченко. Це — краса, велика, всемогутня сила прекрасного. Нагадаємо, що у своєму Щоденнику (18 листопада 1857 року) Шевченко захоплено вигукує: «Какое животворно чудное влияние красоты на душу человека!» Краса — це вияв найвищої радості життя.

Вірші Кобзаря та його творчість є живою й діючою силою. Це прекрасно висловив Максим Рильський :

...В сім'ї великій,

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.  В Тарасі Григоровичі Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника; він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, та своїми віршами, його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття патріотизму.

Учiтесь, читайте,

I чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь!

Жарт, вірш )

Якби потрапив на безлюдний острів,

Відрізане було б  від мене людство,

Я б жінку-пятницю не підпускав на постріл,

Бо краще ононізм чим самогубство.

ГАРМОНІЧНИЙ ХАОС СЛІВ продовження

  • 07.03.12, 21:26

1 - http://blog.i.ua/user/651331/913493/

2 -  http://blog.i.ua/user/651331/924000/

ісяць листків опалого дерева золотом сонця фальшивих монет , шуршанням піску під ногами бізона, нечутним польотом нічної стріли кажана стає наповненням склянок і колб досліду слів динозавра, шифром поем крокодила в безмісячні ночі бажання написати тобі заповіт чи некролог по білій пустелі відлуння стуку чобіт в лабіринті жахів кохання монстрів , комах , черв'яків ,що по суті є ланцюгом безкінечності муки, хоча... Ліс , листки , чорнозем , перегній , система рівнянь, руки мої , кров , пісня у вухах, сльози в очах, слово в устах, пророк за спиною, тіні усюди, вона попереду, а інше...а інші...,усі перевтілення серця мого, я йду й прийду, хоча сплю і малюю , прокинусь і вмру. *** Віщую; народиться немовля і візьме в свої руки два яблука і одне з них буде перезрілим, кров буде литись з нього рікою і будуть стояти на берегах ріки цієї тварини, що живляться кров’ю , що мають руки і вуста людей, інше буде недозрілим і вітер барханами буде пісок гнати з нього і будуть ходити по пустелі тварини, що живляться падалю , що мають ноги і очі людей, і візьме немовля і відріже половину перезрілого яблука і кине його далеко позад себе, а потім візьме половину недозрілого і кине собі під ноги і з’єднає дві половини що залишилися. І великий грім струсить весь світ, і змішається все, і покриється димом, і проллється благодатний дощ на піски, і вийде сонце і осушить ріку крові, і народить тварина тварину а людина людину, і я нахилюсь і поцілую немовля. ***  Коли кров заходу світила тварин, мов пророцтво й заміна вечірніх молитв , примушує вітер співати в ланцюгах мого серця пісню в тональності гріхів черепах а рожева змія починає малювати ієрогліфи на стінах відкритих раку шок , тоді я рукою з коштовним камінням у персні проводжу по крилам твоїм і ти підіймаєш на мене золото очей твоїх, а в душі нестерпно болить ностальгія майбутніх снів твоїх, а квадрати дерев на сфері танцюють трикутний танок долини тіні папороті. Ми їли червоні суниці, зриваючи ягоди вустами, а сльози трави холодили тіло наше і небо ставало романом, а хмари були його змістом і колеса нашої колісниці залишали золотий слід на них і вовки збирались і разом читали вірші хаосу думок моїх.  *** Білий камінь сну на дорозі з слідами твоїх швидкостей ,це вогонь для містифікації диму цигарок, ми запускаємо руки в розпущене волосся лісів ,.а я ,прислухаючись до сипучого піску твоїх звуків, починаю лякатись , що ти кохаєш мене ,хоча, одні стануть хмизом, інші вогнем , а ми станемо димом на їхніх кістках. *** Я ввійшов у космос, як входять у море, вірніше у річку в горах, бо планети били по душі як пісок і риби-комети намагались проскочити мимо рук моїх і я відкрив серце для холоду, який не зупинив його, а перетворив дрібну колотнечу серця в один нескінченний удар . Серце – гонг , його гул заставляє усміхатись , хоча очі плачуть, не сумуйте очі, на березі лишилась одіж, а вона тлінна , вона життя, Космос-Ріка це Країна Безсмертя. *** І загине Час і настане Безмір’я , а Безвихідь замкнеться сама в собі і залишить престол Хаосу і буде Торжество Хаосу і Безліч Очей. Ти бачиш себе там? Тебе нема і ти е. Нема смерті нема життя, бо нема ліку нічому, нема міри нічому і ніщо не має форми, є суть, є зміст, безліч Очей і Всеохоплюючий Хаос. *** Коли я писав картину роду людського я не знайшов фарби для очей твоїх і тоді зайшов ангел небесний , златовустий з дітьми вишні за спиною і дав мені фарби і я намалював очі твої і щезли люди з картини. *** І було ведіння : Храм сповнений престолу небесної безлічі вікон з білими хмарами у стінах і зорями у сходах, і підійшов старець – пророк , знаючий закон мідних дверей, з серцем у руці, з безліччю облич і однією усмішкою, і сказав старець : "Розруш храм цей прекрасний, бо кістки, що лежать під ним благають тебе, і в них сила твоя, і в них смерть твоя”. І спустився з неба звір подібний сонцю, очі його зміїні, а думки-струмок між крижинами, і сказав звір :"Розруш храм цей прекрасний, бо кістки, лежать під ним благають тебе, і в них сила твоя, і в них смерть твоя .”;і вийшли з храму люди в шатах зелених, з дивною піснею і чашею срібною, повною вина; і піднесли чашу до вуст моїх, і промовили:" Розруш храм цей прекрасний, бо кістки, що лежать під ним благають тебе, і в них сила твоя, і в них смерть твоя .”;і випив я чашу повну вина, і здригнулась земля, і вийшла суть моя з мене і увійшла в храм, і розрушився храм, і з’явилась гора черепів людських і нелюдських, і в них була сила моя, і в них була смерть моя. *** Сліди леопарда на піску мов видима частина життя, але смак солоної води не пробуджує хвилі устремління , бо я або далі пішов чи скоріш відвернувся від прабатька сліпого , сповненого тайн невідкритих, з переплетенням гармонічного хаосу безодні зеленого дна. Відчуваючи віддаль оцю я підіймаю очі на чорне, та там лише зорі та зорі, вогонь та вогонь, і страшно і сумно й безвихідь, невже той хто творив хворів нате , що і я , і я перетворююсь в нього і знову творю безмежні світи , світи , що утворять мене. *** Поблукавши по своїй душі страшно , що вона безсмертна , але є надія , це не душа , а моя хвороблива уява і , якщо це так , то наступить кінець . *** Дракон з рожевою лускою положив голову мені на коліна і жалібно глянув у вічі ,шукаючи спокою , який я йому дарував колись , серед снігів на березі сумної ріки , та очі мої дивились на хмари , а хмари дивились на мене й чекали слова мого , про злаки всесильні , що пилять каміння в проваллі між полем барвінку і полем струмків . *** Холодний і лагідний білий вітер ніжними крилами пізніх метеликів жовтих лісів проповзав по вустах , лякаючись лише одного , що я вдихну і тоді обернусь на холодний і лагідний білий вітер . *** Падає в низ попіл цигарки , химерним маревом іскра вниз , бо це не багаття , це забуття і не зачаття у лісі коли вітер , хитаючи віти акацій стає прародителем нових квіток і лише лілії квіти не у владі його , а в лапах думок , що димом цигарки зливаються з хмарою , а насправді від цього лиш стеля жовтіє і мозок біліє у своєму бажанні розсипатись дрібними частками . щоб вже ніхто не назвав це безумством чи примхою плоті , а покривши червоним обличчя пірнув в глибину відчуття. *** Як я люблю проходити там , де проходила черепаха направляючись за горизонт у вишневі поля блукання бузку зіркових озер . Як я люблю пролітати там , де літав північний орел ,споглядаючи блискавку річки в долонях моїх перед дотиком вітру . Як я люблю дихати там , де дихав вовк повітрям очей направлених в землю , покриту моїми слідами .

                                      ДАЛІ БУДЕ....

До шевченківських роковин - 2

У ПАМ'ЯТІ НАЩАДКІВ

Ім'я видатного Кобзаря глибоко вкорінене у бурхливе розмаїття суспільного, економічного і культурного життя донецького краю. Бо саме Шевченку, як нікому іншому, вдалося переконливо і щиро висловити найдорожчі прагнення багатьох людей до сімейного і громадського щастя, до омріяного у віках справедливого життя, а врешті — до державної незалежності його рідної України.

Поезія Черкащини

  • 05.03.12, 09:20

Оскільки я живу в Черкасах - в мене виникла ідея: знайомити людей з творчістю місцевих мистців, адже інколи дуже цікаві і талановиті люди бувають майже невідомі широкому загалу. Отже, починаю з віршів Тетяни Кузнецової.

Дивлюсь у тебе - наче в річку дивну

І щось таке там знову бачу я,

Чи я швидка, чи просто божевільна -

несе мене неначе течія.

***

Роздуми про поетів, блог, плюсики і ще не народжене Слово

Зразу скажу: блог люблю! І друзів-поетів теж!

А й правда, що поетом бути важко.
Народжуєш у муках Слово Боже.
То струни рвеш, то квалиш, наче пташка,
А інший переходить із "сльози" в "морози"...

Сьогодні він у тебе тему "тягне" знову
І видає за "вибране" й "шедеври".
А завтра додає до друзів половину блогу -
Заради "плюсиків" його "маневри"...

У прагненні до вищості смішні ми, люди.
А може, варто зберегти свій час і нерви?
Читач Розумний, думаю, розсудить.
Він зможе відрізнити хліб від  плеври.

А ми все пишем, мовчки і затято
Долаємо "плюсОві" марафони.
А де ж той справжній вірш , і де його шукати?
Від нього б'є в набат душа і стукає у скронях.

Мені ж болить: а чи коли згадає
Ще ненароджений, але жаданий внук?
А чи захоче вивчити мій вірш напам'ять?
Чи ж візьме книжечку віршів до рук?

Якщо ж так станеться, хвала, Всевишній,
За Слово праведне. народжене у муках!
Бо для поета  -  нагорода
  вища ,
Коли через роки  згадають  внуки!

Ліна Костенко. Поезія.

19 березня 2010 року цій талановитій поетесі, виповнилося 80. Та її вірші залишаться актуальними завжди. 

Життя іде і все без коректур... 

Життя іде і все без коректур. 
І час летить, не стишує галопу. 
Давно нема маркізи Помпадур, 
і ми живем уже після потопу. 
Не знаю я, що буде після нас, 
в які природа убереться шати. 
Єдиний, хто не втомлюється, – час. 
А ми живі, нам треба поспішати. 
Зробити щось, лишити по собі, 
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, 
щоб тільки неба очі голубі 
цю землю завжди бачили в цвітінні. 
Щоб ці ліси не вимерли, як тур, 
щоб ці слова не вичахли, як руди. 
Життя іде і все без коректур, 
і як напишеш, так уже і буде. 
Але не бійся прикрого рядка. 
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. 
Не бійся правди, хоч яка гірка, 
не бійся смутків, хоч вони як ріки. 
Людині бійся душу ошукать, 
бо в цьому схибиш – то уже навіки. 
Спини мене отямся і отям..

Спини мене отямся і отям 
така любов буває раз в ніколи 
вона ж промчить над зламаним життям 
за нею ж будуть бігти видноколи 
вона ж порве нам спокій до струни 
вона ж слова поспалює вустами 
спини мене спини і схамени 
ще поки можу думати востаннє 
ще поки можу але вже не можу 
настала черга й на мою зорю 
чи біля тебе душу відморожу 
чи біля тебе полум’ям згорю 
Очима ти сказав мені: люблю... 

Очима ти сказав мені: люблю. 
Душа складала свій тяжкий екзамен. 
Мов тихий дзвін гірського кришталю, 
несказане лишилось несказанним. 

Життя ішло, минуло той перон. 
гукала тиша рупором вокзальним. 
Багато слів написано пером. 
Несказане лишилось несказанним. 

Світали ночі, вечоріли дні. 
Не раз хитнула доля терезами. 
Слова як сонце сходили в мені. 
Несказане лишилось несказанним. 
Моя любове! Я перед тобою... 
Моя любове! Я перед тобою. 
Бери мене в свої блаженні сни. 
Лиш не зроби слухняною рабою, 
не ошукай і крил не обітни! 
Не допусти, щоб світ зійшовся клином, 
і не приспи, для чого я живу. 
Даруй мені над шляхом тополиним 
важкого сонця древню булаву. 
Не дай мені заплутатись в дрібницях, 
не розміняй на спотички доріг, 
бо кості перевернуться в гробницях 
гірких і гордих прадідів моїх. 
І в них було кохання, як у мене, 
і від любові тьмарився їм світ. 
І їх жінки хапали за стремена, 
та що поробиш, - тільки до воріт. 
А там, а там... Жорстокий клекіт бою 
і дзвін мечів до третьої весни... 
Моя любове! Я перед тобою. 
Бери мене в свої блаженні сни. 
Не говори печальними очима... 
Не говори печальними очима 
те, що не можуть вимовить слова. 
Так виникає ніжність самочинна. 
Так виникає тиша грозова. 

Чи ти мій сон, чи ти моя уява, 
чи просто чорна магія чола... 
Яка між нами райдуга стояла! 
Яка між нами прірва пролягла! 

Я не скажу і в пам'яті - коханий. 
І все-таки, згадай мене колись. 
Ішли дві долі різними шляхами. 
На роздоріжжі долі обнялись.

Воскресіння як відбудеться ?

Досліджуючи  Біблію, прийшов висновку, що Біблія не навчає нас тому,   що люди потрапляють після смерті в «Ад» чи  «Небесний Рай»,  вчення про переселення  душі є не Біблійне . Чи існує життя після смерті. Правда про Ад          Зрозумів також, що перші християни вірили у воскресіння людей до життя, чи  по іншому сказати в повернення до життя  в тілі.  Від Луки 24:1-5 -А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,  та й застали, що камінь від гробу відвалений був.  А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.  І сталось, як безрадні  були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.  А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? (Від Луки 24:1-5)  Як ми бачимо з цих віршів, що навіть  Ісус воскрес в тілі.   Жоден християнин першого століття не вірив у життя  без тіла. 1 до Коринтян 15:50-54. - І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.  Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,  раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!…   Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.  А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! (1 до Коринтян 15:50-54) Тут Павло чітко пише,  що людина  яка дочекається  приходу Месії  і буде жива,  побачить воскресіння  мертвих, а сама  зміниться  в тілі.   Виникає питання яке це тіло буде ?     Маючи деякі знання Біблії , виріши дослідити питання воскресіння .  Для правильного дослідження  використав настанови ап. Павла. 2 до Коринтян 11:3  Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі. (2 до Коринтян 11:3) До Колоссян 2:8. Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом… (До Колоссян 2:8) До Євреїв 13:9 Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив. (До Євреїв 13:9)
================================================================================
Відкинувши всі брехливі вчення і взявши за основу Біблію, бачу з слів  Ісус, що він прийшов в першу чергу рятувати народ Ізраїлю .  Матвія  15;24
  А він відповів  і сказав: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого».   А Лука продовжує писати  слова Ісуса «і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,  щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих». (Від Луки 22:29,30)  З цих двох віршів ми бачимо  відмінний статус  який має народ Ізраїлю.  Перше це те,  що Ісус прийшов рятувати їх, друге те що вони будуть мати особливий статус під час  його правління, вони будуть судити  дванадцять колін Ізраїлю  Книга Об’явлення   інформує нас про цих людей з Ізраїльського народу.   Об'явлення 7:2-8.  І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю,  говорячи: Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах!  І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів:  з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени Ґадового дванадцять тисяч,  з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч,  з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч,  з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних. (Об'явлення 7:2-8)  Ці вірші  нам чітко показують навіть число тих  Ізраїльтян які будуть  відзначені Ісусом в його царстві.  Ці люди  мають згідно Біблії особливий статус,  навіть  Ангел   повинен  допомогти  оберігати  цей народ , до того часу поки не будуть їм поставлені печатки від Бога.  Що це за люди,  яким Бог ставить печаті на голові. Печать на голові це символічний знак, він  в їхньому розумі,  вони своїм розумам вірять Богу і Месії.  Об’явлення про них пише далі. Об'явлення 14:1-5  І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах.  І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх,  і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.  Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві,  не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні! (Об'явлення 14:1-5) Об’явлення показує, що ці люди особливі, вони не займалися блудом,  тут мається  на увазі, вони  не пили з релігійної чаші яку давала релігійна  система світу.  Об'явлення 17:3-6  І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів.  А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її.  А на чолі її було написане ім'я, таємниця: Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі.  І бачив я жінку, п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим. (Об'явлення 17:3-6) Також ці люди були вірні Христу , і виконували його накази «Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові»  і ці люди мають можливість воскреснути першими «вони первістки Богові . Об'явлення 20:4-6 доповнює. І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний, і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.  А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.  Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років. (Об'явлення 20:4-6)  Ці люди з народу Ізраїлю  більше ніколи не помруть, «над ними друга смерть не має влади» і вони будуть разом з Ісусом  керувати землею.   Це воскресіння  розглядав тут.   http://blog.i.ua/user/2917370/930664/ Якраз вони будуть мати інші тіла, не такі які маємо ми зараз на землі, ап. Іван писав. 1 Івана 3:2. Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. (1 Івана 3:2)  Тіла цих людей будуть змінені, тому що кров  не може жити  в тому місці де перебувають Анголи.     Звичайно нам язичникам  хочеться теж бути  разом з Христом на небі і правити землею, і людьми,    тому ми  ці вірші трактуємо по своєму.  Та вони швидше всього до нас відношення не мають.  І ми чітко бачимо,  що  перше воскресіння стосується  Ізраїльський народ.  Ісус прийшов в першу чергу до них, він сам це сказав.  Месія  також не забув  і про нас язичників , він  сказав так. Івана 10;16. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари,  Я повинен і їх припровадити .  І Мій  голос почують вони, і буде одна отара й Один Пастир!   Цей вірш показує,  що інші народи, які не належать народу Ізраїлю також почують  голос Ісуса.    Ось про цю кошару овець,   повідомляє  Об’явлення нам.  Об'явлення 7:9-17. Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!  А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові,  кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!  І відповів один із старців, і до мене сказав: Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили?  І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш! Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця…  Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними.  Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка.  Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре! (Об'явлення 7:9-17) Ці люди про яких ми читали  знаходяться перед престолом на землі,  вони не будуть жити на небі  їхні тіла будуть земні.  Над цими людьми має силу друга смерть,  про яку пише Об’явлення далі. Об'явлення 20:12-14. І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.  І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.  Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. (Об'явлення 20:12-14)      Ці люди будуть жити на землі тисячу років під правлінням Христа  і будуть мати можливість змінитися.  Об’явлення  пише в двадцятому розділі вони повстануть в кінці тисячу років,  і будуть воювати проти народу Бога  на землі,  їх чекає знищення,   а багатьох  вічне життя.  Думаю що це може бути правдивий план воскресіння , та він потребує  дослідження.  Буду радий як хтось допоможе. Та знаю одне «Бог не людина щоби йому брехати і не син людський щоб мінятися»     З Біблії ми бачимо два етапи воскресіння. Перший етап для неба , число  людей  144 тисячі вони будуть мати тіло подібне до Христового..  Другий етап воскресіння для землі в кінці  тисячолітнього правління Христа,  ці люди будуть мати земні тіла.    
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности