I.UA
хочу сюда!
 

Ольга

28 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 27-35 лет

Искать

Поиск заметок «вірші»

ГОЛОСУВАННЯ конкурсу " 2012 рік віри та надії"

Шановні мешканці UA ! Ось і добіг кінця перший етап конкурсу " 2012 рік віри та надії", який проводився на нашому порталі. 

Якщо Ви не байдужі до української культури, української мови, до всього прекрасного, святого, людського і просто любите  Україну, то Ви обов"язково ВІДВІДАЄТЕ СТОРІНКИ НАШОГО КОНКУРСУ і візьмете участь у голосуванні! 

Нагадуємо, що КОНКУРС проводився силами і за підтримки громадського об'єднання - співтовариства "Біла стріла".

 ЗАПРОШУЄМО ВАС долучитися до голосування в наступних  номінаціях: Голосуйте за Міс порталу 2012 http://blog.i.ua/user/2961506/902671/ Голосуйте за найкращий вірш http://blog.i.ua/user/2527391/901867/ Голосуйте за найкращу листівку http://blog.i.ua/user/2548344/902740/ Голосуйте за найкраще оповідання http://blog.i.ua/user/2666217/903152/

Голосуйте за "Найкращий жіночий портрет 2012" http://blog.i.ua/user/2961506/902908/

Відкрите голосування в номінаціях відбудеться з 03.02.2012 по 20.02.2012. Оголошення переможців в номінаціях призначено на 21 лютого 2012 року - Міжнародний день рідної мови.

ШАНОВНЕ ПАНСТВО! ОРГКОМІТЕТ КОНКУРСУ ЩЕ РАЗ НАГАДУЄ ВАМ: кожен з Вас щиро вболіває за ТВОРІННЯ наших авторів. Тільки Ви і Ваш голос можуть визначити переможця. Але, відповідно до ПРАВИЛ КОНКУРСУ, і вже був прецедент (учасники і агітатори якого отримали попередження), аґітація у масовій розсилці ЗАБОРОНЕНА! НАС ВСІХ ДРАТУЮТЬ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ НА ВИБОРАХ! Отже, Закликаємо Вас бути чемними, чесними та виваженими! Хай ЧЕСНО переможе справді найкращий!

 Зазделегідь Вдячні за активну участь і неупередженість під час голосування!

Переяслвські угоди з"їли миші ?

Переяславські угоди з‘їли миші! Ніякого об‘єднання України і Росії не було! applause
Переяславські угоди з‘їли миші! Ніякого об‘єднання України і Росії не було!
Найбільша історична фальсифікація ризикує перетворитися в потужну політичну сенсацію! Далі обійтися без висловів «ми не повірили», «такого не може бути», «шок» просто не можна.nini  omg   hypnosis   shock   unsmile   stena  ...crazy umnik   Коли ми співставили факти, проаналізували хроніку подій, задали прості питання, на які ніхто не зміг дати відповіді nini пережили справжній емоційний шок. Бо рівень цієї імперської фальсифікації, перевищує всі можливі уявлення.look Отже, все почалося з єфимків з ознакою. Це срібні талери, які ходили середньовічною Європою. Повноцінні гроші з високим вмістом срібла. Ставши Гетьманом, Богдан Хмельницький, в боях та результаті, як нині говорять, господарсько-фінансової діяльності, отримав дуже багато таких монет. Тривала виснажлива війна з Польщею, тож гроші money були потрібні. Шукав Гетьман і союзників. Зрозуміло, не за спасибі,podarok  car  tits pomada   money . Військова підтримка щедро оплачувалася. В основному, талерами. Часто, за гроші, воювати підряджалися і козаки. Така тоді була загальноприйнята практика. Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, фанатичний колекціонер козацьких речей, отримавши кілька старовинних талерів, звернув увагу на дивну чеканку – 1655 рік і зображення вершника. В середньому, одна така монета нині коштує від 1500-2000 доларів. Відома як єфимок з ознакою. Фактично, стала першою нормальною грошовою одиницею Росії. Тираж перечеканених талерів, за різними джерелами, склав від 800 до 1 млн. примірників. Як виявилося, саме скільки  shock  nevizhu Богдан Хмельницький заплатив царю за військовий союз проти Польщі! Росіяни просто тупо нанесли свої символи на гроші об‘єднаної Європи, отримавши власну монету.  uhmylka Коли оприлюднена нами версія дійшла до офіційних істориків Росії та України, вони не повірили.hypnosis Полізли в літературу – отримали підтвердження. Шок.omg Чекаємо перших публікацій від професіоналів. Підкреслю, автор цих рядків, як і команда, що працює в часописах «Нова Січ» і «Музеї України» не є істориками. Ми – журналісти parik . І наше завдання, аналізувати факти, створювати сенсації, інформувати суспільство, проводити розслідування…burumburum А писати дисертації – то справа інших діячів, які, здається, крім власної наукової кар‘єри і звань, більше нічого не помічають…tears Вийшло так, що подивившись look  трохи під іншим кутом на українську історію, ми почали регулярно здійснювати наукові відкриття. Як співав О.Бендер: «Совершите Вы массу открытий, иногда не желая того!». Козацькі регалії в США, епопея з шаблею Мазепи, скарби Кубанської Народної республіки, Парутинський десант, скарби Сагайдачного, Апостола, Хмельницького, Мазепи, архіви УНР вже встигли стати частиною офіційної української історії. Студенти пишуть по нашим статтям реферети і курсові, вводячи в ступор старих викладачів історії, які пунктирно прочитали лише кілька книжок. Більше і нема… Отож, зрозумівши, що ніякого злиття України з Росією не було - Богдан просто найняв росіян у військовій кампанії проти поляків, не бажаючи того, створивши їм грошову систему, ми задалися простим питанням – а що відбулося у Переяславі 1654 року?question questionquestion Імперські лизоблюди yazyk , сталінські посіпаки stop і вже більш сучасні гебнячеські стукачі stena , які чомусь обзивають себе «істориками», встигли написати про цей «величний акт об‘єднання», тисячі книг, мільйони статей. Інші зліпили пісні, вірші, картини, фільми… Щороку і Незалежна Україна і незалежна Росія щось помпезно відмічаютьquestionbeer2  bazar . Захотілося дізнатися – а де ж ті загадкові документи? В якому архіві? Чи може на аукціоні? І скільки вони можуть коштувати money ? Почали шукати. Ви не повірите!   НІЯКИХ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ З ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ НЕ ІСНУЄ!!! Нема!    nini  shock Аби читач хоч трохи заспокоївся  smoke  після такого відкриття, наведу цитату: «Переяславский акт 8 (18) января 1654 г. принадлежит к числу одного из наиболее заидеологизированных, политизированных событий истории взаимоотношений двух наших народов, международной и политической жизни в ареале XVII в. Несколько слов о Переяславском акте. Вначале одно источниковедческое замечание. Широко известный и многократно публикуемый рассказ о раде воспроизводится обычно по тексту из статейного списка посольства, возглавляемого В. В. Бутурлиным. Не учитывается, однако, что это вторичный, несколько препарированный вариант. Меж тем, сохранился подлинник (4): именно его повез сеунщик А. С. Матвеев 21 января, именно он зачитывался царю неделю спустя. Разумеется, существенные различия отсутствуют, но некоторые детали не совпадают. В частности, в списке удалены украинизмы. Текст в нем расположен так, что создается впечатление записи со слов И. О. Выговского, именно так излагаются иногда события в литературе. Но фактически это отдельный документ, авторство которого требует дополнительных разысканий. Принадлежность его самому писарю генеральному вызывает сомнения, хотя вполне вероятно, что источник исходил из писарской канцелярии и составлен с его слов. В любом случае нет никаких оснований считать документ, как и запись в статейном списке, искажающими смысл говорившегося и происходившего на Переяславской раде. Лев Заборовский» [джерело]
Цей талер Хмельницький заплатив московському царю за військовий союз
Цей талер Хмельницький заплатив московському царю за військовий союз. chih 
Після цього, нормальні люди, а тим більше українські націоналісти переживають шок. Потім радість.Сором‘язливо замовкають російські патріоти smutili  podzatylnik . Одного разу, цей короткий факт зірвав застілля у компанії кількох професійних істориків. Хлопці кинули щедро накритий стіл tost  drink , почали гортати книги, полізли в Інтернет. Пляшку програли…uhmylka  drunk .  Аби закінчити з фактами і цитатами, дамо слово українському авторитету:
«Опис Переяславської ради маємо у "Статейному списку", тобто звіті В. В. Бутурліна царю, що насичений подробицями, забарвлений риторичними прикрасами, хоча на Переяславській раді Бутурлін не був присутній і про її хід дізнався від інших. Протокольного документального запису про неї не існує. Взагалі щодо статейних списків, що складалися послами, посланниками, агентами московського уряду і які зосереджувалися потім у Посольському приказі в Москві, то їх об'єктивність і правдивість поставили під сумнів уже сучасники. Бутурлінський звіт царю, який грішить неповнотою, а в деяких місцях неточністю, був розтиражований у безлічі радянських видань, особливо останніх десятиріч. Він відомий нам також і з підручників історії СРСР (історія України, як ми знаємо, довгий час у навчальних закладах України не викладалась)». О.Апанович [джерело] Ми тихенько опитали справжніх істориків, які реально працюють в архівах багатьох країн. Жоден про ОРИГІНАЛИ Переяславських Угод не чув і
не бачив!  nini Один дослідник розповів, що дійсно, якісь папери колись були. Зберігалися в Москві і Києві. І зміст їх був зовсім не такий, як нам втокмачують росіяни. Доля тих грамот дійсно неймовірна. Одного разу, роблячи ревізію в якомусь кремлівському архіві, наглядачі помітили, що від тих старовинних грамот нічого не залишилося. З‘їли миші! Скандал, ганьба! Адже, згідно тим папірцям, чи пергаменту, Україна ЗАКОННО втратила незалежність, а без них була просто окупована Росією, що кардинально змінює геополітичні розклади. Доповіли кудись на самий верх. Створили комісію. Почали шукати українські примірники. Як виявилося, їх теж з‘їли, але вже жовто-блакитні миші! Нема!!! Тож святкувати чергову річницю Переяславської Ради не треба. Бо ніхто не знає, що то було. І чи було? Та як?
А з тих політичних діячів, так званих істориків, які будуть щось
булькотіти про «благословенний акт злуки України з Росією» у Переяславі,
можна відкрито сміятися. Фальсифікатори. Дурять людей. Бо нічим свою
тріскотню довести не можуть. Документи відсутні.  lol За великим рахунком, можна почати юридичний процес оформлення незаконної окупації України Росією. Подати перший позов до Печерського районного суду… Процедура вже відома. Вимагати компенсацію… Як не дивно, є люди, які можуть реально це зробити. Там може і нова влада України підтягнеться… Прогнозів робити не буду. Може, нарешті, українські та російські вчені зрозуміють, що історія давно перетворилася на складову частину геополітичних процесів, які мають колосальне значення. Хоча, це так, черговий крик в пустоту. Треба підійти більш конкретно. Час відмінити всі оті безглузді пільги, доплати за наукові звання. І взагалі, скасувати оте шизофренічне «кандидат розтаких-то наук» question . Або, просто перестати платити за них з держбюджету. Тоді може хтось почне наукою займатися, а не дисертації передерати…beat Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України», член Національної Спілки журналістів. Не історик П.С. До уваги можновладців: як свідчать історичні факти, підписання з Росією подібних угод (не лише у сфері військового співробітництва) може перетворитися на втрату незалежності України.

Термін зберігання.

Цей спогад – все що в мене є
В мовчанні листям шелестіли,
Та кожний мріяв про своє.
Все вийшло так, як ви хотіли.
Минали жовтнями роки
Дощі ночами цокотіли
Спливло усе, але думки
Про вас – лише закам’яніли.
Все вийшло так, як ви хотіли.
Минуло два десятиріччя
Життя і час своє зробили
Змінили погляд і обличчя
І голос трохи зачепили,
Та все ж не дуже постаріли.
Все вийшло так як ви хотіли.
20й рік. В мого кохання,
Що ви його не розділили,
Вже вийшов термін зберігання
І почуття заціпеніли,
Заклякнули, здерев’яніли.
Все вийшло так, як ви хотіли.
Здійснивши мрії ті жіночі
(на все що вистачило сили)
Пустивши пил комусь у очі
Комусь ті очі ви закрили.
Все вийшло так, як ви хотіли.
Ви стали як усі, як інші
Ті що ніколи не тремтіли
Як голос в слухавці і вірші
Немає щастя - ви купили.
Все вийшло так, як ви хотіли.
Луна,  без голосу печальна
Бо ви її не пережили,
Осіння мрія пасторальна
Той листопад, де ви - любили.

Ольга Германова - Кава (вірш)

Занурюю погляд у сонячні храми, 
Що світять мені крізь прозоре вікно. 
Людей розділяю на шістки та дами, 
А ким я для них є – мені все одно.

За місцем зірок майбуття прогнозую, 
Угадую настрій за тоном розмов. 
Та бажаним дійсність нерідко маскую, 
Бо кава холодна смачніша за кров.

Голосування в номінації "Найкращий жіночий портрет 2012".

  • 03.02.12, 11:00

Ось і закінчився перший етап конкурсу " 2012 рік віри та надії"

В номінації світлина проводилось два конкурси,перший має на меті визначити найгарнішу жінку порталу i.ua,другий повинен визначити найкращу роботу фотографа в жіночому портреті.На адресу конкурсу надійшло без малого 200 авторських робіт.Компетентне жюрі відібрало з них по 10 найкращих і виставляє їх тут та в сусідній замітці,для вашого відкритого голосування.Подивіться уважно на ці роботи виберіть портрет який вам найбільше подобається і натисніть в голосуванні відповідний номер роботи.З метою дотримання рівноправ"я та недопущення тиску авторитетних авторів на починающих,роботи виставлені без імені автора.Це зрівнює можливості учасників.Тільки ваш смак,вміння бачити жіночу красу,ваша порядність та чесність при голосуванні стануть тим інструментом,який дозволить визначити дійсно найкращий портрет і визначити переможця в номінації  ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ 2012. Парралельно проводиться конкурс "Міс порталу 2012".За найгарнішу жінку порталу можна проголосувати тут http://blog.i.ua/user/2961506/902671/.Відкрите голосування в номінаціях по найкращим 10 роботам відбудется з 03.02 по 20.02.Оголошення переможців в номінаціях призначено на 21 лютого 2012 року- Міжнародний день рідної мови.Переможець в цій номінації отримує приз в 500 грн. №1 №2 №3 №4 №5 №6 №7 №8 №9 №10

Підчас конкурсу забороняється агітація та реклама роботи (робіт) окремого конкурсанта.За подібні дії,конкурсант може бути знятий з конкурсу.Остаточне рішення ВСІХ спірних питаннь, які можливо виникнуть під час проведення конкурсу, та пов"язані з конкурсом, цілком та повністю лежить на законодавчому та виконавчому органі Конкурсу - ЖЮРІ.

Склад журі в номінації Світлини:

Davigadoff kadetv20,R0mmel,Amiran,эйч.

Прохання до всіх,хто побачить цю замітку-голосувалку,розіслати її своїм друзям. P.S,Обов"язково зайдіть та проголосуйте за роботи в інших номінаціях: Голосуйте за Міс порталу 2012 http://blog.i.ua/user/2961506/902671/ Голосуйте за найкращий вірш.http://blog.i.ua/user/2527391/901867/ Голосуйте за найкращу листівку http://blog.i.ua/user/2548344/902740/ Голосуйте за найкраще оповідання http://blog.i.ua/user/2666217/903152/

5%, 13 голосов

2%, 5 голосов

35%, 86 голосов

2%, 6 голосов

3%, 7 голосов

23%, 55 голосов

5%, 12 голосов

1%, 2 голоса

12%, 30 голосов

11%, 27 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Починається голосування в номінації Поезія - 2012

Шановні мешканці ю.а. Ось і добіг кінця наш конкурс, який проводився на нашому порталі. Пропонуємо Вашій увазі  вірші, які на думку журі конкурсу мають взяти участь в голосуванні. Той вірш, який за результатом Вашого голосування набере найбільшу кількість голосів і отримає наш головний приз 1000 грн. 

З метою дотримання рівноправ'я та недопущення тиску, роботи виставлені без імені автора.Це зрівнює можливості учасників.Тільки ваш голос,вміння бачити і відчувати те, про що нам пишуть автори віршів,порядність та чесність при голосуванні стануть тим інструментом,який дозволить визначити дійсно найкращий  вірш.  Відкрите голосування в номінації "ПОЕЗІЯ"  відбудеться з 03.02 по 20.02.Оголошення переможців в номінаціях призначено на 21  лютого 2012 року - Міжнародний день рідної мови.

1. Усі ми України діти

Якби я вміла добре малювати, Я б на широкім білім полотні Намалювала б сонячні Карпати, І клин лелечий в небі навесні… Намалювала б я Дніпровські кручі, Херсонський степ, замріяну Волинь, Гаї зелені і сади квітучі, І чорноморських хвиль глибоку синь… Якби я вміла гарно заспівати, Я б поєднала в пісні про життя І колискову, що співала мати, В годину пізню пестячи дитя… І двох сердець закоханих єднання, І мрій високих полум’яний зліт… І ніжність лебединого кохання, І почуттів барвистих дивосвіт… Якби я вміла птахою літати, Я віддала би шану землякам: Вклонилась би трудівникам завзятим, Їх золотим натрудженим рукам, Й героям тим – козацької породи, Що молодими в землю полягли, Лишень за те, що прагнули свободи, І з рабством примиритись не змогли… Ці почуття – барвисті й розмаїті Сплітаються, мов квіти у вінку: Усі ми – України рідні діти, І мову маєм – щедру і дзвінку! Тож в щастя мить, і у сумну годину, Я б побажала кожному із нас Понад усе любити Україну, І щоб вогонь той у душі не згас. Щоб, згуртувавшись в боротьбі за волю, Країну піднімаючи з руїн, І прагнучи свою здобути долю Ми і самі піднялися з колін… Щоб переможним і щасливим кроком Ми впевнено ввійшли у майбуття… Вітаю українців – З НОВИМ РОКОМ! І щиро зичу гідного життя!

3. Я собі і вам то зичу

Зичу я всім в Україні: Щоб вернувсь слов’янський лік Щоб він був в осінній днині Та не звавсь не Год не Рік Щоби Лєтом називалось Ще як триста лєт назад Щоб чужі сюди не пхались Та свої їй дали лад Щоб не звалось воно Роком Не було життя щоб злим Щоб вернули крок за кроком Що було для нас своїм Не Язик щоб тільки Мова У нас спільною була Щоб вернулось Руське Слово Щоб Країна розцвіла Щоби брат не йшов на брата Не цькували щоб чужі Щоб чужих могли здолати Та не брались за ножі Щоб такий як Сагайдачний Сів на Кия Стольний трон Щоб Народ був Князю вдячний З чотирьох її сторон. Щоби Совість всім чеснота Щоб Народ з’єднавсь у Гурт Щоб була для всіх робота Щоб вернувсь назад манкурт. Не цурались щоб чужого Дбали завжди про своє Були горді ви, від свого І хвалились - То моє…

4Вітаємо!

Ну що ж. Привіт Рік Високосний! Ти йдеш до нашого двора. Народ наш щиро Тебе просить. Пошли Україні добра! Нам гори золота не треба, Бо на нім кров людська лежить, Лиш дай нам право жить під небом І мирно діточок ростить. Та забери від нас «сокиру», Що завжди розбратом була І подаруй нам квітку Миру, Щоб Україна розцвіла. Зроби, щоб ми брат брату руки Поклали в дружбі на плече. Нехай сумний вогонь розлуки Дитяче серце не пече. Посій в ріллю Любові зерна, Зроби щось добре для села, Щоб тут, на мирних його тернах Надія й Віра скрізь жила. Зроби, щоб тільки сльози щастя, Текли по личку Матерів, А у очах дитячих чистих Завжди вогонь добра горів. А Ми вина бокал піднімемо За тебе, Високосний Рік, І в Світ з добром у серці підемо У Новий, більш щасливий вік.

5Зимова ніч (переклад вірша Б.Пастернака)

Мело- мело по всій землі В усі – усюди Свіча горіла на столі Гадали люди Як літом роєм мошкара Летить на світло Сніжинки гнало із двора В холодні вікна На склі ліпила заметіль Кружки і стріли Свіча горіла на столі Свіча горіла На стелю тіні та лучі Навкруг лягали На саме хрещення вночі Дівки гадали Схрестились руки уночі Схрестились долі Стікали воском із свічі Краплини кволі І черевичка два до ніг Із стуком впали На сукню крапельками сліз Свічки стікали Все загубилося в імлі У сніжній білій Свіча горіла на столі Свіча горіла На свічку протягом тягло Спокуса жаром І ангел вверх здійняв крило Схрестивши в пару Весь місяць в лютому мело І раз по-разу З свічі що плавилась як скло Стікали стрази. Свіча горіла на столі Свіча горіла

6Різдво

   Приходить Різдво Христове І дзвони церковні, магічні Віщують нам Боже Слово. Беззаперечне, святе і одвічне. Христос Народився! – Вітають. Брат-брата і цілі родини І так уже тисячі років Всі чекають цієї хвилини. Христос Народився! Сусіде. Тобі я образи прощаю, Кидаю навічно обіди І щиро тебе я вітаю. Малюк. Три вершки від дороги, Мене на путі зустрічає: Вуйку. Христос Народився! І далі санчата штовхає. Від того вітання я млію І в душі щось палає гаряче. Бринить, як натягнуті струни І серце від радості плаче. Я спішу, я біжу, задихаюсь, Щоб успіти до тої хвилини, Коли в Образи помолившись До столу сідає родина. І господар родинного дому Вітає: Христос Народився! Я щасливий. Що встиг, що добіг І на свято Святе не спізнився. Будуть люди завжди зустрічати, Це свято родинно-глибоке І в надії до Бога молитись, Щоб побачитись Нового Року.

7. Брат наш хворий, брат наш дуже хворий.

Брат наш хворий, брат наш дуже хворий. Брат наш не одужає ніяк. Люте горе, наше давнє горе: Брат паскудник, кривдник, маніяк! І давно немає нам спокою Від його ненависті, образ. Змалку брат не дружить з головою, І готує ножика на нас. "Нєту вас! Ви - видумка поляков, Чьтоб убіть єдіний русскій мір!"- Брат страждав з дитинства переляком, На весь світ кидався, наче звір. То гуляли наші за Окою, Мали гріх, і народився він. І тепер немає нам спокою Ні вночі, ні вдень, ні через тин. Кажуть, брат пьяниця і нероба, Кажуть - здирник, підколодний гад. Він не винний - то його хвороба. А для нас він брат, нещасний брат! Брат - не винний! Винні злії люди, Що його нацьковують на нас: "Всє хахли - мазєпи і іуди! У Рассєі сваравалі газ! Чьто ти врьошь? Какая голодуха? Клєвєта на Русь і на мєня!" То лихий заніс йому у вухо. Хворий брат не тямить, де брехня. Іноді стає він, наче дикий, Та немає в тім його вини - Марить брат, що грізний і великий, Навіть коли всереться в штани. Марить брат про гонор, месіанство Вірить підлим, молиться брехні. І сміється посполите панство З хворої дурної маячні. Іноді, під брязкіт балалайки, Під тримтіння хворої руки, Брат заводить надоїлі байки Про союз братерський навіки: "Вмєстє ми пайдьом супротів НАТО, Скажєм: "Бля, Амєріка, заткнісь!" Брате, брате, нерозумний брате! Схаменися брате, схаменись! Є земля неорана під боком, Хатка є, і діточки свої. Що ж ти лізеш завидющим оком На чужі достатки й врожаї? Маєш все, і навіть забагато. Нащо мариш про чужі лани? Брате, брате, нерозумний брате, На своє подвір'я зазирни! Зрозумій - ніхто тобі не ворог, Тож не сип отруту на межі. Не роби собі і людям горе Для здоров'я власної ж душі. І не треба цілий світ повчати, Як в самого негаразди скрізь. Брате, брате, нерозумний брате, Схаменися брате, схаменись! Не багато хочемо ми, брате: Ні, не допомоги, ні вигод - Перестань нарешті нам брехати Й зневажати бідний наш народ. Як не можеш з нами сумувати, На місцях страшних для нас подій, То зумій хоч, брате, промовчати, Чи хоча б відверто не радій... І хоч злий шепоче нам на вухо: "Він не брат вам, а найгірший кат!" Віримо - отямиться братуха, Віримо, що схаменеться брат.

8.Молитва до св. Миколая

Подаруй, Миколаю, сина – Світлим ранком чи в нічку синю, В цвіті мрій, пелюстках калини... Подаруй, Миколаю, сина – Тихий шепіт і сміх дитинний, Оченят голубі озерця... Подаруй, Миколаю, сина - Подаруй мені друге серце!..

9.З надією в серці

УКРАЇНО МОЯ! Моя Батьківщина! Мій рідний край: ланів,полів, Серед інших країн,ти у мене єдина, Моя біль,моя радість,шалений порив... Я милуюсь красою природи і мрію, Захоплює велич пейзажів,святинь, Та я маю велику,незламну надію, Про красу та міцність усіх поколінь... Викликає повагу людей твоїх доля, Боротьба та страждання народу в віках, Нехай же буде Божа воля, Подолати той безмежний страх... Явися зорею у темному світі, Прокинься рідненька від довгого сну, Заграй же козаче мені на трембіті, Збуди в мому серці ВІЧНУ ВЕСНУ!!!!

Велике прохання до всіх, хто голосує за кращий вірш, будь-ласка обов'язково зайдіть та проголосуйте за роботи в інших номінаціях:

Голосуйте за Міс порталу тут  http://blog.i.ua/user/2961506/902671/ Голосуйте за найкращу листівку тут http://blog.i.ua/user/2548344/902740/ Голосуйте за найкраще оповідання  тут http://blog.i.ua/user/2666217/903152/ Голосуйте за найкращу фотороботу http://blog.i.ua/user/2961506/902908/?p=2#p0 Шановні  голосуючі!

На прохання автора,  вірш№2 видалено з голосування.http://blog.i.ua/user/3954537/914907/

Моя місія - чекати!



З тих пір, як відлетіла ти,
Минуло більше року.
Чи прийняли тебе світи?
Чи прижилася там, нівроку?

Мені говориш, що нема
В вас холоду ніколи.
У нас морози ж б'ють. Зима.
І діти не пішли до шоли.

Ти кажеш, небо там таке ж,
А хмари, мов овечки.
Широке море. А пташки
На пальмах в'ють гніздечка.

Чимало там чужинських свят,
Чужа ментальність, мова.
А одяг довгий, аж до п'ят.
Араби, одним словом.

Не наші обриси облич
І колір шкіри.
Щодня тягучий студить спів -
Там інша віра.

Що ж тобі, доню,  передати
На чужину, де є усе?
- Жмуток калини, дрібку м'яти
І збірочку твоїх есе.

Дощу, і весняного грому,
Тут позабула про дощі...
Я, мамо, хочу вже додому
Й мені не пишуться вірші...

 - У вік комп'ютерів і технологій
Шість годин лету - й Емірати!
Тебе чекатиму, ти чуєш, доню,
Моя ж  бо місія - чекати!

ВІРШІ. УЛЮБЛЕНІ. ВІДОМІ та ЗАБУТІ...

  • 01.02.12, 21:55

До уваги читачів: Замітка буде постійно доповнюватися...

МУЖЧИНАМ
Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис.
Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,
З якої ви п’єте: змагайся і кріпись!
І ми їх даємо не у залізнім гимні,
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.
Бо швидко прийде день і у завісі димній
Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.
Ще сальви не було, не заревли гармати,
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
Все, що дає життя іскристе і багате,
Мов медоносний сік, збираємо для вас.
Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть —
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!

Олена ТЕЛІГА

rose 

ЩАСТЯ
З усіх людей найбільше я щасливий,
будую білий калиновий міст.
Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий.
Великої моєї філософії
такий безглуздий зміст.
Не заплачу стражданню й горю мита,
люблю риск, небезпеку й сум’яття.
Я є рушниця, радістю набита,
якою вистрілю на честь життя.
Я п’ю його до дна, без сумнівів, без журб і бід,
ніщо, що людське, — не є мені чуже,
а що сьогодні я не маю грошей на обід, —
байдуже.

Богдан-Ігор АНТОНИЧ

Лягла зима, і білі солов"ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.
Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко,
Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов"ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.
Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам"ять наша - мак в колисці.

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.
І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!

Михайло ПЕТРЕНКО

rose 

МАЛЮНОК НА ВІКНІ
Мороз спогадує
І на моїм вікні
Рослинний світ епохи неоліту
Відтворює.
Галузка до листка
І стовбур до коріння.
Ростуть ліси опішньо,
Ніби думи,
І невловиме їхнє зачинання.
Так творяться планети:
Таємнощі творіння незбагненні.
Як туск,
Як радість, —
Ні запаху, ні кольору нема,
Як голос, —
Виймаєш, наче шаблю із піхов,
Лиш відчуваєш рух,
Ну, а протяжності його не знаєш.
А може, він ворушить злотне листя,
Приміром, на Венері.
Мороз спогадує
В такій масштабності,
Як ми — своє дитинство:
Один до тисячі,
А може, вдвоє більше.
Химерні пальми, фігові кущі
Свій рух затамували,
Нахилені пагінням у минуле,
Де не лишилось стогону примерзлого коріння,
Лиш голос мерзлих соків.
Сягнистою ходою
бреде в сучасність
І ніяк не дійде.
Мороз спогадує…
А подих мій — сполука всіх сокир —
Ліси корчує в сатанинськім гніві.
А на вікні, так ніби на дровітні,
Тремтить сльоза розтала,
Сльоза віків минулих.

Павло МОВЧАН

rose 

НЕ БЕЗ АЛЕ
Гарна дівчино, ти, цвіте розвитий,
Глянуть на тебе — значить полюбити,
Глянуть в ті очі, як море без дна,
Вчути той голос, дзвінкий, як струна,
Вчути той тихий сміх,
Сумом повитий, —
Як же тебе би міг
Хто не любити?
Гарна дівчино, блідавая зірко,
Думать про тебе і сумно, і гірко.

Іван ФРАНКО, 1884 р.

rose 

ЛЕБІДЬ
На болоті спала зграя лебедина.
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Спало все навколо, тільки білий лебідь
Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран.
І співав він пісню, пісню лебедину,
Про озера сині, про красу степів,
Про велике сонце, про вітри і хмари,
І далеко нісся лебединий спів.
Кликав він проснутись, розгорнути крила,
Полетіти небом в золоті краї…
Тихо-мирно спала зграя лебедина,
І даремно лебідь звав, будив її.
І коли він вгледів, що брати не чують,
Що навік до себе прикував їх став, —
Закричав від муки, вдарився об камінь,
Зранив собі груди, крила поламав.
Чорна ніч чорніла, не світало вранці,
Ввечері далекий захід не палав…
Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,
Тихо кров'ю сходив, тихо умирав.
Аж колись уранці зашуміли хвилі,
І громи заграли в сурми голосні,
Вирвалося сонце, осліпило очі,
Роздало навколо обрії ясні.
Стрепенулась зграя, закричала біла:
"Тут гниле повітря, тут вода гнила!..
А над нами сонце, небо, простір, воля!" —
І ганебно спати більше не змогла.
Зашуміла зграя піною на хвилях.
Зашуміла вітром… ще раз! І — прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю,
То, здавивши рани, крила рознімав…
І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?

Олександр Олесь, 2.IV.1917

ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ

За вікнами день холоне -

У вікнах перші вогні.

Замкни у моїх долонях

Ненависть свою і гнів.

Зложи на мої коліна

Каміння жорстоких днів

І срібло свого полину

Мені поклади до ніг.

Щоб вільне, розкуте серце

Забилось знов гаряче,

Щоб ти, найміцніший, сперся

Лицем - на моє плече.

А я поцілунком теплим,

М'яким, як дитячий сміх,

Згашу полум'яне пекло

В очах і думках твоїх.

Та завтра, коли простори

Проріже перша сурма -

В задимлений чорний морок

Зберу я тебе сама.

Не візьмеш плачу з собою -

Я плакать буду пізніш.

Тобі ж подарую зброю:

Цілунок гострий, як ніж.

Щоб мав ти в залізнім свисті

Для крику і для мовчань -

Уста рішучі, як вистріл,

Тверді, як лезо меча.

ОЛЕНА ТЕЛІГА

rose 

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

...
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.

Ліна КОСТЕНКО

rose  

МОЯ ЦАРІВНА

Тобі одній, намріяна царівно,
Тобі одній дзвенять мої пісні;
Тобі одній в моєму храмі дивно
...
Пливуть молитви і горять огні.

Моє життя веде мене нерівно —
То на вершини, то в яри страшні, —
Та скрізь душа співає переливно
Про очі безтілесні і ясні.

У городі, де грають струни п’яні,
Де вічний шум, де вічна суєта,
Я згадую слова твої неждані.

І серед поля, на яснім світанні,
Коли ще сном охоплені жита, —
Душа тебе, тебе одну віта.

Максим Рильський, 1911-1918
 
rose 
 
Знов весна, і знов надії
В серці хворім оживають,
Знов мене колишуть мрії,
Сни про щастя навівають.

...
Весно красна! Любі мрії!
Сни мої щасливі!
Я люблю вас, хоч і знаю,
Що ви всі зрадливі…

Леся Українка
 
rose 
 
Вона ішла… але здавалося мені,
Що ніжний пролісок в снігу зоріє,
Встає з-під нього і радіє
Промінню, сонцю і весні.

...
Вона ішла… мені ж здавалось, що газель,
Поміж кущами кроком полохливим,
Назустріч бистринам бурхливим,
Униз спускається зі скель.

Вона ішла… і їй всміхалися гаї,
Вітри несли їй пахощі майові,
Вклонялись трави їй шовкові
І щебетали солов'ї.

Вона пройшла і зникла десь у сизій млі…
І ніби з нею все пройшло навіки:
Весна, бажання і утіхи,
І вся краса життя й землі.

Олександр ОЛЕСЬ
 
rose 
 
ЗАКОХАНА
Ось на тому й ущухла злива,
Розійшлися з під’їзду всі.
Ти брела по струмках, щаслива
В загадковій своїй красі.
...
Били блискавки ще тривогу,
Розтинаючи небосхил, –
І веселка тобі під ноги
Опустилась, чудна, без сил.
Довго вітер уперто віяв,
Але чомусь і він тепер,
зазирнувши тобі під вії
У волоссі твоєму вмер.
Через вулиці нахололі
Повз очей зачарований хміль
Йшла ти в сонячнім ореолі
Невідомо куди й звідкіль.
Йшла, та й годі. Може, з роботи,
В магазини чи на базар.
Дріботіли маленькі боти
Об розчулений тротуар.
Не дивилася ні на кого,
Йшла й не чула, напевне, ніг.
Але щастя твоє ще довго
Голубіло з очей у всіх.

Василь СИМОНЕНКО
 
rose 
 
О як же Вам зізнатись в некоханні,
Як загасити блиск таких очей?
Належить моє серце іншій панні —
Та щось таки пече його, пече…

...
І, може, Ви на неї навіть схожа —
Та бути нею щось Вам не дає,
І от уже прозора огорожа
Вас ділить на "моє" і "не моє".

О, як благають очі промовисті,
Безмовно кличуть лагідні вуста, —
А серце б’ється в стіни прямовисні,
І німота у ньому, німота,

І хочеться коханням називати
Хоч що-небудь, хоч подих на щоці…
І вже йому гніздечко звити з вати,
І не пустити більш на манівці.

Так хочеться спинитись хоч на чомусь —
Та скільки ж так летіти крізь життя!..
І все-таки летиш — бо гарячковість,
Сам бачиш, не доводить до пуття…

А Ваші очі ніжно-полум’яні! —
Де взяти сил, щоб той вогонь погас!..
Моє життя належить іншій панні…
Я вигадав її заради Вас.

Ігор ЖУК
 
rose 
 
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!

...
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Ліна КОСТЕНКО
 
rose 
 
СВІЧКА

В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
...
самітня свічка блимає зо скуки.

Шушукають якісь далекі звуки.
А гнотик, в восковім їздець стремені,
свої маріння топить дивні, безіменні,
мов стеарин, блідим вогнем ошуки.

І тухне, й знов палахкотить ясніше,
хоч все заснуло, хоч у сні все дише,
хоч палить власне тіло біло-срібне,

хоч нищить ніч його все нижче й нижче
й ним темряву, мов гудзиком, застібне.
До свічки наше серце є подібне.

Богдан-Ігор АНТОНИЧ
 
rose 
 
Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни, —
Путь життя, темну путь
Проясняють вони.

...
Золотих снів, тихих втіх,
Щирих сліз і любви,
Чистих поривів всіх
Не встидайсь, не губи!

Бо минуть — далі труд
В самоті і глуші,
Мозолі наростуть
На руках і душі.

Лиш хто любить, терпить,
В кім кров живо кипить,
В кім надія ще лік,
Кого бій ще манить,
Людське горе смутить.
А добро веселить, —
Той цілий чоловік.

Тож сли всю життя путь
Чоловіком цілим
Не прийдесь тобі буть —
Будь хоч хвилечку ним.

А в поганії дні,
Болотянії дні,
Як надія пройде
І погасне чуттє,
Як з великих доріг
Любві, бою за всіх
На вузькі та круті
Ти зійдеш манівці,

Зсушить серце жура,
Сколять ноги терни, —
О,тоді май життя
Вдячно ти спом'яни!

О,тоді ясні сни
Оживлять твою путь…
Юних днів, днів весни
Не забудь, не забудь!

Іван Франко, 1882 рік
 
rose 
 
В букварях ти наряджена і заспідничена,
Поворозками зв"язана, ледве жива,
На обличчі бринить в тебе радість позичена,
На устах скам"яніли казенні слова.

...
Україно! Тебе я терпіти не можу!
Я тебе ненавиджу чуттями всіма!
Коли ти примітивна й на лубок похожа,
Коли думки на лобі у тебе нема.

Я люблю тебе іншу — коли ти бунтуєш,
Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро,
Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш
І несеш од криниці вагоме відро.

Україно, мовчи! Україно, затихни!
Не така ти багата, щоб тратить слова.
Хай брехня твоє слово дугою не вигне,
Хай не вірить твій розум в убогі дива.

Україно! Яка в тебе мрія шалена!
Ти не кліпай очима на мрію чужу.
Притулися горбами й устами до мене,
Перетни в моїм серці криваву межу!

Ти здави моє серце своїми руками
І угледиш, що в ньому немає води.
Не сиди в пелюшках над чужими віками,
Але гордо крізь смерть до безсмертя іди!

21.12.1961
Василь СИМОНЕНКО
 

 


 

Радіоведучого зі Львова усунули з ефіру за скандальний вірш

Радіоведучого "Львівської хвилі" Андрія Великого усунули з ефіру за програму з письменником
Юрієм Винничуком.
Про це повідомляє львівське видання "Експрес".
За даними співробітників радіо, керівництво викликало ведучого на розмову і повідомило, що він перебуває в оплачуваній тритижневій відпустці.
Приводом для такого рішення, за словами керівництва станції, став вихід в ефір програми, де гостем був письменник Винничук, автор вірша "Убий під…са".
Великий двічі зачитав вірша в прямому ефірі. 
З рішенням керівництва він не погодився, хоча заяву на відпустку начебто підписав.
Як повідомляє видання, ведучий поставив керівництву ультиматум: якщо до понеділка його не випускають в ефір, він розпочинає акції протесту.
На підтримку ведучого готові виступити практично всі працівники радіостанції. Вони готуються оголосити голодування.
Як відомо, 23 січня до Винничука додому прийшли міліціонери і зажадали письмових пояснень із приводу його вірша "Убий під**аса", прочитаного декілька місяців тому в Києві на заході "Ніч еротичної поезії".
Підставою для цього стала скарга до Генпрокуратури депутата від Компартії Леоніда Грача, який вважає, що згаданий вірш є порнографічним твором, а також містить у собі заклики до насильницького повалення чинної влади. Депутат-комуніст написав звернення після листа політолога Володимира Бондаренка з приводу віршів Винничука.
Після того, як це стало відомо громадськості, Український центр Міжнародного ПЕН-клубу заявив про цензурування письменників і громадських активістів в Україні.

КОД вимагає звільнити політ'язнів

Первый заместитель председателя партии ВО «Батьківщина» Александр Турчинов о требованиях Комитета Сопротивления Диктатуре (укр. КОД) к власти.

Приводим текст заявления полностью:

 

Заява Комітету опору диктатурі

щодо негайного виконання резолюції ПАРЄ

та звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка

та інших політв’язнів

 

Протягом останніх тижнів режим Януковича нарощує агресію проти опозиції та громадянського суспільства, намагається прискорити розправу над опозиційними політиками та громадськими діячами, посилює цензуру на телебаченні, практикує чорні списки заборонених до виходу в ефір осіб.

 

В очікуванні, що вже незабаром Європейський суд з прав людини визнає політичний характер сфальшованої проти Юлії Тимошенко «газової справи», влада струсила нафталін із кримінальних справ по ЄЕСУ, безпідставно сфабрикованих ще за вказівкою Кучми та аргументовано закритих спільним рішенням колегій двох палат Верховного Суду. Водночас режим продовжує застосовувати до Юлії Тимошенко фізичні та психологічні тортури. Їй свідомо відмовляють в кваліфікованій медичній допомозі. Вона знаходиться під цілодобовим незаконним відеоспостереженням. Режим переслідує її родину, включно із 75-річним тяжко хворим свекром, інвалідом першої групи.

 

З особливим цинізмом та жорстокістю триває розправа над Юрієм Луценком. Майже 90 свідків обвинувачення особисто в суді заявили про невинуватість Юрія Луценка. Саме через це режим дав вказівку суддям припинити подальший публічний допит свідків та зачитувати лише їхні покази, дані під явним тиском правоохоронців ще на стадії досудового слідства. Особливе занепокоєння викликає вкрай важкий стан здоров’я Юрія Луценка, який ставить під загрозу його життя.

 

Влада відновлює політику сталінізму, застосовує репресії не лише до опозиціонерів, а й до всіх, хто має сміливість діями, словами чи навіть віршами боротися із кримінальним окупаційним режимом Януковича. Як приклад: минулого року міліція цькувала відому письменницю, лауреата Шевченківської премії Марію Матіос, цьогоріч взялася за знаного письменника Юрія Винничука. Продовжуються переслідування активістів «податкового» майдану, патріотичної молоді, що виступила проти відновлення символів сталінізму у Запоріжжі.

 

Заяви влади про проведення парламентських виборів у жовтні 2012 року на демократичних засадах не відповідають дійсності, оскільки неучасть у виборах лідерів опозиції – Юлії Тимошенко та Юрія Луценка робить їх недемократичними ще до старту виборчої кампанії.

 

Така антидемократична політика практично призвела до міжнародної ізоляції Януковича, коли для лідерів інших країн саме спілкування з президентом-парією стає ознакою дурного тону і припускається лише у випадках крайньої необхідності. Минулого тижня Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила безпрецедентно жорстку резолюцію щодо України, в якій дано максимально негативну оцінку політиці Януковича.

 

Комітет опору диктатурі вимагає від Януковича:

 

• негайно виконати резолюцію ПАРЄ «Функціонування демократичних інституцій в Україні»;

• не робити український народ заручником своєї безглуздої політики через можливе введення санкцій щодо України;

• припинити розправу над інакодумцями та політичними опонентами влади, невідкладно звільнити Юлію Тимошенко, Юрія Луценка та всіх інших політв’язнів;

• усвідомити, що світова демократична спільнота не визнає парламентські вибори 2012 легітимними та демократичними, якщо в них не матимуть змоги взяти участь Юлія Тимошенко та Юрій Луценко.

 

Комітет опору диктатурі звертається до країн ЄС та керівних органів Євросоюзу та до Ради Європи замість санкцій до України запровадити персональні санкції проти Януковича, ключових політичних та економічних фігур з його оточення, очільників адміністрації президента, Кабінету міністрів, Партії регіонів, суддів та інших правоохоронців, які виконують політичні замовлення на придушення прав та свобод громадян, на переслідування опозиційних політиків. Йдеться про заборону на в’їзд до ЄС, заморожування рахунків, арешт нерухомості та інших активів, які належать зазначеним особам напряму чи під прикриттям найближчих родичів чи підставних юридичних та фізичних осіб. Час довів, що лише такі дієві кроки здатні спонукати пануючий в Україні режим до зміни антидержавницької політики.

 

UAINFO

Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности