хочу сюда!
 

Юлия

39 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 36-46 лет

Искать

Поиск заметок «вірші»

вірш про "Свободу"

...прочитав в неті...uhmylka

СВОБОДА

Как Свободовца сломить
И убрать с пути?
Не удастся прикормить,
Сколько ни мути!

Бесполезно угрожать,
Драться и хамить,
Лишь улыбкой провожать,
И цветы дарить.

Средство действенно одно
Фору даст ножу...
Это слабое звено
Я им предложу:

Из возможных крайних мер,
Голосую - За!
Попытаться через ***
Высосать глаза. shock ...
loltearshammer


Закомплексований малий чоловічок..

  • 01.03.13, 19:24

Так, все правильно.. Хоча в мені і 180 см. я всерівно малий і закомплексований..

Я як і  в 14 вірю в кохання...

Я як і в 16 вірю в велику ідею r‘n‘r .

Я як і у 20  пишу вірші....

Розум - Є!

Така людина РОЗУМІЄ,

Яка РОЗв’язувать УМІЄ:

Задачку, вузол чи мотузку.

Модель складну –

                  зкладе до друзки.

Вірша напам’ять вивчить може.

Мопеда скласти допоможе.

Надасть тобі пораду слушну,

Тему для бесіди не скушну.

 

Скрізь вічне і розумне сіють.

Їм Всесвіту закони діють.

Багато вчить, багато знає –

Така людина РОЗУМ МАЄ.

Львів відзначатиме День Гімну України - долучайтесь!

10 березня Україна відзначатиме 148-му річницю створення Гімну «Ще не вмерла Україна». Організатори закликають усіх охочих прийти заспівати Державний Гімн разом.

До участі у акції вже зголосилися об'єднання «Самопоміч», НСОУ «Пласт», ГО «Завжди вірні», ГО «Борець», ГО «Молодіжний націоналістичний конгрес», ГО «Інститут громадського лідерства».

Програма заходу:

10 березня, неділя
13:30- 13:40 - збір учасників заходу на пл. Ринок (біля Нептуна, що з тризубом!).
13:40 - 13:50 - шикування учасників на площі біля входу в Ратушу.
13:40 - 13:55 - роздача учасникам та перехожим листівок з текстом гімну, розгортання прапорів України (з собою беремо лише національну символіку - державні прапори, вишивані сорочки).
14:00 - 14:01 - з вікон Ратуші звучать сурми.
14:01 - 14.06 - звучить барабанний бій, учасники заходу виконують Гімн України (всі три куплети).
14:07 - завершення акції.

Гімн України

    «Ще не вмерла України і слава, і воля,
    Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
    Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
    Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

    Приспів:

        Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
        І покажем, що ми, браття, козацького роду».

    Станем, браття, всі за волю від Сяну до Дону
    В ріднім краї панувати не дамо нікому.
    Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє
    Ще на нашій Україні доленька наспіє

    А завзяття, праця щира свого ще докаже
    Ще на нашій Україні піснь гучна розляже
    За Карпати відіб'ється, згомонить степами
    Україні слава стане поміж народами

Історична довідка

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист та відомий поет Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і Державним Гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.
Перша публікація вірша П.Чубинського була у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем, пише музику до нього.
10 березня 1865 року у Перемишлі під час першого на Західній Україні шевченківського концерту відбулося публічне виконання «Ще не вмерла Україна».
Вже з 1917 року твір П.Чубинського та М.Вербицького почав використовуватись як Державний Гімн, але оскільки він не був законодавче затвердженим, використовувалися й інші гімни.
15 січня 1992 музична редакція Державного Гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Національний гімн на музику М.Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні П.Чубинського «Ще не вмерла Україна». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії.
З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.


До 140-річчя першого виконання

У цій історії символічним є те, що автори представляють території двох віддалених одна від одної частин України. Вірша „Ще не вмерла Україна” написав у 1961 році уродженець хутора, нині селища Чубинське біля Борисполя поруч з Києвом – Чубинський Павло (1839-1884). Він відомий український етнограф, фольклорист і економіст, вчений європейського рівня. За свою діяльність перебував під постійним наглядом поліції. У 1861 році, тобто після смерти Т.Шевченка та його перепоховання в Каневі (22 травня 1861 року) у серпні П.Чубинський написав вірш „Ще не вмерла Україна”:

Ще не вмерла Україна ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Ще розвіє чорні хмари, і біля віконця
Ми в своїй вкраїнській хаті діждемося сонця.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.
Наливайко, Залізняк і Тарас-Трясило
Із могили нас зовуть на святеє діло.

Спогадаймо ж славну смерть лицарів козацтва
Щоб не стратить марно нам свойого юнацтва.
Гей Богдане-Зиновію, необачний сину,
Нащо віддав на поталу неньку-Україну.

Щоб вернути її честь, станем куренями,
Наречемось України вірними синами...
Наші-братчики-слов’яни вже за волю встали,
Не діжде ніхто, щоб ми позаду зоставлись.

Тож вставайте разом всі, братчики-слов’яни.
Зллі згинуть вороги, і воля настане...
Душу тіло ми положим за нашу свободу
І докажем, що ми, браття, козацького роду.

Гей о гей же, браття милі, нумо братися за діло.
Гей о гей, пора вставати, пора волю здобувати.

Через короткий час рукопис П.Чубинського потрапив до відомого Львівського літератора Ксенофонта Климковича і він надрукував вірш „Ще не вмерла Україна” одночасно з „Заповітом” та „Мені однаково” – як вірші Т.Шевченка, а тому певний період часу вважали, що вірш цей написав Т.Шевченко, але в скорому часі автор став відомий і збірка потрапила до священика, композитора уродженця с. Улюч Добромильського повіту на Львівщині Михайла Вербицького (1815-1870) і він написав музику на вірш П.Чубинського „Ще не вмерла Україна”. Цей твір Чукбинського-Вербицького, вперше був виконаний в 1983 році в Перемишлі на святі Івана Купала. „Перемишль, 0 писав А.Вахнянин, - був неначе розсадником мукального життя русинів в якому брали жваву участь музикальні родини Леонтовичів, Сінкевичів, Менцінських, Лаврівських, Кордасевичів, Вербицьких та ін.”. На початку 1963 року в Перемишлі А.Вахнянин організував студентську громаду до якої належали вихованці духовної семінарії та учні гімназії. А.Вахнянин був послідовником „перемиської музичної школи” Михайла Вербицького та Івана Лаврівського. Під впливом творчости Т.Шевченка і зв’язків з великою Україною в Перемишлі та інших галицьких містах в яких були гімназії засновувались  таємні гуртки. Обидві частини поневоленої України інтенсивно, хоч і нелегально, проводили формування національної свідомости. У час розгулу російського деспотизму на підросійській Україні у 1891 році групою українських патріотів було засноване таємне „Братство Тарасівців”, які на могилі Т.Шевченка в Каневі прийняли присягу, серед активних тарасівців був видатний діяч українського національного руху Микола Міхновський (1873-1924), який у 1900 році написав працю „Самостійна Україна”.
Після першого виконання гимну „Ще не вмерла Україна” у 1863 році через півтора роки, в грудні 1864 року, перемиський єпископ Тома Полянський (1796-1869) запропонував режисерові Карелу Канцу включити пісню в оперету „Запорожці”. Після успішної прем’єри оперети пісню „Ще не вмерла Україна) заспівали у Львові, Станіславі, Володимирі-Волинському та східних регіонах України.
Перемишль тривалий час був осередком української національної культури. Так в Українському дівочому інституті 21 березня 1901 року вперше відбувся публічний концерт у честь Т.Шевченка на якому серед інших пісень була виконана пісня „Ще не вмерла Україна”. Доповідь з якою виступила викладач О.Домбчевська, вона закінчила словами: „Україна ще не вмерла, та не вмре”, там же була виконана пісня на слова І.Франка „Не пора, не пора москалеві й ляхові служить”.
10 листопада 1901 року студенти Львівського університету співали пісню „Ще не вмерла Україна” на студентському вічі з вимогою відкриття українського університету. У зв’язку з цими подіями сенат університету призупинив навчання і розпочав розслідування в справі недозволеного віча. Двох студентів В.Темницького та І.Косевича було виключено з університету назавжди, а М.Щуровського, В.Пачовського і Є.Бурчинського на два до чотирьох курсів.
Студентська молодь самоорганізовувалась і коли розпочалась світова війна у 1914 році вони створили Український легіон – Українські січові стрільці. При виході першої сотні 10 вересня 1914 року до оборони Карпат комендант УСС М.Галущинський прощав їх словами „Ще не вмерла Україна”. В Карпатахна Бескиді за Вербіжем хор сотні В.Дідушка співав на цісарські уродини, після Служби Божої, пісні: „Ще не вмерла Україна” та „Ой у лузі червона калина”.
Пісня „Ще не вмерла Україна” ставала масовою і навіть у таборі військовополонених українців з російської армії у Фрайштадті (Австрія) 25 березня 1917 року на вічі вони в супроводі оркестри проспівали „Ще не вмерла Україна”. Ними були поставлені вимоги повернення прав до Переяславського трактату з 1654 року, які порушені московськими царями.
Був бурхливу овацію був проспіваний гимн „Ще не вмерла Україна” 11 січня 1918 року після прочитання М.Грушевським ІV Універсалу (проголошення самостійности України) і оголошення результатів голосування у Будинку Центральної Ради в Києві.
Величним відспівуванням національного гимну „Ще не вмерла Україна” закінчилось 19 жовтня 1918 року засідання Української Національної Ради у Львові у великій залі „Народного дому” на вулиці Театральній 22, на якому було проголошено Східну Галичину територією Української держави.
Після програшу визвольних змагань, у міжвоєнний час, на Західних територіях України на всіх патріотичних зібраннях виконувався український національний гимн. У боротьбі за українську державність у березні 1939 року сейм Карпатської України проголосив своїм державним гимном пісню „Ще не вмерла Україна”, державною українську мову і синьо-жовтий прапор з тризубом. В час Другої світової війни 30 червня 1941 року у Львові після зачитання Я.Стецьком Акту про відновлення української державности у будинку „Просвіти” на пл. Ринок 10, учасники Народних Зборів виконали гимн „Ще не вмерла Україна”.
Пройшло ще багато часу української бездержавности і тільки 24 серпня 1991 року Верховною Радою України був проголошений Акт незалежности України, всенародно схвалений 1 грудня 1991 року. Одначе офіційним Гимном Української держави Конституцією України від 28 1996 року було визнано тільки музику М.Вербицького без слів і щойно 4 березня 2003 року Верховною Радою (конституційною більшістю) був затверджений текст державного гимну (фрагмент вірша П.Чубинського). Треба відмітити, що жоден із парламентських представників Фракцій Комуністичної та Соціалістичної партій за прийняття тексту не голосували. Тепер велично звучить повний гимн України, і можна закінчити словами І.Франка:

Довго нас недоля жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнем: „Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре”.

Професор Іван Головацький

Я вас таки дістану)))

Така от я собі українка, без фанатизму. Не ношу вишиванку, в церкву рідко хожу, не дуже люблю українські народні пісні, не тому що не люблю зовсім - сумні вони здебільшого. Дехто навіть образитись на мене умудрився за такий "крамол". Ну це я просто згоряча. Але ж ми не можемо бути усі однакові під копірку? хіба ні?

Та справа не в тім.

Допоможіть будь-ласка віднайти українські вірші і пісні від яких хочеться жити. і не просто жити, а так би мовити досить активно жити))))) (для порівняння: мені подобаються африканські дикі танці, хоч насправді це лише видається, що вони дикі)

Дякую.

Вірші Кароля Войтили – Святішого Отця Івана Павла ІІ

  • 27.02.13, 09:20

З інтернету: огляд польських медіа в Україні [двомовних] [для власного навчання]

 
http://www.plukr.org/


Kto MY
Хто Ми







самому ПОСЛЕДНЕМУ ДНЮ ЗИМЫ ...

  • 24.02.13, 11:29

... Хотілося б мені помилятися , проте  не вдається позбутися відчуття, що Всі  МИ, або Ми - в переважній своїй більшості  час від часу ( і добре ще, якщо ТАК, бо декотрі і ПОСТІЙНО ) перебуваємо, чи то - знаходимося в якомусь невизначеному стані перманентних перегонів за якимись невизначеними цілями, благами, мріями та ілюзіями.... А одна Юна Особа років 30 - 35 ( ? - точніше не пригадаю, як НЕ знаю і Ймення поетеси !?!) тому  ВЗЯЛА І НАПИСАЛА  рядки, які навіть не треба старатися запам`ятовувати, бо вони після прочитання залишаються в голові самі-собою,... без будь-яких для цього зусиль, а тим паче - здібностей... Втім, якщо висмикуючи з пам`яті  один за одним рядки ЇЇ вірша, я все ж припущуся якихось неточностей, то  завчасно ПРО ЦЕ Перепрошую і надіюся, що Вона мене простить... Тож  запрошую ПОДЯКУВАТИ Їй за наступні  ТАКІ МИЛІ, ЩИРІ...І ТЕНДІТНО- ЮНІ   Слова, що ось уже декілька  десятків років  Є НАДБАННЯМ УСЬОГО ЛЮДСТВА :

Я  родилась в Последний День Зимы, // В ночь на весну  и, словно эстафета,

    Мой первый крик из полуночной тьмы // Был унесён уже весенним ветром.

 

    Я первая всегда встречаю Март, // Спешу к нему, не прячась , на свиданье...

    Ему я рада, да и Он мне рад, // И верность отдаю Ему, как дань Я.

 

   Ты - юн, мой Март, хоть умудрённо-сед // И потому слегка сентиментален

   Слезы берёзовой чуть бирюзовый след // И радость всех хохочущих проталин...

 

   Пусть будет Май или Август мной любим, // В измене упрекать меня - напрасно,

   Ты - юн, мой Март, и Ты - неповторим...// И я тебе, весеннему, подвластна."   

                                                   (  ... Дякую Вам, Шановна  N.N.   !!! )

Як же воно дістало, це привітання!

  • 23.02.13, 10:40

Добродії. Мало того,що мене вітали з релігійними святами, то тепер і з 23 вітають. Ну хоть погляньте у профіль

 чи почитайте публікації перед тим, як вітати. Одже я:

1. Атеїст. На усі релігійні свята мені глибоко...

2. Пацифіст. В армії не служив, як не служив нікому. Мало того активно виступаю проти озброєння.

3. Анархіст. Держава- мій ворог. Тому державні свята сприймаю лише як привід посміятись з можновладців.

4. Нонкомформіст. Тому усі соплі типу валентина не до мене. Це до продавців сувенірів, хто на цьому має гроші.

Теж відноситься до нового року чи дня народження.


А з чим же мене можна привітати? 

З новим днем, з новим віршем, с першим весняним дощем, з хорошим настроєм, з новою любов‘ю,

із зоряним небом, із сніжною вулицею, із просвітлінням...



***

Вірш про визвольні змагання 1943 року. Як вам, відчувається потуга?

Старий гуцуле, ось мій кріс,
Мені вже зайвий він...
Бери мій кріс, сідай на віз
І їдь мерщій в загін.

Знайдеш найстрашого у нас,
Що сива борода,
Скажи, що виконав наказ
Розвідник Лобода.

Скажи: канони на горі,
Гостинець під вогнем.
Всю ніч мигають ліхтарі,
А стежка на Черем...

Поки що вільна. Хай ідуть -
Там скрізь густий полин.
Скажи, нехай мене не ждуть
Додому на Волинь.

До Тараса у 2014...



 Худ. Олег Шупляк. Картини з подвійним змістом. Кобзар

9 березня 2014 року моєму Тарасові виповниться 200 літ із дня  його
 народження.  Мій дарунок геніальному Пророку - цей  скромний вірш.


Мій пророчий Тарасе, пройшло двісті літ
З того часу, як ти народився на світ...
Над землею зійшла ясна, світла зоря,
Твоя, страдний Тарасе, зоря Кобзаря.

Мріяв ти, щоб прозріли сліпії раби,
Щоб з колін піднялися, зняли ланцюги.
Збудували б  суспільство, де воля і мир,
У пошані був Бог, а не інший "кумир".

Де розвилися б ниви на місці пустель,
Полилася би пісня із бідних осель,
Де у шати зелені б  убралась земля,
Де матуся б чекала свого трударя,

Свою дружну, і вольну, щасливу сім'ю.
Соловей би прославив кохання в гаю,
Де Вітчизна б твоя мала  гідних синів,
Що любили  б Вкраїну і друзів-братів.

Де б не стерся у пам'яті прадідів код,
Шанувалися б люди, бо вони є народ!
... О, якби, мій пророче, усе так і сталось:
Щоб і сором не пік, і чужі не цурались...