1. Симферополь встретил дождем, пробками и ватной символикой. Ямы на дорогах, старые троллейбусы и пустой вокзал без Макдональдса. Грусть-печаль.
2. Проснулся, в Крыму всё еще россия (, день обещал быть мрачным.
3. Из Крыма депортировали семью крымских татар за украинский флаг во дворе собственного дома!!!
4. В Ялте на ул. Пионерской сносят только что выстроенные магазинчики. Ещё вчера там завершали ремонт. Как вам россия?
5. Пробивал тему рашкинского заграна для крымлядей. Коротко о главном — или Краснодар, или МСК, ДОРОГО. «Органы» невыездные НАГЛУХО.
6. Крым всё больше и больше превращается в серую военную базу. В Крыму закрылись отели Radisson.
7. Ну, вот, теперь как Крым вернется домой, придется не только Ленина валить, но и Сталина в Ливадии. А пока могут ещё поставить рядом памятник Кадырову.
8. Проверка газового счётчика 730 рублей… В декабре было бесплатно… было, но закончилось.
9. По законам сРашки в бригаде скорой помощи медсестры работать не могут -только водитель, врач, и фельдшер-акушер, выгоняют с работы #НамКрыш.
10. Удивительно только одно — как это фото великого Пу еще не поставили для молебна в Крымских церквях?
11. Ты в еб@нариуме жила? Нет? А я живу каждый день.
12. Если хочешь быть здоров, позабудь про докторов В Алуште ликвидируют 2 медицинских учреждения.
13. Крымские врачи советуют пациентам за лекарствами обращаться к предпринимателям, которые ездят на материковую Украину — здесь нет необходимых.
14. Сосед (военный пенсионер РФ) сказал, что мусор не вывозят из-за Майдана…, но не из-за колорадской ленты на сумке и аквафреша.
15. Тут сеть офигевает от расстрела 9этажки в Углегорске рашистами под камеры рос. канала. Вспомните Дом Печати в Грозном. Это просто их метод войны. После них – руины.
16. Родственники из Крыма звонят, рыдают. Урезали все надбавки, премии. При Украине зарплата была 3500 грн. Сейчас по курсу 1200 грн.
17. «Мне кум сказал, что к весне доллар будет 25 рублей, он передачу видел, там все четко объяснили».
18. Стабильность русского мира затронула севастопольский хлеб и повысила ему цену на 15%.
19. Страховка авто в Крыму обошлась в 5000 руб (самая дешёвая), аналогичная на украинском материке стоит 447 грн (1800 руб) (всё включено).
20. Я всегда думал, что отсутствие мозгов — личная проблема каждого, но события в Крыму показали, что это также и проблема для окружающих.
21. Только пятая часть крымчан поменяла номера на своих автомобилях на российские и получили статус невыездных.
22. Международный сервис поиска и краткосрочной аренды частного жилья Airbnb закрыл все объявления крымчан о сдаче жилья. Искандеры ржут.
23. Крымские хунтята, не ведитесь на развод «шенген по почте». Берут «предоплату», доки, вертят бейцы, потом «отказ». Предоплату забирают.
24. Самопровозглашенные власти Крыма обрекают крымчан-диабетиков на смерть.
25. В кинотеатрах Симферополя не покажут «Левиафан», зато покажут на улицах.
P.S. Были гордыми русскими севастопольцами, а стали обычной российской биомассой (с Севастопольского форума).
КРЫМский бандеровец @CrimeaUA1

А бонусом буде лист москвички, яка любила Крим.

Крым — моя любовь. Начиная со студенческих времен наслаждалась тем, что он мне милостиво и щедро давал бессчетное количество раз. На неделю ли ехала, на месяц — все равно, было мало)

В этом году первый раз за много лет в аннексированный Россией Крым — не поехала. Не смогла… По причине внутренней убежденности, что граждане Украины будут воспринимать меня, как жители смоленской деревни в 1941 — фашистов. Было очень стыдно. Стыдно и сейчас. Я терпеливая — подожду, пока Крым снова станет украинским)
Поскольку в Крыму 2013-14 я не была, то о крымских «васях» (собирательный образ пропутинского россиянина) могу судить только из прочитанного на крымских же форумах.
А вот, о московских «васях», являясь гражданкой РФ, коренной москвичкой — могу, поскольку общаюсь с ними каждый день и на работе, и в быту.
Основные подвиды московских «вась»:
1) Есть «васи», которые в марте прошлого года, улыбаясь всеми остатками зубов, лезли обниматься, дыша перегаром, и истошно вопили «Крым — наш», «родная гавань»,»… Некоторые из них, начав отмечать «воссоединение» в марте, не закончили по сей день.
Именно на таких «вась» и рассчитано удешевление водки. Но даже если водка подешевела, это не значит, что «васина» семья будет больше и качественнее питаться. «васи» этого типа у меня прочно связаны с …жёнами «вась» — отдельным подвидом …
Жена «васи» — против «воссоединения» не была, скорее поддерживала, чем нет. Активно в политику не лезла, поскольку «крымнаш» у нее стоял на …надцатом месте… после травмпункта, куда она регулярно ездила, будучи битой «васей», поездкой в Ашан по выходным, экстренной покупкой похмельного зелья для дражайшего супруга и объяснением детям почему папа Миши купил сыну айфон, а «папа – вася» — нет… Она слыхом не слыхивала о СВИФТах, Роттенбергах, Навальных и Кончитах Вурст… Зато регулярно втирала мне об «отечественном производителе» и «импортозамещении», о том, как мы будем есть «свои, родные, экологически чистые продукты»…
Прошел год:
«вася» — стал молчалив и суров. «Крым — наш» — не кричит, если где-то слышит, начинает на глазах грустнеть. Пить меньше не стал, но его семья стала меньше есть, несмотря на подешевение продукта первой необходимости. В трагедии, произошедшей в сопредельной стране, своей вины не видит. Продолжает радоваться дешевой водке, поскольку ее считает «самой стабильной российской валютой».
«жена васи» плачет. Фруктов детям почти не покупает. Вкус мяса в семье начали забывать, пока спасаются курицей. Все чаще стала посещать мысль, что и курица скоро для них станет деликатесом. Приходит «занять» до зарплаты. В глаза не смотрит, на мои реплики: «ну, ничего, Танечка, все ерунда) зато Крым — наш!» — не отвечает, грустно вздыхает, смотрит из-под лобья.
Прозрение почти наступило. Не опасная мутация «вась», дополнительного лечения не требуется — процесс запущен.
2) Есть «васи», как правило с высшим образование, со стабильным доходом, в большинстве своем «офисный планктон» — в марте прошлого года так же кричали «Крым наш». На митинги не ходили, но с удовлетворением восприняли «воссоединение…» Многие из них вели активную сетевую жизнь, как правило, в рабочее время:» Путин — собиратель земель…», «Крым всегда был русским», «Севастополь — город русских моряков», «укрофашисты…», «референдум…», «мы воссоединились…» и т.д. — их «беспроигрышные» аргументы в спорах.
Первое отрезвление произошло, когда «васи» с семьями на волне кисилевской волны патриотизма, летом, на 40 часов, застряли на паромной переправе на пути в Крым, «вернувшийся в родную гавань». «васи», которые и ранее регулярно ездили отдыхать в украинский Крым, были неприятно удивлены, что отдых неожиданно вылился в сумму, сопоставимую с отдыхом в Турции. И значительно бОльшую, нежели они отдали бы за отдых в Египте. Что в самом Крыму недостаточно радости от «возвращения домой», а самого «васю» освободителем от «укрофашистов» считают далеко не все, что его искренне опечалило. Такие «васи» признаются на форумах и в соцсетях, что в Крым больше не поедут. Сетуют на тяжелую дорогу — из двухнедельного отдыха дорога заняла около пяти — шести дней. Будут ждать мост. Рассказывать им о том, что моста не будет — бесполезно. Пока бесполезно… Но я попыток не оставляю)
К зиме «васи» отрезвели еще больше. «Вася» каждый день ходит в магазин и видит, как становится все дороже и дороже. Всё: продукты, шмотки, запчасти и т.д. Всё его это угнетает, он становится все грустнее, появляются мысли: «может и не надо было Крым забирать?…пусть бы сами в своей стране разбирались…»
В зависимости от подвида «вась» — степень отрезвления разная.
«вася» с валютной ипотекой — почти протрезвел.
«вася» с рублевым автокредитом — в процессе. Про сокращения, урезание зарплат, укрупнение больниц, слияние школ, отмену электричек и остальные няшки писать не буду. Но они, на постепенно меняющееся мировоззрение «вась», — оказывают непосредственное влияние. И такой «вася» знает, что такое СВИФТ. Таким «васям» уже страшно…
В этой подкатегории — прозрение почти наступило. Только самые упоротые еще сопротивляются.
На вопрос: «почему «импортозамещенные» баклажаны, которые выращивают в подмосковных теплицах стоят 400 руб, а ананасы, которые «импортозаместить» при всем желании не удастся — 120 рублей?» — «вася» не отвечает. В трагедии, произошедшей в соседней стране, своей вины не видит. Подешевевшую водку в спорах используют как аргумент в пользу «отечественного производителя”, сами ее пьют редко, предпочитая другие напитки.
Не опасная мутация «вась». Еще чуть-чуть и «васи» окончательно протрезвеют.
3) Есть «васи», на мой взгляд, самые подлые и низкие. Эти «васи» достаточно состоятельны, чтобы за такое короткое время, ощутить тотальное удорожание жизни на себе. Они гневно клеймят позором «пятую колонну», а из поездки за рубеж вместе со шмотками, тащат уже хамон и бри с орехами. Восхищаются красотами Альп, чистотой Карибского моря, наслаждаются ароматом цветущих каштанов во Франции, ухоженностью Европейских городов и спорят до ус*ачки, доказывая, что это «Америка ведет войну с Россией, а Европа, как портовая шлюха, выполняет каждое ее желание…». «Россия встает с колен», «Россия богатая страна», «нас не победить каким то пиндосам…», «обойдемся без их мяса и сыров — у нас есть свои производители»…- говорят они и убывают на очередной отдых в Европу. Или на лечение в Штаты. Или рожать в ненавистную «гейропу» и «пиндосию», а не в московский роддом.
Сами поднимать Россию с колен не торопятся. На предложение ездить отдыхать в Крым и Сочи, лечиться в районной поликлинике, а рожать в обычном роддоме, пересесть с мерседеса на жигули и сменить импортную бытовую технику на российскую — крутят пальцем у виска, похоже, искренне не понимая, какая связь между всем вышесказанным и патриотизмом и поддержкой отечественного производителя. Искренне надеются, что «Россия встанет с колен», но их это не коснется))
Что такое СВИФТ — знают очень хорошо. В отключение не верят — ибо страшно.
Самая опасная категория «вась» прозреет только при принятии кардинальных мер: запрет выезда за рубеж, невозможность купить и обслужить автомобиль импортного производства, отключения СВИФТа.
Это основные мутации «вась», все остальное — их разновидности)
Я москвичка, гражданка РФ, очень хочу, мечтаю, чтобы нам отключили СВИФТ. Будет очень много проблем, но, к сожалению, без этого никак нельзя. Прозреют все категории «вась» и сразу. В течение недели, максимум месяца. Это будет начало новой жизни.
Господа, отключите нам СВИФТ! Так жить нельзя! Мне очень стыдно за свою страну!
Наталья. Москва.

Після закритого засідання парламенту – обурення та повне розуміння того, що парламенту брешуть так само, як і всій країні. Ніхто не має достовірної інформації, ніхто не розуміє, що відбувається.

Звертаюсь з відкритим листом до Президента, прошу  надати чесну відповідь суспільству:

«Не розгойдуйте човен!» - з таким закликом звертаються до суспільства Ваші, Петро Олексійовичу, речники та радники. Симптоматично, але саме з таким посилом до російської опозиції виступає і пан Путін. Очільники двох країн, що знаходяться у стані війни, говорять одні ті ж самі слова та знаходять одного ж внутрішнього ворога, який розхитує човен. 

Петро Олексійовичу, в Україні зараз нема жодної здорової політичної сили, яка б перебувала в опозиції до Вас.  54% довіри – це той кредит, який надав Вам український народ , повіривши у Ваші обіцянки про 1 тис. гривень в день учасникам АТО та закінчення військових дій за два тижні.  Усі – і політики, і громадянське суспільство, і кожен громадянин, включно з дітьми та пенсіонерами, волонтерами та підприємцями – ми всі виступаємо єдиним фронтом проти російської агресії, підтримуючи Вас.

Ми не розгойдуємо човен. Стримуючи сльози та долаючи розпач, суспільство саме взялось рятувати незалежність, не очікуючи дій від влади. Українці годують, одягають та озброюють армію. Пенсіонери, службовці, вчителі, лікарі, підприємці віддають армії та добровольцям останню копійку, продають свої автомобілі, щоб купити необхідне спорядження, залишають свій бізнес і йдуть на фронт.  Весь цей час ми нічого не вимагали від Вас, пане Президенте. Ми розуміли, що в країні біда.     Тільки от знаєте, кораблі тонуть не тому, що їх розгойдують. Кораблі тонуть тому, що той, хто тримає штурвал, або нездатен керувати, або веде корабель на рифи.

Ціною величі, пане Президенте, є відповідальність, яку Ви ніяк не хочете на себе брати.  Адже саме Ви зараз тримаєте штурвал, саме Ви є керманичем - головнокомандуючим української армії. Саме від Вас суспільство вимагає взяти відповідальність за хід війни. Так, це справжня війна, хоча ви продовжуєте називати її АТО, а іноді, сором’язливо – неоголошеною війною.

Тому ми вимагаємо, щоб Ви працювали не над картами розподілу кандидатів в мажоритарних округах, а над військовими картами. Забудьте Ви про політичні ігри.  Не час!   Не зараз!  Ви нам потрібні як керманич!  Робіть рішучі кроки, які
врятують Україну, збережуть життя людей .   Ви обіцяли - робіть!

Але що ж з Вами, пане Президент? Де Ви взагалі?!  Знаєте, у ті страшні дні, коли Україна завмерла від трагедії, що
сталася під Іловайськом, я кожну годину заходила на Ваш офіційний сайт - сайт Президента України.  Я, як і всі, чекала Вашої реакції на те, що відбувалось.  Ви мовчали.  Мовчите і сьогодні.  Говорить тільки Путін.

Люди відчувають серцем подвійну мораль, подвійні стандарти и неправду.  Знаєте, в чому відмінність між суспільством минулого, до якого належить Росія, і суспільством майбутнього, яким ми стали?  У суспільстві майбутнього центром є людина, її гідність, її таланти та її життя.   В Росії центром є ресурс – газ, нафта, людина там – ніщо.

Не затирайте межу між минулим і майбутнім.  Ми переможемо тільки якщо будемо найвищою цінністю вважати людину, а не посилати її на смерть та нехтувати її гідністю.  Зберіться з силами, пане Президент, візьміть себе в руки та бороніть країну.

Дайте нам чіткi та зрозуміли пояснення - що відбувається в державі, чи маєте ви намір продовжувати боротьбу, чи вже погодились на перемир'я на ганебних умовах, що є принизливими перед величчю подвигу  Небесної сотні та тисяч життів українських громадян.

Кажіть нам правду. Люди, які привели Вас до влади і які сьогодні гинуть за УКРАЇНУ, гідні правди, якою б гіркою вона не була.

Ми будемо Вас за це поважати, пане Президенте.

Шановна, Ліно Василівно Костенко!

            Вітаю Вас, Ліно Василівно, з наступаючи Днем народження. 19 березня Вам виповниться вісімдесят два роки. Кажуть, нечемно запитувати у жінки про її вік. Можливо, й Ви трохи соромитесь, коли хтось говорить про Ваш вік, але ж я хочу сказати Вам, поважна поетесо, що ті роки, які Ви вже прожили – це роки, які зараховано часом Відродження і Ви відіграли тут не останню роль. Тому Вам не слід переживати за кількість Вашого життєвого досвіду, виміряного роками.

            Ваше життя, несучись швидким потоком, приносило  чисту воду в море української літератури. За часи радянської системи Ваш потік намагались зупинити, будуючи греблі заборон, мулячи воду критикою. Але воістину чисті струмені Ваших поетичних слів не зважали ні на греблі, ні на мул, вони лишились такими ж чистими як з початку…

            Ліно Василівно, ми зараз вивчаємо вашу творчість, скоро будемо читати одну з перлин Вашої творчої скарбниці – роман «Маруся Чурай». Я впевнений, що цей поетичний твір збагатить скарб моїх власних перлин з української літератури.

            Ліно Василівно, я зачитуюсь Вашими творами. Дякую, що Ви у нас є!

Із пошаною ___________________

Учень 11 класу

ЗОШ №61

Передсмертний лист Габріеля Гарсіа Маркеса

"Якби Господь Бог на секунду забув про те, що я лялька з дрантя, і дарував мені трохи життя, імовірно, я не сказав би всього, що думаю, я би більше думав про те, що кажу. Я б цінував речі не за їхню вартість, а за їхню значущість.Я б спав менше, мріяв більше, усвідомлюючи, що кожна хвилина із закритими очима – це втрата шістдесяти секунд світла. Я б ходив, коли інші від цього утримуються, я б прокидався, коли інші сплять, яб слухав, коли інші говорять. І як би я насолоджувався шоколадним морозивом! Якби Господь дав мені трохи життя, я б одягався просто, піднімався з першим променем сонця, оголюючи не тільки тіло, а й душу. Боже мій, якби у мене було ще трохи часу, я ув’язнив би свою ненависть в лід і чекав, коли з’явиться сонце. Я малював би при зірках, як Ван Гог, мріяв, читаючи вірші Бенедетти, і пісня Серра була б моєю місячною серенадою. Я омивав би троянди своїми сльозами, щоб скуштувати біль від їхніх шипів іяскраво-червоний поцілунок їхніх пелюсток. Боже мій, якби у мене було трохи життя … Я не пропустив би дня, щоб не говорити коханим людям, що я їх люблю. Я б переконував кожну жінку і кожного чоловіка, що люблю їх, я би жив в любовіз любов’ю. Я б довів людям, наскільки вони не праві в думках про те, що коли вони старіють,то перестають любити: навпаки, вони старіють тому, що перестають любити! Дитині я дав би крила і сам навчив би її літати. Людей похилого віку я б навчивтому, що смерть приходить не від старості, але від забуття. Я ж теж багато чому навчився у вас, люди. Я дізнався, що кожен хоче жити на вершині гори, не здогадуючись, що справжнєщастя чекає його на спуску.Я зрозумів, що, коли новонароджений вперше хапає батьківський палець крихітним кулачком, він хапає його назавжди. Я зрозумів, що людина має право поглянути на іншу згори вниз лише для того, щобдопомогти їй встати на ноги. Я так багато чому навчився від вас, але, по чесно кажучи, від усього цього небагато користі, тому що, набивши цим скриню, я йду."