http://raskalov-vit.livejournal.com/117996.html

                                                          

прийшла твоя пора панувать сповна.

На  цих, тобі доступних, Землі широтах,

в моїй рідній стороні і в низені,і на висотах.

що змерзлу землю,ніжно пухом покрива.

Воду ж, від сильного морозу під лід хова,

а зайчика - пострибайчика в білу шубку одіва.

одягли яскраві, осяйні плащі.

Це ж інію кристалики блискучі

виграють на сонці і сліплять очі.

зійшлись у гурт, до кучі.

Хоч крижинки ці не балакучі,

як морози всі тріскучі.

і неодмінно десь на висоті,

щоб усім була видна,їх краса,

яскрава, аж до сліз, зими яса.

привітна, чарівно-осяйна,

буває і сурова, і похмура,

така у неї вже натура.

а завтра, хоч з хати не виглядай.

Літучими крижинками боляче січе,

тріскучими морозами леце все обпече.

в піруетах бездоганно,сніжинками танцює.

От як розійшлася,як загула хуга - завірюха

снігом все лице задула,аж по самі вуха.

погляньте, ось там, стоїть сама собі у полі,

її з ніг до голови 

вкрили повністю сніги.

це так зима по них ступає,своїм пухом все огортає.

Стелиться за нею шлях, весь чистий,променистий,

як неозорий, чумацький, зоряно-іскристий.

коли явились три твої,суровії сини

все спочило аж до весни,

занурившись у сни.

яку своєю легкою рукою

ти виткала із срібла

і нею землю ніжно вкрила.

над нею срібно-білі крила

її від морозу,від біди оберігла,

турботливо,по-материнські обігріла.

сонно-біле твоє єство,

колюче і безплідне є воно,

студеного катарсису зерно.

і визнати я мушу,вона милує око й душу,

і розквітає,навіть,у пекучу стужу,

схожою на білосніжну ружу.

піднімають настрій в кожній хаті

і ніби кажуть всім:–“Годі ледарі вам спати

зима вже на порозі – гайда її стрічати!”

і на підступному морозі,підтупця вивчати.

Тому-то і дорослі,й дітлахи беруть сани,лижі,ковзани,

і весело прямують в обійми матінки зими.

Токмак, 15 лютого 2017

/У звязку з демократичною халепою, в яку вскочила Україна на шляху до незалежності, пропоную, до відомої “Молитви за Україну”, від Олександра Кониського і Миколи Лисенка, 1885 року, додати ще один  вірш, поставивши його другим. Текст:

Трошки переставити:

1. Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осіни!
Світлом науки і знання
Нас, людей, просвіти!
В чистій любови до краю
Ти нас, Боже, зрости.

2. Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни!
Мужню, українську владу
Обрати свій люд надихни!
В захисті мови і слави
Завдання еліті постав,
Хай нарід наш працю, талант свій
В українські справи вклада!

3. Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки, щедроти,
Ти на неї зверни!
Дай ти їй волю, дай ти їй долю,
Дай доброго Світа,
Правду, дай Боже, народу
На многая, многая літа.

ПМ:
Вдатися до молитви мене, пенсіонера, змусила не жадоба слави чи наживи.
Бажаю запобігти сповзанню України в жахливу економічну прірву, але народ наш смертельно вражений бацилою інтернаціоналізму і сили нечисленних патріотів, волонтерів, оборонців держави вже замало. Варто спробувати всім частіше звертатися до Бога. Молитву до Бога, не за себе, за громаду, вважаю більш результативною. Маю думку, що звертання до Бога, само по собі скріпить духовні сили свідомих Громадян України і вже від них свідомістю захворіють решта українців і перемога над “розрухою”, передовсім в головах значної частини громадян буде, врешті решт подолана.

До нашого міста не докотилася озброєна танками хвиля “російського миру”. Але на фото найновіший цех Південдизельмашу (дизелебудівного заводу “ім. С.М.Кірова) на якому до обрання Президентом України Л. Кравчука працювало більше десятка тисяч токмачан. Світлину застосовую найкращу, 2014 року. Зараз вигляд ще сумніший і шибки у вікнах першого поверху відсутні. Тобто в цеху замість людей — гави, замість верстатів — сміття.
Пропоную, частіше співати молитву і з нашими бажаннями, та з Божої волі все наладиться. Все наладиться, бо людям Бог дав голову, аби думали, дав руки, аби робили, дав гонор, аби покладалися на себе і дав час, аби молилися!
Не Порошенку, не Тягнибоку, а БОГУ!
БОГ створив Україну з нічого і це ІСТИНА!
Тарас Шевченко писав: "... в кожного своя правда .."
"Ледачому животові і пироги вадять".
"Працьовитим умам, працьовитим рукам,
Перелоги орать, думать, сіять, не ждать,
І посіяне жать, роботячим рукам!"
Тобто, українці-русичи, мають так укладати-узгоджувати наші правди, аби істина сяяла, як різдвяна Зірка!
Відродимо в повному обсязі мову, звичаї, культуру, і перетвориться на диво всім Україна-Русь!

Конкурс "Міс гарні очі". Флоріда, США, 1935 р

Так сталось, бо родину не вибирають. (Вибирають лише факт того, чи варто народжуватись - а там вже куди пошлють). Народилась я в місті Макіївка Донецької області. І вчилась я у Донецбкому національному університеті. (Ні, це не сповідь, це прелюдія). Тепер я вчусь в Києві і живу на Ворзелі.

На Новий рік староста (сам з Чернігову) написав мені таке привітання: "З новим роком бика національного донецького символу))))".

"Донецьк - місто троянд!" - обурено сказали мої друзі. Та потім ми так сіли і подумали. І зрозуміли, що пару кущів троянд бачили в Донецьку лише на центральному бульварі (імені Пушкіна). А биків - валом. Зрозуміло ж, що маються на увазі не тварини, а люди.

Зараз я все це розказала старості. "Бачиш, бики всі троянди поїли" - сказав він.

На жаль, це правда. Наші славетні міста перетворюються завдяки людським зусиллям на казна що. Та можна ж з цим боротись. Для початку - елементарно самому не смітити. Далі - виховувати оточуючих, щоб вони не смітили. Свої будинки перетворити на міні-сади. Особливо це важливо на балконах і у приватних будинках - щоб всі бачили. А там... Може, колись в Донецьку знову висадять троянди і їх вже ніхто не витопче і не позриває (з благою метою порадувати кохану подарунком). 

Хочу поділитись кількома фото з моїх мандрів.