http://raskalov-vit.livejournal.com/117996.html

Сьогодні останній день осені!

Роза – символ любовной страсти. Именно в таком значении роза широко представлена в любовной поэзии. В то же время у древних римлян роза была знаком тайны. Греки считали розу даром богов.  В христианском искусстве роза первоначально прославлялась как райский цветок, символ чистоты и святости. Позже он становится символом Богородицы, которую представляли сидящей в раю среди розовых кустов. Согласно легенде, архангел Гавриил сделал для Богородицы три венка: из белых, желтых и красных роз. Венок из белых роз обозначал ее радость, из красных - страдания, а из желтых - славу. "

Цветок, прекрасный точно жизнь, Расцвел сегодня на рассвете. Он нежен словно ангел был. Никто не знал его запрета. Шипы невинны и остры...

Снежно-белые розы. Терновник. Простыня. Лепестки и любовь. Эти ласки и страсти до крови, о которых мечтал бы любой... Ты стояла в роскошном платье и смущенно глядела в пол, я подумал: "Вот это на тебе!", - и в душе разгорелся спор... Твои губы как вишни сладкие с легкой горечью – это кайф, улетаю на небо ладьей я, В свой потерянный, найденный рай... А когда ты касаешься рук моих, я теряюсь, не зная как быть, никаким, даже дьявольским рупором от любви меня не разбудить... Этот сон, эти ласки и нежности, эта страсть, пускай и на миг, пусть уйдет она к милому лешему, но навеки останется стих... (с) Паша Броский

 

Холод, дощ, негода  на  дворі

останнє листя прямує до землі.

Це осінь нам показує стрептиз

свої багряні шати скидає в низ.

 

Але без похоті  ця  голизна,

кому приємна така от новизна.

Чорні і непохитні стоять всі крони,

каркають  на  них  лиш  каркарони.

 

Стебла самі по собі повсихали,

гілячки  листя собі  поскидали,

що  захотіли  те  й  зробили,

от самураї,себе на харакірі засудили.

 

А хто пташок подалі всіх послав,

всіх гарних і співучих повиганяв?

Хто хазяйнує тут? У чому справа?

Кому потрібна,така ото розправа?

 

Це ж осінь з вітром так зійшлася,

що  аж  пиль  за ними понеслася.

Не витримало небо,заплакало дощами,

щоб ця пиль не стояла перед очами.

 

Обличчя обдуває прохолодний вітерець,

танцю осені, крутого, видатний творець.

Хлопець  він  моторний, хоч  куди  козак,

гудуть від жаху електричні проводи,це так!

 

Зі стін злітають навіть дахи,

коли  він робить свої  махи.

Він  гарячкує, іде  в рознос,

коли не до вподоби йому прогноз.

 

Погляньте! Він як дитина грається тепер,

постановкою складних прем’єр

зайнятий  цей  режисер.

Осені чудовий він партнер.

 

Вона стрімко крила розправляє,

коли він з нею вихором кружляє

у  піруетах  бездоганих

по площах й вулицях прибраних.

 

Вони мають вигляд – карнавальних,

сяють розмаїттям кольорів натуральних,

яскравих, барвистих, полум’яних,

від зелених, аж до багряних.

Це  па-де-де  чарує  все  живе,

все що ворушиться в танок іде.

І пташки з ними весело кружляють,

так потихеньку у вирій  відлітають.

 

Плоди  вже  зібрані  давно,

відкрите  навстіж  моє  вікно,

а за вікном, летять ключом, журавлі,

небесні кораблі,їм мало місця на землі.

 

От і летять собі за небокрай,

курличуть,мене кличуть:

- “Давай,  злітай, злітай,

курли,курли,ходи,ходи”- мені кажуть.

 

“Ти  повір  у  чудеса,

поглянь лиш у небеса

води тут, мегатони  блукають,

атмосферний тиск собою понижають.”

 

Повіривши у ці дива

за  ними  я  майнув.

Віра мені тайну цю відкрила

і у небо,безмежне я полинув.

 

Тому  що  ми така  є нація

не страшна нам левітація

і притаманна телепортація,

в раю вже буде реінкарнація.

 

Європа,Азія у ній Китай,

чудес тут,хоч відбавляй.

Америка,Атлантика,Європа.

Опа! Я вже в Україні, в дома.

 

Отакий миттєвий мій вояж,

неймовірний,як осені пейзаж,

в якому,свій,вона веде танок,

скидає  за  листком  листок.

 

Осінь  навмисно все  оголяє,

це вона так землю підготовляє,

до  сну  глибокого,  зимового

і сорому у цьому,нема ніякого.

 

У сні, ми сорому  не  відчуваємо,

а проснувшись,щось там одягаємо.

І  робиться  це все навмисно,

але кажуть,що воно корисно.

 

Справа зими – покрити теплою ковдрою,

а весни – прикрасити чарівною обновою,

а справа людини – не робити шкоди

для  цієї  ніжної, чарівної  природи!

 

Хочу поділитися своїм спостереженням: на вулицях люди почали краще виглядати! Порівнюючи, навіть, з минулим роком, мушу відзначити, що зараз люди почали краще відчувати стиль. Прогулюючись по місту помічаю, що дедалі більше жінок надають перевагу речам «вічним» і стильним – таким, які можна вдягнути і через кілька років, і вони виглядатимуть доречно.

Вже й не пам’ятаю, коли востаннє бачила дівчинку в майці з написом гігантськими літерами VERSAGE чи позолоченими D&G….. Не кажучи вже про сотні клонів в однакових платтячках чи спідничках! Нарешті наші люди почали відчувати стиль, свій індивідуальний, і перестали сліпо копіювати одне одного і носити те, що серійно відштамповане на китайських фабриках. Де-не-де такі дівоньки ще пробігають, але тішить, що їх вже дуже мало!!!

Вже практично немає на вулицях дешевого гламуру з мільйоном стразиків, біжутерією з магазину «Все по 3 грн» і рожевим штучним хутром, яке зблизька схоже на пір’я хворої качки. Ні, я не проти гламуру, самій інколи хочеться вдягнути на себе щось таке, що в народі «гламуром» зветься, я за те, що кожна річ повинна мати стиль, і кожну річ треба відчути, вдягнути відповідно до настрою і внутрішнього стану, а не навішувати на себе все, що блистить, тільки тому, що воно блистить і дешеве!!!

Тішить мене й те, що дедалі більше брендового одягу носять наші красуні! Якщо не справжній бренд – то якісна копія, якщо ні те, ні  інше – то просто гарний одяг, який до лиця і по фігурі. Не знаю, можливо причина в тому, що люди почали більше заробляти і можуть собі дозволити кращий одяг, а може тому, що якісний одяг в нас ста доступніший, розпродажі поступово стають такими, якими і мають бути… Можливо, тому, що люди мають змогу подорожувати закордон і переймати культуру носіння одягу… Може й тому, що в нас розширюється мережа стокових магазинів з доступними цінами… Хоча, як на мене, основна причина завжди всередині – це бажання гарно виглядати, не просто гарно, а стильно! А стиль – це гармонія між внутрішнім світом, зовнішністю і навколишнім життям! І дуже тішить, що ми починаємо розуміти, що головне не те, що ти носиш, а як ти це носиш і як себе в цьому почуваєш!


P.S. Ті, хто хоч раз спробував справжні духи і відчув ту енергетику, ту впевненість в собі і ту стильніть, більше не зможуть, як раніше, користуватися дешевими копіями – аромат той самий – ефект не той…Так само і з одягом: один раз вдягнувши щось незвичне для себе і відчувши в цьому себе надзвичайно комфортно і затишно, вже ніколи не надінеш що-небудь тільки тому, що воно модне, а основним мірилом назавжди стане – «чи це моє? і чи я, одягнувши це, відчуваю задоволення?»

 щоб лунав у світі український голос.

 Мудрий, гучний, милозвучний,

 добрий, ніжний і чарівний.

  Хліб і пісня з нами разом,

  з нами завжди Божа ласка.

  Орду, імперію здолали, з часом,

  все ми подолаєм - і буде казка.

 В ній є мудрість вікова – нетлінна,

 для розвитку душі і тіла – безцінна.

 Ми діти України,

 ми квіти України.

 В наших душах квітучих

 море почуттів жагучих.

                                               

 Ми чарівно-чепурні, яскраві, запашні,

 тендітно-ніжні, приємні і привітні.

 Ми волелюбні, сильні, вольові,

 самобутні, мудрі – ми такі!