Відважні учасники Революції Гідності, всі Майданівці! Настав дуже вирішальний момент, коли або ми – або нас! Але я твердо вірю, що НАС не перемогти цим ублюдкам!
Я вже був у Києві на Майдані і ще поїду, але поки що ми тут взяли вчора під наш народний контроль Львівську Облдержадміністрацію, а ставленика зека Янука, ставленика, що з генеральськими погонами МВС (!) – "губернатора" Львівщини Олега Сала послали у відставку і ще подалі.

Публікую ще один важливий документ, який зумисно не оприлюднив разом з  матеріалами:

Як перемогти в повстанні – 1
http://blog.i.ua/community/1925/1315845/

Як перемогти в повстанні – 2
http://blog.i.ua/community/1925/1315843/

Хто прочитає уважно і перечитає, той зрозуміє чому: на той момент він був як підказка більше владі, як діяти, щоб нас подолати. Тепер все інакше: перемовини скінчено! Настала вирішальна мить! З нами – Бог, за нами – Україна!

Прошу проаналізувати все уважно, бо це не просто архівна справа – це актуально для нас як ніколи. Зумисно не роблю вибіркового цитування, а подаю весь документ як він є з особистими позначками.
Все дуже і дуже актуально, як і вислів теоретика війни Клаузевіца майже 200-ті років тому: "26. Отже, кожна битва складається з великої кількості окремих боїв в низходящій послідовності до останнього самостійно діючого бійця. 27 Але з окремих боїв, які відбуваються поряд, постає і вся битва в цілому. ( рос. джерело: 26. Итак, каждый общий бой состоит из великого множества отдельных боев в нисходящем порядке членов до последнего самостоятельно действующего члена. 27. Но из отдельных, ведущихся рядом боёв слагается и бой в целом.)"

Так само є актуальним і видатний твір Нікколо Макіавеллі "Правитель", якому вже 500-т років  http://spavedfront.io.ua/s218079/gosudar_nikkolo_makiavelli
Ми переможемо тільки тоді, коли будемо розумніші за ворога! Тоді, коли будемо діяти, твердо і послідовно наступати – за цим перемога! Ще ніхто не переміг ворога відсиджуючись в окопах чи одними переговорами. В усі часи перемога була тільки там, де більша сила і вищий моральний дух. І йде безперервний відчайдушний наступ на ворога!
Однозначно, що Москва готує військову агресію і окупацію України під виглядом "братської допомоги" проти терористів та екстремістів, найманців НАТО і тому подібне, тому актуальним постає і наступне http://gartua.io.ua/s212188/zbirka_materialiv_na_viyskovu_temu
Слава Україні! Героям Слава!

...1650 рік був роком тривожного миру між козацькою Україною та Річчю Посполитою. Богдан Хмельницький провів успішні дипломатичні перемовини і досяг угоди з однією з наймогутніших держав світу того часу - турецький султан дав згоду взяти Україну як Велике Князівство Руське під *крила і протекцію неосяжної Порти*. Таким чином закладалась основа для відновлення на теренах України власної державності як прямої спадкоємиці Київської Русі. Гетьман досяг також угод з рівними вже собі васальними до Туреччини державами - Трансільванією, Валахією, Венецією, Молдовою. З донькою господаря Молдови Розандою він одружив свого сина Тимоша. Це започатковувало нову правлячу європейську династію, а можливо, і подальше об'єднання в одну державу під владою чоловіка - сина українського гетьмана та Великого князя Руського. Як колись шлюб правителів звів Польщу та Литву.
   На додаток Хмельницький за допомогою султана знову змусив стати власним союзником кримського хана.  Але дипломатичні успіхи гетьмана Богдана Хмельницького і його активність у розбудові потужної армії нарощували стурбованість в Польщі і консолідували її еліту. На сеймі у грудні 1650 р. польський король закликав до збройної боротьби проти Б.Хмельницького. Сейм прийняв рішення про створення 50-тисячної регулярної армії та про скликання посполитого рушення. Районом зосередження польського війська було обрано район біля Старокостянтинова, а згодом містечко Сокаль. У відповідь на ці заходи Б.Хмельницький оголосив збір війська до Білої Церкви.
    Прологом до війни стали бої загонів брацлавського полковника Данила Нечая і польного гетьмана М.Калиновського у прикордонній смузі за містечка Красне і Мурафу.
   Нечай з 3-тисячним військом перебував у Красному, з кожним днем збільшував його. Він виставив передовий строжовий пост у Ворошилівці підкерівництвом сотника Шпаченка, який в разі небезпеки зобов'язаний був повідомити Нечая. Польське військостояло у Станіславові. Гетьман Мартин Калиновський знаючи, що Шпаченко знаходиться у Ворошилівці з малим загоном, з військом у 14 - 15тисяч швидко напав на нього і знищив весь загін,, що навіть не залишилось ні одного козака, який би повідомив у Красне Нечаю про небезпеку. Тому напад Калиновського вночі на Красне був несподіваним.
   Козаки біля брами не очікували нападу, бо вважали, що то повертається сотня Шпаченка, тож драгуни майже безперешкодно увірвались на сонні вулиці — напередодні козаки святкували Масницю і тепер спали безпробудним сном. Сам Нечай був впевнений, що ворог далеко, і що Шпаченко в разі небезпеки повідомить його. Тому він
безпечно гуляв, поки вороги обступили місто і почали штурм. Нечай героїчно бився, отримав безліч поранень і нарешті ворожа куля полегшила його муки і відправила на той світ. Учасник тих подій, польський жовнір Станіслав Освєнцім так писав в своєму щоденнику: «Нечай,полковник брацлавський, один з найголовніших серед повстанців
бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони. Але, не маючи можливості організувати належний опір, мужньо обороняючись поліг.»
   28 лютого 1651 року польські війська на чолі з М. Калиновським і С. Лянцкоронським підступили до Вінниці, взяли її в облогу і зробили спробу захопити. Вінницький полковник Іван Богун зумів організувати всі сили та засоби міста: “і міщани, і шляхта, і все населення міста стало під знамена свого полковника…”.
   У перший день бою, Богун залишивши частину козаків свого полку у місті, провів феноменальну маневрову кінну контратаку в напрямку лівого флангу польських військ. Козацька кіннота змогла потіснити знамениту та непереможну в Європі елітну ударну силу Речі Посполитої. Але під натиском значно важчих гусарів козаки, прорвавши ліве крило, почали поспішно відходити, щоб перейти Буг по кризі і вийти до монастиря, що був на протилежному березі. Поляки, побачивши *панічну втечу*, кинулись навперейми. Але відступ Богуна був маневром, військовою хитрістю. Він заманив їх на ту частину річки, де козаки навмисно прорубали ополонки у льоду і притрусили їх снігом і сіном (такі ж воєнні трюки маневрувань Богун повторював і під Пилявцями тільки із загостреними частоколами). Налетівши на ці "проруби", значна частина польської кінноти пішла під кригу. Додав ворогу втрат і вогонь із засідок обіч річки. Кілька сот знатних кіннотників Речі Посполитої пішло під воду. Серед загиблих під Вінницею був наприклад брат київського воєводи Адама Киселя, черкаський підстароста. Сам командир польської кінноти, знатний шляхтич Лянцкоронський, ледь вибрався з води. ( *Льодяна купіль Богуна* дуже вразила цього безумовно хороброго воїна. Так,що вже згодом, під Берестечком, він навіть не виконав наказ в передостанній день битви завадити козакам налагодити переправу через болото для запланованого організованого відступу з оточення. Лише дізнавшись про підхід *козаків Богуна*, Лянцкоронський поспішно відступив, маючи приблизно рівні сили. А козаки спокійно продовжили налагодження переправи.)
   Після підходу додаткових сил Калиновського військо Богуна разом з міщанами мужньо витримали двотижневу облогу. Під час якої в одній нічній розвідці Богуна ледь не схопили поляки, впізнавши його по сталевому обладунку. що зблиснув під місячним світлом. Але полковник на чолі свого кінного загону вирвався з оточення та вдало повернувся до табору. А вже коли до Вінниці рушили два прислані Хмельницьким полки, то Богун провів вдалу *інформаційну атаку*, навівши паніку на ворога запущеними чутками про *великі сили козаків*. Після чого поляки спішно рушили до Кам'янця, переслідувані Богуном з підкріпленням.
   "Вінницьке льодове побоїще" 28 лютого 1651 року безперечно входить до числа однієї з найбільш блискучих і оригінальних тактичних перемог в історії українського війська...

Вітаємо переможницю, Galyna Kuhtyn, ваше фото буде обкладинкою нашої спільноти протягом цього місяця!  

Подаю два документи з іншого часу для вивчення розумними людьми перед початком великої боротьби, що однозначно вже буде далі в Україні. Чекати порозуміння і чесних виборів аж у 2015 р. безглуздо! Повставати треба вже!
Вчитайтесь і вдумайтесь уважно у дрібниці цього мистецтва з особистою адаптацією до сучасних українських умов: всеукраїнський страйк і вся влада страйковим комітетам, відставка Уряду на чолі з президентом, перевибори ВРУ і Президента України з повним громадським і міжнародним контролем тощо.
Повстання фактично вже почалось, але потрібно, щоб воно було переможним. Ленін тоді переміг – це факт. Чому? Ось чому:

Три роки тому 19 липня десантники 95 ОАЕМБр почали бойовий марш протяжністю 470 км для деблокування українських підрозділів у районі Ізварино (Луганська обл.), з них 170 км тилами бойовиків. У ході рейду було звільнено 3 тис. осіб та понад 250 од. техніки. 13 воїнів-десантників загинули

Три роки тому 19 липня розпочався найдовший у військовій історії світу рейд. Його здійснили десантники 95-ї окремої Житомирської десантно-штурмової бригади під командуванням Героя України, генерал-лейтенанта Михайла Забродського у ході збройного конфлікту на Донбасі.

Керівництво АТО дало наказ перейти до наступальних дій, задля визволення підрозділів 24-ї омбр, 72-ї омбр, 79-ї оаембр, які здійснюючи блокування російсько-українського кордону, потрапили у оточення на південному сході Луганської та на сході Донецької областей.

Згідно з планом операції, підрозділи 95-ї оаембр, 30-ї омбр, 51-ї омбр, 25-ї опдбр мали звільнити Савур-Могилу, населенні пункти Степанівка та Маринівка, встановити контроль над переправами на річці Міус та забезпечити вихід із оточення зазначених підрозділів. Ударними виступили батальйони 30-ї омбр і 95-ї оаембр, укомплектовані військовослужбовцями контрактної служби. Основною складовою операції був рейд 95-ї оаембр. Для участі у ньому було відібрано 400 кращих бійців із 1-го і 13-го окремого аеромобільних батальйонів бригади.

Бій за Лисичанськ

Першими боями в ході рейду стали бої за звільнення Лисичанська. За планом звільнення міста, 19 липня підрозділи 95-ї оаембр мали здійснити наступ і вийти на південні околиці міста і з півдня почати зачистку. 24-а бригада - вдарити з півночі. Паралельно з 95-ю оаембр по двом напрямам із півдня заходив батальйон Національної гвардії "Донбас". Його завданням була зачистка міста в напрямі до центру.

Спершу передовий загін не зміг здобути стратегічно важливу висоту і змушений був відступити. Однак згодом прибуло підкріплення, поранених евакуювали в тил і бойове завдання було виконане. Після цього десантники взяли під контроль нафтопереробний завод, не допустивши його знищення бойовиками. Тим самим забезпечивши прохід іншим військам, що йшли слідом за ними.

Загалом бій за Лисичанськ тривав від обіду до самого вечора. Силами АТО було захоплено значні запаси зброї та боєприпасів: протипіхотні міни, фугаси, тощо. Відповідно до маркувань і дат усі вони були виготовлені в Росії.

Того дня внаслідок бойових дій загинули 5 десантників і близько 40 було поранено.

Штурм Савур-Могили

Наступним став бій за Савур-Могилу, який розпочався приблизно за тиждень опісля звільнення Лисичанська.

Десантники 95-ї оаембр покинули свій базовий табір на півночі від Артемівська, вийшовши на трасу Харків — Ростов, пройшли у напрямку с. Луганське, обійшли його з півночі через Миронівський, біля Дебальцевого звернули з траси Харків-Ростов і рухались на південь. Зокрема, маршрут пролягав через населені пункти Рідкодуб, Стіжківське, Стіжкове, Контарне, північні околиці Шахтарська.

В районі с. Гірне відбувся бій за блокпост поблизу залізничного переїзду. Спочатку цей блокпост був знищений першою групою бригади. Однак, коли тим же маршрутом йшла друга група, на неї влаштували засідку. Засідку відбили, а сам блокпост було прийнято рішення знищити. Укріплення знаходилося на важливій трасі Н21, якою надходили підкріплення до бойовиків.

Після цього група продовжила рух на південь, біля с. Тернове повернула на південний схід.

Зранку 28 липня підрозділи 95-ї оаембр разом із підрозділами 30-ї пішли на штурм Савур-Могили. Попереду йшли танково-механізовані підрозділи, за ними - аеромобільні. Позиції на висоті передали БТГр "Колос" 51 омбр. Штурмові групи бойовики обстрілювали з "Градів". Бій тривав приблизно дві години.

Піхотинці утримували Савур-могилу з 21:00 вечора 28 липня до 4:00 ранку 29 липня. Але через сильний артилерійський обстріл з російської території підрозділам 51 омбр довелось відступити.

Звільнення Степанівки та Маринівки

Після штурму Савур-Могили, наступним етапом рейду стала участь десантників 95-ї оаембр в операції виведення заблокованих підрозділів на кордоні. Разом з ними в операції брали участь БТГр та реактивний артилерійський дивізіон 30-ї механізованої бригади, ротна тактична група 72-ї механізованої бригади, сили і засоби від 3-го полку спеціального призначення. Всього 1611 військовослужбовців. Першим завданням було звільнення населеного пункту Степанівка.

Дві механізовані та одна танкова рота 30-ї омбр провели вдалу атаку по бойовикам із північно-західного напрямку. За годину-півтори українські війська зайняли південно-західну частину населеного пункту. Одразу почались обстріли зі сторони Дмитрівки, Маринівки та російської території. Бої тривали декілька днів. Після цього, була звільнена Маринівка.

Ізваринський котел

На початку серпня батальйони 95-ї оаембр та 30-ї омбр перейшли в наступ в районі населених пунктів Латишеве-Розсипне, чим дали змогу заблокованим підрозділам у районі Ізварино вийти з оточення. Для цього використовували наведену переправу через р. Міус на відстані 3 км на північ від Дмитрівки, над якою вже був встановлений контроль за 19 км від кордону з Російською Федерацією.

Зауважимо, під час переправи, противник постійно обстрілював українські підрозділи, зокрема і з російської території. Декілька переправу розбивали вогнем артилерії. Українські танкісти утримували її два дні, допоки всі підрозділи не переправились через річку. Після цього, залишили свої позиції.

Загалом тоді на правий берег р. Міус було виведено до п'яти батальйонів зі складу 24-ї, 51-ї, 72-ї та 79-ї бригад ЗСУ та Державної прикордонної служби, які обороняли державний кордон. Це близько 3 тис. осіб та понад 250 од. техніки.

Втрати за тиждень проведення операції склали 74 поранених та 11 загиблих. Безпосередньо під час виходу втрат не було.

Бої за Красний Луч

Наступним етапом рейду стала участь підрозділів 95-ї оаембр в створенні коридору на ділянці Степанівка — Красний Луч — Червона Поляна — Лутугине для ізоляції бойовиків від надходження підкріплень з російської території. Українські підрозділи — БТГр 95-ї оаембр і 1-а БТГр 30-ї омбр опинилися в складному становищі, оскільки бойовики розташовували свої РЗВО в житлових кварталах міст, а терикони використовувались ними для позицій артилерії.

Також під час бої за Красний Луч і Міусинськ відбулись перші бойові зіткнення між підрозділами українських Збройних сил з регулярними підрозділами ЗС РФ. Просуваючись на північ, БТГр 95-ї оаембр перерізала автошлях між Красним Лучем та Антрацитом, яким здійснювалося технічне підкріплення бойовиків, встановивши блокпости на загрозливих напрямках. Їм назустріч зі сторони Красної Поляни висунулась 2-га БТГр 30-ї омбр, замкнувши зовнішнє коло оточення.

Через декілька днів опісля цього 95-ї оаембр вийшли з району Красний Луч-Антрацит і пройшовши по тилах противника в напрямі на Дебальцеве повернулись 10 серпня у вихідний район біля Слов'янська.

Загалом протягом 25 днів бойового маршу було подолано понад 400 км, із них 170 км тилами бойовиків, та знищено три блокпости противника. Поставлене завдання було виконане успішно, однак у ході рейду 13 воїнів-десантників загинули, також до місць початкової дислокації не повернулося 60% одиниць техніки.

На думку американського військового експерта Філіпа Карбера, цей рейд є найдовшим в новітній воєнній історії, а 95 ОАЕМБр "найкращою бригадою такого типу в світі".
"Михайло Забродський і його 95-та бригада на початку серпня стали частиною військової історії. Вони прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які знаходилися вже на українському боці кордону, забрали їхню зброю і обладнання, російські танки проїхали аж до самого Луганська і повернулися до Слов'янська. І це - найдовший рейд збройного формування у військовій історії світу. Це неймовірна робота, повірте. На жаль, це сталося за два тижні до російського наступу. Тобто, якби це сталося трішки пізніше, вони б били росіян з тилу, тому б перебіг війни складався б по-іншому. Але це - не їхня помилка", - зазначив він.

Наприкінці серпня того ж року командувач 95-ї оаембр Михайло Забродський отримав високе звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України.

Через рік опісля рейду Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України презентувала фільм "Рейд. Сила нескорених", який був присвячений описаним подіям.

---

Помирали - і світла не бачили...

Погляд очей перед вічністю...

Серце тліло й ніщо вже не значило...

Перед кулями - в долях зустрічності...

---

В землю до крові вгризалися...

Без оплати і повз героїчності...

На порадах вже потім втішалися...

І вже потім були полемічності...

---

Не питали, а просто - боролися...

За життя - і молилися святості...

Перемога із крапель складалася...

Поту й болю й самої затятості...

---

Дріт колючий в світанку зірковому...

Стяг червоний на сході Сонця...

Не хотілось вмирати нікому...

Знали, вірили - ждуть рідні вдома...

---

Враз травневі ті дні посміхнулися...

Десь в закутки війна заховалася...

Перемога! - Земля озирнулася...

І життя - тільки но починалося...

Українська команда отримала перше місце на Фестивалі світла в Берліні
ЖОВТЕНЬ 18, 2016 DIGEST



Українська команда перемогла на Фестивалі світла в Берліні з інсталяцією «Чарівні інновації» у вигляді бджолиного вулика. На одному з основних символів Берліна — телевежі, 10 команд змагалися за перше місце в конкурсі кращих світлових шоу. Переможець визначався за голосуванням глядачів, передає Укрінформ.

«Десь у Всесвіті народжується перший атом, який перетворюється в медові стільники. Бджола літає над торф’яником, плющем і квітами, що символізує симбіоз працьовитих комах і рослин – як приклад всіх живих істот. Свій шлях бджола завершує в селі на квітучому пагорбі», — описують інсталяцію організатори фестивалю.

http://global-ukraine-news.org/2016/10/18/ukrayinska-komanda-otrymala-pershe-mistse-na-festyvali-svitla-v-berlini/

Подаю два документи з іншого часу для вивчення розумними людьми перед початком великої боротьби, що однозначно вже буде далі в Україні. Чекати порозуміння і чесних виборів аж у 2015 р. безглуздо! Повставати треба вже!
Вчитайтесь і вдумайтесь уважно у дрібниці цього мистецтва з особистою адаптацією до сучасних українських умов: всеукраїнський страйк і вся влада страйковим комітетам, відставка Уряду на чолі з президентом, перевибори ВРУ і Президента України з повним громадським і міжнародним контролем тощо.
Повстання фактично вже почалось, але потрібно, щоб воно було переможним. Ленін тоді переміг – це факт. Чому? Ось чому:



Богдан Гордасевич
30 листопада 2013 р.
м. Львів