хочу сюда!
 

Natali

49 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 45-60 лет

Заметки с меткой «перемога»

До перемоги!


“Народе мій, ...
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу”.
І. Франко, “Мойсей”, поема
Згадав анекдота.
Потяг на 2 години запізнюється. Машиніста питають про причину затримки.
- “Жид на рельсах лежав!”
- “То задавив?”
- “Втік”.
- “То чому затримався?”
- “Пробував наздогнати. Повернути на рельси. Не вийшло(((“

А, про ворогів. Є така відповідь при вітанні: “Смерть ворогам!”
Здавалось би, - хай не будуть ворогами. Але брехати не треба. Гарний ворог сам прийде і отримає. Ганяти за ними потреби нема. Попереджати про смерть теж. Залиште ворогу хоч якого сюрПриза.
З точки зору ідеаліста.
Є досвід попередніх змагань. Згадки на прапорах про смерть до перемог не приводили. Нікого. Може, Бог карає за зайво вжите слово “смерть”. То ліпше спробуймо просто писати “До перемоги!” Містика — справа тонка. Хто не обізнаний з силами невідомими, якимись духами, краще уникати звертання до них в прямій формі, бо відповідь непередбачувана!? Саме життя може на звертанні тому і завершитися.
Тому пропоную змінити вітання: “Слава нації! Смерть ворогам!” на “Слава нації!” Українцям  слава!”
Причина, зрозуміла для реаліста:
“Аби звикнути зайвий раз написати назву нації з великої літери.
Аби ставати з раба господарем хоч собі самому.
Аби перестати зважати на чужі думки! Основне гальмо в українських політиків у їх голові власній. Ще не додумавши власну думку до кінця, вони її обривають починаючи думати, хто і що може подумати. Абсолютно шкідлива спроба.
На думки ворога готувати сучасну літальну зброю, аби оновлення його думок не допустити в принципі. Бо досвід, навіть набутий у третьому тисячолітті показує, що добро там відсутнє.
Звикати поступово забивати на думки сусідів, америки й європи.
Особливо, коли між собою говорим!”
Головне:
p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

https://www.youtube.com/watch?v=i_mCIqGQQ1I#t=251.449916





56%, 5 голосов

22%, 2 голоса

22%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Четвертий вимір війни

Четвертий вимір війни

 Серпень 9, 2016

Кібернетичний простір набуває подальшого визнання як повноцінне поле бою

Всесвітня комп’ютерно-інформаційна мережа впродовж нетривалої історії свого існування набула колосального впливу як на життя окремих людей, так і на процеси глобального рівня, що стосуються країн та цілих субрегіонів. Звісно, зросли швидкість, зручність та обсяги обміну інформацією, її доступність, оперативність використання численних банків даних, а створення соцмереж, систем онлайн-зв’язку на кшталт Skype й електронної пошти взагалі призвели до революції в комунікації. Вже виросло покоління людей, яке мало не з пелюшок сприймає віртуальну реальність як частину матеріального буття. Але так уже склалося, що більшість досягнень технічного прогресу містять, окрім позитиву, ще й певні еволюційні «побічні» ефекти.

Так було майже з усіма винаходами: із поштових дирижаблів з часом почали скидати бомби, а трактори перетворили на танки. Щось схоже відбулося й із засобами та мережами електронної комунікації. Поки хтось вчився користуватися власною банківською карткою, створювати акаунти на Інтернет-ресурсах, довіряв особисту інформацію електронному листуванню, хакери та інші «лихі генії» цупили чужі кошти, відомості й таємниці. Проте талановитими зломниками паролів і ефективними ІТ-фахівцями, які здатні крутити інформацією, як циган сонцем, швидко зацікавилися як великі медіа- та бізнескорпорації, спецслужби, так і відверто кримінальні структури.

    Портрет загрози

    Український професор міжнародного права Олександр Мережко дає визначення кібервійни: це використання Інтернету й пов’язаних з ним технологічних, інформаційних засобів однією державою задля заподіяння шкоди військовій, технологічній, економічній, політичній та інформаційній безпеці й суверенітету іншої. Водночас експерт з безпеки уряду США Річард Кларк у книзі «Кібервійна» зауважує, що кібервійною є дії однієї держави з проникнення в комп’ютери або мережі іншої для заподіяння збитку чи руйнування.

Маніпулювання інформацією, викрадання даних, перехоплення мобільної телефонії, мільярдні оборудки у віртуальних та реальних банках і з рахунками, численні атаки на Інтернет-ресурси та мережі, коли виникає збій національних енергетичних, фінансових, безпекових систем, нині є неабияким викликом глобальній стабільності. За деякими позиціями цей виклик перевершує, а насправді почасти доповнює таке страшне лихо сучасності, яким є тероризм. А в усій «красі» потенціал кібернетичної зброї, як узагальнено віднедавна називають згадану технологію, розкрився із початком гібридної агресії Росії проти України.

Саміт НАТО, що не так давно відбувся у Варшаві, формалізував, так би мовити, юридично інституалізувавши кіберпростір. Найпотужніший воєнно-політичний альянс визнав: кіберпростір відтепер є четвертим операційним простором для ведення воєнних дій.

— З боку НАТО у Варшаві ухвалено рішення про визнання кіберпростору четвертим операційним простором для ведення воєнних дій. На це необхідно звернути особливу увагу, — повідомив під час брифінгу за підсумками згаданого натовського форуму директор Департаменту воєнної політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва Міністерства оборони України генерал-майор Анатолій Петренко. — Тобто на додаток до суші, моря, повітря кіберпростір стає тією ареною, де впроваджуватиметься і військове планування, і військова підготовка і генеруватимуться відповідні сили й засоби, які дозволять унеможливити проведення масштабних кібератак на країни-члени та Організацію Північноатлантичного договору в цілому.

Щоправда, маємо іншу, не позбавлену логіки, версію щодо порядкового номера, який слід надати кіберзагрозі в переліку можливих збройних конфліктів. Так, американський журнал The Economist описує кібервійну як «п’яту зону війни — після землі, моря, повітря і космосу».

Світові країни-лідери останнє десятиліття не лише активно готуються до «оборонних» кібернетичних дій, а й самі провадять у власних національних інтересах спеціальні, можна сказати, віртуальні за формою, а бойові за суттю операції в кіберпросторі. Піонерами тут вважають американців: Пентагон створив спеціальний військовий підрозділ — Кіберкомандування США, першим очільником якого 2010-го став генерал Александер Кейт.

У свою чергу Україна посилює міжвідомчу координацію у сфері нацбезпеки і оборони, координацію розвіддіяльності, взаємодію з питань моніторингу й оцінювання обстановки, вдосконалює систему управління та зв’язку, розвиває системи кібернетичного захисту і стратегічних комунікацій.

P.S. Звісно, в межах однієї публікації неможливо висвітлити всю багатогранність насправді не такої вже й нової проблеми, якою є кібербезпека. Тому «Народна армія» відкриває цикл матеріалів, присвячених простору невидимої війни. Ви обов’язково дізнаєтеся багато цікавої інформації, зокрема від експертів, отримаєте корисні поради щодо того, як не стати «кібержертвою» тощо.

Геннадій КАРПЮК

Українська відповідь

Неабияку ступінь загрози кіберзброї й нагальну потребу покращувати кондиції щодо протидії останній визнано у Стратегічному оборонному бюлетені України. Зокрема там зазначено, що аналіз досвіду участі ЗС України в АТО виявив неспроможність ефективно реагувати на зростання кількості й потужності кібератак та протистояти кіберзлочинності. Тому ближчим часом наша держава планує посилити розвиток системи кібернетичного захисту і стратегічних комунікацій.

Указ глави держави, що в березні 2016-го затвердив Стратегію кібербезпеки України, став ще одним нормативним документом, який посилив правові підвалини розбудови національної системи протидії кіберзагрозам. Причому експертне середовище більшістю думок одразу визначило, що головним гравцем українського кіберспротиву має стати оборонне відомство, де буде утворено структуру на противагу російським кібернетичним військам. Згаданий документ сприяє залученню до розбудови такої системи ІТ-волонтерів, які вже воюють на власний страх і ризик із супротивником, блокуючи сепаратистські сайти, заважаючи їхньому фінансуванню, просуванню «ватної» ідеології, вишукуючи різнорідні відомості про ворога в соцмережах тощо.

Іншим нещодавнім суттєвим кроком до організації дієвого інструмента кіберспротиву стало дебютне засідання Національного координаційного центру кібербезпеки, що розпочав роботу при РНБО. Голова Ради нацбезпеки і оборони України Олександр Турчинов зауважив, що згаданий центр має мобілізувати весь наявний потенціал для надійного кіберзахисту країни. І наголосив, що «Російська Федерація активно провадить агресивну політику не тільки на фронті на Сході України, а й у кіберпросторі, що є елементом «гібридної» війни проти нашої держави… Актуалізуються й інші загрози, зокрема, активізується кібершпіонаж». Вочевидь, Національному координаційному центру кібербезпеки відведена системоутворююча роль осередка кіберзахисту країни. Тепер важливо чітко і коректно визначити спеціалізацію державних суб’єктів — складових цієї системи та модель їхньої ефективної взаємодії. Часу на розкачування немає, адже, попри давню й очевидну проблему використання сучасних технологій терористами і навіть сусідніми країнами проти інтересів України, Київ до останнього часу не мав адекватної державної політики у сфері кібербезпеки. Відповідну стратегію належало ухвалювати, як кажуть, ще вчора. Але краще «запізнитися на годину», ніж не встигнути назавжди…

http://na.mil.gov.ua/35081-chetvertij-vimir-vijni

13%, 1 голос

25%, 2 голоса

63%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Йде січове військо

Слова й мелодія М. Гайворовського

(правка: зміна "вороженьків" на "окупантів". Моя. Білотур)

ходою


Йде січове військо

Та співає стиха:

Як поборем окупантів,

Не буде в нас лиха.

Як поборем окупантів,

Не буде в нас лиха.


Йде січове військо

в боротьбу кроваву:

Як поборем окупантів,

Добудемо славу.

Як поборем окупантів,

Добудемо славу.


Йде січове військо,

Пісня степом лине:

Як поборем окупантів,

Слава не загине.

Як поборем окупантів,

Слава не загине.


https://www.youtube.com/watch?v=dBZViLcf3q0

Україна переможе! Але кожне слово кожного українця, кожна дія кожного українця, кожна думка кожного українця має до того долучитися. Пам'ятаймо! Не про нас, українців мова. Ми мусимо затулити собою і нашими олігархами чорну дірку, яка бажає ковтнути світ! Повторюється рік 1939, коли Сталін організував Другу Світову війну. Гітлер був лише маріонеткою, аби дати Сересерії привід звільнити Світ. Адольф все зрозумів, але пізно, і почав війну з Сересерією не з власної волі. Просто він намагався відтягнути власну смерть, бо не горів бажанням застрелитися у 1941. Можливо, це можуть зрозуміти лише полонені в АТО українські вояки, особливо ті, що вже ніколи не побачать рідних. Бо вони знали на що йшли! Вони наймужніші і наймудріші серед мешканців. Герої не вмирають!

Слава Україні!

Героям слава!

Президент України — правий

Президент України — правий
Нащадок славного князя Діра — депутат Дірочка
Член Свободівсько-Президентської фракції.

Зустрів замітку в “новинах Закарпаття”, під назвою: “Російська армія найсильніша в світі і Україна не може їй протистояти, – Порошенко”. http://transkarpatia.net/ukraine/43512-rosyska-armya-naysilnsha-v-svt-ukrayina-ne-mozhe-yiy-protistoyati-poroshenko.html
Спочатку обурився. Як так, як головнокомандувач може визнати перевагу чужої армії!
Згодом подумалось. “А недооцінювати ворога — краще?”
Українці завжди програють, бо зустрілися з проблемою, яку ніхто не розуміє і розуміти не бажає.
Зазвичай, за логікою людською, агресивнішим має бути людина доведена до відчаю, до безвиході. У нашому випадку, 2014 року на бідну Україну напала багата, у всякому разі на природні багатства, і територію, і людські ресурси — РФ.
На диво, це не єдиний випадок у 3-тисячолітті. Та сама держава, маючи неймовірні запаси території нападала і на Ічкерію, рідну республіку, що є абсолютним міжнародним катаклізмом, і на сусідню, незалежну державу, Грузію.
Аналіз, цієї парадігми, наштовхнуло мене на думку, як і членів моєї фракції, на те, що треба порадити Президентові, як відповідати його опонентам з-за кордону.
Війна (АТО), між РФ і Україною, не є війною між олігархами, війною, між людьми, чи війною між цивілізаціями, війною між Сходом і Заходом, війною між під@рами і людьми. Все набагато складніше. І кінця їй не може бути в людському розумінні, будь-якому, бо війна не між людьми, яка людській логіці не підлягає. РФ, її керівництво ніколи не цікавили проблеми доходів, економічна вигода, або якийсь прогрес, дотримання якихось гуманних норм, чи якихось паперів, обіцянок і іншого мотлоху. Пропозиція домовитися з Москвою дана людині, рівнозначна пропозиції домовитися зі скаженою твариною.
Що таке Московія, РФ? Це чорна дірка на мапах світу, і на глобусах. Усе, що туди потрапляє, знищується, перепрограмовується і створює загрозу як націям окремим, так і людству в цілому. У Московії, кажуть, основна проблема, дурні. Їх поділили на категорії і використовують по повній, до кремації в Україні. Розумні теж поділені на категорії. Дуже розумні підлягають повному знищенню, трошки розумні дресеруються, поки не визнають необхідність захищати інтереси Рф на чужій території. Розумні настільки, що можуть впливати на інших власним переконанням, якого нема, направляються  на працю в ЗМІ.
РФ не бентежить втрата в чисельності власних громадян, моральні, чи інші цінності.
Як кожна поважаюча себе дірка, РФ найбільше цінує власні дірочність. Як кожна множина ціную власну множинність, так і абсолютний мінус цінує власну мінусовість.
Усі намагання вести будь-які стосунки з Рф, особливо, для України, приречені на провал. Єдина цінність РФ — її територія! То її гордість і як роки для людини пересічної — багатство!
Тому! Президенту, Уряду, Українцям, треба готуватися на довгу і тяжку боротьбу з сильнішим ворогом.
Для того, треба зробити все, аби націю сплотити навколо національної ідеї: “Відстояти своє, стати краще і більше, багатше!”
Готуватися фінансово і технічно до затяжної і всеосяжної війни.
Почати зараз і щораз розширювати світом пропозицію, відшкодування РФ, як агресора, Україні загибель її бійців у териториальному еквіваленті.
Оскільки життя — найвища цінність, можна пропонувати будь-яку формулу. Наприклад: 1 українець, що поліг на її захисті до 1000 км кв території РФ. Головне на тому стояти.

Гибридные партизаны Галичины


Галичанские гибридные партизаны

Во Львовской области загорелась еще одна свалка. 

Не та, которую тушил мэр Львова Андрей Садовой. Там еще самолеты летали, Парасюк прыгал, мэрию штурмовали. Весело было. Та, первая, горела всего лишь одиннадцать дней. Четверо погибли, тело эколога так и не нашли. А вот вторая свалка она как бы не горит, а «тлеет» на площади три с половиной гектара. 

Жители города Жидачив сохраняют высокий уровень патриотизма, настроены по-боевому: вывозят семьи в экологически чистые регионы и орут в соцсетях про какое-то там «задымление». 

«Очаг тления» – это неологизм, который, безусловно, обогатит язык людей из ведомства Шкиряка. 

Парадоксально, но факт: Зоряна там уже нет, а ведомство есть. Ведь все помнят тот легендарный спасательный рейс в Катманду. Согласитесь, такое не забывается. hammer

Спасательное ведомство как бы дает понять, что опасаться нечего. Тлеет, с...ка, мусор.

Процесс тления контролируют специально обученные бригады аналитиков, которые прогнозируют, может ли тление перейти в горение и когда начнется ожидаемый и безопасный процесс «фитилирования». Насколько я понял из объяснений барышни, представляющей ГСЧС, волноваться вообще не надо. 

«Пожар проявляется выходом дыма на поверхность», – сказала она. 

Агенты Путина и гомофобы, естественно, прицепились бы к подобной формулировке: «Ах, выходит, пожар есть, поскольку дыма без огня не бывает!». Но мы с вами не такие. 

У нас готов аргументированный ответ – «идет тление». И на поверхности виден дым. Как по мне, так придраться не к чему. 

Конечно, слегка напрягает количество пожаров на свалках в очаге культуры нации. 
Даже в Киевской области горела всего одна нефтебаза. Васильковская. Хотя с таким мэром, как Виталик можно смело рассчитывать на большее. Галичина опять опередила всю страну по данному показателю. Думаю, речь идет об особой карме Львовской области. Она (карма) как бы намекает: нация помнит об истоках возрождения

Уже упомянутый мной Садовой, над которым теперь даже румыны смеются – «про…л на свалке свой рейтинг»
очень, на мой взгляд, убедительно доказал в медиа, что был совершен поджог. Наиболее убедительными были материалы на «Украинской правде» и на «Левом берегу» Сони Кошкиной. Оно и понятно: большая часть кризисного бюджета была выделена именно этим как бы независимым изданиям.

На мой взгляд, проблема горящих свалок во Львовской области имеет и военно-стратегический аспект. Не исключено, что в колыбели нации была проведена сложная, многоходовая спецоперация в рамках новой доктрины «гибридной обороны». Презентация доктрины состоялась сегодня, 14 июня, прямо в здании Генерального штаба. 

Сначала туда приехала служебная собака и выявила полное отсутствие наркосодержащих препаратов, а также ДРГ Путина. Потом приехал верховный главнокомандующий и под страшным секретом рассказал, что «следует активно готовить инфраструктуру и соответствующую, с…ка, материальную базу для разворачивания партизанского движения». Судя по всему, Путин вот-вот оккупирует территорию европейской Украины, несмотря на четкие действия Нацгвардии во время проведения гей-парада 12 июня. 

И вот тут горящие свалки предстают перед нами в несколько ином, гибридном аспекте. Хрен с ним, с Садовым. На этого политического мастурбатора сегодня мало кто обращает внимание. Он может сколько угодно «волать» про поджоги, а дело ведь не в них. Партизаны Львовщины готовятся вести непримиримую борьбу с конной бронетанковой дивизией ВВС РФ. А если поджечь мусорник, то террористы будут сразу обескуражены и моментально потеряют боевой дух. Обрушение ста тысяч тонн мусорных отходов подо Львовом – это испытание секретного тектонического оружия, изобретенного украинскими учеными. 

Их имена засекречены. Как, собственно говоря, и пол в духе последних веяний. По расчетам «Гугл-аналитиков», такого количества твердых бытовых отходов достаточно для уничтожения примерно 45-ти их хваленых «Армат». 

Все сходится. Галичина, имеющая многовековой опыт партизанского движения, стала оплотом новой линии гибридной обороны. Очаги тления, испытание которых проходит в городе Жидачив, должны сбить с толку тепловизоры ДРГ ГРУ ГШ МО РФ. Их (тепловизоры) хорошо сбивает и широко известная каска Тымчука, экранирующая любую мозговую деятельность противника. 
Ну, все ржут над Тымчуком, какая уж тут деятельность… Короче, тлеющий без огня мусор – находка для хай-тека украинского ВПК. Им (тлеющим мусором) можно набивать чучела на передовой. Снайперы «русни» будут принимать их за патриотов и херачить сутки напролет. Гениально. 

Идем дальше. 
Для гибридной партизанской войны, которую объявил верховный главнокомандующий, крайне необходима «жесткая, активная оборона, которая лишает наступление смысла». Очень глубокая мысль. Я ее два раза думал. 
Лао-Цзы, Сунь-Цзы и даже Конфуций явно не дотягивают до уровня нашего верховного. 
Всего одно предложение – а сколько скрытого смысла. 
Да, активная оборона сегодня формируется новой, неприступной для русни линией «активной мусорной обороны». Она остановит агрессора, который очень быстро поймет – все лишено смысла. 

И напоследок: «бранци Кремля», мужественные украинские герои Геннадий Афанасьев и Юрий Солошенко прибыли в Украину. Обмен произошел гладко. Учитывая опыт прилета Савченко, двух новых символов нации сразу же упаковали в больничку. 
Время сегодня непростое… Гибридное. 
Там (в больнице) их оденут в удобные халаты, уложат в коечку, и на ночь глядя их проведает сам верховный главнокомандующий. Вот это правильный, государственный подход. С Наденькой, конечно же, как-то неудачно получилось. 



ВІТАЮ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Я ледь не впісялася від хвилювання! love ura


Щиро дякуємо Джамалі та її команді! А також всім, хто так щиро вболівав за неї та за Україну! 


Retweeted Sevilya Karaeva (@sevilyakaraeva): Всем спасибо, особенно госдепу и ЦРУ за то, что купили крымчанке победу Смайлик «smile»

Краси моноліт порятує український Світ



Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4 Козак, розум

Україна перемогла російську агресію на Сході, зупинивши російські війська. Це дійсно, неймовірна перемога, як згадати, що з палками вийшли українці на захист держави проти вишколеної світової потуги, що періодично у „локальних” війнах перевіряє сили найбільших потуг світу. Але, переоцінка себе може і зашкодити. Амбіції – добро, але не надмірні. 

Якось так склалося, що останнє тисячоліття українці ріжуть один одного з приводу „з ким дружити!” З цим на часі щось робити. Проти моноліту „запутіна”, українці „чудять”.

Одні намагаються підлащитися до загарбника розмовляючи його мовою. З рук агресора, самі себе називають хохлами, або казаками. При цьому, багато українців переконані, що їх не відрізнити від загарбника, намагаються „увійти в долю” на рівних. Пересічні загарбники тішаться з того підлабузництва, вдаючи, що його не помічають до пори, до часу.

Другі намагаються прислужитися знищуючи братів своєї нації сподіваючись, що його дітей загарбник буде поважати як дітей своєї нації.

Треті сцать читати історію власного народу, або читають написану катом і довіряють тим політикам, що гучніше кричать, або лагідніше стелють, чи копійочку дають.

Четверті стидаються розмовляти українською, аби її не „псувати” і не соромляться користатися мовою агресора, підтримувати загарбника економічно, читаючи його газети, журнали, книги, заходячи на його сайти в інтернеті. Тим самим допомагають РФ назбирати кошти на „гуманітарні” конвої зі снарядами та мінами.


Оплот, технологія

І що маємо. На дворі третє тисячоліття, завтра з мумії наука зможе відтворити людину, вже скоро людей, або їх окремі органи вирощуватимуть в пробірках на запчастини, а багато українців досі не осягнули навіть трагедії Богдана Хмеля, Симона Петлюри, Михайла Грушевського, науку Івана Франка, Тараса Шевченка, не оцінили жертовність Євгена Коновальця, Степана Бандери, Петра Дяченка, Миколи Міхновського і  сотні тисяч їм подібних. Воістину на плаху йдуть і діточок своїх ведуть.

Санкції, які, можливо, трохи стримують РФ, можуть протриматися до літа. Все. Тому питання, що має вирішитися: бути українцям господарями на своїй, богом даній землі чи зникнути – як ніколи на часі! Тим часом, більшість сподівається на Захід або Схід, ніби не розуміючи, що з чужого корита ситий не будеш, чи на продовження санкцій держав Світу.

Та санкції проти Путіна може ввести не лише Президент. Президент у демократичній державі боїться бігти попереду нації, бо не кожен має рішучість батька Хмеля. Санкції, конкретно проти Путіна може ввести кожен українець хоч сьогодні. Заодно і відчути на власній шкурі що то за холера – санкції. Передусім, це не слово порожнє, це праця яку Людина, чи держава не бажаючи робити, через лінощі, часові чи фінансові втрати, але мусить робити, бо обіцяла, інакше смерть, їм – політична, українцям – фізична. То є трохи різниця. Тому у санкціях саме ми, українці повинні бігти попереду Світу! Навіть випереджаючи власну владу. Путін прийшов захистити /каже, підтримує/ російськомовних, яких в Україні мільйони. Коли бажаємо аби війна не докотилася до нашої хати, зробімо найпростішу санкцію проти агресора – перейдімо на українську мову в побуті, а згодом і на роботі. Це не просто, але легше, ніж Америці ввести санкції проти РФ. Хоча, багатьом, цей перехід буде коштувати лише трохи часу витраченого на зауваження сусідів. Буває, нема часу вести роз’яснювальну роботу, або щоб не „метати бісер”, можна відповісти, що книжку українську читаю, тому й розмовляю українською, бо перейти з мови на мову не просто. Так і Америці, чи Франції не просто втратити мільйони доларів через якогось Порошенка. Це найпростіша санкція, з тисяч можливих, яку може, відносно легко, здійснити  ледь не кожна фізично здорова, молода, не хвора людина. І все.

Залишиться лише копнути загарбника аби пощез з його брехливим захистом язика з тих споконвічно українських земель, де якраз мова і потребувала захисту.

Так завжди, коли власні політики держави є ідіотами, тому нездатні осягнути важливість забезпечення прав громадян на вивчення  державної мови, як і важливість застосування її у галузях відпочинку і професійної діяльності, то цим користаються політики сусідніх держав і дерибанять територію, економіку, поливають міста і села, людей свинцем. Дурні вважають – останній може відрізняти мову від язика. Ну-ну.

Загарбника необхідно нищити на всіх фронтах, мовному, духовному, ментальному, історичному, економічному, літературному, фонетичному, релігійному, технологічному, організаційному, культурному, інноваційному, мобілізаційному, інформаційному. І вести ту війну, на своїх фронтах мають усі громадяни України – або, вони втрачають громадянство фактично чи юридично.

Адже громадянин – Особа, що захищає державу!

Перемогою РФ в інформаційній війні можна вважати той факт, що не всі громадяни України бачать агресію РФ, не всі вірять Києву. Тобто Україна фактично втратила величезну кількість власних громадян, що лише на папері вважаються громадянами України.

На вулиці третє тисячоліття. Мілітарна міць держави, як показує життя, знімає багато питань, але не всі. На мілітарному фронті держава може перемогти остаточно, лише за умови, коли на інших фронтах буде перемога.

Пам'ять, мова

Дуже важливо підтримати фронт (АТО) зброєю, одягом, словом, вірою, мовою, людьми, духом, фільмами, вшануваннями, віршами, піснями. Все в руках ваших, у руках простих українців. З власної волі, чи за примусу тисячі українців в холод і вітер мусять не лише вижити фізично, але й перемогти ворога духовно в зоні АТО. Коли ворог бачитиме за спинами оборонців України моноліт, йому не буде сенсу витрачати кошти на військові дії. України кращі сини зупинили страшну міліарну машину споконвічного ката України.

Завдання усіх синів і дочок України стати монолітом! Маємо закріпити ту перемогу добровольців, волонтерів, воїнів власними зусиллями, настроєм на перемогу!

Так переможемо! Лише так)))


/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}

Чи зможе збірна України обіграти Словаччину?

Сьогодні, 8  вересня  2015 р.,  о 21:45




83%, 5 голосов

17%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Слухати прощання з УРСР



трансляція з ВРУ 31.08.2015
Зрадники кричали: - Зрада!
І більше сказати нічого. 
Правда перемогла.