_--__--__--__--__--__--__--__--_

Слова... Ми з них складаємо мрії.

Дива... Коли й не бачимо, віримо.

Твої очі весь час із подіями,

Десь у мандрах приховані віями...

-------------

Політ... Хто душею не стомлений.

Весь світ... Наче в променях сонячних.

Як вогонь, що не гасне у спогадах,

Погляд твій із усміхненим подивом...

-------------

Не забути ніяк, не відкинути.

Знемагати у вічному поклику...

І навіщо, так сталось, що стрілась ти?

Чи приснилося це лиш для дотику?..

------------

Так життя лиш погралось і кинуло.

Тільки знову уяву окрилило...

Все забути й поводитись стримано.

То все просто... й робити ми вміємо

...